Десять глобальних рекордів з одного турніру: як діагноз ДЦП може перетворитися на джерело натхнення для досягнення успіху.

Тренерка з пауерліфтингу Анна Куркуріна виводить на спортивні арени людей із важкими захворюваннями

Відома тренерка, волонтерка та спортсменка з Миколаєва Анна Куркуріна разом із вісьмома своїми учнями взяла участь у 11-му відкритому чемпіонаті Західної України з пауерліфтингу, який відбувся 29-30 серпня в Івано-Франківську. Миколаївські атлети вирізняються своєю унікальністю: серед них двоє хлопців мають ДЦП IV ступеня, один - поєднання ДЦП та цукрового діабету, а найстаршій учасниці команди - 73 роки. Під час змагань "куркурінці" разом із тренеркою встановили десять світових рекордів. Наступною метою, до якої прагнуть спортсмени, є участь в "Арнольд Класік".

Уже наступного дня після повернення з виснажливих змагань атлети розпочали тренування в залі, де поспілкувалися з кореспонденткою Укрінформу.

У спортклубі панувала неймовірна атмосфера. З усіх куточків залу лунали вітання для переможців. Першою, кого я помітила, була Анна Куркуріна, з якою ми домовилися зустрітися, щойно тренерка та її команда повернуться до Миколаєва. "Так, дорогий, приїжджай, звісно. Зараз я дуже втомлена, але зранку буду чекати", - відповіла вона мені по телефону. Знову подумала про те, яка вона відкрита та проста людина, незважаючи на всі свої титули та досягнення.

ДРУГИЙ СВІТОВИЙ РЕКОРД, НЕЗВАЖАЮЧИ НА ПРОГНОЗИ МЕДИКІВ ЩОДО НЕУНИКНЕННОЇ ГИБЕЛІ

Куркуріна одразу ж привела мене до Дмитра Половича, якого вона affectionately називає "рудим дивом". Дмитро має діагноз ДЦП IV ступеня, і лікарі, з тривогою, радили його матері готуватися до найгірших наслідків, адже давали лише 1 відсоток на виживання. Незважаючи на страшні прогнози, хлопець не лише вижив, але й завдяки невтомній праці своєї матері Яніни та тренера Анни Куркуріної, тепер успішно виступає на спортивних аренах України та світу. Моє знайомство з Дмитром відбулося минулого року, коли він на чемпіонаті світу в Будапешті встановив світовий рекорд, піднявши штангу вагою 105 кг при власній вазі 50 кг, дотримуючись усіх технічних вимог.

На змаганнях в Івано-Франківську молодий спортсмен підняв 107,5 кг, а також успішно виконав присідання з вагою 70 кг. У минулому році його результат у цій вправі становив лише 65 кг.

Ми пережили надзвичайно складну подорож і мали досить незручний графік. План полягав у тому, щоб приїхати за день до змагань, аби спортсмени могли відновитися. Проте, на жаль, часу на відпочинок у нас не залишилося. Діма виступав у двох дисциплінах: присіданні та станова тяга. Він зміг виконати присідання з вагою 70 кг, що на 5 кг більше, ніж його попередній рекорд у цій вправі. Після цього у нас було зовсім мало часу на перекус і вживання вітамінів, адже потрібно було знову виходити на площадку для виконання станової тяги. Діма відчував сильне хвилювання, у нього болів живіт через тривалу подорож, і ми харчувалися лише "сухими пайками" в потягах. Проте він зібрався з силами і встановив новий світовий рекорд, піднявши 107,5 кг з дотриманням усіх технічних норм, - ділиться враженнями мама Дмитра, Яніна.

Жінка зазначила, що в процесі підготовки до змагань члени команди Куркуріної жартували про те, що вирушають підкорювати Говерлу.

Коли ми ступили в зал, де проходили змагання, наш погляд привернув великий плакат з написом "Говерла", назвою місцевого баскетбольного клубу. Однак для нас це стало символом — ми були покликані підкорити нашу власну спортивну версію Говерли, - поділилася Яніна.

Дмитра супроводжували не лише мама, а й його молодші брат із сестрою.

- Вони - одна команда, хоч у них і велика різниця у віці: Дімі - 26, його сестрі - 16, а брату - 9. І Дмитро в цій команді - капітан.

Унаслідок війни молодий чоловік живе в Молдові разом із матір'ю, сестрою та братом. Більшу частину свого часу він проводить там на тренуваннях, які організовані під наглядом Куркуріної. Окрім спортивних занять, Дмитро також займається відеомонтажем. Через свою професійну діяльність він виділяє три дні на тиждень по 3-4 години для тренувань. Проте, коли працює за комп'ютером, то встановлює будильник кожні півгодини, щоб розім'ятися і зробити невелику паузу.

Мати Дмитра, Яніна, зазначає, що він завжди старанно відвідує тренування і не втрачає жодної можливості займатися в спортзалі.

Одного разу в нас була неймовірно сильна злива. Проте Дмитро не злякався і вирушив на тренування. Час минав, а сина все не було, і сусіди з нашого гуртожитку почали переживати, де ж він подівся. Коли він, нарешті, прийшов додому, то був абсолютно мокрий, а з його кросівок я навіть воду виливала. Діма розповів, що якийсь час чекав біля затопленої ділянки дороги неподалік фітнес-клубу, поки його не підхопив на плечі інший спортсмен. Син стверджує, що єдина поважна причина пропустити тренування — це смерть, тому він попри все продовжить ходити до спортзалу, - пригадує Яніна.

"Я прагну рухатися, як інші, і не боятися втратити рівновагу."

У Куркуріної також тренується ще один молодий чоловік з IV ступенем церебрального паралічу - 21-річний Дмитро Закревський. З вагою 63,2 кг він здатен виконати жим лежачи зі штангою, що важить 72,5 кг. В порівнянні з минулим роком, коли його рекорд становив 50 кг, це суттєвий прогрес.

До тренажерного залу хлопець ходить із 17 років, про Анну Куркуріну дізнався від мами Дмитра Половича та одразу попросився до неї на тренування.

- Я прийшов до Ані, і почалася війна. Ми з родиною виїхали на Закарпаття, там я продовжував тренування за рекомендаціями Куркуріної. Потім ми повернулися, і я тренуюся вже очно, - розказав Дмитро.

Мати Дмитра згадує, що діагноз дитячого церебрального паралічу її сину було встановлено в Києві, коли йому виповнився лише рік. Раніше ж лікарі в рідному місті запевняли, що з дитиною немає жодних проблем.

Ми пройшли МРТ, і виявилося, що всі ділянки мозку, що відповідають за мовлення, рух і мислення, світяться не в тих кольорах, які очікували. Лікар, який на той момент був експертом у неврології, заявив, що мій син ніколи не зможе ані сидіти, ані говорити, і рекомендував віддати його до інтернату. Проте я не погодилася з цим. Ми вирушили в тривалий шлях реабілітації. У п'ять років мій син зробив свої перші кроки, тримаючись за мою руку. Я завжди вірила в нього, - поділилася мама Дмитра.

Тепер молодий чоловік пересувається самостійно, хоча й не зовсім впевнено, і може легко втратити рівновагу та впасти. Це викликає в нього певне розчарування, але водночас слугує потужним стимулом для занять спортом.

У нього були справді "невдалі" чемпіонати. Діма дуже переживав, адже відчував, що розчарував свою тренерку. Однак він почав ще більше старатися, і тепер досягнув особистого рекорду, - розповідає мама Дмитра.

Хлопець тренується без вихідних двічі на день. Тригодинне ранкове тренування в залі та вечірні вправи вдома - Дмитро штовхає колесо від трактора. Мама спортсмена зазначає, що відпочивати йому не можна, адже у людей із ДЦП пропуск тренувань може спричинити погіршення фізичного стану.

Дмитро поділився своїми почуттями: "Я дуже радий, що моя доля зводить мене з Анею. Завдяки їй я відкриваю нові горизонти і починаю вірити в себе. Мені хочеться бути таким, як усі інші, впевнено йти вперед і не спотикатися. Я прагну стати таким же сильним, як Аня, і не мати страху".

"ВСЕ РЕАЛЬНО, НАВІТЬ ПРИ ТАКИХ ХВОРОБАХ"

Третім представником "куркурінців" із діагнозом ДЦП є 23-річний Микита Орлов. Хлопець також бореться з цукровим діабетом та має труднощі з мовленням. Незважаючи на ці виклики, Микита демонструє вражаючі результати у спорті, змагаючись на одному рівні з тими, хто не має проблем зі здоров'ям. На змаганнях в Івано-Франківську йому вдалося підняти на біцепс вражаючі 55 кг при власній вазі 62 кг. Микита є чемпіоном України з армрестлінгу та активно займається велоспортом. Через свій діабет рівень цукру в крові хлопця може різко коливатися під час тренувань або в стресових ситуаціях, тому він постійно контролює свої показники, щоб уникнути небезпечних станів.

Аня — це неймовірна особистість і виняткова тренерка. Завдяки її підтримці я став рекордсменом. Раніше я був просто хлопцем з зайвою вагою, і поняття не мав про свій цукровий діабет. Тепер, як ви можете помітити, я зовсім інший. Хочу продемонструвати на власному прикладі, що навіть з такими викликами, як хвороба, можна досягти успіху. Головне — це наполегливо рухатися до своєї мети, - стверджує Микита.

На питання, як тренерка оцінює спортивний прогрес Микити, вона відповідає:

- Усе дуже просто. На змаганнях нагороджують одного Дмитра, потім - другого. Люди аплодують стоячи, бо розуміють, що їхні досягнення - за межею можливого. Виходить Микита. Його вітають як звичайного спортсмена. Ми просто не заявляли, що він також має ДЦП, а ще й діабет. Коли спортсмен із цими особливостями виходить і виконує те, що роблять не усі здорові атлети, - це і є прогресом та показником його успіху. На "абсолютці" з біцепса він був третім. Третім серед здорових, величезних хлопців! На біцепс змагалося понад 30 спортсменів, і він був третім!

ПЕРШЕ "ЗАЛІЗО" У 65 РОКІВ СТАРТУЄ!

У Куркуріні є ще одна цікава рекордсменка. Ольга Скачкова, якій 73 роки, нещодавно виступила на змаганнях в Івано-Франківську, де підняла 85 кг у становій тязі. Її захоплення важкою атлетикою почалося у 65 років.

- Я прийшла в зал, бо хотіла трішки привести себе у форму. Спочатку займалася з іншим тренером, з ним уперше взяла участь у змаганнях. Він спитав, чи не хотіла б я долучитися, а в мене ще, як кажуть, "піонерська зорька грає", тож погодилася. Так сталося, що з першого тренування до перших змагань пройшло лише 3,5 місяця. Мені сподобалося, і справа пішла. Потім наш клуб розпався, і в 2021 році я прийшла до Ані, - згадує Ольга.

Жінка підкреслює, що на чемпіонаті брала участь у дисципліні "станова тяга", але в найближчому майбутньому планує повернутися до триборства, яке включає присідання, жим штанги лежачи та станову тягу.

У захопленні спортом пані Ольгу підтримує вся родина - чотири сини з дружинами та двоє онуків. Вона каже, що спочатку близькі з остереженням поставилися до її силових тренувань, але переконавшись, що це не шкодить здоров'ю, а навпаки, надає жінці сил, - заспокоїлися.

Аня – це справжній тренер-інноватор. Коли я вперше потрапила до неї на заняття, вона відразу зауважила, що чоловіки тренувалися зі мною так, ніби я була одним із них. Але її підхід виявився зовсім іншим. Кожне тренування – це новий і захопливий досвід. Вона завжди знає, як полегшити біль у плечах чи шиї, - ділиться Ольга, підкреслюючи, що вона дуже задоволена результатами своїх попередніх змагань.

Вона також підкреслює, що займається спортом не для того, щоб встановлювати рекорди, а в першу чергу для власного задоволення.

- До війни я працювала бухгалтером. Важка, виснажлива, монотонна робота, цілий день у стресі та за комп'ютером. Але після цього я якось знаходила в собі сили і йшла у зал. Коли закінчувала тренування, сповнювалася радістю і повагою до себе, що не лінувалася і прийшла, - розказує Ольга.

Вона також підкреслює, що не варто звертати увагу на вік і, незважаючи на соціальні стереотипи, варто відвідувати тренажерний зал. Це важливо для підтримання власного здоров'я та щастя своїх дітей.

Можливо, варто звернути увагу не лише на силові тренування, а й на інші види активності, як-от фітнес або йога. Навіть якщо ви ніколи раніше не займалися спортом, це не є перепоною. Ніхто не вимагає від вас одразу підкорювати вершини – важливо займатися для власного добробуту та для своїх дітей. Чим довше батьки залишаються здоровими і активними, тим більше радості від цього отримують їхні діти, і вони зможуть довше залишатися дітьми, - зазначає Ольга Скачкова.

ПЕРШІ КОНКУРСИ І ПЕРША ТРИУМФ!

Вперше на чемпіонаті з пауерліфтингу виступила ще одна спортсменка з команди Куркуріної - Анастасія. Їй 43 роки, і вона виховує двох доньок. За словами Анастасії, під час другої вагітності вона тренувалася разом з Анею практично до самого пологів. Загалом, вона займається пауерліфтингом вже 12 років під керівництвом Куркуріної. На деяких змаганнях, в яких брала участь Аня, Анастасія була присутня в ролі вболівальниці, але цього разу вирішила спробувати свої сили в якості учасниці.

Я підняла 32 кг на біцепс, маючи вагу 54 кг. Випробувавши свої сили, я встановила світовий рекорд у своїй віковій категорії. Найважливіше, що мій тренер вірить у мене більше, ніж я сама, - ділиться Анастасія.

Вона підкреслила, що команда Куркуріної нагадує одну велику сім’ю, де кожен щиро підтримує інших у будь-яких ситуаціях.

- Є люди, які після стресу п'ють чарочку. Нам після змагань треба було видавати льодяники для горла - так ми зірвали голос, підтримуючи одне одного, - каже вона.

"У мене не було жодного права ігнорувати підняття ваги."

Спортсменка ділиться, що, хоча зовні вона справлялася з виглядом спокою під час виконання вправ на змаганнях, всередині її охоплювали сильні переживання. У поїзді, коли вона їхала до Івано-Франківська, їй не пощастило – вона невдало спустила верхню полицю і вдарилася по біцепсу, а згодом матрац несподівано впав їй на шию. Під час тренувань перед змаганнями вона ще й розбила губу, займаючись зі штангою. Здавалося б, все йде не так, як планувалося, але жінка змогла з цими труднощами впоратися.

- Я не просто піднімала вагу. Я піднімала все те, що мені дала Аня. Усі її турботи, зусилля, підтримку та віру в мене. Я не могла собі дозволити не підняти. Аня - справжня особистість, у нашому місті лише ледачі не просили в неї допомоги, - ділиться Анастасія.

Після того, як вона відзначила свою перемогу, миттєво зателефонувала донькам. Вони були неймовірно раді й запевнили, що не сумнівалися в успіху. Назвали її "мамою всесвіту".

ВАЖКА ДОРОГА ТА НОВИЙ РЕКОРД ЯК ПОДАРУНОК НА 60-ЛІТТЯ

Тренерка повернулася з змагань, встановивши новий світовий рекорд - вона підняла 57,5 кг на біцепс, що на 2,5 кг більше, ніж її минулорічний показник. У Івано-Франківську вона виступила після дев'яти місяців реабілітації, що була необхідна після розриву грудного м'яза.

- Двадцять п'ятого серпня мені виповнилося 60 років, я хотіла собі чимось віддячити, зробити приємне. Треба ставити нові світові рекорди. Мої минулі світові рекорди стоять у вазі 82,5 кг. Зараз важу 85. Судді мені сказали, що наразі в підійманні на біцепс у цій ваговій категорії - 45 кг серед молодих, а така "стара дурепа" взагалі я одна буду. Тому на змаганнях ставила вагу 50, 52, 55 кг - тобто кожен мій підхід був рекордним, але зараховується останній - 57,5 кг. Якраз минуло дев'ять місяців після відриву другого грудного м'яза... Чи нам жити в печалі? Треба показувати дітям перемоги на власному прикладі, а не бути теоретиком, - каже Анна Куркуріна.

Тренерка розповідає, що ще два рекорди на змаганнях здобули діти її учня Михайла Морозова. Зокрема, 16-річний Данило Морозов, змагаючись у пушпулі, підняв 152,5 кг. Його брат, 13-річний Андрій, узяв 42 кг на біцепс. Куркуріна жартує про хлопців, що має двох онуків.

Вона поділилася, що в змаганнях також взяли участь ветерани з ампутаціями. Дмитро Полович запросив її підійти до хлопців, щоб висловити їм вдячність за їхній героїзм і зробити спільну фотографію на пам’ять.

Спочатку я не знала, як правильно вчинити. Це досить делікатна тема, можливо, їм не хочеться фотографуватися. Ми залишилися осторонь, і першими підійшли хлопці, які впізнали мене разом з командою. Вони довго тиснули руки моїм спортсменам. Крім того, вони запросили нас відвідати Одесу, пообіцявши забезпечити нас житлом та всім необхідним, - поділилася Куркуріна.

Незважаючи на занепокоєння тренера через складний маршрут, її команда продемонструвала видатні результати.

- Мої чотири рекорди, два - Дмитрів, по одному - в Олі, Насті та Морозових. Десять світових, - сказала тренерка.

Добиралася ж команда з Миколаєва до Івано-Франківська понад дві доби. За словами тренерки, це надскладне випробування для людей з інвалідністю.

Вона поділилася, що не змогла заздалегідь купити квитки в касах Укрзалізниці.

Мене постійно перекидали з однієї інстанції в іншу. То я прийшла занадто рано, то квитків не було, то порадили звернутися до київського офісу. Я пройшла через справжні випробування, поки змогла придбати квитки. Ми планували їхати з пересадкою, але через тривогу перший потяг затримався на цілих вісім годин. Згідно з правилами, якщо запізнюється більше ніж 11 осіб, рейс має затриматися. Я дзвонила до служби підтримки Укрзалізниці і залишала запит на сайті, але наш другий потяг вже відійшов без нас. Мої спортсмени, деякі з яких мають інвалідність, залишилися на ніч на невеликій станції. Працівники Укрзалізниці впізнали нас і зрештою безкоштовно доставили до Львова, звідки ми дісталися до Івано-Франківська. Повернення також видалося веселим. Нас мав забрати автобус зі Знам'янки, але в останній момент водій не зміг приїхати. Я дуже вдячна всім, хто відгукнувся і допоміг нам з транспортом, - поділилася враженнями Куркуріна.

Тепер вона поставила собі нову мету - відвезти своїх вихованців із ДЦП на фестиваль "Арнольд Класік", який у березні відбудеться у США. Тож шукає кошти, щоб реалізувати цей задум. Тренерка зазначила, що кошти на участь у змаганнях в Івано-Франківську змогла виділити з власного БФ.

Ці кошти спочатку планувалися для придбання шкільного обладнання для інтернатів. Однак, несподівано, я отримала величезну партію такого обладнання з Німеччини – цілу фуру! Я звернулася до людей, які надали фінансування, з питанням, чи можу використати ці гроші для організації чемпіонату для своїх спортсменів, дітей з ДЦП. Всі погодилися, - поділилася вона.

Унікальні атлети, яких повинна побачити вся планета.

Куркуріна підкреслила, що її атлети вирізняються своєю неповторністю.

Дмитро Полович - унікальний спортсмен, який страждає на важку форму ДЦП, але змушує всіх дивуватися, виконуючи станова тягу з ідеальною технікою. Його спина повністю випрямлена, і це виглядає неймовірно! Це справжнє диво, ніби він отримав магічні сили. У цю мить він постає перед нами як величний атлет, і ніщо не видає його недугу, наче він отримав друге життя. Дмитро живе для цього безцінного моменту, і всі навколо нього прагнуть того ж. Я завжди підкреслюю, що таких атлетів немає більше ніде у світі. Те, що робить українська нація, не має аналогів в жодній країні. Мої діти повинні побачити Арнольда та весь світ, - підкреслила тренерка.

Інформаційно. Пауерліфтинг — це дисципліна в силових видах спорту, де атлет виконує вправи з обтяженнями. Цей спорт також відомий під терміном силове триборство і складається з трьох основних вправ: присідань зі штангою, жиму штанги на горизонтальній лаві та станова тяга. Результати в цих вправах визначають рівень підготовки спортсмена.

Пауерліфтинг зародився на основі вправ, що їх використовували важкоатлети для поліпшення своїх показників у базових рухах. У його початковій формі набір і послідовність вправ суттєво відрізнялися від сучасних стандартів. Окрім традиційних присідань, жиму лежачи та станової тяги, до програми пауерліфтингу входили також такі вправи, як згинання рук зі штангою в стоячому положенні (підіймання на біцепс), виконання жиму сидячи, жим з-за голови та інші.

Ганна Бодрова з Одеси

Фото авторки й ті, що надали учасники змагань