Демографічна загроза: чому державі необхідні трудові мігранти

В Україні вже почали з'являтися перші трудові мігранти з Азії. Влада охарактеризує їх як "вихід" з демографічної кризи та планує щорічно залучати до 300 тисяч іноземців. Але чи справді це є вирішенням проблеми, і чи потрібні нам чужі працівники, коли мільйони українців досі сподіваються на повернення додому, але не мають для цього відповідних умов?

Перші іммігранти з Азії, які покликані "врятувати" український ринок праці від кризи, вже прибули до країни. Деякі експерти вважають, що мігранти з Непалу, Бангладешу та Філіппін можуть також допомогти вирішити наявні демографічні виклики. Для цього, як стверджують, необхідно щорічно залучати до 300 тисяч нових працівників. Ці ініціативи отримали підтримку на рівні уряду, оскільки вони стали частиною національної демографічної стратегії.

Справді, багато країн, які мали дефіцит робочих рук, активно залучали мігрантів. Дуже часто - з іншою культурою та ментальністю. Але в України лише воєнних біженців за межами держави майже п'ять мільйонів, а ще є кілька мільйонів трудових мігрантів, які виїхали до війни.

Можливо, перш ніж запрошувати численних іноземців, варто спробувати повернути наших співвітчизників? Які конкретні дії вживає влада для цього? І яка позиція самих українців з цього питання?

Ми здійснили опитування, і хоча думки респондентів розрізняються, більшість з них підкреслює необхідність збереження української ідентичності. Справді, сьогоднішній конфлікт у першу чергу є боротьбою за нашу самобутність.

Держава справді має чимало інструментів, щоб асимілювати чужинців. Але ні Франції, ні Німеччині цього так і не вдалося зробити.

Деякі українці висловлюють занепокоєння, що мігранти можуть розглядати Україну лише як "транзитний пункт" для подальшої подорожі до Європи. Це занепокоєння посилюється на фоні можливого вступу нашої країни до Європейського Союзу. У зв'язку з цими переживаннями, багато людей прогнозують виникнення нової великої корупційної схеми.

Тема великої кількості мігрантів є надзвичайно делікатною. Це поєднання економічних, демографічних і культурних факторів, що викликає безліч суперечок. Але найважливіше питання полягає ось у чому: чому влада вважає трудових мігрантів вирішенням проблеми демографічної кризи? Чи не помиляються вони в своїх сподіваннях? Чи було зроблено все можливе, щоб уникнути цього крайнього кроку?

Цей намір вперше був оголошений публічно міністеркою соціальної політики Оксаною Жолнович. Це сталося навесні поточного року під час презентації демографічної стратегії відомства. Згодом цей аспект був включений до урядового документа.

У своєму стислому виступі на Форумі "Демографічне майбутнє України" міністерка акцентувала увагу на мігрантах з інших країн. Складається враження, що для уряду це стає основним підходом — вирішувати демографічні проблеми, залучаючи іноземців, а не розглядаючи власних громадян. Тим часом, за даними Міністерства економіки, щонайменше половина українців висловлює бажання повернутися додому. Багато з них готові повернутися вже сьогодні, незважаючи на ракетні удари та енергетичні труднощі. Однак їх стримує не війна, а бездіяльність влади, яка не виконала своїх зобов'язань.

Саме так - масове житлове будівництво так і не розпочато. Сучасної системи працевлаштування та перекваліфікації немає. Про соціальні гарантії для тих, хто повертається, ніхто не думає, а наявні програми скорочуються. Це виклики, які потребують негайних рішень, інакше втрата людей стане незворотною.

Дивна ситуація складається: з одного боку, уряд визнає, що нестача робочих місць є причиною, чому українці не повертаються додому, а з іншого – прагне залучити трудових мігрантів через брак робочої сили. Чому ж тоді не спробувати запропонувати ці вакансії самим українцям?

То ж може владі вже досить просто констатувати катастрофи та проблеми, і нарешті почати їх вирішувати. Саме для цього владу обирають.

Для початку потрібна дорожня карта подолання демографічної кризи. Вона має враховувати дуже багато аспектів - і житло, і соціальну допомогу, і освіту, і, звісно, роботу.

Я створив цей документ і подав його на реєстрацію як законопроект ще влітку. Згодом він отримав підтримку відповідного комітету. Проте, більшість, що підтримує владу, відмовляється його підтримати під час голосування. У той же час, кризові процеси на ринку праці вже відчуваються в повній мірі.

У 2023 році 37% працедавців зіткнулися з проблемами у наймі співробітників, а в 2024 році цей показник зріс до 75%.

Згідно з інформацією Центру зайнятості, на 1 травня 2024 року ситуація виглядає наступним чином: на 423 відкриті позиції слюсаря-сантехніка припадає 193 шукача роботи; для 708 вакансій електромонтера є 308 кандидатів; а на 210 вакансій монтера колій претендують 77 осіб.

Мусимо визнати: влада самоусунулася від вирішення трудової кризи й навіть поглиблює її своїми шкідливими рішеннями. Економіку все більше заганяють в тінь: нові податки б'ють якраз по тих, хто працює офіційно. Силова та хаотична мобілізація не вирішує проблем ЗСУ, але добиває економіку. А це означає, що і післявоєнна відбудова руками українців і їхній добробут - під великим питанням.

У нинішніх умовах бізнес шукає всі можливі варіанти виживання: цього року в Україну прибули перші кілька сотень працівників з Азії. Інтерес до них продовжує зростати.

У червні 2024 року івано-франківська компанія Blago Development стала першою забудовною фірмою, яка після вторгнення запросила іноземних працівників. Передбачається, що до України прибуде близько п’ятдесяти нових спеціалістів. Компанія 7CI планує залучити будівельників з таких країн, як Узбекистан, Молдова та Азербайджан. Рекрутингове агентство Work Masters повідомило, що до них звернулися вже десять підприємств, які також зацікавлені в пошуку трудових мігрантів. Серед можливих країн-джерел є Пакистан, Непал, Індія, Бангладеш та Філіппіни.

Заробітна плата для трудових мігрантів значно нижча, ніж просять українці: різнороби, муляри, зварювальники, вантажники отримують від 450 доларів, досвічені муляри - від 650. Водночас як зазначають в агенції, українцям за таку ж роботу платять від 900 доларів.

А тепер головна інтрига в планах влади з залучення мільйонів мігрантів. Якщо поствоєнна економіка не буде міцною та технологічною і сюди не поїдуть кваліфіковані американці чи європейці, то це ще не означає, що сюди будуть ломитися вихідці з Азії. Для чого їм Україна - з мізерними зарплатами, якщо поряд Польща, де заробітна плата вчетверо вища? Ми їм будемо потрібні лише як трамплін для стрибків до ЄС, а отже ніякої ні трудової, ні демографічної кризи непальці та індуси нам не подолають. Це будуть тимчасові люди на випадковій для них землі.

На третьому році великої війни влада б вже мала позбутися ілюзій й нарешті почати працювати.

Витрата.

Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України