"Це відомий факт." Віктор Гевко ділиться думками про подарунок від Зеленського на суму $69 тисяч, говорить про своїх знайомих серед популярних гумористів та розповідає про життя в США.

Віктор Гевко - комік і творець колективу "VIP Тернопіль". Він є одним з провідних акторів і сценаристів популярних серіалів "Одного разу під Полтавою" та "Країна У", які мають багато сезонів.

В інтерв'ю OBOZ.UA артист розповів про незвичайні лоти на благодійних аукціонах, які влаштовує з колегами на концертах, проживання під час війни в Америці та дошкульні коментарі в соцмережах. А ще поділився новиною, що разом з іншими учасниками команди з "VIP Тернопіль" запрем'єрить на початку березня власне гумористичне шоу на Новому каналі.

- Вікторе, наша розмова відбувається по телефону, бо ви зараз перебуваєте за кордоном. Де, як розповіли нам, займаєтеся придбанням авто для ЗСУ, гроші на які заробили під час нещодавнього туру Америкою. Цікаво - отак самі ходите і купуєте?

Так, ми приїхали разом з колегами. Один з нас раніше професійно займався цією справою і може допомогти з вибором автомобіля. Ми самі веземо його в Україну. Зараз я, розмовляючи з вами, сиджу в цій машині.

- Чи відслідковуєте ви їхню долю після того, як передаєте військовим?

- На жаль, надсилають різні фото. Бувають ситуації, коли тільки відправили авто, а воно через якийсь нетривалий час на знімку вже розбите, бо на фронті "колеса" - це необхідний, але вкрай витратний матеріал. Звичайно, є бригади, з якими ми вже стали друзями, переважно це тернопільські військові частини. Є люди, яким ми допомагаємо не тільки тому, що це обов'язок кожного українця, а й через те, що з ними пов'язує багаторічна дружба. Наприклад, є такий чоловік Василь, у якого ми багато років винаймали бусик для гастролей - з телевізором, гарними кріслами. Він возив нас по концертах. А зараз служить у розвідці - і його підрозділу ми теж вже багато чого передали.

- За вашими спостереженнями, відчувається на Заході певна втома від війни в Україні? Стало важче збирати донати?

- Звичайно, важче. Але це ні для кого не секрет, усі збори йдуть нелегко. Люди виснажилися і морально, і фінансово. Проте ми серйозно готуємося до концертів. Коли веземо на фронт машини, хлопці підписують нам прапори, гільзи. Ми все це передаємо художникам, вони розмальовують. Співпрацюємо з майстрами, які з гільз виплавлюють дуже цікаві пряжки для ременів, - це теж наші лоти. І глядачі нас підтримують донатами.

Який товар став найдорожчим на продажу?

Цей прапор, який був підписаний президентом Володимиром Зеленським, тодішнім головнокомандувачем Валерієм Залужним та захисниками "Азовсталі", став для нас справжнім скарбом. Я вирішив його продати за 69 тисяч доларів. Новою власницею стала українка Алла Лопаткіна, яка проживає в Чикаго. Вона родом з Івано-Франківської області і вже близько 25 років живе в США, де успішно розвинула великий логістичний бізнес. Хоча Алла відвідала Україну лише кілька разів, її серце щиро відгукнулося на нашу біду. Вона активно збирає кошти на підтримку фронту і витрачає власні ресурси. Місце знаходження прапора наразі мені невідоме; можливо, він перебуває в її офісі, адже Алла придбала не один такий експонат. Вона дійсно велика молодець і дуже допомагає нашій справі.

Слід зазначити, що Чикаго, безсумнівно, має одну з найбільших українських діаспор у світі. З "VIP Тернопіль" ми подорожували практично по всім куточкам планети. Можливо, це звучить трохи перебільшено, але насправді ми виступали в багатьох країнах. Ми відвідуємо всі місця, де живуть наші співвітчизники, і часто повертаємося в ті ж самі міста. Можу з упевненістю стверджувати, що в Чикаго проживає одна з найбільших українських спільнот в США. Тут концерти наших виконавців відбуваються в великих залах, подібно до тих, що ми маємо в Україні.

- Яким був для вас день 24 лютого 2022 року?

Як і багато інших, я до останнього не міг повірити, що таке дійсно відбудеться. Перед початком великої війни я прилетів до Чикаго, щоб провести українське весілля. Чітко пам’ятаю той момент, коли дізнався про вторгнення. Це було близько десятої години вечора, і ніхто вже не збирався спати — всі сиділи з телефонами в руках. Яке було моє відчуття? Неймовірний шок. Хоча, звісно, ми не опинилися в такій небезпеці, як люди в Україні, але відчуття пригніченості та розгубленості залишиться зі мною назавжди.

- Актор Дмитро Ступка, який виїхав до США задовго до повномасштабного вторгнення, розповідав нам в інтерв'ю, що США - це дуже дорога країна для проживання: "Виходиш з квартири - платиш за парковку, страховку, бензин, продукти. І ціни - далеко не наші, головне - не переводити в гривні, бо можна з розуму зійти".

Так і сталося. Зайти в магазин, щоб купити продукти і все, що забажаєш, - тут так не вийде. Принаймні, у нашому випадку це було неможливо. Ми з дружиною та сином приїхали фактично з однією валізою, адже планували коротку поїздку. На щастя, у нас була можливість звернутися за допомогою до рідної сестри моєї дружини, яка живе в США, а також до наших друзів. Вони не дали нам загубитися. Згодом ми вирішили повернутися додому, в Україну, як сім'я.

Я ніколи не жив мрією мешкати за кордоном. І взагалі це інша країна, інші люди та менталітет. Хоча там мешкає чимало українців, багато кому це все підходить. І слід сказати, що ті люди, які там вже по 20 років, не забувають про своє коріння, дуже активно допомагають нам. Передають в Україну авто для військових, машини швидкої допомоги, пожежні. Повідкривали тут склади, куди направляли гуманітарну допомогу контейнерами. Активізувалися з початку війни дуже потужно.

В США на музичних заходах траплялися моменти, коли українці, придбавши прапор, падали на коліна, обіймали його та плакали. Війна їх торкається дуже глибоко, адже на передовій залишилися їхні рідні та близькі. Тому вони намагаються підтримувати свою країну всім, чим можуть.

З березня команда "VIP Тернопіль" стане доступною не лише на сценах концертів, а й на телеекранах. Ваше вечірнє комедійне шоу дебютує на Новому каналі.

- Це був довгий шлях до цього моменту. Наше телешоу розпочнеться 3 березня о 20:00. Формат обіцяє бути надзвичайно захоплюючим: ми підготували гумористичні виступи, пародії та авторські пісні. Крім того, у нас будуть запрошені зірки, які візьмуть участь у спеціальному сегменті "Інстахуліган", де ми весело пограємо зі світлинами відомих українців з Instagram. Ми плануємо випустити одразу 12 епізодів, і вже зняли більше половини з них. Сподіваємося, що наш проект сподобається глядачам і допоможе підняти їм настрій на Новому каналі протягом багатьох років.

- Коли чуєте вислови, що війна - не час для гумористичного контенту, що відповідаєте?

Мені здається, що наш супротивник саме цього й прагне: аби ми безперервно плакали, боялися жартувати і не сміялися. Гумор завжди актуальний, незалежно від обставин. Проте, якщо бути відвертим, іноді вражає, як люди можуть забувати, що жарт – це всього лише жарт. Часом натрапляєш на коментарі, і там стільки дивного... Не слід забувати, що жарти часто базуються на перебільшеннях, крайнощах і каламбулах. Саме це робить їх такими веселими.

Чи реагуєте ви на критичні зауваження в соціальних мережах?

- Коли людина відверто ображає, хочеться відповісти. Щоправда, вже стараюся такого не робити, але руки деколи дуже тягнуться до клавіатури, бо коментарі бувають дуже "теплі". Хоча якоюсь мірою я розумію цих людей, бо нині нелегкі часи у всіх сенсах. І колючі коментарі - це своєрідний викид стресу. А на гумор це зробити легко, бо він зачіпає дуже багато тем. Під час тригодинного виступу може бути 30 тем, і 29 здадуться веселими, а одна - ні. От до естрадних співаків, наприклад, важко причепитися, бо в них переважно все про кохання. Хоча наші люди можуть і там знайти: "Вони мали на увазі зовсім не те, дивіться!". Проте з гумором це простіше.

Звичайно, ви, напевно, слідкуєте за своїми колегами у сфері розваг, такими як "Квартал 95" і "Дизель шоу", які займаються схожими телевізійними проектами. Ви також, напевно, чули про скандали, які виникали через їхні невдалі жартівливі висловлювання. Чи не хвилює вас перспектива потрапити під удар критики в якийсь момент?

На мою думку, у наших виступах немає нічого, що могло б образити або викликати тривогу. Проте я не виключаю, що критики можуть знайти привід для негативних коментарів, навіть якщо його не існує. На щастя, подібні ситуації нас поки що оминали. Навпаки, ми отримували безліч позитивних відгуків про тематику наших номерів. Наша команда жартувала над москалями ще до того, як це стало популярним. Десь десять років тому ми вже ставили номери на цю тему. Пам’ятаю, на фестивалі в Юрмалі нас називали "бандерівцями" на сцені. Ми були єдиною командою, що виступала українською серед 15 колективів, і здобули перемогу.

Чи викликали у вас якісь жартівливі моменти від кварталівців чи дизелів відчуття незручності? Чи були ситуації, коли ви вважали їх надмірними?

На мою думку, вони щиро усвідомили свої помилки в тих випусках, які не слід було транслювати. Проте, безумовно, за цим потрібно ретельно стежити.

- Як вам вдається це здійснювати?

- Спочатку ми обговорюємо всі тонкощі номерів між собою. Потім йдуть пробні концерти, де показуємо новий матеріал. Згодом - зйомки. Після знову передивляємося, редагуємо, прислухаємося до зауважень телеканалу, якщо вони є.

Ви славитеся в Україні як ведучий весільних церемоній. Чи дійсно ви здатні, спостерігаючи за нареченими, визначити, наскільки тривалим буде їхній союз?

Насправді, вгадати це дуже складно (сміється). Але пари справляють різноманітні враження. Іноді виникає думка: ці точно будуть разом довго, а там, можливо, теж. Усі виглядають щасливими на своїх весіллях, але є такі, по яких видно, що в них все буде особливо гарно.

З дружиною Наталею ви разом вже 18 років, причому до весільної церемонії було багато років спільних зустрічей. Що стало причиною такого тривалого очікування на одруження?

- Можна було б одружитися і в перший день знайомства, бо це було кохання з першого погляду. Але ми, як і більшість закоханих, вирішили трохи позустрічатися. Познайомилися, до речі, якраз під час виступів у КВК. Вона приходить на кожний наш виступ, буває на зйомках, допомагає в роботі.

Якою мірою ви підтримуєте стосунки з вашими колегами?

- У нас є група в Telegram, і з неї заборонено видалятися, що б не сталося, бо ми родина. Практично в одному й тому складі виступаємо з 2008 року - ще з часів КВК. У 2011 році до нас додався Тарас Стадницький, він же Володька з серіалу "Одного разу під Полтавою". Приєднався Міша Бучковський. А всі решта - виступають разом вже понад десять років, а переважна частина - і 15. Ми не тільки разом їздимо відпочивати, ми стали кумами. Я хрестив дитину Дениса Фаріончука, Таня Песик - хлопчика одного з наших сценаристів. Деколи ми всі проводимо разом часу більше, ніж із сім'ями.

Не пропустіть на OBOZ.UA інтерв'ю зі співачкою Тонею Матвієнко, де вона розповідає про випадки сексуальних домагань, переживання через стосунки з чоловіком та свої сни про матір.