Return to Stanisławów
Депутати Івано-Франківської міської ради виступили з ініціативою внести зміни до Конституції, щоб заборонити проведення абортів, повідомляє ZAXID.NET.
Минулого тижня український політичний простір, небагатий на актуальні події (окрім хіба скандалів з корупцією в різних ешелонах нинішньої центральної й регіональних влад), повеселив історією з Івано-Франківська. Там депутати міської ради раптом так розпереживалися за демографічне майбутнє країни, що вирішили звернутися до президента й парламенту із закликом заборонити в Україні аборти.
Автором цієї ініціативи є відомий діяч з Івано-Франківська, представник "Свободи" Ярослав Дубас. Його громадська організація "Християнський рух за життя" періодично проводить яскраві, але водночас і дещо абсурдні акції, такі як протест проти фільму жахів "Демонік", який, за його словами, популяризує сатанізм. Звичайно, цю ідею підтримала фракція ВО "Свобода", яка має свою монокоаліцію в Івано-Франківську.
Не залишився осторонь і міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків, який також представляє партію "Свобода". Отже, націоналісти вирішили в традиційному стилі розпочати боротьбу з тим, з чим, якщо й потрібно боротися, то зовсім не їхніми способами. Але хто коли зупинявся на заваді? І ви будете праві, якщо так скажете. До того ж, у Дубаса та його команди з'явилися очевидні союзники — поляки, у яких подібна заборона вже функціонує.
На самом деле, ініціатор звернення посилався на досвід Польщі, акцентуючи увагу на деяких аспектах, хоча й маніпулюючи фактами. Наприклад, він згадав про "позитивну динаміку" в сусідній державі, хоча чисельність населення там залишається стабільною з кінця 80-х років. Однак реакція польських жінок, а також інших груп населення на заборону залишилася поза його увагою.
А реакція була. І йдеться зараз не про Польщу, а про Івано-Франківськ. У місцевих пабліках народ висловлювався на адресу Дубаса, Марцінківа і "Свободи" більш ніж різко, іноді навіть нецензурно. А вишенькою на пляцку стала петиція, точніше, відразу дві петиції - перша вимагає відкликати звернення, друга пропонує зобов'язати всю Івано-Франківську міськраду пройти психіатричну експертизу. Перша вже зібрала необхідну кількість підписів, друга - у процесі, найімовірніше, також набере.
Прикарпатські "свободівці" створили справжній резонанс, здавалося б, на порожньому місці. Важливо не стільки те, що стало поштовхом для цієї ініціативи, скільки сам факт її виникнення. Можливо, це було викликано неадекватною поведінкою певної особи, яку підхопила правляча політична сила для підвищення свого іміджу серед консервативної аудиторії. Або ж це могла бути продумана стратегія, спрямована на те, щоб відвернути увагу громадськості від дійсно нагальних проблем Івано-Франківська. Проблем, які не бракує, зокрема, незавершений міст, що міг би суттєво поліпшити транспортне сполучення між центром міста і житловим масивом Пасічна. Можливо, це також спроба убезпечити себе на фоні хвилі арештів і судових процесів, що призвели до неприємного вироку для іншого "свободівця" – колишнього голови Тернопільської облради Михайла Головка. Тим більше, що він, до речі, був колишнім колегою франківського мера в Верховній Раді 8-го скликання. Тому цілком логічно, що вони прагнуть заручитися підтримкою, аби мати можливість захистити свою репутацію у непростих обставинах.
Усе це - питання, що стосуються лише місцевого рівня, одного з менших міст навіть на заході України. Але якщо ця концепція перейде на загальноукраїнський рівень і знайде підтримку у центральної влади (яка, до речі, також стикається з багатьма викликами, зокрема, історія з "міністром з власного повернення" Чернишовим та його корупційними справами є яскравим прикладом), ми можемо стати свідками дійсно тривожної ситуації.
Ярослав Дубас, посилаючись на польський приклад заборони, чомусь проігнорував важливі наслідки цього рішення у Варшаві. Це призвело до серйозних проблем, включаючи трагічні випадки зі смертями жінок, у яких були завмерлі плоди, оскільки лікарі боялися нести відповідальність за порушення кримінального законодавства. Будь-який розумний політик, порушуючи цю тему, мав би спочатку звернути увагу на негативні наслідки, особливо в контексті такої близької країни, як Польща, що має спільні виклики з Україною, зокрема з Галичиною.
Щодо Польщі. У Івано-Франківську, за словами місцевих жителів, періодично виникає обговорення щодо можливого повернення історичної назви міста — Станиславів / Станіслав. Ця ідея підкріплена ледь помітною, але все ж присутньою ностальгією (чесно кажучи, віртуальною, адже реальних свідків тих часів практично не залишилося) за "старою Австрією" або добрими польськими часами. Це почуття, ймовірно, знайоме мешканцям кожного галицького міста, проте в Івано-Франківську воно особливо виражене через специфічну історію перейменувань.
Безумовно, період Другої Речі Посполитої в Польщі, що охоплює роки 1919-1939, був значно кращим у порівнянні з радянським часом, незважаючи на всі його колоніальні недоліки. Принаймні, жителі Станиславова отримували інформацію про Голодомор з газет та від тих, хто зміг втекти з підсовєцької України й знайти притулок на Галичині. Однак івано-франківська "Свобода", можливо, свідомо чи ні, акцентуючи на польській темі, вибрала з досвіду сусідньої держави один з найгірших прикладів. Чомусь про реальні реформи, які допомогли полякам (навіть з підтримкою Євросоюзу) створити сучасну країну з економікою, що уже випередила Швецію за обсягом ВВП, наздоганяє Швейцарію та має намір наблизитися до Нідерландів, "свободівці" з Івано-Франківська не згадали.
Звичайно, легше заборонити аборти, щоб стати схожими на Польщу, ніж докладати зусиль для відновлення країни.
