Польські питання в Україні. Старобільські відповіді (частина перша)
Сьогодні поговоримо про національне усвідомлення, про життя національних меншин, зокрема про поляків. У ЗМІ багато уваги приділяється українцям у Польщі, а ось про поляків в Україні повідомляють дуже мало.
Зрозуміло, що будемо розглядати ці питання на рівні України та на рівні Луганщини.
Наші співрозмовники – Голова Старобільського районного товариства любителів польської мови Олена Удовенко та дівчата, учасники гурту польської пісні «Всі зірки» (Старобільський район) та польського товариства «Міст надії».
Розмова з нашими співрозмовниками відбувалася ще наприкінці травня, коли у місті Рубіжне відбувся обласний святковий концерт «Культурна мозаїка» з нагоди відзначення Всесвітнього дня культурного розмаїття в ім’я діалогу та розвитку.
Читайте також Реалії культурного розмаїття на воюючий Луганщині
Спочатку я хочу сказати декілька слів про історію поляків в Україні.
Оскільки, я просто не маю часу розповідати про давні часи, зосереджуся на XX столітті. На початку 20 століття поляки становили майже 30% жителів австрійської Східної Галичини, тобто Західної України, переважаючи в більшості міст. Політика Габсбургів сприяла тому, що поляки у порівнянні з українцями займали вищі посади в адміністрації, судочинстві, армії.
Поляки становили також значний відсоток населення Наддніпрянської України у складі Російської імперії в українських губерніях мешкало 400 тис. осіб, які визнали рідною мовою польську (перепис за національністю не проводився). Попри політику русифікації поляки в Україні зберегли національну свідомість, мову, культуру. Духовним центром, навколо якого вони гуртувалися, була Римо-католицька церква.
У період Першої світової війни багато поляків перебувало в лавах воюючих на землях України армій. Після Жовтневого перевороту, польське національне життя в Україні активізувалося, з'явилися нові польські молодіжні, громадські та політичні організації. Поляки (Стемповський, Юзевський) займали посади в уряді Української Народної Республіки.
Водночас був чималий відсоток поляків, які брали участь у діяльності радянських органів влади, служили в Червоній армії в Україні.
У 1920 роки «чекісти» провели викриття і розстріли діячів польського підпілля. У 1930-ті рр. поляки постраждали від масових репресій радянської влади.
Власті провели 4 депортації поляків до Сибіру та Центральної Азії. Десятки тисяч поляків Західної України заарештовувалися НКВС УРСР, чимало з них було знищено й поховано в Биківні під Києвом. Поляки - вихідці з України - були і серед розстріляних військовополонених у радянських таборах у Катині, Харкові, Старобільську.
У період Другої світової війни польське населення України зазнало величезних втрат. Поляки воювали у складі Війська Польського, Червоної армії, підпільних збройних формувань.
Після Другої світової війни чисельність польського населення України скоротилася внаслідок здійснення репатріаційних договорів між ПНР і СРСР. З Радянського Союзу було репатрійовано близько півтора мільйона поляків, у тому числі з УРСР — 810 тис. чоловік. Післявоєнний період позначився також наступом на польську культурну автономію, закриттям польських шкіл, боротьбою з католицькою церквою.
Наприкінці 1980-х – на початку 1990-х рр. відбулося національне, культурне, мовне і духовне відродження польської меншини України. Були створені громадські організації, започатковано видання газет, відроджено діяльність католицької церкви, якій повернено деякі церкви і монастирі.
Голова Старобільського районного товариства любителів польської мови Олена Удовенко розповіла нам як змінилося життя польської громади після початку війни на Донбасі.
За її словами, багато поляків був вимушений покинути окуповані території (Луганськ, Стаханов), але й такі, хто залишився в Луганську.
Цікава історія Гжегожа Рапи. Сьогодні, попри всі складнощі, настоятель римо-католицького храму Різдва Пресвятої Діви Марії, ксьондз Гжегож Рапа продовжує свою Божу місію в окупованому бойовиками Луганську. Не оминули ми тему польського кладовища у Старобільську, поговорили про історичну пам'ять.
Ось така у нас відбувалася розмова
Національні культури народів світу під час концерту представили хореографічні та вокальні колективи міст Рубіжне, Сєверодонецька та Лисичанська, Старобільського, Кремінського, Новоайдарського, Станично-Луганського районів – загалом програма складалася з 28 номерів. В концерті взяв участь - вокальний ансамбль польської пісні «Всі зірки» (Старобільський район).
Алла Вольнова – студентка Луганського Національного університету – відвідує польське товариство «Міст надії» у Старобільську. Одного разу старенька бабуся розповіла Аллі про польське коріння, відтоді і почалося захоплення Польщею.
Наша співрозмовниця поділилася з нами про те, чому українській молоді варто їхати у Польщу і навчатися, і мандрувати.
***
Луганщина – багатонаціональний край, що вражає яскравою палітрою та різнобарв’ям культур. У нас шанують національні культури, і всі народи. У нас мріють про мир та єдину, нероздільну Україну.
«Паралель-медіа»
