Посттравматичний синдром — на допомогу приходять фахівці Луганщини (частина друга)

Сьогодні продовжуємо говорити  про війну із психологічної точки зору, а саме – як спасти себе, як вберегти своє психічне здоров’я, як врешті решт на з’їхати з глузду. До речі, ця інформація буде корисна багатьом – військовим та переселенцям, мешканцям  зони АТО та жителям окупованих територій.  Початок нашої розповіді – тут.  

Війна приносить не тільки фізичні, а й душевні травми. Учасники бойових дій, часто навіть не усвідомлюючи цього, несуть в собі вантаж болю довгі роки.

Одні можуть подолати ці проблеми самостійно. Іншим необхідна психологічна допомога і підтримка протягом усього життя. Лікарі не даремно б'ють на сполох: пережите в зоні АТО може боляче вдарити не тільки по сім'ям учасників бойових дій, але і по всьому суспільству.

Сьогодні, під час війни, однією з нагальних соціальних проблем в Україні,  є посттравматичний стресовий розлад.  Зросла кількість злочинів: в потоці новин все частіше з'являється інформація про зґвалтування, п'яні бійки, гранати, знайдені в кишенях демобілізованих військових. Чому бійцям важко повертатися з війни додому? А суспільству  - складно прийняти героїв? Як зупинити зростання злочинності і хвилю суїцидів?

Українська практика не нова. В історії військово-соціальної психіатрії є багато прикладів ветеранських синдромів — в'єтнамського, афганського. Український же донбаський синдром має свої особливості.  Вони полягають у контингенті уражених — це і добровольці, і мобілізовані цивільні люди.  Тобто – багато хто з них, хто сьогодні нас слухає саме зараз.

Посттравматичний стресовий розлад у військовослужбовців,  переселенців, мешканців зони АТО виникає внаслідок реакції на події загрозливого або катастрофічного характеру. Тобто на пряму загрозу смерті.  Наслідки такої реакції зазвичай проявляються в нервових тиках, дрожу, конвульсіях, заїканням, але бувають і важкі випадки.  Через шокового стану військові можуть здійснювати непередбачувані вчинки.

Для того, щоб учасники бойових дій після повернення додому змогли побороти посттравматичний синдром, радять звертатися до психологів. Втім, тут є проблеми. По-перше, мало кваліфікованих фахівців, які б могли надавати допомогу бійцям АТО. По-друге, скептичне ставлення до психологів й у бійців. Для багатьох   психологи та психотерапевти часто асоціюються з психдиспансером, або простіше кажучи – «з дуркою». Тож від допомоги військові часто відмовляються.

За даними військової прокуратури України, станом на початок червня 2017 загалом зареєстровано близько 500 випадків самогубств учасників АТО. І напевно, не вина тих людей у тому, що вони вчинили саме так – пішли з життя у розквіті сил. Просто вони потребували допомоги.

Що ж таке посттравматичний синдром та які  можливі наслідки його ігнорування? Посттравматичний синдром скоріше за все діагностують у того, хто: втратив друзів чи побратимів, бачив мертвих, стріляв, перебував під обстрілом, непокоївся щодо рідних, почувався зрадженим та потрапляв у полон чи оточення. Звичні звуки змушують насторожуватися, ховатися чи ставати у бойову позицію. Загостерна пильність без причини: у звичайній ситуації людина починає бути настороженим та бачити  смертельну загрозу.

Які симптоми  посттравматичного синдрому? Фахівці говорять про наступне. Агресія: є прагнення будь-які питання і проблеми вирішувати за допомогою грубої сили. Напади люті: спалахи люті, які відбуваються, як правило, після вживання алкоголю.

Відсутність емоцій: не виходить виявляти почуття, дружити, співпереживати, радіти. Погіршення пам'яті: забуваються прості буденні речі. Різкі звуки викликають паніку: лякають звичні звуки. Депресія: здається, що життя - це суцільна чорна смуга. Почуття провини: відчуття провини за те, що лишилися живі. Думки про самогубство. Тривожність: може турбувати реальний біль або тривога, страх, невпевненість, провина.

Якщо не зважати на посттравматичний синдром, то це може призвести до: посилення вже наявних синдромів, залежності від алкоголю та наркотиків, втрати родини, різноманітних хвороб (серцевих нападів, інфаркту) та до небажання жити.

Особливу увагу варто звернути на те, що посттравматичний синдром не лікується звичайною турботою, відпусткою, чаєм чи горілкою. Крім того людину, яка страждає від такого синдрому  мучать безсоння, нічні жахи, «документальні сни», нав'язливі  спогади.

Недавно ми  зустрілися з представниками Сєвєродонецького Центру травматерапії, співробітники якого працюють на Луганщині завдяки підтримці міжнародних донорів. Сьогодні продовжуємо нашу розмову.

Отже, тут, на Луганщині реалізується проект «Психологічна стабілізація постраждалих від конфлікту в Україні», якій розрахований до 2019 року.  Фахівці центру працюють у  Сєвєродонецьку та  Лисичанську, вони також виїжджають у відрядження у сіру зону АТО.  

Про те, як війна вплинула на психічне здоров’я населення розповідає Наталія Шовкун - практичний психолог, травматерапевт.  Стаж психологічної практики – 13 років.  З вересня 2015 року – працює з постраждалими в результаті військових дій в зоні АТО.

Ірина Малік - координатор Центру травматерапії розповіла про співпрацю з Центрами зайнятості та з іншими державними установами.

Ірина Малік зазначила, що Центр травматерапії   є структурою для надання спеціалізованої психологічної допомоги (лікування саме посттравматичного синдрому  і супутніх розладів) і не займається іншими видами допомоги.  Клієнти із алкогольною та наркотичною залежностями  перенаправляються у відповідні профільні установи.

В основу роботи центру  покладено принципи і процедури міжнародних стандартів, зокрема, Ізраїльської коаліції травми. Клієнт телефонує до координатора центру (або у разі персонального знайомства –  зв‘язується із співробітником центру) та домовляється про зручний час зустрічі.

***

Посттравматичний синдром - це бомба сповільненої дії, він може проявитися через півроку, а може і через десять років. Він може вдарити по всій нації. Адже в зоні АТО воюють чоловіки від 18 до 45 років, тобто працездатна, репродуктивна частина населення.

Часто на жаль, в нашій країні військовослужбовці випадають з поля зору психологів і соціальних служб - їх лікування вимагає грошей, а грошей у держави немає. Фахівці сходяться на думці, що подолати проблему можна, лише об'єднавши зусилля лікарів - психіатрів, психотерапевтів і психологів. І головне – не заганяйте хворобу у глиб. При перших проявах посттравматичного синдрому звертайтесь до фахівців.

Адреса Центру травматерапії у місті Сєвєродонецьку – вулиця Федоренко, 20-А, телефон - 095-892-38-93.

Підготував  Володимир Сидоренко, Паралель-медіа