Реформа децентралізації. Громадські ініціативи

«Паралель-медіа» продовжує тему децентралізації. Зрозуміло, що це не перша, і не остання стаття на тему реформи децентралізації. На нашу думку, децентралізація – це той самий ключик, який відкриє золоті  двері за якими Луганщину чекає щасливе майбутнє. Але досить казок. Сьогодні поговоримо про реформу децентралізації, про громадські ініціативи та електроні петиції.

Відверто кажучи,  2016 рік у плані децентралізації на Луганщині був, м’яко кажучи, невдалим.  Сьогодні є обґрунтовані сподівання на те, що 2017 рік стане переломним у цьому напрямку. Активно працюють облдержадміністрація та місцева влада, громадські активісти та міжнародні організації. Проте, слід завжди звертати на увагу – що надасть реформа для «пересічних громадян». «Маленький українець» - з його проблемами та сподіваннями - має стати  об’єктом реформи. Простіше кажучи, реформа децентралізації влади для людей, а не люди для реформи.  

Нещодавно у Сєвєродонецьку відбувся «круглий стіл» та семінар, де представники громадянського суспільства та регіональної влади обговорили можливості місцевих жителів впливати на зміни в громаді.

Заходи організувала «Громадська ініціатива Луганщини» спільно з облдержадміністрацією у рамках проекту «Ресурсний центр сприяння місцевої демократії на Луганщині», що здійснюється за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Додамо, що організація «Громадська ініціатива Луганщини»  створена у Луганську у  2007 році. ЇЇ діяльність завжди була спрямована на  підтримку і розвиток  місцевого самоврядування, розвиток системи органів самоорганізації населення, підтримку громадських ініціатив,  створення умов для участі громадських ініціативних груп у вирішенні питань місцевого значення.

Пріоритетні напрямки діяльності: впровадження механізмів громадського лобіювання, врахування інтересів громади при прийнятті будь-яких рішень місцевою владою; розвиток громадських ініціатив на місцевому  рівні; впровадження механізмів щодо захисту прав громадян, сприяння прозорості дії влади; захист прав споживачів житлово-комунальних послуг; оприлюднення зазначених порушень прав людини у засобах масової інформації. До речі, до війни Луганщина займала передові позиції щодо розвитку системи низових органів самоорганізації населення.

Ще з роботи у Луганську, у організації склалися тісні відносини з органами місцевого самоврядування Луганської області: від Алчевська до Сєвєродонецька. І були  цікаві проекти, добра  співпраця влади та органів самоорганізації населення як первинної ланки, що поєднує представників влади та громадськості.

Сьогодні така робота продовжується. Ба, більш того, організація активно працює з теми децентралізації. Наприклад, Тетяна Кірілова долучилася до створення  Білокуракинської ОТГ та допомагала у  стратегічному (на 10 років) плануванні Білокуракинської об’єднаної територіальної громади.

Організація «Громадська ініціатива Луганщини»  долучилася до створення «Регіональної  програми сприяння розвитку громадянського суспільства в Луганській області на 2017 - 2020 роки».

Отже, повернемося до згаданих вище «круглого столу» та семінару. Спочатку в Луганській облдержадміністрації, із залученням фахівців,  обговорили механізми залучення громадськості до реалізації реформ і суспільного розвитку.

Спікерами на цьому засіданні виступили директор Програми ініціативи «Демократична практика Міжнародного фонду «Відродження» Олексій Орловський, керівник Аналітичного центру Асоціації сприяння самоорганізації населення, доцент Одеського регіонального інституту державного управління при Президентові України Андрій Крупник та голова правління обласної громадської організації «Громадська ініціатива Луганщини» Тетяна Кіріллова.

Також до заходу долучились представники Департаменту масових комунікацій облдержадміністрації.

Тетяна Кіріллова вважає, що сьогодні населення відчуває брак інформації з теми децентралізації. На Луганщині майже зовсім не використовується такий інструмент контролю над місцевою владою. Щодо чисельних громадських організацій, які працюють по темі децентралізації, Тетяна Кіріллова вважає, що вони не заважають один одному. Роботи вистачить всім – і владі, і громадським активістам.  Саме про це і розповіла Тетяна Кіріллова.

Андрій Крупник ознайомив учасників з Національною стратегією сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та нормативно-правового регулювання форм місцевої демократії на місцевому рівні. Представники Луганщини – співробітники облдержадміністрації - розповіли про  Регіональну цільову програмою сприяння розвитку громадянського суспільства в Луганській області на 2017 - 2020 роки.

«Програма містить конкретний перелік заходів, які покликані максимально залучити громаду до прийняття рішень та створити стале громадянське суспільство в регіоні. І вона вже почала реалізовуватись», - зауважує  Тетяна Кіріллова.

Як стверджують експерти, населення Луганщини не знає про позитивний досвід створення об’єднаннях громад. У нас в області є позитивні приклади того, як змінилося на краще життя пересічних громадян після створення нових громад. Але, нажаль, про це мало говорять і пишуть. Більш того, журналісти, які наочно бачать зміни можуть стати провідниками децентралізації у районах. Так, зокрема, вважає заступник директора  Департаменту масових комунікацій Луганської облдержадміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації Андрій Зайцев.

Він також розповів про роботу, яку проводить з децентралізації обласна влада.

Протягом багатьох років Фонд «Відродження» підтримує проекти, які сприяють реформам в Україні. Реформа місцевого самоврядування є однією з ключових сьогодні, оскільки від її успішності буде залежати хід реформи освіти, охорони здоров’я та інших, що стосуються базового рівня місцевого самоврядування.

Підтримка ресурсних центрів з розвитку самоорганізації населення - один з проектів, який покликаний надавати практичну допомогу новоствореним об’єднаним територіальним громадам та сприяти ефективному втіленню реформи децентралізації на локальному рівні.

Директор програмної ініціативи «Демократична практика» Міжнародного фонду «Відродження» Олексій Орловський вважає, що в Україні існує гостра необхідність ухвалення належного законодавства на національному рівні, яке б забезпечувало всі умови для реальної громадської участі. Але багато що залежить від самих громадян, тобто від ініціативи знизу.

Олексій Орловський зауважив, що фонд «Відродження» намагається працювати якомога прозоро та відкрито. Між тим, є факти, коли кошти, які виділяються фондом, деякі «гранітоїди» використовували не за призначенням. Тоді Фонд діяв жорстко та змушував повертати видані кошти. На жаль такі прикрі факти були і на Луганщині. Проте, це не відміняє підтримку громадських ініціатив знизу. Саме про це і розповів Олексій Орловський.

Олексій Орловський представив результати міжрегіонального дослідження участі громадськості в об’єднанні та розвитку територіальних громад.

Дослідження відбувалось в липні-вересні 2016 року у Волинській, Дніпропетровській, Львівській, Луганській, Миколаївській та Одеській областях, в яких були задіяні 46 територіальних громад.

Крім того, вивчалися питання про об’єднання та розвиток територіальних громад, безпосередня участь органів влади та громадськості, а також механізми владно-громадської взаємодії на засадах партнерства та солідарної відповідальності.

Згідно з результатами міжрегіонального дослідження Асоціації самоорганізації населення та Одеського інституту суспільних технологій, електронні петиції назвали дієвим механізмом, який громадяни готові активно використовувати для впливу на місцеву владу.

Потім, у той же день, у Сєвєродонецькому кризовому медіа-центрі «Сіверський Донець» пройшов семінар «Механізм належної практики громадської участі на місцевому рівні».

Спілкувалися з представниками громадськості та ЗМІ. Під час «круглого столу», у жвавій дискусії учасники обговорили можливості представлення інтересів громад,  залучення   громадськості  у процес вироблення управлінських рішень на місцевому рівні, визначили інструменти та механізми впливу громадськості на владу.

Розглянули електронні петиції у системі місцевої демократії, їх законодавче регулювання в Україні, розбиралися зі станом впровадження Є-петицій в Україні в пошуках оптимальної «петиційної формули».

Слід відзначити, що в семінарі активно прийняли участь студенти місцевих університетів, представники Цивільного корпусу «Азов». Молодь активно ділилася власним досвідом у спробах «спілкування» з владою, шукала відповіді на хвилюючі питання.

У серпні 2015 року  парламентарі внесли зміни до Закону України «Про звернення громадян». Саме тоді  розпочався процес впровадження електронних петицій — неодмінного атрибуту сучасної е-демократії. Це нова форма ведення діалогу між державою і громадянином, інструмент виявлення суспільного резонансу. Першопрохідцем новації виступило інтернет-представництво Президента України.  По суті, сайт з електронними петиціями до Президента українці перетворили на майданчик, ба навіть інтернет-форум, де можна висловити свої думки з будь-якого приводу.

Чи мають електронні петиції в Україні дієвий вплив на громади? Чи йдеться про реформу «для галочки», що перетворилася на банальну імітацію діалогу та спосіб випуску людьми пари? Саме про це говорили у Сєвєродонецьку. Про це нам розповів  керівник аналітичного центру Асоціації сприяння самоорганізації населення Андрій Крупник.

Отже, сьогодні  громадські активісти Луганщини дізнаються  про ефективні інструменти громадського контролю, вчаться подавати електронні петиції та контролювати місцеві бюджети. А влада, в свою чергу, стає більш відкритою та  прозорою.

Пошук діалогу влади та громадського суспільства можливий тільки у правовій та демократичній державі. Зрозуміло, що ніякого справжнього розвитку громадянського активізму не може бути ні в тоталітарній Россі, ні в так званих «народних» республіках «ЛНР/ДНР». За ствердженням очевидців там справжній 1937 рік: і головний аргумент – «на подвал».

Хочеться ще раз повторити просту істину – якщо і можна знайти хоча б  який-небудь позитив у нашому сьогоденні, то це – зростання активності громадян. Прикладів безліч.

Безсумнівно,  це волонтери, які у перші роки війни у буквальному сенсі слова врятували армію і країну. Це і вимушені  переселенці, які не тільки врятувалися самі, а й поступово стали на ноги та почали активно впливати на суспільно-політичне і громадське життя Луганщини.

Поступово, в Україні гуртується громадянське суспільство. Всупереч всьому! Всупереч війні та злидням. Всупереч недолугим діям продажної та жадібної влади.  Всупереч, іноді безглуздим порадам всезнаючих закордонних та українських експертів. Дійсно, ми ще не можемо дихати на повні груди,  ми ще досі відхаркуємо кров’ю «руській мир».

Ми поступово позбавляємося, як писав Симон Петлюра, і  «московських вошей, і  українських гнид». І вслід за Павлом Тичиною, ми можемо сказати: «Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла… Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу».

Володимир  Сидоренко, Паралель-медіа.