Польські атракції: замок Ксенж та таємничий поїзд із скарбами Третього рейху
Не дуже давно, в Польщі, у рамках проекту «Інституційна підтримка - активізація місцевих медіа у місії висвітлення процесів децентралізації в Україні», побувала група журналістів з України. В програмі візиту було багато зустрічей у воєводствах, гмінах та редакціях газет та електронних ЗМІ, не обійшлося і без польських атракцій – тобто, культурних пам’яток…
…На кордоні з Чехією та Німеччиною розташувалося Нижньосілезьке воєводство Польщі. Центром цього воєводства є місто Вроцлав, про який ми вже згадували. Однією з яскравіших перлин Польщі є найбільший в Нижній Сілезії замок Ксенж, який розташований недалеко від міста Валбжих.
Слово «Ксенж» з польської мови означає «князь». Саме так називається величний замок, який розташований у Нижній Сілезії.
Як кажуть самі поляки, Ксенж це третій замок у Польщі. За своєю величиною він поступається тільки Королівському Вавелу у Кракові та Мальборку в Гданську.
Замок було закладено ще в кінці XIII – початку XIV століття представниками польських правителів П'ястів, що належали до силезької гілки. Його розпочав будувати сам Болько I Суровий. Потім володарями були польські та чеські королі, німецькі феодали.
Останні 400 років, з початку XVI століття аж до 1941 року замком володіла княжа сім'я Хохберг-Пшіньськіх, які називали себе родичами П'ястів. Зрозуміло, що за 400 років замок перебудовувався кілька разів. Оскільки Хохберги вважали себе німецькими князями, то називали замок Фюрстенберг, потім - Фюрстенштайн (що також перекладається, як і Ксенж - «князь»).
У будівлях замковому комплексі можна побачити готику, елементи ренесансу і романтизму. Близько 200 років тому, його перебудували під бароко, пізніше - рококо. Кожен новий власник намагався внести щось своє, але робили це обережно і делікатно.
За підрахунками, всередині замку - понад 400 залів та палат, існувало близько 300 камінів, які отоплювали замок, сьогодні працюючими залишилося декілька. Взагалі, історія замку це не тільки історія аристократії, а й загалом польської держави.
Отже, майже 400 років замок виконував роль головного місцеперебування одного з найбагатших німецьких родів – Хохбергів. Хто вони були?
На той час Нижня Сілезія входила до складу Німеччини. Внаслідок сімейно-подружніх зв'язків Хохберги досягли статусу гігантів німецьких фінансистів! Вони займали трете місце за багатством в Німеччині і сьоме в Європі. На потреби їх утримання в самому Валбжиху працювало понад 9 тисяч людей, а тільки у замку було 300 людей прислуги!
Прекрасна резиденція часто приймала знаменитих та видатних відвідувачів: Президент США Джон Адамс, король Пруссії Фредерик Вільгельм III, російський цар Микола, імператор Францішек Юзеф, магараджа Куч-Бехар (Індія)….
За свідченнями істориків, 1891 рік став роком, який приніс найголоснішого одруження в історії Нижньої Сілезії. Спадкоємець майна Генріх XV одружився з англійкою Марією Терезою, яку називали княгиня Дейзі.
Їх зв'язок, незважаючи на багатообіцяючий початок, розпався незабаром після закінчення Першої світової війни, у 1914 році. Князь Генріх емігрував тоді до Франції, а замок залишив дружині.
Генріх зрештою так і не мав щастя в коханні. Його друге одруження, цього разу з молодшою на тридцять років іспанську Клотильдою, закінчилося повним провалом: його син Болко відбив молоденьку дружину у тата. Але і той мав невдачі: заарештований фашистським гестапо в 1936 році, він помер невдовзі після виходу з в'язниці.
Ще перед розпадом відомого подружжя, в 1907 році було розпочато наступну розбудову княжого місцеперебування. Тоді було споруджено монументальну, витриману в дусі ренесансу південно-західну частину замку з двома кутовими баштами. Неоренесансне завершення отримала 48-метрова головна башта. Свій вигляд змінили тераси і найближче оточення палацу.
Весь час існування замку, у будівельних роботах брали участь знамениті тогочасні архітектори, скульптори і будівельники. В результаті їхніх зусиль виникло барокове крило з багато прикрашеним залом Максиміліана, почесний двір і будівля брами з двома стильними баштами і флігелями. Також тут були розташовані кінний завод і стайні.
Старший син Дейзі і Генріха, спадкоємець замку Ян Генріх XVII фон Хохберг, емігрував звідси після нападу Німеччини на Польщу.
Він поїхав до Англії, щоб боротися з фашистами у складі Королівських збройних сил. Коли англійська преса вмістила його фотокартку у військовому мундирі, Адольф Гітлер визнав це зрадою. Другий син Олександр фон Хохберг також опинився в Англії: він вступив до польських збройних сил і був зв'язковим офіцером.
Ті факти стали причиною величезного неприязні Гітлера до Дейзі, у якої у 1941 році відібрали маєток. Маєток конфіскували начебто за борги. Тут мала розташуватися одна з резиденцій Гітлера…
Проте, резиденцію не побували, але німці вивезли звідси всі цінності: меблі, книги, твори мистецтва. Було знищено частину облаштування, а під скелею почалася прокладка підземних комунікацій і тунелів, з’єднаних ліфтами з замком.
Німецьке командування включило замок в проект «Велетень», який передбачав перенесення промислових підприємств під землю.
Будувався весь цей комплекс силами концтаборів. Що вони робили? Пробивали тунелі у скелях під замком, будували підземну залізницю. Тунелі повинні були з'єднати замок Ксенж з замком Сова в горах.
На будівництві загинули близько 3000 бранців - радянські військовополонені, австрійські євреї та колишні учасники варшавського повстання... Неподалік замку – їх могила. Тривало будівництво аж до 8 травня 1945 року…
Коли прийшла Радянська Армія, у замку був розташований військовий гарнізон. Решта того, що не знищили фашисти, було розкрадено та зруйновано.
Після того як Радянська Армія, довівши споруду до критичного стану, пішла, протягом декількох років замком ніхто не цікавився, стояв він пусткою, без належної охорони.
Перші ремонтні роботи було проведено в 1956 році. Сапери знешкодили закладені в підземеллях німцями міни, після чого розчистили таємничі підземелля. З 1960 року розпочалося інтенсивне відновлення замку і терас.
Згодом замок відновили та впорядкували. Тепер в замку є на що подивитися! Сьогодні у замку Ксенж можна почути майже всі мови світу. Тут постійно проходять екскурсії.
Ви можете замовити індивідуальну екскурсію замком, або погуляти на терасах, чи в величезному парку. В оранжереї росте понад 100 видів екзотичних рослин, звезених звідусіль. Резиденцію оточують прекрасні тераси: квіти, кущі, дерева…
Проте зараз використовується лише маленька частина величезного замку: на нижніх поверхах - музей, на вищих – готель для віп-персон.
Говорять, що останній нащадок роду, онук Дейзі, Болко Фюрст фон Хохберг, тепер мешкає у Мюнхені, а привід княгині Дейзі темними ночами блукає по замку…
Неподалік замку Ксенж – Валбжих. Польське містечко розташоване недалеко від кордону з Чеською Республікою, з Вроцлавом його єднає залізниця, поруч – Німеччина.
Валбжих нараховує 120 тисяч жителів. Колись тут було багато вугільних шахт, але згодом, шахти закрили, отже регіон став депресивним. Держава створила спеціальну економічну зону «Invest-Park». Існують державні та місцеві пільги для інвесторів. Та все ж, головною атракцією є замок Ксенж.
За легендою, у роки Другої Світової війни, коли у 1945 році радянські війська наступали на Вроцлав (німці називали це місто Бреслау), в цих місцях десь зник поїзд із золотом нацистів.
Місцеві дослідники говорять, що нацисти помістили золото і коштовності в поїзд, який покинув тодішній Бреслау. Окрім того, у поїзді були викрадені німцями твори мистецтва та нацистські архіви. Поїзд заїхав в тунель біля замку Ксенж і після його ніхто не бачив.
У 2015 році легенда стала реальністю. Ну, майже стала…
Так відбулося, що двоє громадян - поляк і німець - Петр Копер и Андреас Рихтер - заявили, що вони виявили потяг та повідомили про це одну з юридичних фірм.
Вони всіх запевнили, що вагони повні золота, коштовностей та зброї. Але за координати поїзда вони хочуть отримати 10 відсотків від вартості скарбів, які в ньому є.
Польські ЗМІ підхопили новину: «Поїзд із золотом нацистів знайшли!». Невдовзі мас-медіа всього світу – від Америки до Австралії – повідомили, що поїзд міг вмістити до 300 тонн золота!
Дослідники вважають, що поїзд знаходиться в замурованому підземному тунелі на глибині 70 метрів. Проте всі попередні спроби знайти поїзд успіхом не увінчалися, окрім того, критики стверджували, що цього поїзда ніколи не існувало. Але тепер, як доказ шукачі продемонстрували знімки георадара.
Тим часом, після новини про знайдений поїзд з нацистським золотом, у Валбжих кинулися як місцеві жителі, так і приїжджі шукачі скарбів… Тисячі людей з металошукачами почали прочісувати район біля діючих залізничних шляхів.
Після гучних заяв ЗМІ, польська влада й поліція негайно вирішили перевірити інформацію. У Міністерстві культури Польщі заявили, що потяг із золотом існує, в центробанку країни заявили, що це «качка». Польській поліції довелося виставити патрулі в околицях замку Ксенж…
…Про все це нам розповіли на місцевій телестудії та порталі «Валбжих 24 com». була заснована в 2007 році як місцева телевізійна станція, метою якої було надати глядачам актуальні інформації з життя Валбжиха і регіону. Сьогоднішня пропозиція компанії - це різноманітні інформаційні канали, які своєю інноваційністю, дальністю і якістю потрапляють з оголошенням до широкого кола різних цільових груп.
Редактор місцевої телестудії Лукаш Кох вже понад двадцять років працює у медіа. Він розповів не тільки про особливості своєї роботи, та про «золотий потяг».
Між тим, власник та дирекція компанії вирішили скористатися нагодою, аби привернути увагу іноземних туристів та інвесторів до невеличкого шахтарського міста.
Створено групу у а також спеціальний сайт який розповідає те тільки про «золотий потяг», але й про всі скарби Польщі, зареєстрована торгова марка, випущено пиво, готується спеціальна комп’ютерна гра. А щодо поїзду… То його ще шукають.
Можливо, пощастить саме вам. Отже, Валбжих та замок Ксенж, чекають!
Володимир Лермонтов, Параллель-медиа
P.S. Щира подяка перекладачу – Тарасу Зайцю.
Стаття створена на основі досвіду, отриманого у рамках проекту «Інституційна підтримка – активізація місцевих ЗМІ в місії інформування про реформу децентралізації в Україні». Проект реалізується у рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії співфінансованої з програми польської співпраці на користь розвитку, Міністерства закордонних справ РП та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD)".
