Чому переселенців змушують повертати отриману грошову допомогу?

1 жовтня 2014 року Уряд України постановою № 505 затвердив Порядок  надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі – Порядок). Внутрішньо переміщені особи (далі – ВПО) отримують щомісячну адресну допомогу за правилами встановленими цим Порядком.

Відповідно до Порядку адресна допомога для працездатної переміщеної особи на цей час складає 442 грн. допомоги, для пенсіонерів та дітей – 884 грн., для осіб з інвалідністю - 1130  грн. (з 1 грудня - 1247 гривень).

Проте, порядком передбачений ряд обмежень щодо отримання допомоги – не всі переселенці можуть претендувати на допомогу:
ВПО, які не працевлаштувались протягом двох місяців з моменту взяття на облік ВПО, адресна допомога зменшується вдвічі (тобто 221 грн.), якщо людина не знайшла роботу протягом наступних двох місяців – допомога припиняється;

Сім’я, навіть якщо є багатодітною, не може отримувати загалом більше ніж 2400 грн. щомісячної адресної допомоги;

Допомога не призначається, якщо будь-хто з членів сім’ї ВПО має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення;

Допомога не призначається, якщо будь-хто з членів сім’ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого

Для працездатних осіб (на даний час це 14 500 грн., з 1 грудня – 16000 грн.).

При цьому у двох останніх випадках ВПО на вимогу управління соціального захисту населення має повернути виплачену надміру грошову допомогу. Якщо людина не поверне кошти добровільно, їх стягнуть в судовому порядку.

Сьогодні положення щодо наявності в особи житлового приміщення стало справжнім кошмаром для деяких переселенців – їх просять повернути всі виплачені кошти з самого моменту переміщення оскільки, як виявилось, ці люди мають у власності незначну частку у житловому приміщенні на території, яка контролюється Урядом України.

До Благодійного фонду «Право на захист» все частіше звертаються розгублені переселенці, які отримали повідомлення від органу соціального захисту про відміну допомоги та необхідність повернути кошти в розмірі десятків тисяч гривень.

Однією з перших до БФ «Право на захист» звернулася жінка, яка проживає в Запоріжжі, проти якої у серпні 2016 року орган соціального захисту подав позов до суду про стягнення суми адресної допомоги, виплаченої з листопада 2014 року до липня 2016 року в розмірі 22 751,13 грн. Незважаючи на аргументи, викладені у підготовленому БФ «Право на захист» запереченні на позовну заяву, суд зобов’язав переселенку повернути кошти та ще й стягнути судовий збір в розмірі 1378 грн.

При цьому суд мотивував своє рішення (у справі № 334/4146/16-ц) тим, що під час подання заяви на призначення щомісячної адресної допомоги відповідач взяла на себе зобов’язання повідомити про всі обставини, що впливають на призначення цієї допомоги, проте не зробила цього. Суд також зазначив, що жінку попередили належним чином про підстави припинення адресної допомоги, про що свідчить її підпис. З певної точки зору це є логічним аргументом, враховуючи однозначне формулювання підзаконного акту «має у власності житлове приміщення», однак чи усвідомлювала переселенка, що 6,4 кв. метра на сім’ю із трьох осіб може розглядатися як житлове приміщення при призначенні допомоги? Адже не всі люди мають юридичну освіту і не всі пам’ятають про успадковані частки нерухомості, які є в їхній власності але якими вони фактично не користуються. Як ці гроші повертатиме сім’я, яка і так перебуває у складному фінансовому становищі? Невже переміщені особи, які успадкували волею долі ці крихітні частки майна, не потребують державної допомоги? Окрім того, невідомо чи всі органи соціального захисту, трактують цю норму саме таким чином та інструктують ВПО щодо об’єму інформації, яку має надати ВПО.

Наприклад, одна з переселенок при зверненні до приймальні БФ «Право на захист» повідомила, що не знала про необхідність сповіщення органу соціального захисту про наявність у неї успадкованих 1/9 частки квартири та 1/3 частки домоволодіння, проте ніколи цього не приховувала. 23 вересня 2016 року жінка отримала листа від управління соціального захисту та ще вагається – чи оскаржувати рішення державного органу.

«Зазначена норма Порядку містить правову невизначеність щодо того, що є житловим приміщенням для мети Порядку. Крім того, що в законодавстві бракує визначення терміну «житлове приміщення», невирішеним залишається питання того, чи повинні робитись виключення щодо виплати грошової допомоги для ВПО, які володіють незначними частками житлових приміщень, які не відповідають нормі житлової площі або ж приміщеннями, які не придатні для проживання людини взагалі», – говорить Ксенія Карагяур, правовий аналітик БФ «Право на захист».

Відповідь на ці питання містить назва постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг». Метою надання адресної допомоги є покриття витрат на проживання та оплату житлово-комунальних послуг, а отже ВПО, у власності яких занадто мала частка житла для того, щоб проживати в ній, орендують житло так само, як і ВПО, які взагалі не мають у власності житла на підконтрольній території.

Через вказану правову невизначеність переселенцям, у власності яких є відповідні частки жилих приміщень, почали відміняти виплату адресної допомоги та надсилати повідомлення від органів соцзахисту з вимогою повернути кошти до державного бюджету. Окрім цього, вже відомо про щонайменше 6 судових рішень якими правомірність дій органів соцзахисту підтверджується. Наприклад, до юристів БФ «Право на захист» звернулась жінка, проти якої подано позов про стягнення адресної допомоги, оскільки вона не повідомила про наявність у неї частини житла в розмірі 5,48 кв. м на трьох членів сім’ї, тепер переселенка має повернути 12 725 грн. Розгляд справи триває.

У відчайдушному становищі опинилась сім’я ВПО, у власності якої виявлено житлове приміщення розміром 6,26 кв. метру на чотирьох. Їм припинено виплату адресної допомоги та повідомлено про необхідність повернення 36 702 гривень! Юристи БФ «Право на захист» допомогли родині ВПО оскаржити рішення органу соцзахисту про відміну адресної допомоги.

Станом на сьогодні родина чекає слухання справи.

«Це непоодинокий випадок. Вже відомо про щонайменше 6 судових рішень, якими правомірність дій органів соцзахисту підтверджується. За нашою інформацією, за цією категорією справ поки що було прийнято тільки одне позитивне рішення суду (у справі № 227/1514/16-а), яке згодом було скасовано у апеляційній інстанції», – говорить адвокат БФ «Право на захист» Вадим Стремоухов.

ВПО, щодо якої було прийнято соцзахистом рішення  про відміну адресної допомоги та стягнення попередньо сплаченої, подала позов до суду щодо визнання рішення органу соціального захисту про відміну адресної допомоги та вимоги повернути кошти незаконними. У червні 2016 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області задовольнив позов, зазначивши, що припиняючи виплату позивачеві грошової допомоги внаслідок неповідомлення нею органу соцзахисту про наявність у власності 1/5 частки квартири та вимагаючи повернення вже сплаченої грошової допомоги, соцзахист діяв неправомірно, не врахувавши того, що позивач фактично не має придатного для проживання приміщення. Однак, у серпні це судове рішення було скасовано в апеляційній інстанції. Донецький апеляційний адміністративний суд віддав перевагу «букві закону» та, перелічивши всі причетні нормативно-правові акти, дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції було помилковим.

Правозахисники зазначають, що для недопущення виникнення подібних ситуацій необхідно визначити термін «житлове приміщення» у Порядку надання щомісячної адресної допомоги ВПО.