Відкрий Бельгію. Почни зі спільної історії

«Параллель-медиа» продовжує шукати європейську проблематику на Луганщині. Цього разу наша розповідь про виставку «Україна – Бельгія: історія взаємовідношень. Кінець ХІХ ст. – початок ХХ ст.» та про спільну історію. На виставці  Лисичанський міський голова Сергій Шилін подарував бельгійському Послу сувенірну чашку з фото одного з бельгійських будинків,  та запевнив, що влада почне робити, щоб хоч якось зберегти історичну пам'ять про спільне минуло. Люк Якобс дипломатично посміхнувся… 

Фламандське мереживо в українських степах
Сто років тому у Лисичанську, що на Луганщині, поряд з українською та російською говорили французькою. Саме тут можна було придбати чи не найкращій в світі Брюссельський шоколад, або фламандське мереживо. Робітники потужнішого в Європі заводу з виготовлення соди жили двоповерхових будиночках, працювали гімназія, шпиталь....

Ще й досі у Лисичанську залишились деякі бельгійські будиночки, гімназія, проте самого заводу, та багатьох інших будівель немає. Деякі знищено під самий фундамент! Навіщо? Чому? Це вже інші питання і мабуть саме їх задавав собі: Надзвичайний і Повноважний посол Королівства Бельгія в Україні Люк Якобс, під час відвідань Луганщини.

Напередодні Великодніх свят – 29 квітня, у Лисичанському краєзнавчому  музеї відкривали виставку-дослідження «Іноземні інвестиції в Україну. Кінець ХІХ ст. – початок ХХ ст. Частина перша: Бельгія».

О 13:00, в Лисичанському міському краєзнавчому музеї зібралися гості - Надзвичайний і Повноважний посол Королівства Бельгія в Україні Люк Якобс з дружиною п. Анною, заступник голови Луганської військово-цивільної адміністрації з питань соціальної та гуманітарної сфер Лішик Ольга; Лисичанський міський голова Сергій Шилін; директор Лисичанського міського краєзнавчого музею Ніна Бондар; меценат і фундатор виставки Дмитро Піркл; куратор Мистецького напрямку Українського кризового медіа-центру Леонід Марущак. Серед відвідувачів виставки – представники громадськості, місцева інтелігенція та краєзнавці, журналісти. Деталь, раніше проспект, де розташувався музей, називався Леніна, зараз  імені Перемоги. Дрібничка, але приємно.

Руйнуючи міфи
За словами організаторів, виставка-дослідження руйнує міф про радянську індустріалізацію центру, Сходу та Півдня України. Проект акцентує увагу на європейській історії розвитку регіону, яка на сьогодні є не достатньо дослідженою і популяризованою. Гірничо-металургійна промисловість Придніпровсько-Донецького краю України завдячує  залученню підприємницького капіталу і досвіду з Англії, Франції, Німеччини, Швейцарії.

Особливо значним був вплив бельгійського підприємницького капіталу, через що Придніпровсько-Донецький регіон України називали «Українською Бельгією». Можливо тут, у Лисичанську, можна було почути: «Découvrez la Belgique. Commencez avec l'histoire du pays» -  «Відкрий Бельгію. Почни з історії». Але насправді, це бельгійці відкривали для себе нову країну. 

На виставці представлено майже 250 історичних документів та світлин тих часів, які яскраво і переконливо відтворюють важливий період розвитку українських регіонів. На постерах представлені колажі з фото, цінних паперів, поштівок, рекламок стародавніх атласів. І всі вони стосуються взаємодії бельгійців та місцевих мешканців.

Справжніми свідоцтвами тих подій є представлені на виставці акції і облігації бельгійських акціонерних товариств, що діяли у Катеринославській губернії до складу якої входила сучасна Луганщина.

Крім того, на виставці представлені фотокартки і портрети бельгійських і українських підприємств, керівників і засновників заводів, рудників, шахт.

На фотографіях відтворені гігантські металургійні  заводи з доменними печами, рудники, шахти, продукція заводів, і звісно, зображення робітників: металургів, шахтарів.  Представлені унікальні фото самодіяльного театру «Малороси» на Петровському заводі (Єнакієво), духового оркестру Донецького скляного заводу, побудовані за рахунок керівництва підприємств православні і католицькі храми, театри, парки і бібліотеки.

Історична довідка
Розповідає координатор проектів Мистецького напрямку Українського кризового медіа-центру Ольга Гончар: «Проект став можливим завдяки діяльності дніпропетровського мецената Дмитра Піркла, який протягом 2011-2015 років купував історичні документи у Європі.

Зібрані матеріали були передані Дніпропетровському національному історичному музею імені Дмитра Яворницького. Директор музею Надія Капустіна ініціювала вивчення та аналіз документів. На базі музею Валентина Лазебник, завідувачка науково-дослідного та експозиційного відділу історії України ХІV ст. - поч. ХХ ст., дослідила матеріали та сформувала у експозицію над якою працював дизайнер Юрій Малієнко. Разом з Українським кризовим медіа-центром організували та підтримали  подію дипломати з Посольства Бельгії в Україні».

Як стверджує Валентина Лазебник (Дніпропетровський історичний музей імені Дмитра Яворницького), серед іноземних товариств, що були допущені до операцій в Росії, перше місце як за кількістю, так і за сумою акціонерного капіталу, займали бельгійські товариства. Значна кількість їх відкрили свою діяльність у 1896-1900 рр. Сфера розповсюдження бельгійських товариств у господарстві була вельми широкою.

Бельгійський дослідник В. Пеетерс у своїй праці «Сталь у степу» надає список бельгійських підприємств до 1917 року, що діяли в Росії. В ньому зазначено 91 підприємство. Більше половини зазначених підприємств діяли в Україні: в Катеринославській, Миколаївській, Херсонській губерніях. Найважливішими об’єктами їх діяльності були гірничо-металургійні, металообробні і машинобудівні підприємства, видобуток вугілля і виробництво коксу, а також міський транспорт. На частку цих галузей приходилося більше 70 % акціонерного капіталу бельгійських товариств.

Завдяки промисловому розвитку змінювалися і облаштовувалися міста, створювалися селища, будувалася залізниця. Географія підприємств охоплює Катеринослав (сучасний Дніпропетровськ), село Кам’янське (сучасний Дніпродзержинськ), Кривий Ріг, Луганськ, Маріуполь, Костянтинівку, Горлівку, Єнакієве, Дебальцеве, Торез, Краматорськ та інші. Чимало з підприємств, створених у 1890-ті роки, працюють до сьогодні. Протягом грудня 1917-го — березня 1919 року Рада Народних Комісарів видала декрети, якими припинила платежі по облігаціях та дивіденди по акціях і заборонила всі операції з цінними паперами. Порушникам загрожувало притягнення до суду аж до конфіскації майна. Наступним кроком стала націоналізація промислових підприємств і передача їх органам радянської влади. Акції і облігації, які залишилися на руках у людей, перетворилися на звичайнісінькі папірці, а проте багато хто їх зберігав, сподіваючись колись реалізувати. 

Цікавинки для краєзнавців
Після короткого вітального слова  із нагоди відкриття, розпочалася екскурсія. 

Треба було бачити з яким натхненням куратор Мистецького напрямку Українського кризового медіа-центру Леонід Марущак показував виставку першим відвідувачам: «Ось тут…», «А ось тут…», «Дивитесь…». Тітоньки, мабуть вчителі історії, дивились на експонати з відкритими очима і ротами.

Тим часом головний меценат Дмитро Піркл тихенько стояв осторонь та беззвучно посміхався. Дмитро Піркл – дуже відомий меценат в Україні, який плідно працює не тільки з музеєм ім. Яворницького у Дніпропетровську, але й з іншими. За його словами, після початку бойових дій на Сході, виникла ідея про те, що виставку потрібно показати і тут. Саме посол Бельгії запропонував продемонструвати їх у  Лисичанську — тому що там ще існує пам’ять, ще збереглись бельгійські будинки. 

Бельгійці, разом з німцями, французами та англійцями вкладали дуже багато коштів і в залізницю на Донбасі, і в заводи. А що ж українці? Виявляється дуже цікава річ. За словами  Дмитра Піркла, українці ментально були прив’язані до землі, вони завжди повертались до землі. Але коли побудували заводи, українці з часом почали працювати, але сезонно. Тоді підприємці почали запрошувати робітників з усього світу, було багато росіян. Так і формувався пролетаріат міст, тому в містах змішаний етнос.

Про гірке та солодке
Бельгійський посол Люк Якобс, відповідаючи на запитання «Параллель-медиа», зазначив: «Серед підприємців, які «заходили та  працювали» в Україні наприкінці ХІХ ст.  початку ХХ ст. було чимало євреїв. Але за традицією, оскільки вони жили у Королівстві  Бельгія, їх вважали бельгійцями. Тоді за три доби можна було дістатися з Лисичанську до Брюгге, або Брюсселю. Тоді Донбас називали десятою провінцією Бельгії. Сьогодні, після довгою розлуки, ми маємо гарну нагоду знайти та впізнати друг друга».

Не могли ми не спитати і про сьогодення. Люк Якобс побачив стан бельгійських будинків у Лисичанську був у розпачі. Лисичанський міський голова Сергій Шилін подарував Послу сувенірну чашка з фото одного з бельгійських будинків,  та запевнив, що місцева влада, разом з обласною владою щось почнуть робити, щоб хоч якось зберегти історичну пам'ять про спільне минуло.  Бельгійський посол дипломатично посміхнувся. 

Не могли ми не спитати дещо у дружини Посла. Про що питати? Звісно про те, що люблять жінки... про солодке. Пані Анна повідомила, що хоча вона не вважає себе досвідченим спеціалістом з шоколаду, все ж таки, найкращим вважає саме бельгійський шоколад. «Хоча, це може бути не дуже приємно чути вам, як громадянину держави, президент якої зробив капітал саме на шоколаді», - посміхнулася пані Анна. 

Приємно зазначити, що пан Посол вручив першу книгу для Центру європейської інформації, який відкриється в центральній бібліотеці.

Безперечно, виставка мала б привернути увагу і школярів, і краєзнавців, всіх хто хотів би принаймні знати більше про рідний край. Мала б привернути увагу, але… Невідомо чому, виставку організували так невдало. Дата проведення з 29 квітня по 10 травня, проте режим роботи музею під час травневих свят був таким 1, 2, 3 травня – вихідні дні, 4, 5, 6 робочі дні, 7 травня – робочий день (до 14:00), 8 травня – вихідний день, 9 травня – робочий день (до 12:00), 10 травня –  вихідний день. Сподіваємось, що наступного разу виберуть більш вдалий час.

Володимир Лермонтов, «Параллель-медиа»