Як львівська електромережа стала символом радянського терору: архівні світлини.

Львів часто називають містом середньовічної архітектури, кам'яниць та костелів, але його історична спадщина охоплює також і будівлі ХХ століття. Вони стали мовчазними свідками трагічних сторінок міста. Однією з таких споруд є будівля Міських електричних закладів (МZE), що згодом перетворилася на символ репресій, страху й радянського терору.

Побудована в середині 1930-х років у дусі функціоналізму, ця будівля стала яскравим прикладом сучасної архітектури Львова між двома світовими війнами. OBOZ.UA ділиться історією цієї знаменитої споруди та публікує архівні фотографії, які нещодавно з’явилися в Інтернеті.

У міжвоєнний час Львів зазнавав значного індустріального зростання. Процес електрифікації вимагав створення спеціалізованого органу, який би функціонував окремо від трамвайного управління. На початку 1930-х років, з огляду на бурхливий розвиток міських електричних установ, виникла необхідність у новому адміністративному будинку.

У 1934 році було оголошено конкурс на архітектурний проект, в якому перемогли архітектори з Варшави. Проте для реалізації було обрано проект львівських митців Теодора Врубеля та Леопольда Карасінського, які були визнаними архітекторами, що створили багато інших знакових об'єктів у Львові.

У 1935-1936 роках на перетині вулиць Стефаника та Коперника було збудовано багатоповерховий будинок у функціоналістичному стилі, який вирізняється своєю округлою бічною стіною. Ця споруда стала втіленням сучасних архітектурних концепцій, поєднуючи практичність, простоту форм і технологічну естетику.

З моменту вступу радянських військ у вересні 1939 року, функціональне призначення цієї будівлі кардинально змінилося. Директор закладу, Станіслав Козловський, зазнав репресій, а сама споруда опинилася під контролем НКВС. Завдяки своєму зручному розташуванню поруч із в'язницею на вулиці Лонцького, вона стала важливою частиною радянської репресивної системи.

З 1939 по 1941 рік тут розміщувалося Управління НКВС УРСР по Львівській області та Обласний суд. За німецької окупації в 1941-1944 роках будівлю зайняло головне управління гестапо.

З поверненням радянської влади в липні 1944 року, сюди знову повернулося НКВС, згодом - МГБ і КДБ. Саме в цей період серед львів'ян поширився гіркий жарт: мовляв, ця будівля - "найвища у Львові, бо навіть з підвалу видно Сибір".

Незважаючи на зміну призначення, сама будівля зберегла свою архітектурну цілісність. У період з 1968 по 1970 рік вона була розширена за проектом Василя Каменщика.

Раніше OBOZ.UA висвітлював історичні пам'ятки Львова, датовані 30-40-ми роками XX століття.