"Противник прагне змусити нас опустити руки й накрити голови чорними хустками."

Коли Галина Баранкевич востаннє

Занурилася у читання казки.

У рамках проєкту "Оповім ти дашто" я ознайомилася з казкою про протистояння між псом і вовком. Ця історія має паралелі з сучасністю, адже, незважаючи на те, що пес володів меншою та слабшою армією, він здобув перемогу над вовком завдяки своїй хитрості, винахідливості та розуму.

Концепція цього проєкту належить Мишкові Адамчуку, лідеру гурту "КораЛЛі", який є лемком за походженням і нині виконує військовий обов'язок. Основна мета ініціативи полягає в поширенні лемківських казок, які озвучують відомі особистості з лемківським корінням. Серед учасників вже можна знайти Христину Соловій та Івана Леньо з гурту Kozak System.

До роботи над проєктом долучився також діалектолог. Я лемкиня у третьому поколінні, проте поки що не можу розмовляти говіркою, хоч добре її розумію. Тому одна з моїх особистих цілей - навчитися спілкуватися лемківською. З цієї ж причини я організувала форум "Бесіди і співанки", де ми не лише співали лемківських пісень, а й обговорювали важливі питання. До дискусії долучилися художниця Анна Кирпан, власник телеканалу РАІ Андрій Русиняк, керівник Івано-Франківської торгово-промислової палати Андрій Левкович та інші.

Нагадувала про важливість святкування Різдва.

20 грудня в обласній філармонії Івано-Франківська, що носить ім'я Ірини Маланюк, пройшов концерт під назвою "Різдвяна феєрія. Легенди святого Різдва". Цей захід став вже восьмим, який я маю честь організовувати.

Щороку створюється новий сценарій, проте основна мета залишається незмінною - нагадати людям, що Різдво - це не лише святкові пісні та 12 страв на столі, а, перш за все, те, наскільки глибоко ми відчуваємо присутність Ісуса. Це щось більш суттєве і вагоме. Разом із сценаристкою ми прагнемо показати, що Ісус щоденно народжується в наших серцях і впливає на нас через різноманітні життєві обставини. Він спонукає нас до прийняття тих чи інших рішень, а наш вибір формується в залежності від нашої віри.

Цьогоріч у концерті брав участь мій проєкт "Етноформація", співачка FIЇNKA й інші виконавці. Також я запросила до участі дітей зі своєї театральної майстерні, які зіграли п'ять сценок із життя. Об'єднувальним елементом був хор ангелів, які підказували, як діяти в тих чи тих ситуаціях. Саме так народжується Ісус Христос - у наших вчинках і думках.

Я завжди наголошую, що ворог прагне змусити нас скласти руки та вдягти чорні хустки. Але, незважаючи на всі труднощі, ми не зупиняємося. Ті, хто не раз відвідував мої заходи, вважають їх значущими і важливими.

Спілкувалася з аудиторією.

За день до події мені надіслала повідомлення жінка, яка вирішила віддати свої квитки. Вона вже давно їх придбала і планувала відвідати концерт. Але новина про те, що її брата відправили на фронт, змінила всі її плани.

Ми провели тривалу бесіду, і зрештою мені вдалося переконати її вийти з дому. Я сказала: "Я усвідомлюю, що зараз вам важко, але сльози не полегшать ваше горе. Це не просто виступи чи ритмічні рухи, а колективна молитва, під час якої ми неодмінно згадаємо про вашого брата і попросимо про його захист".

Але на наступний день їй стало відомо, що її брат зник без сліду, і вона вирішила повернути квитки. Вона пообіцяла цій жінці, що обов'язково носитиме її горе в своєму серці та згадуватиме воїна у молитвах.

Збирала фінансову допомогу для Збройних Сил України.

Ще в часи АТО ми разом із театром вирушали на лінію фронту, щоб ставити вистави. Військові отримували більше задоволення, ніж ми. "Ми, як військові, не можемо змусити місцевих полюбити Україну, але ви через мистецтво зможете наблизити їх до нашої культури," – зазначали вони. Я усвідомила одне: поки культура залишатиметься на задньому плані, в Україні продовжуватимуть читати Пушкіна й Достоєвського, слухати Чайковського. Навіть Черчилль стверджував: "Якщо ми заощаджуємо на культурі, то за що ж тоді воюємо?"

Нині беру участь у благодійних концертах і заходах, на яких збираємо гроші на ЗСУ.

Відчувала розчарування.

Мене вражає, як сьогодні відбувається виховання дітей. Вони мають можливість робити практично все, що може призводити до проблем як для них самих, так і для дорослих. Хоча я не можу стверджувати, що це стосується всіх, проте в багатьох випадках я спостерігаю цю тенденцію. Дітям не прищеплюють вдячність до тих, хто для них працює та намагається дати їм знання. Часто я стикаюся з ситуаціями, коли здається, що деякі діти вважають, що всі їм щось винні, хоча насправді це далеко не так. Я не підтримую методи виховання, які були популярними в Радянському Союзі, проте сучасні підходи також викликають у мене розчарування.

Закохувалася

Я знайшла любов до спокою. Особливо після початку війни, коли усвідомила, як сильно його не вистачає. Люди навколо мене стали напруженими та дратівливими через невизначеність, і сварки та конфлікти виникають на кожному кроці. Це змусило мене переосмислити свої пріоритети та цінності.

А взагалі моя найбільша мрія здійснилася - поруч коханий чоловік і наш маленький синочок.

Пекла торт

Два роки тому. Для мене це нетипово, адже з дитинства мені прищепили любов до випікання. Сам процес вимішування тіста чи створення маси для мене - своєрідна медитація. До вагітності часто пекла два види випічки - солону за рецептом із міста Жидачева, де народився мій батько, та солодку за рецептом моєї мами-лемкині, яка має власноруч списані зошити з різноманітними рецептами. Обов'язково під час випікання вмикаю фільм або серіал, який переглядала вже мільйон разів, наприклад "Друзі" чи "Секс і місто". Одного року журналісти з місцевого каналу приїжджали до мене додому, щоб зняти, як я випікаю. До речі, дуже люблю готувати "Наполеон". Тісто для нього замішую за кілька діб до випікання.