Відеоматеріали з бойових операцій стали ключовими для виживання. Ось історія військового ТЦК Ярослава Вітовського.

У звичайному житті Ярослав Вітовський працював водієм міжнародних перевезень. Він не уникав обов'язків і не виїжджав за межі країни. Тож, коли його призвали на військову службу, Ярослав негайно відправився до навчального центру бойової частини.

Там, отримав необхідні навики та знання військової справи, вирушив виконувати бойові завдання. Ніс службу на Сумщині, Харківщині та Донецькій області. Зараз Ярослав Вітовський - військовослужбовець одного з ТЦК та СП області. На власному прикладі показує, що ким би чоловік не був у мирному житті, він може зробити все, щоби стати справжнім захисником нашої країни, йдеться на сторінці Івано-Франківський центр комплектування та соціальної підтримки.

Ярослава Вітовського мобілізували на військову службу в грудні 2023 року.

Під час навчання я постійно спостерігав за атаками 3 ОШБ та "Азову", вивчаючи їхні тактики ведення бою. Якби я не усвідомлював, що вони роблять і як діють, багато з нас, ймовірно, не змогли б покинути Торецьк живими. Я ретельно слідкував за їхніми маневрами: як вони заходять і виходять з укриттів. Завдяки цим відео я також навчився працювати в подібному стилі, -- ділиться Ярослав Вітовський.

Найзапекліші битви він пережив на Донеччині.

Це абсолютно інший світ, де навіть повітря має інший відтінок... Все відрізняється. Ти опиняєшся в справжньому пеклі на землі. За лічені години у твоїй голові відбуваються кардинальні зміни. Розумієш, що твоє життя може обірватися будь-якої миті, і ти не зможеш повернутися назад. Бували такі моменти, коли ти лежиш безпорадно на землі і не маєш змоги діяти. Чекаєш, стежиш за годинником: "Ого, ще живий, продовжуємо чекати". Дивишся: четверта година. Всі живі, немає "трьохсотих". Все кардинально інакше, -- ділиться військовий.

На його думку, цивільним людям важко зрозуміти, що насправді відбувається на передовій.

Якщо відверто, Донецька область для мене асоціюється зі смертю, це своєрідне пекло. Я ніколи не планую туди їхати і не хочу повертатися. У мене немає жодних позитивних спогадів про цю територію. Проте моя мета полягає в тому, щоб зупинити ворога саме на цьому рубежі, щоб він не просувався далі. Саме це мене мотивує. Потрібно не дозволити йому дійти до Дніпра, адже далі вже починаються західні райони, такі як Тернопіль та Франківськ. Куди ж тоді будуть втікати люди? — ділиться своїми думками Вітовський.