Від підземель Донеччини до паліативних установ Франківщини: як місцеві спільноти та волонтери надають нову можливість людям з районів бойових дій.

З початку широкомасштабної війни з Донеччини було евакуйовано більш ніж 1,2 мільйона громадян, серед яких 192 тисячі - це діти, а близько 46 тисяч - люди з інвалідністю. Лише за минулий тиждень вдалося вивезти близько двох тисяч осіб. Проте в регіоні все ще проживають 268 тисяч мешканців.

Серед цих людей є літні, хворі, а також родини з дітьми та домашніми улюбленцями. Для них процес евакуації стає справжнім випробуванням, а життя після цього перетворюється на новий виклик. Це спільна стаття "Точки Сходу" та "Репортера", що розповідає про тих, хто допомагає найбільш вразливим і забезпечує їх новими безпечними оселями.

"Білий ангел": евакуація під вогнем.

У Донецькій області продовжується процес евакуації. Спеціальний підрозділ поліції "Білий янгол" допомагає тим, хто вирішив залишити небезпечні території.

Начальник Геннадій Юдін ділиться інформацією про те, що на сьогоднішній день найбільша кількість заявок надходить з Костянтинівського та Покровського районів. Підрозділ організовує евакуацію дітей, дорослих, людей похилого віку та осіб з обмеженими можливостями безпосередньо з зон, де ведуться обстріли.

Для евакуації використовують броньовані машини, оснащені системами РЕБ, Starlink, бронежилетами. У шоломах як поліцейські, так і евакуйовані.

Усього в команді 25 осіб, всі пройшли навчання з домедичної допомоги. В кожному екіпажі -- 2-3 фахівці, у машину поміщають до 9 евакуйованих. "Білі янголи" щоденно вивозять людей з чотирьох напрямків: Краматорського, Покровського, Волноваського та Бахмутського.

До завершення 2023 року ми не мали уявлення про FPV-дрони. Раніше на нас скидували вантажі з "Мавіків". Проте наприкінці 2023 року, коли ми в'їжджали в Авдіївку, вперше стали мішенню для FPV-дрона, – ділиться спогадами Геннадій.

Вона розповіла, що в автомобілі вже перебувала жінка, яку евакуювали, а також усі її особисті речі.

Яке щастя, що він не опинився всередині автомобіля. Вибух стався поруч, коли ми знаходились на вулиці біля машини.

У підрозділі загалом 10 осіб зазнали травм під час евакуацій, і деякі з них все ще перебувають на лікуванні. Проте серед тих, хто був евакуйований, ніхто не зазнав ушкоджень.

Вивезення дітей — найголовніше завдання.

Підрозділ і місцева адміністрація зосереджують свої зусилля на евакуації дітей. На Донеччині наразі знаходяться 200 тисяч дітей, з яких 113 перебувають у зоні активних бойових дій. Крім того, 46 малюків евакуйовано з п'яти громад, де оголошено примусове переміщення: Лиманська, Добропільська та Дружківська.

Протягом останнього тижня було евакуйовано 55 дітей з 38 родин, -- повідомила Юлія Рижакова, керівниця служби у справах дітей Донецької обласної військової адміністрації.

Водночас евакуація проводиться лише за умови виїзду дитини з одним із батьків або офіційним опікуном. Такі сім'ї перебувають під контролем служб у справах дітей.

Крім цього поліцейські нерідко вивозять й домашніх тварин. Для цього в їхніх машинах є переноски. У випадку великої кількості тварин допомагають волонтери організацій "12 вартових" та "Порятунок тварин Харків". Було й таке, що вони евакуйовували навіть коней.

Транзит, переміщення населення та скоординовані дії між територіями.

Після евакуації люди прибувають до транзитного центру в Павлограді, де їм пропонують психологічну та юридичну підтримку, а також оформляють фінансові виплати у розмірі 10 800 гривень на кожну особу. За останні сім днів evacuees були розміщені в Дніпрі, Львові, а також у Київській, Полтавській і Тернопільській областях. Одна сім'я знайшла притулок у шелтері благодійного фонду Save Ukraine в Ірпені.

Спільно з волонтерами ми активізуємо нашу діяльність: роздаємо інформаційні листівки та демонструємо відеоматеріали, що містять інформацію про безпечні місця для перебування та можливі маршрути виїзду. Зокрема, ми співпрацюємо з такими організаціями, як "Схід SOS", "База UA", "Янголи Спасіння" та "Проліска", - зазначає Юдін.

Зазвичай, люди спочатку намагаються евакуюватися в найближчі місця — інші міста Донеччини або ж на територію Дніпропетровської області. Відомі випадки, коли їх доводилося вивозити вдруге, але вже в більш безпечні райони, далі від зони бойових дій.

Нещодавно мені на думку спало, як я вивозив одну сімейну пару. Їх вже не можу пригадати, але вони мене добре пам'ятають, адже я допоміг їм вибратися з Авдіївки до Покровська. Вони вирушили до Павлограда, де їх зустріли волонтери в транзитному шелтері. Потім їх перевезли до Полтави, де надали соціальне житло. Нещодавно вони зателефонували і розповіли, що успішно облаштувалися на новому місці.

Геннадій чудово розуміє, які відчуття охоплюють людей, коли їм доводиться покидати свій дім. У 2023 році він переселився з Авдіївки до Покровська, а потім — до Краматорська. Наразі його сім'я знаходиться на Київщині.

Під час усіх евакуацій я завжди намагаюся переконати людей, що тут їм не буде краще. Згадайте Авдіївку, де я сам виріс, -- що коїться там після приходу російських військ? Люди просто існують, не маючи ані магазинів, ані електрики, -- ділиться думками Геннадій Юдін.

Незважаючи на втому, стреси та численні ризики, команда "Білі янголи" щодня вирушає на порятунок тих, хто залишається в Донеччині. Родичі осіб, які потребують евакуації, можуть звернутися за допомогою, зателефонувавши за номером "Білих янголів" – 066-56-19-102, або зателефонувати до місцевої адміністрації за номерами 0-800-500-121 та +380730500121 (доступні Viber, Whatsapp, Telegram, Signal). Для людей з тяжкими захворюваннями та інвалідністю передбачено номер 0800332614.

Залишитися, бо "ситуація ще більш-менш стабільна"

Ксенія Парфентьєва належить до тих, хто поки що не наважився залишити рідне місто. Вона проживає у Краматорську разом із чоловіком та їхньою дворічною дитиною. Відстань до зони бойових дій становить приблизно 20 кілометрів. Ксенія відома в місті як зооволонтер, активно займається порятунком тварин з 2017 року. Нещодавно вона заснувала громадську організацію "Світ друзів". Окрім цього, Ксенія підтримує військових, збираючи пожертви та співпрацюючи з міжнародними фондами, які реагують на запити як для армії, так і для тварин.

Сім'я проживає в індивідуальному будинку, зведеному власними силами. У ньому створено постійний простір для тимчасового утримання евакуйованих тварин. Військові та місцеві жителі, які вирішили залишити свої домівки, часто привозять туди котів і собак, яких не змогли взяти з собою. Ксенія, разом з волонтерами, дбає про цих тварин: лікує, стерилізує, годує та шукає для них нові родини.

Щоденні вибухи продовжують викликати страх, незважаючи на те, що жінка стверджує, що адаптувалася до небезпечної ситуації.

Найбільший страх виникає вночі, адже це завжди раптово і приносить більше стресу. Проте ми адаптуємося. Це складно визнавати, але, на жаль, люди можуть звикнути до будь-яких обставин, — ділиться вона.

Залишати місто не планує. Хоча у 2022 році Ксенія з родиною все ж евакуйовувалися на Дніпропетровщину. Тоді взяли із собою й тварин -- сімох котів та двох собак, а також тих, хто перебував у них на перетримці.

Ситуація була складною. Будівля, в якій не проживав ніхто протягом тридцяти років, не мала жодних комунікацій і водопостачання. Проте нас прийняли навіть з великою кількістю домашніх тварин, тому ми вирішили вирушити саме туди.

Після півтора року життя в евакуації, Ксенія повернулася назад у Краматорськ, адже вважає, що там "все відносно спокійно". Але якщо ситуація загостриться, вона готова виїхати знову.

Ми точно не плануємо залишатися в цьому місці під час окупації або в умовах загострення обставин. У мене є малий син, і це також важливий фактор, який потрібно враховувати. Але поки ситуація залишається відносно стабільною, ми будемо тут.

Ксенія активно займається волонтерською діяльністю на підтримку армії, співпрацюючи з більш ніж 20 бригадами, які подають запити на антидронові сітки, генератори, Starlink та автомобілі. Її зусилля підкріплюються міжнародними донорами, серед яких варто відзначити Aid Ukraine UK з Великої Британії.

Інфраструктура для найвразливіших ВПО

Тим, хто розглядає можливість евакуації, важливо мати чітке уявлення про своє майбутнє місце проживання. З початку лютого 2022 року команда благодійного фонду "Схід SOS" змогла евакуювати більше 13 500 осіб з обмеженими можливостями. Однак, евакуація - це лише початковий етап. Наступним етапом є адаптація до нового життя, де критично важливими є належна інфраструктура, включаючи шелтери та паліативні медичні заклади.

Калуський геріатричний центр, заснований за підтримки організації "Схід SOS" 14 жовтня 2023 року, став домом для 35 осіб, серед яких дев'ятеро мають обмежену мобільність, а найстаршій мешканці виповнилося 95 років. Жителі центру активно залучаються до майстер-класів і прикрашають стіни своїми малюнками, створюючи таким чином затишну атмосферу.

Поки директор центру Василь Ільницький у відпустці, замість нього - фахівчиня з соціальної роботи Дарина Литвин. Вона з Запорізької області. Вдома працювала у сільраді юристкою, сюди прийшла через центр зайнятості. Вона також рятувалася від обстрілів і добре розуміє усіх тутешніх.

У кожній кімнаті живе від двох до п'яти людей. У двійці знайомимося з Любов'ю Фільовою з Херсонщини. Біля її ліжка -- детективний роман, дуже любить читати. Каже, як приїхала, попросила щось почитати, тож люди поприносили. У центрі вона другий рік.

Ми наразі проживаємо прямо навпроти Нової Каховки, у селі Одрадокам'янка, - ділиться своїми спогадами пані Люба. - Всі будинки, що стоять біля берега, зруйновані. Коли почалися обстріли, приїхали військові, спочатку евакуювали жінок з дітьми, а потім літніх людей. Хлопці справилися добре, вивезли мене до Херсона, в лікарню, а через тиждень - в Дніпро. Ми там трохи затрималися, знайшли нове місце і зрештою нас привезли сюди. Ой, як я хочу додому. Я щоночі мрію про рідний дім.

Племінниця, що настійно домагалася евакуації, загинула. Пані Люба має онуку, але більше не може з нею зв'язатися.

У Ніни Кудрявцевої, іншої мешканки центру, син живе у Фінляндії. Він там понад 10 років. Хвалиться, що онук у неї є - два з половиною рочки, і щось уже щебече українською.

А я вже у віці, мови не знаю, куди мені туди? - говорить пані Ніна. - Їхати до сина нема ні грошей, ні здоров'я. Ще я тут дізналась, що у мене онко. Лікувалась у Франківську, лежала у радіології. Тепер кожні три місяці -- на огляд.

Пані Ніна приїхала з села Бургунка Бериславського району Херсонщини. Її село також недалеко від Нової Каховки.

Нема нічого, знищили все, -- говорить жінка. -- Не те, що мого будинку, цілого села нема. Ніде, нікого. І отак відтоді мандруємо.

Коли колектив перетворюється на сім'ю.

З кімнати на коридор виходить Дмитро Милян, родом із села Новоселівка Донецької області. У Калуші чоловік буквально отримав новий зір. Два місяці тому йому здійснили операцію, під час якої замінили кришталик на одному оці. Наразі він готується до наступного хірургічного втручання на другому оці. У Дмитра є донька, яка зараз перебуває у Польщі, але він вирішив залишитися в Калуші і не планує нікуди їхати.

На думку старшої медсестри Лідії Базюк, це вже другий випадок, коли літній чоловік відновив зір — раніше з аналогічною проблемою допомогли 82-річному Івану Семенцю, який страждав від катаракти.

Пані Ліда записала його на прийом до офтальмолога. Вона особисто привезла його, лікар провів обстеження і зв'язався з іншим спеціалістом, який безкоштовно виконав операцію для дідуся.

Ви навіть не можете собі уявити, що відбувалося, коли він нарешті почав бачити! -- ділиться спогадами Лідія Базюк. -- Він обіймав усіх навколо, впізнаючи їх за голосом: "А ти мене ніжила, а ти мене годувала, а ти допомагала відвідувати туалет!".

Пані Ліда 28 років пропрацювала медсестрою у лікарні, потім працювала у "Червоному Хресті".

"Я займалася такими підопічними," - розповідає Лідія Базюк. - "Коли заснували центр, були набрані нові співробітники. Всі вони досі з нами. Хоча дівчатам нелегко, адже роботи багато і вона складна. Але за цей час ми стали справжньою родиною. Навіть у вихідні телефонуємо одна одній: 'Як справи у того, а як у іншого?'. Усі віддаються своїй справі з усією душею."

Як спільноти трансформують лікарні в осередки домашнього затишку

За словами координатора напряму відбудови "Схід SOS" Євгена Голованевського, не всі, кого евакуюють, потребують стаціонарного догляду. Хтось може їхати до родини, а для тих, хто залишається, шукають помешкання, поки люди знаходяться у транзитних центрах у Дніпрі. Там вони можуть перебувати кілька тижнів, а іноді й місяців. Усе залежить від їхнього стану і наявності постійного житла.

З метою поліпшення житлових умов, у 2022 році ми ініціювали проєкт з оновлення територіальних центрів у різних громадах, -- ділиться Євген Голованевський. -- Ми узгодили, що проведемо ремонт у певних будівлях, які підходять для цього, а громади візьмуть на себе прийом людей та організацію їхнього догляду. Таким чином, вони забезпечать фінансування персоналу, харчування та комунальних послуг.

За інформацією Євгена Голованевського, Івано-Франківська область займає одну з провідних позицій за кількістю центрів. Перший спільний проект організації "Схід SOS" з місцевою громадою розпочався у селі Лиска. Це доводить, що навіть у невеликих населених пунктах можна забезпечити комфортні умови для людей, які залишилися без житла.

Ольга Шершикова приєдналася до фонду "Схід SOS" у лютому 2022 року в Сіверськодонецьку. Вона займалася розподілом гуманітарної допомоги в штабі та координувала процес евакуації.

У квітні 2022 року вона прибула до Франківська і відразу ж почала активно працювати. Однак її увага вже була спрямована на пошук житла для тих, кого евакуювали волонтери.

Першим нашим кроком стало створення паліативного відділення для внутрішньо переміщених осіб на базі Лисецької лікарні, - розповідає Ольга Шершикова. - Ми зустрілися з головою села Лисець, Володимиром Лущаком, який відразу ж підтримав нашу ініціативу: "Ми це зробимо. Нам шкода людей, адже вони всі – наші". Він показав нам приміщення, яке раніше використовувалося як склад і було в дуже поганому стані. Завдяки зусиллям "Схід SOS" ця будівля була перетворена на паліативне відділення, і ми змогли розмістити там 27 осіб, більшість з яких потребували постійного догляду.

Ольга зазначає, що вони усвідомили, що цей підхід діє, тому розпочали пошуки інших громад. Вони звернулися до міського голови Калуша Андрія Найди, який також дав свою згоду. У Калуші організація "Схід SOS" відновила приміщення колишнього тубдиспансеру. Після цього були створені укриття в селах Стецева, Блюдники та Більшівці. На сьогодні там проживає вже понад 100 осіб.

Ці об'єкти мали різні рівні зношеності перед початком ремонту, -- зауважує Євген Голованевський. -- Деякі, наприклад, у Калуші, знаходилися в жахливому стані, тоді як інші були більш-менш прийнятними. Ми залучали фінансові ресурси від партнерів, шукали додаткове фінансування та здійснювали ремонти.

Проте, як зазначає Євген, створення таких центрів не є можливим у кожному регіоні. На жаль, багато місцевих громад не можуть забезпечити їхнє належне функціонування.

Іноді виникає ситуація, що громада має бажання реалізувати певний проект, але згодом стикається з проблемою його утримання, – зазначає Голованевський. – Існують певні державні механізми, які можуть допомогти, проте вони досить складні, і ми ще їх вивчаємо. Наразі ми намагаємося реалізувати один проект у Полтавській області, а інший – у Львівській. У цих випадках є можливість залучити державне фінансування для покриття поточних витрат, таких як заробітна плата персоналу та харчування. Проте ця схема ще не була протестована, тож ми не маємо чіткого уявлення про її ефективність.

Спершу ми боролися за життя, а тепер необхідно продовжувати жити.

За повідомленням Ольги Шершикової, в Калуші, наприклад, вдалося створити один із найкращих безбар'єрних об'єктів, що сприяє активності місцевих жителів.

Вони справжні дії, саджають квіти. А в п'ятницю у них виступало музичне тріо, -- ділиться волонтерка. -- Це справжня метаморфоза, схожа на трансформацію метеликів. Спочатку ми просто намагались врятувати життя, а тепер це вже про те, як жити далі. Наші бабусі зрозуміли, що не варто здаватися, а слід жити. У них з’явилися помади та лаки для нігтів. Ось це і є наше досягнення.

Розказує, як минулого року робили фестиваль борщу. Влаштували змагання з між командами з Луганщини, Харкова, Калуша та Франківська.

Наші літні підопічні були надзвичайно щасливі та ще протягом двох тижнів ділилися враженнями. Кожен з них має свій особливий рецепт борщу, -- згадує Шершикова. -- У нас працюють мобільні б'юті-салони. Ми знайшли волонтерок-подологинь, які надають послуги по догляду за нігтями нашим бабусям і дідусям. Дівчата теж є переселенками. Одна з бабусь з центру спочатку дуже соромилася, але згодом була в захваті. Вона зізналася, що вперше в житті зробила педикюр.

На сьогоднішній день "Схід SOS" активно працює над знаходженням державного фінансування. Адже громади не завжди мають можливості для утримання таких об'єктів, а потреба в них постійно зростає. В рамках співпраці з партнерами організація вже створила 650 місць для проживання людей похилого віку та осіб з інвалідністю в прихистках, розташованих в Івано-Франківській, Тернопільській, Черкаській, Київській, Вінницькій та Закарпатській областях.