Від підтримки тестя до організованого волонтерства: як мешканці Франківська з 2022 року забезпечують всебічну допомогу всім підрозділам 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
Волонтерство франківця Стаса Ковановського розпочалося з особистої історії -- служби його тестя у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді. Бажання допомогти рідній людині на фронті у перші тижні повномасштабного вторгнення переросло у масштабну й системну підтримку всіх підрозділів бригади, яка триває вже четвертий рік.
На сторінці 10 ОГШБ "Едельвейс" розгортається оповідь про історію системної підтримки бригади, повідомляє Репортер.
На жаль, етап активного волонтерства в Україні залишився позаду, проте є люди, для яких підтримка армії стала звичним заняттям. Коли держава не може впоратися з певними завданнями, ці віддані особи завжди готові заповнити ці прогалини, і саме завдяки їхнім зусиллям нам вдалося витримати труднощі. Ця оповідь про наших товаришів з бригади, справжніх патріотів, які є нашим надійним тилом, - йдеться на сторінці бригади.
За словами франківця Стаса Ковановського, волонтерський шлях для нього почався фактично з нуля. У березні 2022 року його тесть пішов служити до 10 гірсько-штурмової бригади. Не маючи жодного досвіду волонтерства, Стас разом із друзями почав шукати можливості допомогти -- спершу зосередилися на найнеобхіднішому: взутті, формі, аптечках та базовому забезпеченні.
Тоді я не мав уявлення, з чого почати і як все влаштоване. Проте спостерігав справжні потреби військових, зокрема тієї частини, де служив мій свекор, -- ділиться Стас.
Перший значний виїзд команди на схід відбувся в серпні 2022 року. Тоді артилерійський дивізіон, в якому служив тесть Ковановського, звернувся з проханням про надання евакуаційного автомобіля. Волонтери організували збір коштів, зібрали необхідну суму та придбали мікроавтобус, який особисто доставили військовим.
Після волонтерської поїздки Стас Ковановський із друзями почали регулярно відкривати збори й їздити на схід, реагуючи на запити різних підрозділів 10 ОГШБ. Спочатку це була допомога раз на місяць, згодом -- системні поїздки з автівками, дронами, засобами радіоелектронної боротьби, генераторами, медициною та будівельними матеріалами.
Поряд із дорогою технікою, вони також забезпечують доставку дрібніших, проте надзвичайно важливих предметів: маскувальних сіток, утеплювачів, металевих елементів для зміцнення пікапів, засобів гігієни та медичних аптечок.
Ми виконуємо свою роботу, адже усвідомлюємо, що нашим захисникам на передовій значно складніше. Справжні волонтери та військові - це єдине ціле, одна команда. Якщо ми не будемо підтримувати їх, завтра ворог може завітати до наших домівок, - ділиться думками Стас.
Команда волонтерів невелика -- це друзі, які знають одне одного з дитинства. Один із них, Максим Голубів - він займається логістикою та закупівлями.
До волонтерів долучаються і колишні військові. Зокрема Андрій Стасюк після поранення звільнився зі служби та нині працює інструктором школи операторів безпілотників "Вітруган". Він продовжує волонтерити в команді Стаса.
Не можу залишатися вдома, не можу сидіти поряд зі своєю родиною. Мабуть, інші люди відчувають радість і задоволення, коли опиняються вдома. А я відчуваю потяг сюди, до своїх побратимів, до того, щоб допомагати людям. Це одна війна, що стосується нас усіх. І ми повинні підтримувати наших хлопців, - ділиться своїми думками Андрій.
Ще одна волонтерка, яка активно працює в цій сфері, — Юлія. Спочатку вона разом із командою Стаса вирушала на фронт, а згодом вирішила приєднатися до Збройних Сил України. На даний момент вона служить у роті ударно-безпілотних комплексів 10-ї бригади та паралельно займається волонтерською діяльністю.
Два роки я готувалась до цього, бо маленька дитина, сім'я. Треба було якось це все налаштувати. І з липня місяця я в лавах Збройних сил, - говорить Юлія. - Я продовжую працювати. Працює мій фонд. Звісно, більшість допомоги і фінансів зараз спрямовано на мій підрозділ, але я не припиняю допомагати Стасу, який допомагає всій бригаді. Волонтери, які гонять там машини, РЕБи і дрони, це - слони, на яких ми тримаємось.
Військові акцентують увагу: сьогоднішня волонтерська допомога — це не просто повсякденність, а життєво важливі ресурси. Один з пікапів, Nissan Navara, був знищений ворожим дроном під час виконання місії. Бійці залишилися живими, але потреба в новій техніці залишається актуальною.
Незважаючи на виснаження, зниження обсягів пожертв і фінансові виклики, команда з Івано-Франківська продовжує свою діяльність. Волонтери зазначають, що сьогодні допомагати стало важче, ніж на початкових етапах війни, проте зупинятися вони не мають наміру.
Треба більше пікапів, більше техніки, донатьте на техніку для ЗСУ. Треба робити роботу, збирати гроші на РЕБи і на машини, і продовжувати виборювати цю перемогу, - каже Стас Ковановський.
