Ви їх не помічаєте, але дарма. Спортивні дисципліни, які заслуговують на увагу української аудиторії.
Види спорту, яким незаслужено бракує уваги українських вболівальників та медіа
В Україні офіційно визнано понад півтори сотні видів спорту, не рахуючи видів спорту для інвалідів. Є серед них популярні види спорту, за якими стежать уболівальники та про які розповідають журналісти. Є види спорту, в яких Україні, на жаль, нічим і нікому похвалитися - поки що, принаймні.
Існують види спорту, в яких наші атлети досягають значних успіхів і демонструють високі результати, проте з різних причин вони залишаються в тіні уваги фанатів та медіа. Безумовно, це не означає, що вони зовсім поза полем зору, але їхній потенціал явно недооцінений. Деякі з цих дисциплін мають глибокі традиції, які можуть бути малознайомими для більшості вболівальників.
Перший вид спорту в нашому рейтингу — це спортивна акробатика. Вона є гімнастичною дисципліною та однією з трьох неолімпійських категорій, що входять до складу Всесвітньої федерації гімнастики (FIG). Акробати змагаються у п'яти різних класах: жіночі двійки, жіночі трійки, чоловічі двійки, чоловічі четвірки та змішані двійки. У всіх цих класах учасники виконують три основні вправи — динаміку, баланс і комбінацію. Динаміка та баланс також мають окрему цінність на змаганнях і слугують критеріями для відбору у комбінацію. Таким чином, на найбільших турнірах розігрується 15 медалей.
Українці в акробатиці входять до світової еліти з самого проголошення незалежності та початку виступів під українським прапором у 1994-му році. За тридцять років українські акробати на чемпіонатах світу виграли 24 чемпіонські титули, 37 віцечемпіонських титулів та 49 бронзових медалей - це п'ятий результат в історії чемпіонатів світу.
Зараз акробати з України, як і раніше, у світовому топі. На чемпіонаті світу 2024 року вони виграли п'ять медалей - п'ятий результат серед усіх країн-учасниць. У змішаних двійок Анастасія Семенович та Богдан Іваник стали чемпіонами світу у динаміці, а Єфросинія Кривицька та Іван Лабунець - віце-чемпіонами у комбінації. Жіноча двійка Ангеліна Чернявська та Рузанна Вечерук взяла срібло у комбінації, а Юрій Пуш, Станіслав Кукурудз, Тарас Яруш та Юрій Савка виграли дві бронзи у чоловічих четвірок. Нинішнього сезону на чемпіонаті Європи у Люксембурзі українці взяли сім медалей. Чернявська та Вечерук виграли у динаміці та комбінації, а також взяли бронзу у балансі, Кривицька та Лабунець стали чемпіонами Європи у балансі та віце-чемпіонами у комбінації, а Пуш, Кукуруд, Яруш та Савка виграли срібло у балансі. Також бронзу у комбінації у жіночих трійок взяли Еліна Козачанська, Каріна Островська та Аліна Пугач. З етапів Кубка світу та інших міжнародних турнірів наші теж постійно привозять значну кількість нагород та титулів.
Ще одна неолімпійська дисципліна в рамках FIG. У цій категорії змагань учасники змагаються у семи різних категоріях: жіночій, чоловічій, змішаних двійках, трійках, п'ятірках, а також у степі та танці (останні дві категорії є командними змаганнями, які включають вісім учасників). Конкурсанти виконують лише одну вправу, в результаті чого розігрується сім комплектів медалей.
Україна вперше прорвалася до світового олімпу аеробіки в 2018 році, коли команда у складі Катерини Черкез, Дар'ї Гуцалюк, Олександри Мохорт, Ганни Налмової, Олександри Подопригорої, Валерії Семенів, Дар'ї Суботіної та Катерини Великодньої здобула бронзову медаль на чемпіонаті світу у степі. На наступному світовому змаганні у 2021 році, Черкез, Мохорт, Суботіна та Гуцалюк, разом з Юлією Самойленко, Анастасією Литвин, Ганною Тимченко та Ілоною Шелест, вже зайняли почесне друге місце. У 2022 році команда, до якої увійшли Черкез, Мохорт, Шелест та Суботіна, а також Анастасія Ісаєнко, Марина Куцева, Дар'я Соляник і Вероніка Сидорова, виборовала ще одну срібну нагороду. Цього ж року Анастасія Курашвілі стала першою в історії України чемпіонкою світу в індивідуальній категорії аеробіки.
Минулого року степісти цього разу вперше в історії української команди з чоловіком у складі (Артем Кокарєв) взяли чергове срібло. Таку саму медаль виграла Курашвілі. На чемпіонаті Європи степісти також регулярно підіймаються на подіум, а Анастасія Курашвілі у 2023 році виграла перше в історії української аеробіки індивідуальне срібло.
Динамічний та захоплюючий вид мотоспорту - це короткі заїзди, що складаються з чотирьох кіл, на компактному овальному ґрунтовому треку. Мотоцикли, що беруть участь у цих гонках, не мають коробки передач, гальмівних систем та задньої підвіски. Під час проходження поворотів гонщики вражають глядачів майстерними заносами, а для зупинки використовують спеціальну металеву накладку на підошві лівого чобота.
Український спідвей славиться своїми глибокими традиціями та численними досягненнями. Райдери з України, такі як Геннадій Куриленко, Віктор Трофімов та Григорій Хлиновський, неодноразово здобували медалі на командному чемпіонаті світу в складі збірної СРСР. Куриленко разом із Андрієм Карповим також стали призерами індивідуального чемпіонату Європи. У 2012 році Карпов і Олександр Локтаєв вибороли титул чемпіонів Європи серед пар, а наступного року зуміли завоювати бронзову медаль разом із запасним Станіславом Мельничуком. Крім того, син Віктора Трофімова, Володимир, у 1999 році здобув бронзу на чемпіонаті Європи зі спідвею на трав'яному треку.
Сьогодні в Україні з'явилося потужне молоде покоління спідвеїстів. Яскравим представником цього руху є Назар Парницький, якого вже охрестили "Радивилівським діамантом". У минулому році він здобув титул першого українського чемпіона Європи та став віцечемпіоном світу серед юніорів U-19. У поточному сезоні Назар вже досяг фіналу молодіжного чемпіонату світу та потрапив до резерву на індивідуальний чемпіонат світу SpeedwayGP. Крім того, він очолив збірну України, яка вперше в історії вийде до фінальної стадії командного чемпіонату світу Спідвей Націй (FIM Speedway Of Nations).
Крім того, минулого сезону Назар Парницький успішно дебютував у найсильнішому національному чемпіонаті Європи, польській Екстралізі, у складі команди "Унія" з Лешно, а цього сезону став одним із лідерів "биків", які виступають в Екстралізі 2 і претендують на підвищення у класі.
Окрім Назара Парницького, також треба відзначити ще одного молодого райдера Марка Левішина, як і раніше, показує високий рівень Олександр Локтаєв, підростає наступне покоління - Андрій Розалюк, Роман Капустін, Захар Лустюк.
Відомий крилатий вислів говорить: "Якби шахи були королем у королівстві ігор, то шашки були б його прем'єр-міністром". В Україні "прем'єр-міністр" перебуває в тіні "короля", попри те, що за рівнем спортсменів та їх результатами, як мінімум, йому не поступається, а іноді й перевершує.
Один із найуспішніших шашистів в історії - киянин Ісер Куперман, семиразовий чемпіон світу, один із найсильніших гросмейстерів 60-х років та автор численних книг з шашок. 1983 року чемпіонат Європи виграв харків'янин Вадим Вірний, який перед цим двічі ставав чемпіоном світу в команді. У жінок у 80-х та на початку 90-х років чемпіонат світу чотири рази вигравала харків'янка Ольга Левіна, причому у 1989 році, виступаючи вже під прапором Ізраїлю, у турнірі за круговою системою вона виграла всі 11 партій.
На сьогоднішній день українські шашисти продовжують бути одними з найсильніших у світі. Дворазова чемпіонка світу та чинна чемпіонка Європи, одеситка Вікторія Мотричко, займає першу позицію в жіночому рейтингу Міжнародної федерації шашок у класичному форматі та друге місце в бліці. Також до десятки найкращих блістуючих шашисток світу входить Анастасія Глушко. Серед чоловіків у топ-10 світового рейтингу в бліці присутні двоє українців: чемпіон світу 2023 року Юрій Анікєєв та Артем Іванов, який також займає місце в топ-10 у класичному форматі.
Подібно до аеробіки, шосейні мотоперегони в Україні почали активно розвиватися лише нещодавно. Цей процес значною мірою став можливим завдяки київському гонщику Іллі Михальчику. У 2021 році 25-річний Михальчик здобув титул віце-чемпіона світу в гонках на витривалість (EWC), які є одними з найвимогливіших у світі мотоспорту. У програму чемпіонату світу входять такі знакові події, як "24 години Ле-Мана" та "Бол д'Ор". У 2023 і 2024 роках він фінішував на третьому місці в загальному заліку чемпіонату світу, а в поточному сезоні, після двох гонок, займає шосту позицію, маючи вже один подіум на "24 години Ле-Мана".
Крім чемпіонату світу з гонок на витривалість EWC, Михальчик успішно виступає в регіональних чемпіонатах з супербайку. До минулого сезону він виступав у німецькому чемпіонаті IDM, де повторив рекорд, вигравши чотири чемпіонські титули. А нинішній рік Михальчик розпочав із чотирьох поспіль перемог у перших чотирьох перегонах британського чемпіонату BSB, який вважається сильнішим за німецький у класі Superstock.
Молодий гонщик Тимур Костін бере участь у престижному національному чемпіонаті, яке вважається одним з найсильніших в Європі - іспанському ESBK у класі Superstock 600. На даний момент у поточному сезоні відбувся лише один етап з двох гонок, але Тимур вже зміг потрапити до топ-10. Тим часом Ірина Надєєва, яка минулого року зробила перші кроки в жіночому чемпіонаті WorldWCR, стикається з труднощами. Її дебютний сезон був затьмарений серйозною травмою, яка завадила їй виступати. У цьому сезоні Ірина знову намагається проявити себе, змагаючись в ESBK у класі Yamaha R7 Cup.
Ковзанярський спорт є одним із тих напрямків, у яких Україна має багаті традиції, але для більшості вболівальників ця частина спортивної спадщини залишається маловідомою. Наприклад, першим радянським чемпіоном світу в цьому виді спорту став український атлет Олег Гончаренко. Цей харків'янин був одним із найвідоміших ковзанярів у світі в 50-х роках минулого століття, здобувши три титули чемпіона світу, двічі ставав чемпіоном Європи та двічі отримував медалі Олімпійських ігор на довгих дистанціях. Навіть після завершення своєї спортивної кар'єри Гончаренко залишався шанованим, отримавши звання почесного громадянина в двох містах — американському Денвері та норвезькому Осло. Після його першої перемоги на чемпіонаті світу в 1953 році, його особисто привітав легендарний норвезький ковзаняр, п'ятикратний чемпіон світу та восьмиразовий чемпіон Європи. Цю коротку телеграму від нього Гончаренко беріг до своєї смерті у 1986 році.
Під час становлення незалежної України, у першій половині 90-х років Юрій Шульга з Луганщини потрапив до топ-10 світового чемпіонату в класичній комбінації та чемпіонату Європи.
У жіночому ковзанярському спорті Віра Бриндзей здобула золоту медаль на чемпіонаті світу 1977 року в класичній комбінації. Тетяна Шелехова, Тетяна Тарасова та Валентина Лаленкова виборювали титули віцечемпіонок світу. Лаленкова також отримувала срібну медаль, а Шелехова – бронзову нагороду на чемпіонаті Європи.
У найближчому майбутньому молодий ковзаняр із Сум, Гліб Хочин, має потенціал продовжити видатні традиції українського спорту. Він двічі став переможцем турніру Viking Race, який є неофіційним чемпіонатом Європи серед юніорів до 16 років. Гліб також став першим українцем, який потрапив до топ-10 юніорського чемпіонату світу, і наразі вважається одним із найталановитіших ковзанярів свого віку на міжнародній арені. Більше того, його результати вже перевершують досягнення американця Джордана Столца, який на тому ж етапі кар'єри був поза першим двадцятком на юніорському чемпіонаті світу. Також на спортивному горизонті з'являється його старша сестра, Софія Хочина, яка минулого сезону встановила новий національний рекорд на дистанції 500 метрів, що залишався незмінним протягом чотирьох десятиліть.
Родина ковзанярського спорту, що "існує" на стандартних льодових аренах розміром 30 на 60 метрів. Цей вид спорту є значно молодшим за традиційний ковзанярський спорт на 400-метровій трасі, проте в Україні вже формуються успішні традиції та досягнення в цій дисципліні.
У середині 90-х років Наталія Сверчкова була однією з найуспішніших шорт-трекісток на дистанції 500 метрів, регулярно піднімаючись на п'єдестал на етапах Кубка Світу. Нині вона стала одним із провідних тренерів України. Її вихованка, Марія Хохелько, увійшла в історію у сезоні 2024/25, ставши першою українською шорт-трекісткою, яка виборола перемогу на Зимовому Юнацькому Олімпійському фестивалі. Крім того, 16-річна Хохелько здобула дві бронзові медалі на Європейському юнацькому олімпійському фестивалі. Це талановите спортсменка є обличчям майбутнього українського шорт-теку.
Ще один учень Наталії Сверчкової, Олег Гандей, дійшов до півфіналу чемпіонату світу, а попередній сезон закінчив у світовій десятці найкращих за часом на дистанції 500 метрів.
Рівно двадцять років тому, у 2005 році, українська команда виборола бронзову медаль на чемпіонаті Європи в чоловічій естафеті.
Ще одна сфера, в якій Україна має великі перспективи – це супермото. Цей вид спорту поєднує в собі елементи мотокросу та шосейних перегонів, змагання проходять на трасах, що складаються з твердих і ґрунтових ділянок. Представником України в супермото є Євсевій Ковальов, який наразі проходить свій другий сезон у світовому чемпіонаті в юніорському класі SM Junior. У минулому сезоні Ковальов здобув титул віцечемпіона світу, відзначившись двома перемогами на етапі в Румунії. У цьому сезоні українець демонструє абсолютну перевагу у своєму класі – він виграв усі п'ять гонок на перших трьох етапах і випереджає свого найближчого суперника на 29 очок у загальному заліку.
Можливо, до цього переліку можна було б додати й інші види спорту. Наприклад, гандбол, який нещодавно привертав значну увагу українців, проте останнім часом дещо втратив популярність. Також варто згадати велоспорт, в якому Україна має певні досягнення та традиції в декількох дисциплінах, таких як шосейний та крос-кантрі, але й вони залишилися поза увагою. Безумовно, можна включити й інші види спорту. Сподіваємося, що ті дисципліни, які згадані в даній статті, незабаром знову займуть важливе місце в спортивних новинах і в серцях українських фанатів.
