Учителька, яка навчала онуків Івана Франка та була радником Маргарет Тетчер.

Марія Ленерт-Домбровська дуже любила дітей і писала для них

Її вірші знаходили своє місце в букварях, читанках та шкільних хрестоматіях. Як вчителька та мама з багатодітною родиною, вона добре знала, як встановити зв'язок із дітьми. Марійка Підгірянка самостійно здобула освіту і склала всі екзамени екстерном, щоб здійснити свою мрію - стати педагогом. Для своїх вихованців вона створювала поетичні твори. Пропонуємо вам ознайомитися з цікавими фактами з життя цієї талановитої поетеси для дітей.

***

Справжнє ім'я авторки — Марія Ленерт. Вона з'явилася на світ у 1881 році на Івано-Франківщині в родині, де батько був німцем, а мати — українкою. Її батько обіймав посаду лісника в селі Білі Ослави, що розташоване в Надвірнянському районі. Родина мала достатні фінансові ресурси, щоб забезпечити освіту для сина, тоді як чотирьох доньок готували до класичних обов'язків дружин і матерів.

Марійка здобула освіту самостійно. Її дідусь, священник Микола Волошин, мав велику бібліотеку, і саме він навчив внучку читати та писати не лише українською, а й декількома іноземними мовами. Після того, як закінчила двокласну початкову школу, вона екстерном склала іспити у Коломийській восьмикласній жіночій школі, а в 1900 році успішно завершила навчання у Львівській вчительській семінарії. Протягом наступних 40 років Марійка викладала у школах Львівщини, Прикарпаття та Закарпаття, одночасно займаючись літературною діяльністю.

Марія Ленерт здобула освіту самостійно (зображення 1923 року з колекції музею Марійки Підгірянки)

Згідно з інформацією, представленою на веб-сайті Бібліотеки української літератури, Марія почала створювати поетичні твори ще у віці 13 років. Починаючи з 1904 року, вона публікувала свої вірші в різних періодичних виданнях під псевдонімом Марійка Підгірянка. Вибір цього літературного імені, ймовірно, був натхненний природою її рідного підгірського села. Перша поетична збірка "Відгуки душі" побачила світ у 1908 році. У своїх віршах авторка відображала красу природи, чарівність Карпат і використовувала елементи фольклору.

У листі до Костянтини Малицької вона писала: "Я не думала ніколи, що колись буду "друкована", - я самоук, несміле дитя Підгір'я. Списувала, що мені старі ліси розказували, та не знаю, чи зрозуміла добре смерекову мову. Почала я писати дуже рано, десь вже в 13 або 14 році життя, а писала, бо чула душевну потребу вилити на папір ті враження, якими напувала мене краса природи".

У Львові Марія зустріла свого колегу, вчителя на ім'я Августин Домбровський. У 1905 році вони пов'язали свої долі шлюбом. Вчительське подружжя часто змінювало місце роботи, подорожуючи містами та селами, а іноді навіть мешкало у приміщеннях шкіл. У їхній родині виховувалося четверо дітей.

Чоловік Марії Августин Домбровський (фото з Енциклопедії сучасної України)

Тісно працюючи з дітьми, Марія Домбровська почала для них писати вірші і казки. Вона вдало використовувала свій поетичний талант у педагогіці: мелодійна поезія допомагала учням краще запам'ятовувати букви та засвоювати арифметичні дії. Вчителька-поетка говорила, що її мета - "навчити, як зло оминати, а добро чинити".

Її уроки були новаторськими: заняття пані вчителька поділила на ранкові й пообідні. Уроки тривали не більше 60 хвилин. Вона одночасно займалася з двома класами: поки один робив письмову роботу, з іншим працювала усно. Марія Домбровська перевіряла зошити учнів вдома і виставляла оцінки, чого раніше не практикували. Учителька писала на дошці кольоровою крейдою, малювала квіти, тварин, щоб діти краще сприймали інформацію, римувала навчальний матеріал. Її вірш "Складаємо присягу" поклав на ноти композитор Станіслав Людкевич: цю пісню вважають за вчительський гімн. Разом з чоловіком Марія написала і видала "Буквар для українських шкіл".

Методисти висловили свої позитивні відгуки щодо нововведень, які впровадила вчителька Домбровська (зображення з сайту "Українки").

Під час Першої світової війни чоловіка призвали до австрійської армії, і він опинився в полоні у росіян. У період ЗУНР Августин Домбровський виконував обов'язки керівника повітового шкільного інспекторату в Товмацькому повіті на Івано-Франківщині та представляв інтереси в Українській національній раді. Марія разом із дітьми провела війну в австрійському містечку Гмюнді, де жила в таборах для біженців, і навіть змогла організувати школу для маленьких українців. Її поетична збірка "На чужині" та поема "Мати-страдниця" (1919) відображають складні реалії життя біженців із Галичини під час Першої світової війни.

Після війни сім'я переїхала на Закарпаття, яке тоді було у складі Чехословаччини. Марія вчителювала там у 1919-1928 роках. За уроки української і патріотичне виховання дітей чеська влада вигнала її з роботи. Марія підробляла приватними заняттями, вчила онуків Івана Франка - синів Тараса і Мирона Ганни Франко-Ключко, які проживали у селі Довге Іршавського району.

У 1928 році родина Домбровських оселилася на Прикарпатті, де в подальшому викладали в різних селах. Як зазначає сайт Uahistory, напередодні початку Другої світової війни Марія Домбровська працювала в школі села Антонівка на Івано-Франківщині, де була першою вчителькою Стефана Терлецького. В майбутньому він став першим українцем у британському парламенті та радником прем'єр-міністра Маргарет Тетчер. Терлецький згадував, що під час навчання в польській школі вчителька Домбровська формувала у своїх учнів любов до української культури.

Відомий учень Марії Домбровської Стефан Терлецький (фото з Вікіпедії)

У 1940 році Марія стала жертвою нещасного випадку на базарі в селі Нижнів, коли її переїхав наляканий кінь. Ця подія призвела до серйозних травм, через які вона була змушена залишити свою роботу і провести тривалий час у ліжку.

Марія знала німецьку, чеську, польську, французьку, словацьку мови, розуміла грецьку, латинську, італійську, тож багато перекладала. Рукописи перекладів, а також багато авторських творів згоріли внаслідок пожежі у червні 1941 року під час окупації нацистів. Пропав також рукопис другої книжки "Краплини крові", вже підготовленої до друку.

У часи радянської влади твори Марійки Підгірянки практично не публікувалися, лише декілька її віршів іноді можна було знайти в журналах. В цей період вона активно писала для своїх онуків: створювала віршики, лічилки, загадки, віршовані задачі та казки, підписуючи свої твори як "бабця Клапця".

Монумент на честь Марійки Підгірянки в її батьківському селі Білі Ослави (зображення Надвірнянської міської ради)

З 1957 року, коли чоловік отримав пенсію, подружжя Домбровських вирішило переїхати до доньки, яка жила в передмісті Львова, у Рудне. Поетеса відійшла у вічність у 1963 році, і її останки знайшли спочинок на Личаківському цвинтарі.

Ім'ям Марійки Підгірянки 1991 року назвали Івано-Франківський театр ляльок. З її творами можна ознайомитися за посиланням та тут.