Символ боротьби проти русифікації, що має захоплюючу історію кохання.
Багато українців знають Івана Дзюбу як автора книги "Інтернаціоналізм чи русифікація?". Він також був одним з ініціаторів акції протесту проти масових арештів української інтелігенції на прем'єрі "Тіней забутих предків". Літературознавець, громадський діяч, активний учасник руху за незалежність України присвятив життя боротьбі з русифікацією та відродженню української культури.
Спираючись на інформацію з "Суспільне. Культура" та Українського інституту національної пам'яті, ми презентуємо захоплюючі факти з життя видатного українця Івана Дзюби.
Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.
Іван Дзюба з'явився на світ 26 липня 1931 року в селі Миколаївка, яке сьогодні є частиною Волноваського району Донеччини. У дитинстві він став свідком жахіть Голодомору. Іван згадував, як його бабуся натирала кору дерев, щоб забезпечити харчування для сім'ї. Мати Івана працювала санітаркою в лікарні і часто ділилася вдома спогадами про людей, виснажених голодом.
Через голод сім'я спочатку оселилася у селищі Новотроїцьке, а згодом переїхала до Оленівських Кар'єрів (тепер відомих як Докучаєвськ), де Іван Дзюба завершив своє навчання в середній школі. Так проходило його дитинство в Донецькій області. З раннього віку хлопець спілкувався російською мовою, хоча також знав українську.
"Розпочалася епопея "російського пріоритету" у всіх аспектах життя та науці – всюди знаходили російських авторів, основоположників та інші подібні фігури... Я, як і більшість моїх однолітків, не мав жодного захисту від такої масової пропаганди. Мені соромно це визнавати, але коли я ще був у школі і вступав до Комсомолу, у анкеті на питання про національність я вказав "русский", і так це було зафіксовано у моєму комсомольському квитку (можна лише уявити, скільки таких "русских" було по всій Україні...)", - згодом згадував Іван Дзюба.
Дюзба здобував освіту в Донецькому педагогічному інституті, спеціалізуючись на російській філології, і був стипендіатом Сталінської програми. Під час своїх навчальних років він відкривав нові горизонти, пізнаючи Україну та аналізуючи радянську реальність, усвідомлюючи, що український народ не поступається іншим націям.
"Не можу назвати себе українським націоналістом у той час. Я просто усвідомлював, що українська нація нічим не поступається іншим. Українська мова також має свою цінність. Проте я постійно стикався зі зневагою до всього, що стосується України. Ще один важливий момент — я завжди підтримував тих, хто слабший. Я захищав не лише українців, а й кримських татар, і своїх друзів-євреїв. Мене керувало почуття справедливості, і саме воно спонукало мене досліджувати Україну", — поділився Іван Михайлович у 2013 році в бесіді з Дмитром Гордоном.
Кожна дитина унікальна, і "Оптіма" це усвідомлює. Дистанційна школа пропонує індивідуалізований підхід до кожного учня, беручи до уваги їхній особистий ритм та вподобання у навчанні. Завдяки кваліфікованим педагогам та сучасним технологіям, діти отримують знання високої якості, які залишаться з ними на все життя. "Оптіма" - надійний союзник у підготовці до успішного майбутнього!
Іван продовжив своє навчання в аспірантурі в Києві, став активним учасником Клубу творчої молоді, який вважається центром ранніх шістдесятників. Там він зустрівся з Аллою Горською, Василем Симоненком, Ліною Костенко, Іваном Світличним, Іваном Драчем та Євгеном Сверстюком.
Зліва направо: Микола Вінграновський, Іван Дзюба, Іван Драч, Іван Світличний, Ліна Костенко, Євген Сверстюк (фото "Урядового кур'єра")
Члени клубу організовували різноманітні події, включаючи виставки та творчі вечори. Серед літературних заходів можна згадати вечір, присвячений Василю Симоненку, неофіційне вшанування Лесі Українки, а також збори з нагоди перепоховання Тараса Шевченка. Іван Дзюба не лише брав участь у цих подіях, а й був одним із ініціаторів їх проведення.
Іван Дзюба щасливо провів своє життя в шлюбі, а їхня з дружиною Мартю історія кохання неодмінно вразить вас. Чоловікові вистачило всього лише одного спілкування з дівчиною, аби зрозуміти, що хоче провести з нею все життя. Ця чудова пара зустрілася у Львові в 1962 році.
Мати молодої жінки жила поряд з письменницею Іриною Вільде, яка запросила її на святковий захід. Серед запрошених був також Іван Дзюба, який приїхав до Львова разом із друзями для участі в літературних вечорах. У квартирі Ірини Вільде Дзюба зустрів студентку на ім'я Марта і закохався в неї.
Коли я прийшла, побачила Миколу Вінграновського (тоді я ще не знала, хто це), але він не справив на мене враження. Блондин Драч теж не був моїм типом, а ось третій хлопець, чорнявий в окулярах, міг би підійти. І саме цей хлопець одразу підійшов до мене. Так я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, Іваном Дзюбою. Весь вечір ми танцювали лише удвох. Наступного дня він запросив мене на вечірню прогулянку. Я трохи вагалася, чи йти, але Іван не дав мені часу на роздуми — прийшов до нас вранці і сказав: "Чому чекати до вечора, якщо ми можемо піти зараз?" Ось так усе і почалося. Іван відразу висловив бажання, щоб я стала його дружиною, - згадувала пізніше Марта Дзюба в інтерв'ю для газети "День".
Мати Мартини виступила проти раннього одруження пари і порадила їм почекати рік. Врешті-решт, Іван і Марта дотрималися цієї поради і справді одружилися, а згодом у них з'явилася донька на ім'я Олена. Історію їхнього кохання також було екранізовано у документальному фільмі.
Іван та Марта Дзюби разом із їхньою донькою Оленою. (Зображення "Суспільного" з домашнього архіву сім'ї)
Після одруження та переїзду у вересні 1965 року у Києві відбулась прем'єра фільму "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова. Іван Дзюба піднявся на сцену та сказав: "У нас велике свято. Але й велике горе. В Україні почалися арешти творчої молоді", почавши перераховувати імена. Щоб заглушити промову, у залі увімкнули сирену. Після цього виступу Івана Дзюбу звільнили з роботи у видавництві "Молодь".
Багато українців знайомі з постаттю Івана Дзюби, який став відомим завдяки своїй праці "Інтернаціоналізм чи русифікація". У цьому памфлеті він детально розглядає радянську національну політику в Україні. З одного боку, його позиція є "антирадянською", але водночас він опирається на радянські положення, спростувати які було нелегко.
Автора пробували "перевиховати" та змусити відмовитись від своїх тверджень, але марно, саму працю ж визнали "шкідливим твором". Памфлетам зробив фурор не лише в Україні, його читали й за межами Радянського Союзу - відомо про переклади англійською, італійською, китайською, російською та французькою мовами.
У 1972 році Івана Дзюбу було затримано та заарештовано. Пізніше йому довелося написати лист покаяння, після чого він отримав можливість вийти на свободу за умови, що братиме участь у прославлянні "літератури народів СРСР". Однак до справжньої свободи Івану було ще далеко — його родину переселили в будинок, де мешкали співробітники КГБ, які стежили за його діяльністю. Додаткові труднощі виникли і в стосунках із знайомими, адже багато з тих, хто вважав Дзюбу беззаперечним авторитетом, перестали з ним спілкуватися після його покаяння.
Зображення з кримінальної справи Івана Дзюби.
"Іване, ти, здається, заглибився у власні роздуми. Великий Іван Дзюба залишився в минулому, натомість з'явився новий образ, гомункул з країни ліліпутів, для якого найбільшим досягненням залишиться згадка про колишній зв'язок з великим Дзюбою. Саме тому я не можу відірвати від тебе свій погляд. Я намагаюся згадати твоє лицарське обличчя, яке вже почало стиратися з пам'яті, і сльози наповнюють мої очі," - писав Василь Стус.
До кінця 1980-х років Іван Дзюба не міг брати активну участь у громадському та політичному житті. В 1989 році Дзюба став одним із співзасновників "Народного Руху України", який відіграв одну з ключових ролей у відновленні незалежності України. 21 січня 1990 року з ініціативи НРУ організували "живий ланцюг" - мільйони людей взялись за руки, поєднавши Івано-Франківськ із Києвом у день 71-річчя Злуки УНР і ЗУНР.
У 1992 році Іван Дзюба зайняв посаду міністра культури України, а також виконував обов'язки академіка-секретаря у відділенні літератури, мови та мистецтвознавства Національної академії наук України. Він був співголовою редакційної колегії Енциклопедії сучасної України, а з 1999 по 2005 рік очолював Комітет Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Іван Дзюба є автором десятків публікацій, книг, зокрема про Тараса Шевченка, досліджень про культуру і політику. Серед останніх робіт - книга "Чорний романтик: Сергій Жадан".
Літературознавець помер у віці 90 років 22 лютого 2022 року у Києві, всього за два дні до початку повномасштабної війни. Його поховали на Байковому кладовищі (ділянка №33).
