У Луцьку історик Володимир Бірчак поділився інформацією про останніх українських повстанців.

Володимир Бірчак протягом шести років виконував обов'язки заступника директора архіву Служби безпеки України в Києві. На цій посаді він присвятив значну частину свого часу вивченню документів, що стосуються життя націоналістичного руху. Слід зазначити, що сам історик походить з родини повстанців.

Володимир Бірчак провів паралелі між вірністю повстанців, які дотримувалися своєї присяги протягом багатьох років, і вірністю японських солдатів. Він розповів про запеклі бої за вулканічний острів Іодзімі в 1944 році, де американські та японські війська зустрілися в жорстокій сутичці. Японські війська зазнали значних втрат, перевищуючи 20 тисяч загиблих. Ті, хто залишився живими, сховалися в підземному місті, яке мало власну систему укриттів, і вийшли з нього лише в 1949 році, не знаючи про капітуляцію Японії.

"Я абсолютно не маю наміру порівнювати українських повстанців з японцями, адже мова йде про імперську окупаційну армію, яка завдала великої шкоди. Проте їхня стійкість і незламність у боротьбі надихнули мене шукати подібні приклади в Україні," – зазначив історик.

Вважається, що остання сутичка українських націоналістів з радянською владою відбулася 14 квітня 1960 року. У складі бійців були Петро Пасічний, відомий під псевдонімом "Чорний", його дружина Марія Пальчак, яка використовувала ім'я "Стефа", а також Олег Цетнарський, знаний як "Іван молодший". За інформацією історика, їхні дії відбувалися на межі Тернопільської та Івано-Франківської областей: активність проходила в одній області, тоді як укриття розташовувалося в іншій. Проте, врешті-решт, їх змогли виявити.

Історик також розповів про "робінгудів", що займалися цукровим буряком, — Миколу Поголоду та його товариша, з яким вони ховалися в Закарпатті. У 1963 році вони проникли на територію Тернопільщини, де вкрали вантажівку з місцевого колгоспу. Переодягнувшись у робочий одяг, вони почали працювати на полях, збираючи цукровий буряк. Овочі потім доправляли до села та роздавали жителям. Коли вони вже збиралися повернутися назад у Закарпаття, їх виявив підрозділ КДБ. Чоловіки вступили в бій, у якому загинули.

Останній зафіксований насильний бій відбувся у селі Рукомиш Тернопільської області. Там розташовано багато печер, в одній з яких у сорокових роках оселився Юрій Михайлецький. Його виявила оперативна група КДБ у 1967 році. Противники закинули в печеру димові шашки, щоб "викурити" звідти підпильника. Але той накрив голову курткою, облив себе газом з лампи й підпалив.

Також історик зауважив, що наразі відомо лише 30-40% про життя повстанців після шістдесятих років. Усе тому, що коли КДБ знищував документи в 1990-1991-му, то зруйнували весь науково-довідковий апарат. Багато справ зараз зберігаються під назвами "Крокодил", "Куртизанка" та подібне. Тому знайти потрібні документи серед тисячі інших вкрай складно.