У Коломиї родичі військовослужбовців провели акцію на підтримку зниклих безвісти та тих, хто опинився в полоні.

"Знайдіть і поверніть безвісти зниклих героїв родинам", "Сину, я завжди з тобою", "Щодня чекаємо, сподіваємося, віримо" -- з такими плакатами 20 грудня у середмісті Коломиї на Івано-Франківщині зібралися десятки людей.

На вулиці вийшли родичі військових, які зникли безвісти під час бойових дій або були захоплені в полон російськими військами. Учасники акції звернулися до державних структур та міжнародних організацій з проханням активізувати пошукові роботи і вимагати від Росії списків полонених, повідомляє Суспільне.

Акція розпочалася з хвилини мовчання та спільної молитви за загиблих, поранених та тих, хто досі перебуває на полі бою чи у російському полоні.

Серед учасників заходу знаходиться Михайло Калин, який з нетерпінням чекає на повернення свого сина Віталія. Віталій служив у 3 бригаді оперативного призначення Нацгвардії України. Як розповідає батько, його син був направлений до Бахмута напередодні Нового року 2023, а з 19 на 20 січня його сліди раптово зникли.

Протягом останніх 35 місяців ми залишаємося в невіданні. Куди б ми не зверталися, усі лише знизують плечима. Ми прагнемо висловити одне: необхідно терміново повернути всіх наших хлопців додому, -- зазначає Михайло Калин.

Надією живе і Лідія Чекіс. Її чоловік Микола зник на Курському напрямку десять місяців тому під час свого першого бойового завдання. Жінка бере участь в акціях у різних містах України: Києві, Житомирі, Франківську, а тепер і в Коломиї.

Сила приходить з надії та віри в те, що коханий повернеться, а також з усвідомлення, що ти дієш, а не бездіяльно чекаєш. Необхідно підвищити обізнаність, залучити більше підтримки та звернути увагу на людей, які зникли безвісти, -- ділиться своїми думками Лідія Чекіс.

У Василя Кузьменка, що проживає в Запорізькому регіоні, зник його син Володимир. За словами батька, молодий чоловік перестав виходити на зв'язок ще в березні 2023 року. Василь підкреслює, що важливо не лише знайти зниклих, але й забезпечити належну підтримку військовим, які знаходяться на передовій. Він вважає, що місцеві громади повинні направляти фінансові ресурси на допомогу армії, а не на покращення інфраструктури.

Хлопці, які змогли вибратися з того місця, розповіли, що стали свідками його загибелі. Через халатність нашого командування жоден боєць не був евакуйований з поля бою. Багато з них втрачають життя. Тому в умовах війни важливо не займатися дрібницями, а підтримувати військових. Ми тут, щоб пам'ятати про тих, хто зник безвісти, – говорить Василь Кузьменко.

Захід організувала громадська організація "Зниклі - не забуті", очолювана Надією Коцабою, чий чоловік зник рік тому в Курській області Російської Федерації. Як зазначила вона, основна мета подібних акцій полягає в тому, щоб нагадаати суспільству та державі про те, що статус "безвісти зниклий" не є остаточним.

Головною проблемою є брак інформації, оскільки Російська Федерація не надає даних. Вони не верифікують списки і не дозволяють міжнародним організаціям відвідувати колонії. Ми прагнемо, щоб це питання не залишалося осторонь, щоб міністерства домагалися доступу до наших хлопців, — зазначає Надія Коцаба.

Вона зазначає, що організація має намір проводити акції на постійній основі: двічі в місяць у Коломиї, а також плануються виїзні заходи в селах району та, можливо, в інших територіальних громадах.

Оксана Ігнашева, дружина зниклого військового, взяла участь у мітингу разом із своїми близькими. Її чоловік, Андрій Ігнашев, пропав безвісти 26 листопада 2025 року.

Ці заходи вкрай важливі, адже ми зобов'язані стати їхнім голосом. Жодна особа не повинна залишитися поза увагою. Мене надихають мої діти та онуки, які з нетерпінням чекають на батька і дідуся. Я звертаюся до всіх: будьте активними, надавайте допомогу, підтримуйте родини, -- зазначає жінка.

Для деяких учасників акції надія перетворилася на відчай через неможливість повернути тіла своїх близьких із зони бойових дій. Це особливо стосується родини Марії Флейчук, яка мешкає у селі Шепарівці. Її син, Василь Флейчук, вважається загиблим. Зв'язок із ним обірвався 26 червня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Новоєгорівка на Луганщині. За словами матері, тіло сина досі не вдалося евакуювати та ідентифікувати.

Не впевнена, чи дочекатимусь його. Прошу, поверніть, будь ласка, допоможіть. Хочете, щоб ці діти повернулися на свою рідну землю, щоб ми знали, куди йти і де віддати шану. Я чекаю на нього щодня, -- говорить Марія Флейчук.

На думку організаторів акції, мирні протести становлять одну з небагатьох можливостей привернути увагу суспільства, української та міжнародної спільноти до проблеми зниклих безвісти осіб і військовополонених.