У Києві відбулося прощання з видатним кінорежисером В'ячеславом Криштофовичем.
Попрощатися з митцем до Будинку кіно прийшли його колеги по кіноцеху, друзі, шанувальники.
Відомий кінорежисер Роман Балаян подякував Вʼячеку, як його називали близькі, за давню дружбу.
"Я дякую Богові, що він дав мені такого чудового друга, приголомшливого й найтоншого режисера. В'ячеку, я щасливий, що з тобою дружив із 1967 року. Мені буде дуже сумно", - сказав Балаян.
Відомий кінокритик, кінознавець і сценарист Сергій Тримбач назвав Криштофовича авторським режисером.
"Він вбачав у деталях повсякденного життя не лише дрібниці, як це називав один із його геніальних фільмів. У темряві нічного міста він вловлював космічні мелодії і майстерно втілював їх у своїх роботах. Сьогодні ми прощаємося з великим режисером, справжнім автором у всьому сенсі цього слова. Його творчість була просякнута власною концепцією, унікальним, неповторним поглядом на світ", - зазначив Тримбач.
Поет, кінорежисер, сценарист і педагог Станіслав Чернілевський згадував про вражаючу інтелігентність Криштофовича, описуючи його так: "Він був ідеалом інтелігентності — доброзичливий, проникливий, стриманий у словах, завжди вміло оцінював ситуацію і ніколи не робив зауважень на публіці".
З глибоким почуттям суму прощалася з режисером народна артистка України Лариса Кадочникова, котра брала участь у його кінопроектах.
"Мені страшно навіть подумати, що я не почую твій голос і не побачу тебе. В'ячеку, ти був чудовий. Чому відходять талановиті люди, чому їх забирає Бог? Йому потрібні таланти", - сказала актриса.
Оператор-постановник численних фільмів Криштофовича Валерій Анісімов поділився деталями їх тривалої колаборації.
"Я хочу подякувати В'ячеку за те, що серед багатьох класних українських операторів він обрав мене. Більше двадцяти років ми з ним працювали. Ми були знайомі ще з інститутських часів. Хочу подякувати йому від усіх, хто був у нашій групі. Ми були одним організмом, головою, душею і серцем у якому був В'ячек", - зауважив Анісімов.
Про тонку душу митця висловився його колега Михайло Іллєнко - кінорежисер, сценарист, актор.
"Він був відкритою людиною. Проте у нього існувала одна таємниця — його фільми. Довгий час, коли йшлося про виживання, він знаходив притулок у своїх кінокартинах, рятуючись від радянського режиму. Це він робив майстерно. Цей музичний інструмент, що символізував його душу, був надзвичайно чутливим. Сьогодні ж ця струна вже не звучить. І, звісно, В'ячек відчував важкість, намагаючись з'єднатися з тією бідою, що впала на всіх нас сьогодні", - зауважив Іллєнко.
Як повідомлялося, Криштофович помер на 79-му році життя.
В'ячеслав Криштофович з'явився на світ 26 жовтня 1947 року в Києві. Він є режисером-постановником Національної кіностудії художніх фільмів імені О. Довженка. Протягом своєї кар'єри він створив більше 20 ігрових стрічок для кінопрокату та телебачення, серед яких варто відзначити такі роботи, як "Самотня жінка бажає познайомитися", "Автопортрет невідомого", "Ребро Адама", "Приятель небіжчика" та інші.
З'являвся в кадрі і сам: ще молодим зіграв у "Совісті" та "Серці Бонівура", а згодом - у "Першому правилі королеви". Академік НАМ України (2017). Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка (2022). Заслужений діяч мистецтв України (2000). Член Національної спілки кінематографістів України. Нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня.
