У Франківську організували захід на підтримку військових, які перебувають у полоні або зникли безвісти.
21 лютого на площі Франка у Франківську відбулася акція "Листи надії", присвячена підтримці військових, що потрапили в полон, а також зниклих безвісти. У заході взяли участь понад тисячу осіб з Прикарпаття та інших областей України.
Люди тримали в руках прапори різних підрозділів, а деякі принесли листи для своїх близьких, які залишилися в російському полоні, повідомляє Суспільне.
Тетяна Баран з Івано-Франківська взяла участь в акції, тримаючи в руках листа для свого брата, який пропав безвісти 16 вересня 2025 року.
Ми не знаємо, чи він у полоні, але сподіваємося. Якщо він зараз у полоні, то чекає листа. Ми написали, що любимо, чекаємо, молимося -- найважливіші слова, на які він чекає, -- говорить жінка.
Співорганізатор акції на підтримку військовополонених та зниклих безвісти й колишній військовополонений Іван Діброва з Вінниці є засновником фонду "Дій за свободу", що допомагає звільненим полоненим адаптуватися до життя після повернення.
Він ділиться історією про те, як у квітні 2022 року разом із товаришами вибрався з заводу Ілліча в Маріуполі та потрапив у російський полон, де провів майже три роки. У 2026 році він ініціював проект "Листи надії".
Ці послання уособлюють зв'язок з тими, хто потрапив у полон або зник безвісти, навіть якщо це не підтверджено офіційно. Мета цього заходу — згуртувати людей та організації для спільної роботи. Ми всі прагнемо до однієї мети, — зазначає Іван Діброва.
За його словами, учасники акції приносять листи для своїх близьких, які опинилися в полоні або зникли безвісти, і кидають їх у спеціальну скриньку. Організатори потім доставляють ці листи до місцевих представництв уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Листи передаються "на той бік" під час обмінів військовополоненими.
Це працює. Багато хлопців, які вважаються безвісти зниклими, перебувають у полоні й чекають звістки з дому. Тому потрібно писати листи регулярно. Мої батьки написали три листи, але вони не дійшли. А мама мого друга написала 250 -- дійшли тільки сім, -- розповідає Іван Діброва.
Він зазначає, що ті листи, які доходили до нього, допомагали зберігати оптимізм.
Я відбував полон в Оленівці, Суходільську на Лугащині й у В'язьмі в Росії. Листи почали надходити через рік полону. На камеру -- один лист. Але кожне слово, написане в ньому, підтримувало нас, давало віру й надію на те, що вдома нас чекають і люблять, давало сили переживати всі страждання й тортури, -- розповідає Іван Діброва.
Співорганізаторка події та лідерка громадської ініціативи "Звільнити всіх" Аліна Власенко зі Львова зазначає, що основне завдання акції полягає в тому, щоб підняти обізнаність суспільства щодо труднощів, з якими стикаються родини військовополонених та зниклих безвісти солдатів.
Акції нагадування потрібні, щоб суспільство, світ, влада чули й бачили, адже суспільству, на жаль, байдуже. Що більше ми виходимо, то більше ми не даємо забути про цю біду, то більше відчиняється дверей і долучається людей, які хочуть допомогти. Коли людина, яка не дотична до цієї біди, підійде до родини, покладе руку на плече й скаже: "Я поруч", -- це вже багато, -- говорить Аліна Власенко.
Учасниця акції Тетяна Паращук з Калуша переживає втрату батька, який зник безвісти. Вона підкреслює, що важливо піднімати тему тих, хто перебуває в полоні.
Необхідно залучати тих, хто абсолютно не усвідомлює, що в нашій країні триває війна. На щастя, у західній частині України люди не знають, що таке інтенсивні обстріли. Проте багато молодих чоловіків звідси зараз на фронті, деякі з них зникли безвісти. Ми повинні докладати зусиль, щоб кожен із них повернувся додому, -- говорить Тетяна Паращук.
