Тризуб символізує єдність і спадковість: один із творців малого герба розкрив основні значення цього українського знака.

Ексклюзивна бесіда з Андрієм Гречилом — співавтором сучасного малого Державного Герба України, істориком та геральдистом, для культурного відділу агентства "Інтерфакс-Україна".

Автор: Ольга Левкун

Шановний пане Андрію, ви є співавтором сучасного малого Державного Герба України. Який з моментів 1991-1992 років залишився у вашій пам'яті найяскравіше, і що, на вашу думку, було найбільш складним у процесі пошуку форми герба?

Цей час, без сумніву, був складним. Україна фактично стала останньою з колишніх республік, яка затвердила нові державні символи, і це відображалося в усьому: у напруженій атмосфері, у численних суперечках та безперервній боротьбі за значення і цінності. На той момент існувало потужне політичне протистояння та опір, але врешті-решт його вдалося подолати.

І найскладнішим тоді було не "намалювати" знак - найважче було провести його через політичний процес ухвалення.

Хто з осіб, що займають владні посади, підтримував цей процес, а хто, навпаки, перешкоджав йому?

Коли питання наблизилося до обговорення на сесії, ситуація стала значно політичною. Комуністична більшість прагнула, щоб в символіці відобразили "успіхи соціалізму". Це призвело до численних скандалів та заяв, що "таке не підтримає жоден голос". Врешті-решт, було знайдено компроміс: державі терміново потрібні були конкретні рішення після референдуму — документи, дипломи, інститути. Тому було ухвалено малий герб, а питання великого герба вирішили відкласти "на потім". Як я пам’ятаю, це рішення підтримали приблизно 230 депутатів.

Чому ж саме Тризуб? Чи розглядалися інші символи? І хто найбільше відстоював вибір саме цього герба?

-- Важливо розуміти: у Київській Русі не було "гербів" у сучасному геральдичному сенсі. Натомість існували княжі знаки, своєрідні родові/владні символи, які використовували на монетах і печатках. Саме тому, коли йдеться про тризуб, ми говоримо не про "герб Київської Русі", а про княжий знак, який асоціюють із Володимиром Великим і який засвідчений джерелами (монети, печатки).

У сучасній державній традиції цей символ отримав статус малого Державного Герба: 19 лютого 1992 року Верховна Рада офіційно затвердила тризуб як малий герб, визначивши його основним елементом для майбутнього великого герба.

У контексті державності це можна розглядати як неперервність: конституційна норма чітко визначає, що основним компонентом Великого Державного Герба повинен бути "символ князівської держави Володимира Великого" (іншими словами, малий герб).

У ХХ столітті тризуб став важливим національним символом, особливо під час існування Української Народної Республіки, коли його було офіційно затверджено як державний герб. У цьому контексті варто зазначити внесок Михайла Грушевського, який активно долучався до обговорення питання про державну символіку.

-- Зараз багато говорять, що Тризуб "зашифровує" слово "воля". Інші експерти це заперечують. Яка ваша позиція як профільного спеціаліста?

-- Ці тлумачення вже з поля народних інтерпретацій. Справді існували версії про "монограму", про "зашифроване слово "воля", про різні поєднання імен. Але це - пізні нашарування: люди фантазували, писали, видавали літературу.

Тризуб, в якості сучасного малому Державному Гербу, сприймається як безпосередній зв'язок з державними традиціями часів Київської Русі. Це не просто "міфологічний" елемент, а історичний символ, який у новій державі отримав офіційне юридичне визнання.

Другий зміст - це соборність, для мене не менш важливий: Тризуб став знаком, який об'єднує різні регіони і різні історичні досвіди в одну державу. Він не "про одну епоху" чи "одну частину країни", а про ідею спільного дому і єдиної політичної нації. Саме тому цей знак працює як державний символ - бо тримає разом і історичну тяглість, і єдність території та спільноти.

-- Чому Україна досі не має Великого Державного Герба? І яка ваша професійна думка щодо цього?

-- Великий герб - це, радше, атрибут монархічної традиції: у таких державах він слугує символом найвищої влади, а не щоденним знаком для всіх інституцій.

В Україні питання "великого герба" знову стало актуальним під час конституційних дебатів у парламенті, коли виникли найпристрасніші суперечки щодо державної мови, національних символів та статусу Криму. У процесі пошуків компромісних рішень було ухвалено рішення про необхідність наявності Великого Державного Герба.

Після прийняття Конституції в 1996 році конкурси на створення символіки проводилися неодноразово, але жоден з них не завершився ухваленням остаточного рішення. На мою думку, основною причиною цього є відсутність чіткої концепції: що саме ми маємо на увазі під терміном "козацька традиція" і яку функцію повинен виконувати елемент Війська Запорозького — чи то бути частиною щита, чи то виступати як щитотримач, чи, можливо, слугувати окремим символом у загальній композиції. Відсутність такої визначеності робить будь-який конкурс схожим на "змагання ескізів", а багато з представлених робіт не відповідають геральдичним стандартам.

Як би ви порадили ефективно організувати процес, якщо знову піднімати питання про Великий герб?

-- Спочатку - визначити концепцію: публічні обговорення, експертні консультації, чіткий опис композиції й ролей елементів. А вже потім вже професійний конкурс серед художників і графіків, які працюватимуть у межах узгодженого концепту. Лише тоді можливе відповідальне затвердження.

Чи необхідно Україні створення нових державних символів, які з'явилися внаслідок війни?

Я не вважаю, що нам потрібні нові державні символи. Ми вже маємо наш синьо-жовтий прапор, герб Тризуб, а також інші знаки, що відображають наші визвольні традиції. Справжня проблема полягає в державній політиці представлення та у тих акцентах, які ми обираємо.

Чи є у вашій процесі створення герба якась цікава історія "за кадром", про яку відомо лише небагатьом?

-- Робота йшла в дуже напруженому режимі. Потрібні були технічні креслення, великі демонстраційні матеріали для показу депутатам. Працювали практично без перепочинку, щоб встигнути завершити пакет. І парадокс: майже не було фотофіксації -- "ніхто цього не робив"; багато моментів тієї історичної роботи просто не зафіксовані.

-- Ви відомий як один із найбільш продуктивних українських геральдистів. Скільки загалом символів ви створили

У партнерстві я створив більше двох тисяч гербів та прапорів. І ця діяльність охоплює не лише великі області чи міста. Значна частина моєї роботи зосереджена на тому, як Україна представлена на рівні місцевих громад: районів, селищ і сіл, де символіка є не просто "зображенням", а вираженням ідентичності, історичної пам'яті та місцевої гордості.

Серед робіт символіка Івано-Франківської, Чернігівської, Одеської та інших областей. На Івано-Франківщині справді зроблено особливо багато: зокрема для Городенки, Коломиї, Калуша - фактично для більшості громад області. Для мене це важливо, бо геральдика на місцях - це про те, як країна формує своє обличчя в деталях.

Які елементи можна включити до навчальної програми про державні символи, щоб зацікавити учнів?

Необхідно роз'яснювати не лише суть державних символів, але й їхню значущість. Ці символи не повинні бути просто формальними зображеннями у навчальних матеріалах, а мають втілювати усвідомлення історії, досвіду та ціни, яку заплатили покоління. Багато людей віддали свої життя за право мати ці символи, піднімати національний прапор і відчувати себе частиною своєї країни. Важливо говорити про це відкрито, наводячи конкретні приклади.

Друге -- це сучасний контекст. Символи не існують у вакуумі: під час окупації вони дуже часто стають першою мішенню. Українські прапори зривають, герби прибирають з установ, саму символіку намагаються витіснити з публічного простору, бо це маркер державної присутності й гідності людей. І школярі мають розуміти, чому так відбувається: символи - це про ідентичність, про приналежність і про право на власну державу.

Третє -- це інформаційна війна довкола символіки. Паралельно завжди працюють маніпуляції: запускаються "повтори" дезінформації, вигадуються псевдоісторичні версії, перекручуються значення, підміняються поняття. Тому в програмі має бути елемент медіаграмотності: як відрізняти факт від вигадки, як перевіряти джерела, чому хтось навмисно атакує українські символи, і як працює пропаганда, коли хоче знецінити державну традицію.

І ще одна річ: дітям цікаво, коли є "живі" приклади. Варто давати завдання не лише на запам'ятовування, а на розуміння розібрати, як створювалися символи, що таке геральдичні правила, чому існують різні рівні символіки (державна, обласна, міська), як виглядають історичні джерела - монети, печатки, документи. Тоді символи стають не абстракцією, а зрозумілою мовою держави.