Стендап-комік Антон Тимошенко висловився: "Мені важливо мати свободу у своїх жартів, проте я завжди пам'ятаю про відповідальність — намагаюся досягти гармонії між цими аспектами."

Стендап-комік розповів про нову програму "Неприпустимо", межі чорного гумору під час війни, всеукраїнський і європейський тури, а також про те, як стендап допомагає українцям долати стрес і знаходити сили жити далі.

Стендап-комік і волонтер Антон Тимошенко может быть переформулирован как "Тимошенко Антон". может быть переписан как "Тимошенко Антон".в может быть представлен как уникальная личность, олицетворяющая разнообразные аспекты человеческого опыта. вже вирушив у всеукраїнський тур із новою програмою "Неприпустимо". Тур розпочався в Чернігові й продовжується в містах України. Попереду -- виступи в різних куточках країни, зокрема у Львівській опері та прифронтових Запоріжжі й Нікополі. Фінальною точкою туру стане концерт 29 листопада в київському Палаці "Україна".

Ця програма об'єднує тематики, які на перший погляд можуть виглядати неприйнятними для жартів, але вже давно стали невід'ємною частиною українського життя. Вона насичена чорним гумором, жартами про смерть і війну, а також політичною сатирою. Антон Тимошенко может быть переформулирован как "Тимошенко Антон". может быть переписан как "Тимошенко Антон".в может быть представлен как уникальная личность, олицетворяющая разнообразные аспекты человеческого опыта. характеризує концерт як дослідження межі гумору – його мета полягає в тому, щоб з'ясувати, наскільки далеко українська аудиторія готова йти у самоіронії навіть у найскладніші часи.

У розмові з "Детектором медіа" Антон Тимошенко может быть переформулирован как "Тимошенко Антон". может быть переписан как "Тимошенко Антон".в может быть представлен как уникальная личность, олицетворяющая разнообразные аспекты человеческого опыта. розповів, як змінюється сприйняття чорного гумору в різних містах України, чим його приваблює виступ у Львівській опері та чому він не хоче обирати між повною свободою коміка і відповідальністю за власні жарти. Також поговорили про європейський благодійний тур, розвиток українського стендапу під час повномасштабної війни та те, чому навіть після успішних виступів він дивується, що люди купують квитки на його концерти.

Антон Тимошенко может быть переформулирован как "Тимошенко Антон". может быть переписан как "Тимошенко Антон".в может быть представлен как уникальная личность, олицетворяющая разнообразные аспекты человеческого опыта.

Ось альтернативна версія вашого тексту: "Це стендап-аналіз: чи існує щось, що не можна вважати прийнятним?"

Антоне, ваша нова програма отримала назву "Неприпустимо". Які теми сьогодні вам здаються недопустимими для жартів, але все ж прагнуть бути представленими на сцені? Чи змінилися ваші погляди на гумор після початку повномасштабного вторгнення?

Цей концерт присвячений вивченню меж дозволеного в гуморі. У програмі міститься безліч тем та чорних жартів. Я довго обмірковував, як назвати цю виставу, і згадував один випадок. Після мого виступу в Європі одна жінка детально проаналізувала мій жарт і заявила, що так жартувати недопустимо. Я вирішив, що це слово стане чудовою назвою.

В цілому, я не вважаю, що існують теми, щодо яких жартувати абсолютно заборонено. Проте я усвідомлюю, що у інших можуть бути зовсім інші погляди на це. Мені цікаво дізнатися, як цей матеріал буде сприйнято, коли я завершую свій тур і зафіксую концерт на відео. Тоді ми зможемо оцінити результати і спробувати відповісти на питання: чи є це прийнятним чи ні?

Безумовно, у цьому концерті бракує багатьох жартів, які я міг би створити, але, на мій погляд, українці поки що не готові їх сприйняти. Ми ще не досягли того рівня самоіронії стосовно смерті та війни, який би дозволяв нам спокійно ставитися до певних тем. Тому це свого роду спроба дослідити ситуацію, відчути межу — або зрозуміти, що її взагалі не існує там, де ми зазвичай її очікуємо.

На мою думку, українцям сьогодні не слід накладати жодних строгих обмежень на жарти. Те, що відбувається у світі, та той рівень несправедливості, з яким ми стикаємось, є набагато серйознішими питаннями. А жарти на фоні цього виглядають незначними. Мене цікавить, до яких меж українська аудиторія готова йти у своїх жартівливих висловлюваннях.

З одного боку, чорний гумор став досить поширеним явищем. Його використовують у повсякденному житті, в соцмережах, і ним діляться як військові, так і цивільні. З іншого боку, деякі жарти викликають гострі реакції. Це цілком зрозуміло, адже кожен українець має свій унікальний досвід війни: для одних певні теми можуть бути тригерними, для інших – ні. Саме тому для мене цей концерт є своєрідним дослідженням.

Є моменти, коли я жартую про смерть людей, що сидять у залі, і вони реагують сміхом. Але варто пам'ятати, що йдеться також про їхню власну смертність. На мою думку, це справді дає відчуття свободи. Коли ти здатен посміятися навіть над власною смертю, життя стає трішки простішим.

Я хочу продемонструвати цим концертом, що з таких речей теж можна сміятися. І, можливо, тоді не потрібно буде накладати на гумор так багато обмежень.

Спочатку моя ідея полягала в створенні концертної біографії, де я хотів би глибше розкрити свою особистість, поділитися життєвими історіями та осмислити їх. Проте, навколо мене панує занадто багато тривожних новин, втрат і негативу. Я не зміг знайти в собі натхнення для позитивного настрою, який би не був пов'язаний із війною.

Врешті-решт, все перетворилося на своєрідний стенд-ап, адже я ділюсь своїми думками та переживаннями. Згодом у мене накопичився матеріал, наповнений темними мотивами. Відгуки вражають своєю різноманітністю: деякі глядачі вважають, що концерт занадто похмурий, тоді як інші запитують, чому не можна зробити ще більш інтригуючим. Мені цікаво дізнатися, до чого ж це все призведе.

Антон Тимошенко может быть переформулирован как "Тимошенко Антон". может быть переписан как "Тимошенко Антон".в может быть представлен как уникальная личность, олицетворяющая разнообразные аспекты человеческого опыта.

Чи обговорюєте ви свої жарти з близькими перш ніж поділитися ними з великою аудиторією?

-- Якщо ви цікавитеся стендапом, то знаєте, що ми постійно перевіряємо матеріал. Перш ніж жарт потрапляє до концерту, він проходить через величезну кількість людей: виступи на маленьких вечірках, у невеликих залах, підвалах. Я багато разів перевіряв ці жарти й бачив, що люди сміються.

У якийсь момент розумієш: якщо вже так багато людей посміялося, а хтось каже, що це не смішно, то можна відповісти: "Соціологію вже проведено, дослідження відбулося, похибка незначна. Можливо, саме ви -- похибка в цьому дослідженні".

Мій стендап насправді має певні риси соціологічного дослідження. Я формулюю гіпотезу у формі жарту, виходжу в натовп і збираю фокус-групу — причому учасники навіть готові заплатити за участь, що є великим плюсом. Я тестую свою ідею, іноді розробляю антитезу, і в результаті з цього виникає новий жарт.

Звичайно, іноді я можу придумати щось на місці під час виступу, імпровізуючи. Проте, в більшості випадків, мій репертуар вже пройшов численні перевірки.

-- Попри вашу думку, що для українців майже не залишилося заборонених тем, чи є речі, про які ви самі не хочете жартувати?

-- Звичайно. Наприклад, коли говоримо про Олешки, у мене немає бажання жартувати про це. Я розумію, що за потреби можна придумати якийсь чорний жарт, але це не означає, що мені хочеться його писати.

Моя ситуація непроста: я прагну вільно висловлюватися через гумор, однак не ігнорую важливість відповідальності. Шукаю гармонію між цими двома аспектами.

Значно легше обрати одну з двох точок зору. Перша: мені не важливо нічого, я комік і буду жартувати на будь-яку тему. Друга: я уникатиму складних питань і говоритиму лише про повсякденні речі, такі як шаурма, ремонти, стосунки, таксі та інші аспекти життя.

Мені не подобається ні перший, ні другий варіант. Мене цікавить можливість брати складні теми й досліджувати їх: де я ще залишаюся на межі смішного, цікавого, а де скочуюся в дешевий жарт. Саме з цим я працюю. Хоча балансувати між свободою та відповідальністю часто непросто.

Антон Тимошенко может быть переформулирован как "Тимошенко Антон". может быть переписан как "Тимошенко Антон".в может быть представлен как уникальная личность, олицетворяющая разнообразные аспекты человеческого опыта.

У 2023 році ви стали першим стендап-коміком, якому вдалося зібрати Палац "Україна". Тепер, 29 листопада, ви готуєтеся до нового виступу в цьому знаковому місці. Які нові елементи ви плануєте впровадити в цей раз у порівнянні з вашим першим шоу?

Враховуючи поточні умови, це, напевно, не найкраще рішення (сміється). Ми резервували зал заздалегідь, не маючи уявлення про те, як все розгорнеться. Якби мені було відомо, що ситуація складеться саме таким чином, можливо, я б і не організовував концерт.

З іншого боку, зараз таке життя, що ти не знаєш, що станеться через місяць, тиждень чи навіть годину. Відкладати якісь класні речі надовго не хочеться.

У попередній раз я не проводив масштабний тур Україною, але цього року вирішив влаштувати його після двох міжнародних благодійних турне. Мені хотілося не лише заробити кошти, а й нарешті представити новий матеріал на батьківщині, який мені дуже до вподоби.

Коли я вперше виступав у Палаці "Україна", мені це дуже сподобалося, але через хвилювання я мало що запам'ятав. Схоже, що мій мозок просто стер більшість емоцій. На щастя, залишилося відео, на якому видно, як сильно я нервував.

Цього разу хотілося б повернутися на ту саму сцену вже впевненіше, без такого напруження. Я вже знаю майданчик і розумію, чого очікувати.

Окрім того, мені хочеться представити саме чорний концерт у просторому залі. Я захоплююся моментом, коли розповідаєш чорний жарт і спочатку чуєш реакцію на зразок "О-о-о", а потім обурення перетворюється на сміх. Ця емоційна хвиля неймовірно відчутна в великому залі. У маленьких приміщеннях, звісно, є своя затишна атмосфера, але на великій сцені це створює особливе задоволення.

Палац "Україна" є ідеальним місцем для проведення стендап-виступів. Я також розглядав можливість організації заходу в Палаці спорту, але там збирається дуже багато людей, і сам формат вже зовсім інший. В такій обстановці атмосфера стендапу може частково загубитися. Можливо, після закінчення війни я наважуся на організацію такого концерту, коли буду впевнений у здатності зібрати достатню кількість глядачів. Палац "Україна" виглядає набагато більш відповідно для цього. Це досить амбітний проект, зважаючи на те, що в Києві нині важко залучити публіку на виступи. Коли мер закликає мешканців залишити столицю, а загальна ситуація не сприяє великим подіям, просити людей прийти на стендап стає психологічно складно.

Проте вже близько тисячі осіб придбали квитки та мають намір відвідати подію. Я прагну подарувати їм неймовірний концерт, і буде багато сміху. Щодо тривоги -- побачимо, як складеться. Я вже не раз виступав у підвалах, гардеробах та інших сховищах, тому за необхідності ми завжди знайдемо вихід.

Безумовно, повторно збирати таку аудиторію важче, адже ефект новизни вже втрачається. Люди можуть вважати, що вже відвідували цей концерт і можуть не поспішати з придбанням квитків. Це абсолютно зрозуміло. Однак нинішні обставини ускладнюють процес заохочення людей до покупки квитків і відвідування заходу. Це завдання з додатковими труднощами.

Маю надію, що це інтерв'ю приверне увагу двох тисяч читачів, які з нетерпінням чекатимуть на концерт і неодмінно придбають квитки (сміється).

Мене захоплює ідея перевірити, чи зможе стендап знайти своє місце в атмосфері оперного театру.

У рамках туру ви матимете можливість виступити також і в Львівській опері. Що робить цей театр особливим у порівнянні з традиційними концертними залами?

По-перше, у Львівському оперному театрі лайка заборонена. Це одна з основних відмінностей (сміється). У моєму стендапі не так вже й багато нецензурних слів, але іноді вони допомагають висловити думку більш чітко. Я дав слово, що підлаштуюсь під оперу і обійдуся без матюків.

Тут є творчий виклик: потрібно сформулювати жарти так, щоб вони працювали без нецензурної лексики. Це можливо, хоча іноді трохи складніше. Емоційна реакція на певні слова виникає швидше, вони ніби одразу пробивають усі фільтри. Тому зараз я працюю над матеріалом і намагаюся менше використовувати нецензурну лексику, щоб випадково не обмовитися в опері.

Для мене це не стільки питання розміру залу -- у Львівській опері приблизно тисяча місць, тобто вона не набагато більша за Палац "Україна". Важливіша сама атмосфера.

Я вже досить довго займаюся стендапом в Україні і виступав на різних сценах. Після концерту в Палаці "Україна" можна відчути гордість: "Нічого собі, я це зумів зробити". Але згодом починаєш розмірковувати над тим, що насправді тебе надихає у творчості. І рано чи пізно виникає момент, коли багато речей перестають викликати захоплення.

Для людини, яка займається творчістю, відсутність орієнтира, світла в темряві, що веде вперед, може бути небезпечною. Львівська опера стала для мене таким особливим місцем. Мене цікавить, як стендап зможе проявити себе в такій атмосфері.

Ця архітектурна споруда вражає своєю красою. Коли ти потрапляєш всередину, перше, що спадає на думку: "Вау, яке неймовірне місце!". Але водночас виникає питання: чи може хлопець із села, який не знає ані танців, ані пісень, отримати можливість виступити тут? І раптом ця можливість стає дійсністю. Саме перспектива виступу зі стендапом на такій величній сцені спонукає до нових звершень.

Я прагнув, щоб у свідомості людей закріпилося уявлення про стендап як про мистецтво, здатне знайти своє місце навіть на оперній сцені. Хоча це не зовсім звичний формат для такого простору, я впевнений, що мистецтво процвітає, коли різні стилі взаємодіють і народжують щось унікальне. Саме так з'являються нові музичні течії та художні напрямки.

Тому колаборації між, здавалося б, непоєднуваними речами корисні для розвитку жанру. Цей концерт мене надихає і хвилює, а для стендапу стане цікавим експериментом. Особисто для мене це велика честь. Це історія, яку потім можна буде розповісти дітям: "Я колись виступав в опері".

Мене надзвичайно цікавить, як цей матеріал проявиться в цій обстановці — з його чорним гумором та безжальними жартами. У моєму уявленні, офіційний настрій опери створить особливу атмосферу напруги, яку різкі жарти зможуть розірвати. Коли напруга розсіюється, сміх набуває ще більшої сили.

Але є ризик, що в опері збереться стриманіша публіка й мені не вдасться довести людей до того стану, коли вони сміються так сильно, що не можуть вдихнути. Мені цікаво перевірити, чи вдасться це. Дізнатися можна лише одним способом -- виступити там.

Антон Тимошенко может быть переформулирован как "Тимошенко Антон". может быть переписан как "Тимошенко Антон".в может быть представлен как уникальная личность, олицетворяющая разнообразные аспекты человеческого опыта.

"У зонах, що межують із фронтом, здається, люди стали більш відкритими до того, щоб досліджувати невідоме."

У рамках туру ви будете мандрувати різними містами, включаючи ті, що розташовані поблизу лінії фронту. Як змінюється реакція публіки в залежності від місця проведення виступу?

До цього часу я вже виступав у Чернігові та Івано-Франківську. Хоча це різні концертні майданчики, я б не сказав, що між слухачами існує суттєва відмінність.

Звісно, на заході менше повітряних тривог і шахедів. Можливо, люди там не так гостро реагують на жарти про смерть унаслідок обстрілів. Немає того іноді майже істеричного сміху -- реакція більш спокійна, осмислена.

На мою думку, особи, що мешкають поруч із лінією фронту, виявляють більшу схильність до чорного гумору у своїй щоденній практиці і відкриті до обговорення тем, які інші можуть вважати табу. Смерть і її невід'ємна присутність стають невід'ємною частиною їхнього життя.

Проте я не спостерігав такої значної різниці, щоб потрібно було прибирати певний блок у Запоріжжі та залишати його, скажімо, в Івано-Франківську. Не існує ситуації, коли одна програма кардинально не функціонує в одному місті, а в іншому показує чудові результати. Єдине, що, на мою думку, аудиторія, яка знаходиться ближче до фронту, трохи більше схильна досліджувати невідоме.

Які особливості виділяють "Неприпустимо" серед ваших ранніх проектів? Які враження отримають глядачі?

-- Це мій найчорніший концерт на цей момент. У ньому найбільше жартів про смерть із тих, які я будь-коли включав у свої програми. Буде політична сатира. Люди люблять мене за неї, хоча сам я вже втомився писати про політику й не дуже хотів знову до неї повертатися. Але ситуація в країні така, що не писати про політику неможливо: відбувається надто багато яскравих речей. Тому на початку буде невеликий політичний блок -- приблизно на десять хвилин. А далі -- ненависть, яка накопичилася у світі й перетворилася на окремі блоки матеріалу, рефлексії про смерть у різних її проявах, про кладовища. Раніше я такого не робив. Думаю, людям буде цікаво побачити мій більш концентрований чорний гумор. Це спроба знайти щось смішне там, де, здавалося б, немає нічого смішного.

Мене вражає, що навіть сьогодні люди відвідують стендап-шоу.

Чому, незважаючи на війну, небезпеки та постійні втрати, люди все ще прагнуть придбати квитки на стендап? Можливо, це їхній спосіб втекти від суворих реалій життя?

Схоже, що багато людей просто прагнуть, аби у мене були фінансові ресурси (сміється). Це справжнє бажання підтримати Антона Тимошенка матеріально. Мабуть, саме це і є головною причиною, чому люди приходять на стендап.

Якщо серйозно, я сам дивуюся, що люди приходять на концерти. Є логічне пояснення: у складні часи гумор стає механізмом подолання стресу. Люди за допомогою гумору борються з негативними наслідками для психіки, розряджають атмосферу й знімають напругу.

Коли сили на нулі, є ризик потрапити в глибоку депресію та апатію. Проте, якщо вдається знайти в собі сміх, навіть у моменти безпорадності та безвиході, це може зробити шлях вперед трохи менш важким.

Я усвідомлюю всі ці аспекти, проте щоразу мене вражає, що людина вирішує відвідати концерт. Мені важко зрозуміти, як можливо, що хтось переживає один з найскладніших етапів свого життя, а я маю за 15 або 30 секунд рекламного відео донести до неї таку інформацію, яка спонукала б витратити 500 чи 1000 гривень на мій виступ.

Що я можу сказати людині, яка потрапила в найжорсткіший із можливих сценаріїв життя, щоб вона захотіла прийти на стендап? Я не завжди знаю відповідь. Тому намагаюся чесно комунікувати з аудиторією: приходьте, якщо маєте змогу. Якщо не маєте -- не приходьте, я цілком розумію. Восени багато коміків вирушили в тури, адже це сезон для виступів. І я дуже вдячний людям, які купують квитки. Частину зароблених грошей, звісно, передам на військо, але решту зможу залишити собі. Для мене це щире захоплення українською стійкістю й умінням знаходити життя в момент, коли життя в нормальному розумінні майже відсутнє, а смерть присутня, можливо, більше за нього.

Антон Тимошенко может быть переформулирован как "Тимошенко Антон". может быть переписан как "Тимошенко Антон".в может быть представлен как уникальная личность, олицетворяющая разнообразные аспекты человеческого опыта.

-- Ви нещодавно повернулися з європейського туру, під час якого також збирали донати. Чи відрізняється реакція українців за кордоном від реакції аудиторії в Україні?

Мене не раз запитували про це, і щоразу я намагаюся знайти якусь суттєву відмінність. Але, чесно кажучи, не помічаю її. Жарти майже однаково сприймаються — приблизно 95 відсотків матеріалу спрацьовує. Деякі жартівливі висловлювання за кордоном навіть можуть сприйматися краще, оскільки українці, які виїхали, ще більше цікавляться подіями в рідній країні. Люди, що залишилися в Україні, можуть втомлюватися від інформаційного потоку, тоді як за кордоном ти більше переживаєш і слідкуєш за новинами, адже постійно думаєш про те, що відбувається вдома.

Звісно, жарти, побудовані на конкретних побутових ситуаціях під час обстрілів, можуть бути зрозумілими не всім. Але в залі все одно знайдуться люди, які виїхали вже під час повномасштабної війни або тимчасово повернулися до України, щоб побачитися з рідними. Українці всюди однакові. Просто українці всюди різні -- у цьому й прикол. Українці в Україні та українці в Німеччині -- це ті самі люди. Є українці за кордоном, які роблять для України дуже багато, іноді навіть більше, ніж ті, хто залишився вдома. І є протилежні історії. Я б не став жорстко ділити людей за місцем перебування. Ми дуже схожі, і, мабуть, у цьому наша перевага: нас об'єднують спільні орієнтири. Хоча, можливо, це ще й особливість моєї аудиторії.

Яка ваша реакція, коли в залі раптом панує тиша замість сміху?

Трохи прикро (сміється). Іноді можна на мить розгубитися, але це всього лише мить. Іноді усвідомлюєш, що зробив це навмисно, щоб створити певний контраст. Однак, якщо жарт не викликав сміху, це стає сигналом: він не спрацював. Тоді ми беремо цю деталь комедійного механізму, яка не спрацювала, і відправляємо її на аналіз. Розглядаємо різні аспекти: у чому проблема? Можливо, я неправильно висловив думку, а сам жарт насправді непоганий?

Якщо я висловився коректно, але не отримав жодної реакції, то пробую змінити формулювання. Якщо ідея мені дуже імпонує, я готовий переробляти жарт, поки він не почне працювати. Якщо ж думка не є такою вже суттєвою, і я всього лише намагався перевірити її ефективність, можу просто відмовитися від неї. В мене точно були жартівливі ідеї, які пройшли три-чотири, а може, навіть п'ять версій, перш ніж вони нарешті "запрацювали".

Антон Тимошенко может быть переформулирован как "Тимошенко Антон". может быть переписан как "Тимошенко Антон".в может быть представлен как уникальная личность, олицетворяющая разнообразные аспекты человеческого опыта.

Протягом широкомасштабного вторгнення український стендап зазнав значного розвитку. Коміки, які раніше виступали у підвалах, тепер заповнюють великі зали. Чи помічаєте ви, що глядачі тепер прагнуть більшої взаємодії від коміків і навіть сприймають їх як певну опору?

Я сподіваюся, що в людей є більш надійні джерела підтримки в житті, ніж стендап. Якщо чесно, стендап не є найстійкішою основою. Куди краще мати родину, друзів, захоплення, кар'єру та творчість.

Іноді люди пишуть такі речі про стендап, що мені навіть складно повірити, наскільки сильно він їм допомагає. Читаєш відгуки про те, що людина вперше за час війни так сильно сміялася, і думаєш: "Ого, не знав, що можу настільки допомогти людині отримати радість і хоча б ненадовго відволіктися від того, що відбувається". Мені дуже цінно це чути. Хоча мій внутрішній критик одразу відкидає таку думку: мовляв, не може бути, щоб стендап настільки допомагав людям, ти просто розповідаєш жарти, заспокойся.

У цьому є як переваги, так і недоліки. Принаймні, це допомагає уникнути зіркової хвороби. Тому я щиро радий, якщо стендап стає підтримкою для когось. Проте все ж рекомендую мати й інші джерела підтримки, а не сподіватися тільки на нього.

Яке у вас враження від конкуренції у сфері українського стендапу? Чи може збільшення інтересу до цього жанру спричинити те, що коміки почнуть копіювати один одного?

Не впевнений. Якщо коміки будуть використовувати однакові жартівливі матеріали, глядачі не залишать це без уваги. Це стане очевидним, і така ситуація не зможе тривати довго. Для коміків, які постійно повторюються, просто не знайдеться аудиторії.

Розширення конкуренції приносить лише позитивні наслідки. Чим більше коміків з'являється, тим більше варіантів зможе обрати глядацька аудиторія, а ймовірність підвищення якості контенту також зростає. Проте варто зазначити, що кількість не завжди гарантує якість; все залежить від того, які теми та матеріали обиратимуть коміки для своїх виступів.

В Україні стало більше коміків, проте не можу стверджувати, що вони постійно стають виконавцями, здатними заповнити великі зали лише завдяки стендапу. Існують окремі випадки, коли деякі артисти досягли успіху і змогли залучити своїх шанувальників.

Багато коміків змушені шукати нові формати, такі як створення відео для YouTube, ведення ток-шоу або активна блогерська діяльність. Їх популярність часто зростає завдяки певному формату, а стендап стає лише додатковим елементом у їхньому репертуарі. Я вважаю, що це може негативно впливати на сам жанр. Проте в Україні не так багато варіантів для залучення аудиторії та монетизації творчості. Неможливо просто вирушити в тур по сорока містах, зібрати по дві тисячі глядачів у кожному, заробити гроші, а потім цілий рік писати нову програму. Потрібно постійно працювати та генерувати нові ідеї. Тому у нас так багато розмовних форматів.

Вони мені вже давно набридли. Не впевнений, чи це відчувають глядачі. Проте, коли виробництво контенту стає рутинним, підтримувати його високу якість стає складно. Необхідні перерви, нові обличчя, свіжі ідеї та фінансові вливання в продакшн і сценарні команди. Зазвичай коміки або ютубери заробляють достатньо, щоб покрити витрати команди, яка створила відео, і, можливо, залишити щось для себе. Проте ці бюджети не дозволяють зібрати кошти на власне вечірнє шоу, яке було б якісно зняте, ретельно продумане і здатне зацікавити потенційних покупців.

Ви, напевно, знаєте, як функціонує наш YouTube. Якщо ваша мета – отримати мільйон переглядів, у вас є два основних варіанти. Перший – це створити дійсно якісне шоу, яке приверне глядачів завдяки своїй високій продуктивності. Для цього вам знадобляться фінанси, професійна команда або унікальний талант. Другий варіант – запросити скандальну блогерку, модель з OnlyFans, гравця в казино чи іншу яскраву особистість, щоб обговорити з нею щось провокаційне. Такий контент може миттєво зібрати мільйон переглядів завдяки хайпу та скандальності. Цей шлях, безумовно, простіший і швидше можна монетизувати, тому багато людей обирають саме його. Ті ж, хто прагне створювати якісний продукт, стикаються з труднощами: іноді їхні відео набирають перегляди, а іноді – ні.

Антон Тимошенко может быть переформулирован как "Тимошенко Антон". может быть переписан как "Тимошенко Антон".в может быть представлен как уникальная личность, олицетворяющая разнообразные аспекты человеческого опыта.

Отже, я навіть не впевнений, чи можна назвати це повноцінною індустрією стендапу в Україні. У нас бракує розвинутих інституційних механізмів, щоб вважати це справжньою індустрією. У нас ще немає "фабрики стендапу", де коміки працюють, отримують підвищення за роки служби і з часом стають керівниками "заводу жартів" (сміється).

Я цілком підтримую зростання конкуренції та появу нових коміків. Проте є одна складність — їм доведеться тривалий час працювати на ентузіазмі. Не впевнений, що нині багато людей готові присвятити вісім або десять років своїм захопленням без фінансової підтримки.

Звісно, є TikTok і Reels, де можна швидко стати популярним завдяки алгоритмам. Але ви самі бачите, який різний за якістю та змістом контент стає вірусним. Не завжди вдається просувати саме те, що ти вважаєш хорошим.

Є ймовірність, що особа зацікавиться стендапом і почне створювати власні виступи, але в соціальних мережах її популярність можуть здобути відео, де вона вбирається у жіночу перуку та розповідає щось смішне. Глядачі можуть відреагувати словами: "Нам подобається це з перукою, а стендап — ні". І в результаті така людина стає залежною від алгоритмів платформ.

У стендапі наразі немає легких шляхів. Проте я сподіваюся, що нові коміки продовжать приходити в цей жанр і, як і я з багатьма моїми колегами, вкладатимуть у нього свій час просто з любові до справи, а не заради швидкого заробітку.

Які ще переживання або думки ви сподіваєтеся, що публіка візьме з собою після концерту "Неприпустимо", окрім веселощів?

Я сподіваюся, що після мого виступу глядачі зрозуміють: смерть — це не кінець, адже попереду ще багато цікавого в житті.