Сніг взимку – це джерело води навесні. Чи варто Україні побоюватися паводків у 2026 році?
У воєнний час рятувальники ДСНС працюють у режимі постійної надзвичайної ситуації: ліквідовують наслідки ракетних ударів, гасять пожежі, розбирають завали. Але навесні до цих викликів додається ще один -- вода. Вона приходить без попередження. Сніжна зима 2025/2026 років змушує замислитися про наслідки, які вона може з собою принести. Ситуацію ускладнюють втрата регулювальної функції Каховського водосховища, пошкодження гідроелектростанцій і припинення обміну гідрологічними даними з Росією та Білоруссю.
Чи свідчить це про зростання ризику повеней і паводків навесні 2026 року? Які території можуть опинитися під загрозою, і як підготуватися до можливих природних катаклізмів в умовах війни? На ці питання відповідає Юрій Набиванець, заступник директора з наукових досліджень Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС України та НАН України.
Юрію Богдановичу, в чому різниця між паводком і повінню? Ці терміни часто вважають взаємозамінними.
Необхідно відрізняти паводок від повені (чи водопілля). Головна відмінність полягає в частоті та причинах, що спричиняють ці природні явища.
Водопілля – це щорічне явище, яке зазвичай відбувається навесні. Проте останнім часом, через кліматичні зміни, його регулярність значно зменшилася. Основною ознакою цього явища є розширення русел річок, які виходять на заплави, а вода залишається на місці протягом тривалого часу. Процес підняття води відбувається поступово, а зниження рівня також має повільний характер.
Паводок – це зовсім інша ситуація. Він характеризується раптовим і значним підвищенням рівня води в річках, яке відбувається нерегулярно. Таке явище може виникнути в будь-який час: влітку після сильних дощів або взимку внаслідок швидкого танення снігу. Найбільшою загрозою паводку є його швидкість. Вода може піднятися всього за кілька годин, а іноді навіть за хвилини. Наприклад, на річці Боржава в Закарпатті рівень води здатен зрости на два з половиною метри всього за декілька годин!
-- Які регіони України найвразливіші?
-- Найбільш небезпечні для паводків території -- це гірські райони, зокрема басейни річок Дністер та Тиса, а також східні й західні схили Карпат. Варто згадати, що у 1998 році на Закарпатті впродовж п'яти днів випало до 500 міліметрів опадів, що призвело до затоплення понад 100 населених пунктів, 17 людей загинуло, а близько 2500 будинків було знищено. У 2008 році захід України пережив найсильнішу повінь за століття. А у 2020 році масштабна повінь знову сталася, цього разу в Івано-Франківській області.
Басейн річки Дністер є надзвичайно проблемним регіоном: експерти виявили більше ста зон з підвищеним ризиком затоплення, які в сумі охоплюють приблизно 4300 кілометрів.
А як справи з Дніпром? Чи існує ризик підвищення рівня води в Києві?
Паводки на таких великих ріках, як Дніпро, трапляються рідко, адже це потужний водний шлях із складною мережею, що забезпечує широкий розподіл води. Проте цього року ми можемо спостерігати водопілля на Дніпрі. Це природне явище, яке має свої циклічні прояви. Я згадую повінь 1970 року, коли вода затопила вулиці Русанівки, а підземні переходи та входи до метро на Гідропарку опинилися під водою. Також є історичні фотознімки повені 1931 року, коли Поділ був повністю затоплений, і люди змушені були пересуватися вулицями на човнах.
— Яким чином вибух Каховської ГЕС у 2023 році позначився на управлінні водними ресурсами Дніпра та збільшив небезпеку повеней?
Ця подія стала не лише катастрофою, а й штучно викликаною трагедією з непередбаченими наслідками. В результаті затоплення постраждало понад 600 квадратних кілометрів території. Каховське водосховище втратило понад 72% свого обсягу води, що становить близько 14 мільярдів кубометрів. Площа водної поверхні зменшилася більш ніж на 80%. Тепер тут знову тече річка, як це було до зведення водосховища.
Головною проблемою є втрата регуляторної функції водосховища. Раніше воно могло накопичувати воду під час повені, зберігати її та контролювати скидання. Наразі ж вода просто проходить транзитом у Чорне море, що призводить до збільшення ризиків для районів, розташованих нижче по течії.
-- Дніпро бере початок у Росії, тече через Білорусь. Чи є ризик, що ворог використає це як інструмент гібридної війни?
-- На початку війни Україна денонсувала всі угоди про обмін гідрометеорологічною інформацією з Росією та Білоруссю. Раніше був регулярний обмін даними про рівні води, температуру, льодові явища, товщину снігу -- це дуже спрощувало прогнозування. Зараз ми як країна, розташована нижче за течією, отримуємо вже факт -- воду, що підходить. Звісно, є інші джерела інформації: супутники, міжнародні прогнози погоди, історичні бази даних. Але повної картини немає, і це погіршує ситуацію.
До того ж унаслідок російських ракетно-дронових атак пошкоджень зазнали всі великі ГЕС України. Втрата генеруючих потужностей ускладнює управління водосховищами -- це правда. Але головне те, що не зруйновано греблі -- їх дуже важко знищити ззовні.
Як експерти здійснюють прогнозування паводків? Яка точність цих прогнозів?
Основними параметрами для оцінки є товщина снігового покриття, рівень вологості у снігу, глибина промерзання ґрунту та, безсумнівно, метеорологічний прогноз. Український гідрометеорологічний центр постійно оновлює цю інформацію, а також публікує гідрологічні попередження і прогнози на весняне водопілля 2026 року.
Проблема в тому, що дати точний прогноз на 10-20 днів наперед практично неможливо. А от достовірність прогнозу на три-п'ять днів становить 90-95%. У разі паводку цього часу може бути замало -- його потрібно більше для належного реагування.
Ця зима виявилася надзвичайно сніжною, особливо в Карпатських горах. Чи варто турбуватися про можливі наслідки?
Не обов'язково. Все залежить від характеру весни. Якщо танення снігу відбуватиметься поступово – вдень температура буде плюсовою, а вночі мінусовою – вода повільно стікатиме, рівні підвищаться, але не катастрофічно. Проте, якщо раптово настала справжня спекотна погода – вдень +15, а вночі +7-8 градусів – тоді ситуація може стати критичною. Вода може ринути потоком. Не слід перебільшувати масштаби небезпеки, але й не варто розслаблятися.
Хто є відповідальним за спостереження за гідрологічними умовами та реагування на повені і затоплення? Які дії можуть вжити самі громади у цій ситуації?
Головна відповідальність покладена на Державну службу України з надзвичайних ситуацій. Гідрометеорологічний центр, що підпорядкований ДСНС, здійснює моніторинг, збирає інформацію та розробляє прогнози. Діє також Державна комісія з техногенно-екологічної безпеки, яка займається організацією та координацією дій для попередження надзвичайних ситуацій і реагування на них.
Громади мають безліч способів захистити себе, оскільки вони знаходяться найближче до джерел потенційної небезпеки і володіють усіма локальними нюансами. По-перше, важливо контролювати стан малих річок і струмків. Наприклад, у селі Великий Бичків на Закарпатті сталася ситуація, коли під час зливи невелика річка раптово переповнилася, і вода затопила село. Виявилося, що її русло було забите сміттям та деревами, а системи, які регулювали стік до річки Тиса, не функціонували. Це призвело до підтоплення. Після очистки та розширення русла проблема була вирішена.
По-друге, не можна дозволяти забудовувати заплави. Це здається очевидним, але люди продовжують зводити будинки в небезпечних місцях. По-третє, треба доглядати за захисними спорудами. Були випадки, коли селяни розбирали з дамб металеву сітку-рабицю на курники. А потім дивувалися, чому дамбу розмило під час повені.
-- Чи є нові технологічні інструменти для боротьби з паводками?
Один із багатообіцяючих підходів полягає у застосуванні безпілотних літальних апаратів. Вони дозволяють оперативно аналізувати ситуацію на заплаві, виявляти випадки незаконного будівництва та контролювати стан берегових укріплень. Особливо ефективними є дрони, обладнані геоприв'язкою, адже з їхньою допомогою можна створювати детальні карти потенційних загроз.
Вісім років тому наш інститут успішно завершив реалізацію положень Директиви ЄС 2007/60/ЄC, що стосується оцінки та управління ризиками повеней. Дослідники ідентифікували більш ніж 200 зон по всій Україні, які можуть бути під загрозою затоплення. Лише в Карпатах налічується приблизно 100 таких територій.
-- Що порадите людям, які живуть у зонах ризику?
Правила дуже прості. Слідкуйте за прогнозами і попередженнями від Гідрометцентру. Якщо ви мешкаєте в зоні потенційної небезпеки, розробіть план евакуації та визначте, куди можна піти чи поїхати у разі виникнення загрози. Не піддавайтеся паніці, але й не нехтуйте попередженнями.
Необхідно пам'ятати: водна стихія в останні роки активно проявила себе як в Австрії, так і в Австралії, Швейцарії та США — це всесвітня проблема. Проте, якщо громади будуть співпрацювати з рятувальними службами, а люди уважно ставитимуться до порад, ми обов'язково подолаємо ці виклики.
Ця весна може виявитися як типовим підвищенням рівня води, так і серйозними повенями. Багато що залежить від погодних умов у найближчі тижні. Рятувальні служби активно працюють і готуються до можливих викликів. Це справжні майстри своєї справи, які здатні впоратися з будь-якими труднощами: вогнем, морозом, а в нашому випадку – навіть з обстрілами. Наявність великої води стане ще одним випробуванням. Але ми впораємося з цим.
