"Відомі мешканці Луцька": хто вони і чому отримали таку назву чотириста років тому

Словосполучення "міське населення" у період пізнього Середньовіччя та раннього Нового часу в широкому значенні охоплювало усе населення, що постійно проживало у середмісті й навіть у передмістях.

Вужче в юридичному плані - місто та міщани асоціювалися лише з так званою громадою (лат. communitas). Членів цієї спільноти вважали повноправними і привілейованими міщанами-громадянами (cives). Решта населення міста була просто мешканцями (incolae).

Іншим терміном, що використовувався для позначення певної категорії міського населення, було польське слово obywatel. В українській мові його звикли перекладати як "громадянин", хоча їх етимологія відрізняється: польський термін походить від старопольського obywać, що означає "проживати". Спочатку цей термін вказував на простого мешканця, в той час як українське слово "громадянин" має корені в слові "громада", що краще відображає суть громадянства як належності до конкретної спільноти. Ратуша та площа Ринок у Луцьку в XVI-XVIII століттях. Художня реконструкція Олександра Дишка.

У давньопольських текстах обивателями здебільшого називали мешканців без уточнення їхнього правового статусу, або ж тих жителів міст, що не мали міського громадянства.Міські урядники на зображенні ХVI століття

Повноправні громадяни виступали під назвою міщани (або передміщани - якщо йшлося про жителів передмість, наділених громадянськими правами). Найправдивішими джерелами, зміст яких вповні дозволяє розкрити суть поняття міського громадянства для будь-якого міста, наділеного маґдебурґією, є міські книги.Зовнішній вигляд земського судді, ХVI cтоліття. Художня реконструкція Сергія Шаменкова

Писарі уважно стежили за вживанням прикметникових зворотів, які, по суті, відображали правовий статус осіб у місті. Це стосувалося тих, хто звертався до ратуші і підлягав рішенням магістрату.

Досліджуйте далі: Яким чином 400 років тому обирали міську адміністрацію Луцька?

Для Луцька в період XVI - початку XVII століть збереглася лише одна міська книга, записи в якій вносив писар Ян Томкович між червнем 1638 року та липнем 1640 року. Більш детальне визначення правового статусу мешканців Луцька стало можливим лише в середині XVII століття. Відомості, які використовувалися для ідентифікації мешканців того часу, включали терміни як miesczanin łucky, slawetny miesczanin łucki, w Łucku mieszkaiący, nowoprzyhod (nowoprzychodzina) та obywatel. Торгові ятки на Ринку, початок XX століття.

В аналізі записів війтівсько-лавничої книги виявлено, що під терміном "міщанин луцький" (miesczanin łucky) здебільшого фігурували представники міського уряду. Серед них були бурмистр Ян Матвійович, лавник Антоній Перетяткович, райця Йонас Шольц, райця Ян Соколениця, райця Василь Шилневич, а також лавники Степан Булгак і Роман Левонович. Серед цехових ремісників зустрічалися кушніри Степан та Прокіп Іванович ("кушніри та луцькі міщани"), шевці Гнат Ковляниця і Карп Швець, а також цехмістр шевського цеху Михайло Василевич і столяр Ян Тополя. Щодо міщан-купців, то до них належали Гаврило Вирозуб ("...пан Гаврило Вирозуб, купець і луцький міщанин"), Костянтин Нестерович, Гаврило Сокіл та інші.

Досліджуйте додатково: Різноманітні історії з життя міщан та шляхтичів Волині чотири століття тому.

Славетними іменувалися також лучани, що були урядниками-могоричникам. Їхня присутність була обов'язковою під час здійснення актів купівлі-продажу коней у місті. В означений період такими були Ян Свідерський, Олександр Цельник, Кирило Клавшич -"...при людях - панові Янові Свідерському, Олександру Цельнику, Кирилові Клавшичу, луцьких міщанах, які на тому могоричі були й пригощались".Аркуш з міських актових книг ХVII століття

У офіційних документах магістрату термін "міщани" вживався для позначення осіб, чий рід занять не був конкретизований. Серед цих осіб були Павло Бедерман, який, можливо, мав родинний зв'язок з Олександром Бедерманом, що раніше займався урядовими справами в ратуші, а також Федір Липка, котрий став луцьким бурмистром у 1648 році. У актах міста також згадуються луцькі вірмени, такі як Стефан Андрійович, який ідентифікується як "вірменин, луцький міщанин", а також Бальцер Вірменин. Не обійшлося і без жінок: серед луцького жіноцтва згадуються Дорота Бальцерівна Яхманова, ймовірно, дочка Бальцера Вірменина, а також Огапія Матвійовича Лециківна Нестерова, дружина райці Нестора Йовковича. Ці дані відображають соціальну структуру Луцька в ранній період Нового часу. Авторська реконструкція Олександра Дишка.

Для позначення повноправних міщан застосовували прикметник "славетний", який ставився перед іменем і використовувався разом із висловом "міщанин луцький". Зазвичай до категорії славетних міщан Луцька входили ті ж особи, які в інших документах зазначені як міщани луцькі. Швець-чоботар, перша половина XVI століття.

У деяких випадках перед іменем певного лучанина чи лучанки вживали лише прикметник славетний, як-от у випадку із ремісником-злотником Войцехом Ридмахеровичем та його дружиною Зузанною Стрийковського Войцеховою Злотничкою. Інколи один і той же міщанин зафіксований і як міщанин луцький, і як славетний міщанин луцький. Такими лучанами були, наприклад, міські урядники, батько та син, купці Ян і Максим Соколениці, райця та ґандляр Андрій Сезенович.Інтерʼєр камʼяниці волинських міщан на іконі "Різдво Богородиці" ХVII століття. З колекції Музею волинської ікони

Таким чином, терміни "славетний міщанин Луцька" та "міщанин луцький" вживаються в канцелярській практиці Луцька середини XVII століття для характеристики повноправних членів громади міста — осіб, які дали присягу на вірність раді та мешканцям Луцька. Ці міщани мали право користуватися свободами та привілеями, наданими місту великими князями Литви та королями Польщі в період з кінця XV до початку XVII століття. Міщанська печатка Коперників, що датується початком XVI століття, зберігається в Музеї Шереметьєвих.

Такий прикметник використовували також для опису гостей Луцька. Внаслідок певних непорозумінь із місцевими жителями вони зверталися до міського суду. Луцький міський писар Ян Томкович, записуючи у війтівсько-лавничі акти інформацію про конфлікт між Катериною Ґрабовською, "гостею зі Львова", і луцьким злотником Якубом Раковичем щодо грошового боргу, позначає Ґрабовську разом із луцьким міщанином-злотником Станіславом Алансієм як славетну - "славетних пані Катерину Грабовську й пана Станіслава Алансія, злотника й луцького міщанина". Таким чином, термін "славетний" також вживався для міщан з інших міст, у даному випадку - Львова.

Оксана ШТАНЬКО

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу