Синьо-жовтий стяг, що майорів над Чернівецьким університетом під час радянської епохи, викликав значний резонанс навіть у Москві - Українська газета Час.

Напередодні Дня Державного прапора України та Дня Незалежності нашої країни.

а також на честь 150-річчя Чернівецького національного університету.

Вранці, в суботу, 24 травня 1952 року, об 11-й годині дня студенти виявили в саду у дворі філологічного факультету Чернівецького університету на дереві на 10-метровій висоті - національний синьо-жовтий (як зазначено в одному документі - російською - "желтоблокитный") прапор та ОУНівську листівку "До молоді".

Чергове свідчення віковічного прагнення до незалежності України та до національного прапора. Подія викликала неабияку стурбованість у Києві та навіть у Москві, а Чернівецьке МГБ стало об'єктом критики через неспроможність виявити "зловмисників".

Подія викликала значний інтерес, зокрема через символічну дату, коли з’явився прапор. 23 травня ОУН традиційно відзначала День Героїв, вшановуючи пам’ять Євгена Коновальця, який був убитий в цей день у 1938 році в Роттердамі.

Крім того, дослідження інциденту виявляло нові аспекти діяльності осередку ОУН як в університеті, так і в Чернівцях, в той час як усі спроби репресивних органів залишалися безрезультатними, що викликало ще більше невдоволення в Києві та Москві.

Отже, у щоденному звіті від 24 травня 1952 року обласне управління Міністерства державної безпеки відзначило:

Сьогодні о 11:00 в місті Чернівці, у дворі філологічного факультету Чернівецького державного університету, студенти виявили на дереві націоналістичний прапор, а також знайшли листівку "До молоді" та брошуру "До народу".

Вжиті активні заходи розшуку злочинців".

Як помітно, Зведення вже було видрукуване і готове до відправки із зазначенням відсутності випадків поширення націоналістичних листівок, проте довелося терміново це закреслювати та вписувати повідомлення про інцидент.

Згодом Київ було поінформовано і спеціальною запискою, де про подію згадано більш детально. Зокрема, жовто-блакитний прапор розміром 100х50 см. було встановлено на дереві на 10-метровій висоті, а поряд у кущах виявлено збірку повстанського поета, ідеолога та пропагандиста, члена Української Головної Визвольної Ради, референта пропаганди Карпатського краю "Марка Боєслава" (Михайло Дяченко, загинув 23 лютого 1952 року) "До народу", на 18-ти аркушах, надрукована на друкарській машинці у 1950 році. Подія ж відбулася "в саду навчального корпусу філологічного факультету університету, який примикає до будівлі і парку Краєзнавчого музею, який тоді ще знаходився в центральному корпусі Резиденції).

Окрім цього, в той же день підрозділи УМГБ, які займалися перевіркою листів та поштових відправлень, повідомили про виявлення 6 націоналістичних листівок, які були надіслані поштою 23 травня 1952 року. Ці листівки були адресовані п’ятьом студентам хімічного факультету Чернівецького університету: Гуцуляк Г.М., Гуцуляк М.Т., Володарчику П.П., Козубу В.С. та Королю В.І.

Також було зафіксовано, що наприкінці березня та на початку травня у Чернівцях і навколишніх районах зафіксували ще два випадки розповсюдження повстанських листівок. Зокрема, 22 березня на одній із центральних вулиць міста знайшли листівку, написану від руки хімічним олівцем на аркушах учнівського зошита. Крім того, 5 травня у Клокучці, яка тоді була передмістям Чернівців, виявили надруковану в 1950 році листівку.

Крім того, згадалися і приклади студентів Чернівецького університету Квалишина та Підлетейчука.

Ковалишин Василь Петрович, народжений у 1928 році в Яблунівському районі Станіславської області, у 1951 році залишив навчання та приєднався до підпілля ОУН. Незабаром, під псевдонімом "НЕСКОРЕНИЙ", він став керівником відділу пропаганди Коломийського районного проводу ОУН. На жаль, навесні 1952 року він загинув у Косівському районі під час "чекістсько-військової операції", проведеної МГБ.

Також інший студент Чернівецького університету на прізвище Підлетейчук до травня 1951 року навчався в університеті, проте згодом за вказівкою керівника Коломийського окружного проводу ОУН "Сірого" кинув навчання, перейшов на нелегальне положення та влився у підпілля. Проте, 1 червня 1952 року потрапив в полон до МГБістів Івано-Франківської області.

Незважаючи на критичні оцінки діяльності багатьох студентів різних вищих навчальних закладів Чернівців наприкінці 40-х років, а також на те, що агентурний склад МГБ пронизував практично весь навчальний процес та студентське середовище, Київ висловив своє незадоволення роботою чернівецьких агентів і визнав її недостатньою. Зазначивши факти залучення студентів, а також доцента університету до ОУН, МГБ наполягало на тому, щоб місцеві органи чекістів вжили рішучих заходів для виявлення та викриття "націоналістичного осередку в університеті та обласному центрі", який здійснив "дерзке проявлення" 23 травня 1952 року.

Таким чином, керівнику управління доручено особисто взяти під контроль цю справу, підготувати до 10 червня план оперативних заходів щодо викриття та аналізу діяльності оунівських організацій, а також щоп'ятниці відзвітувати про прогрес у пошуках злочинців.

Розслідування справи на "гарячих" слідах не принесло результатів. Опитування студентів, викладачів, свідків і охоронців не дало жодних корисних даних — практично ніхто з них не зауважив нічого підозрілого. Спеціальні агенти МГБ серед викладачів та студентів активно шукали, хто міг повісити прапор. Водночас, посилили контроль над усіма студентами, які з різних причин потрапили під підозру — через необережні висловлювання, походження з підозрілих районів або зв'язки з мешканцями західних областей України.

Згідно з наданими даними, серед студентів вищих навчальних закладів Буковини 20% є уродженцями Чернівецької області. Водночас 38% студентів походять із західних регіонів Української РСР, зокрема з Івано-Франківської та Тернопільської областей, а 42% - із східних областей. У рамках оперативного обліку було виявлено 29 осіб серед молоді, які навчаються. На всіх них лежала тінь підозри.

Розслідування тривало довго, тому на початку червня було створено докладний план, який було надіслано до столиці. Чернівецькі співробітники чекістів сподівалися виявити "злочинця" шляхом аналізу однієї з наступних підказок, які їм вдалося виявити. Серед запланованих дій були:

Необхідно допитати охоронця філологічного факультету та швейцара вхідної зони парку Краєзнавчого музею щодо останніх відвідувачів саду або парку в ніч з 23 на 24 травня, а також дізнатися, якими питаннями вони цікавилися. За свідченнями деяких студентів, 23 травня приблизно о 22:00 в саду філологічного факультету з'явилися двоє незнайомців, які викликали підозри і запитували, як можна потрапити до парку Краєзнавчого музею.

Зважаючи на те, що з 20 по 25 травня в Краєзнавчому музеї проходив семінар для співробітників краєзнавчих музеїв західних областей УРСР, необхідно звернутися до директора музею Новицького для уточнення, чи були на семінарі особи, згадані в заявах студентів, відповідно до зібраних характеристик.

- звернутися до УМГБ західних регіонів з проханням надати інформацію про всіх співробітників краєзнавчих музеїв, що брали участь у семінарі в Чернівцях.

- вивчити групу студентів, яка контактує із студентом Львівського торгово-економічного інституту, який перебуває в Чернівцях (у Львові саме також тривали репресії проти студентів, тож МГБісти запідозрили зв'язок із подіями в Чернівцях). До них впровадили свого агента, одночасно вирішили звірити зразки їх почерків із почерком на конвертах з націоналістичними листівками, а також встановили за ними цілодобове оперативне стеження;

- статистик держуніверситету Салганнікова в розмові з агентом МГБ розповіла, що їй здається підозрілим студент медінституту на прізвище Горун, який "мог совершить выброс националистического флага", сам родом із Стрия. Встановили коло його знайомих і спілкування та встановили стеження і за ними, зокрема було заплановано "підвести до них кваліфікованого агента під виглядом зв'язкового із діючого підпілля ОУН";

26 квітня 1952 року у Львові працівники Управління Міністерства державної безпеки затримали студента філологічного факультету Чернівецького університету на прізвище Улічний, який був підозрюваним у зв'язках з молодіжною націоналістичною організацією. Проте, незабаром його звільнили. Оперативники з'ясували, що 23 травня 1952 року, після складання іспиту з іспанської мови (такі курси надавалися в університеті!), близько 10-ї години вечора він поспішно залишив навчальний заклад, відмовившись чекати на своїх однокласників. Виглядало так, ніби на той час іспити ще не закінчились. Було ухвалено рішення направити запит до Львівського Управління МДБ, щоб дізнатися, чому його звільнили з-під варти і які свідчення він надав стосовно своїх зв'язків у Чернівцях.

Зверніться до Косівського райвідділу МГБ для підтвердження загибелі колишнього студента Чернівецького університету, згаданого раніше Василя Ковалишина, а також для отримання можливих документів, які можуть свідчити про його зв’язки в Чернівцях. Крім того, місцевому МГБ відомі троє студентів, які раніше дружили з Василем Ковалишиним під час навчання, тому було ухвалено рішення про їх залучення до агентурної роботи.

- взяти в оперативне вивчення 5-х студентів, на адреси яких були направлені листи із націоналістичними листівками, та вивчити усіх, з ким вони підтримують контакти;

Огляд усіх особових справ студентів державного університету, як стаціонарного, так і заочного відділення, медичного та педагогічного інститутів, а також технікумів, з метою порівняння рукописів із почерками, якими виконані адреси на конвертах з націоналістичними листівками, що були виявлені 23 травня 1952 року. Додатково слід зробити фоторепродукції зразків почерків з конвертів і самих листівок, а також надіслати ці матеріали до всіх управлінь МГБ західних областей УРСР для виявлення можливих випадків розповсюдження подібних листівок в інших регіонах і встановлення особи розповсюджувачів за почерком.

- направити на експертизу рукописи студента 1 курсу філологічного факультету Чернівецького університету Ярослава Плав'юка, 1932 року народження, із села Русів Снятинського району Станіславської області. Було визначено, що його почерк дещо схожий на почерк на конвертах, в яких були націоналістичні листівки. Ярослав Плав'юк - рідний брат Миколи Плав'юка, майбутнього (останнього) Президента УНР в Екзилі. Розробку Ярослава Плав'юка суттєво полегшував той факт, що він проживав в одній кімнаті із агентом МГБ "Славіком", який і займався вивченням його зв'язків та агентурно його розробляв.

Можливо і в ході цієї перевірки встановилися гарні контакти Ярослава із МГБістами - пізніше він стане першим секретарем райкому комсомолу Снятинщини та братиме участь у агентурній розробці свого брата Миколи (детальніше отут: "Микола Плав'юк. Об'єкт розробки кдб "Бездольний" і його доленосний внесок в утвердження незалежності України" - );

Визначити особу прибиральниці на філологічному факультеті, чий 15-річний син, Василь, відомий своїми пустощами і готовністю на будь-які вчинки, нібито залишався вдома протягом трьох днів після виявлення націоналістичного прапора. Було заплановано провести перевірку та допитити Василя.

Дослідити учнів Чернівецької міжобласної середньої сільськогосподарської школи, які готуються стати фахівцями у сфері сільського господарства, оскільки серед них є представники західних областей України, а також вивчити їхні взаємозв'язки зі студентами інших навчальних закладів Чернівців.

Сконцентрувати зусилля на виявленні осіб, які 5 травня 1952 року розповсюдили націоналістичну листівку в Клокучці, оскільки ці обставини можуть бути взаємопов'язані.

Усі ці доволі об'ємні заходи планувалося завершити впродовж червня 1952 року, і десь серед них, на думку місцевих чекістів, можна було вийти на того, хто вивісив прапор.

Відзначалося, що потрібно особливо підвищити рівень обережності у зв'язку з відзначенням українськими націоналістами "30 червня", оскільки існує ймовірність нових спроб розповсюдження листівок.

На початку червня було повідомлено і столицю про вжиті заходи щодо розшуку підпільників.

Розслідування тривало, проте не дало жодних результатів. Більш того, в розпал оперативних дій, 15 червня 1952 року, було виявлено новий факт: на підвіконні відкритого вікна гуртожитку вчительського інституту знайшли антирадянську націоналістичну листівку. Її розповсюджувачів шукали також у рамках загальних заходів з виявлення підпільної групи серед молоді Чернівців.

30 червня стало необхідним повідомити Москву про прогрес у розслідуванні.

Час йшов, але детективи УМГБ не змогли наблизитися до бажаного результату.

В кінці вересня з Москви надходить звіт, в якому зазначається, що УМГБ Чернівецької області недостатньо активно протидіє підпіллю ОУН і не виконує належним чином розпорядження МГБ СРСР. У документі "рекомендують" поліпшити роботу агентури для того, щоб найближчим часом виявити та затримати осіб, які займаються поширенням антирадянських листівок.

Однак виявити їх поки що не вдається. Розробляються нові стратегії для їх пошуку, але вони все ще залишаються непомітними.

Більш того, з'являються нові свідчення діяльності підпільних груп, які продовжують залишатися поза досяжністю.

Зокрема, на початку листопада було зафіксовано новий випадок підняття синьо-жовтого стяга, і знову це сталося неподалік від університету. Спочатку інформація про цей інцидент була надіслана до МГБ у такій формі:

3 листопада 1952 року начальник спецчастини Чернівецького медичного інституту в УМГБ отримав оунівський прапор ("флажок"), переданий йому викладачем інституту Ф.В. Лапшиним, членом КПРС. Як показало розслідування, 1 листопада вранці син Лапшина, учень п'ятого класу, разом з однокласником Павловичем, на околиці міста натрапили на прапорець, який висів на дереві. Хлопці зняли його та принесли батькові Лапшина. Пошуки злочинця та подальше розслідування тривають.

Проте в пізніших документах, в яких аналізувалася ситуація навколо проявів ОУНівського осередку в чернівецькому університеті, зазначалося більш чітко:

1 листопада 1952 року, у місцевості Роша (передмістя Чернівців), поруч із зазначеним корпусом (тим самим філологічним, - прим. авт.), на дереві було піднято націоналістичний прапор.

Безумовно, дата встановлення прапора має своє значення - 1 листопада, коли відбувся Листопадовий чин та утворення ЗУНР у 1918 році.

1953 рік продовжував вражати чернівецьких чекістів незрозумілими актами активності підпільної групи університету.

У 1953 році, за дошками, що закривали вхідні двері до під'їзду університетського гуртожитку на вулиці Леніна, 18, учень 6 класу 26-ї середньої школи Анатолій Петухов натрапив на націоналістичну брошуру під назвою "Декалог українського націоналіста". Співробітники МГБ вирішили провести конфіденційну бесіду з хлопцем, який знайшов цей документ, щоб з'ясувати, чи мешкали в кімнатах зазначеного під'їзду особи, підозрювані у зв'язках із підпіллям ОУН. Вони також прагнули виявити, чи є серед студентів, які проживають у 6-му під'їзді гуртожитку, особи, що могли б бути архівними агентами, і за можливості направити їх на пошук тих, хто зберігає антирадянські матеріали.

Ще один несподіваний подарунок з'явився з місця, де його зовсім не очікували.

Майже зневірившись у можливості виявити тих, хто вивісив на території університету синьо-жовтий прапор, чекісти припустили, що "зловмисники" можуть знову, того-ж таки 23 травня вже 1953 року, повторити свій вчинок, і тут вже МГБ буде на висоті і впіймає їх.

Отже, "з метою виявлення осіб, які можуть спробувати повторити оунівські акції у зазначений день або запобігти їх проведенню", в ніч з 23 на 24 травня агенти отримали вказівки провести огляд потенційних місць оунівських проявів вранці 23 та 24 травня. У разі виявлення антирадянських листівок або написів, їх необхідно було зняти та терміново повідомити про це оперативного співробітника. Секретарі місцевих партійних організацій навчальних закладів активізували своїх членів для чергування в ці дні та поставили завдання перевірити й оглянути потенційні місця антирадянської активності.

У ці дні не було зафіксовано жодних проявів антирадянської діяльності.

Проте, пильна студентка хімфаку Зав'ялова, читаючи о 8-й годині вечора 24 травня 1953 р. в коридорі філологічного факультету біля вікна книгу - готувалася до іспитів - помітила висічений на склі вікна кварцом оунівський заклик "Хай живе Бандера". О 9 годині вечора 24 травня вона розповіла про це секретарю комсомольської організації хімічного факультету Держуніверситету Козубу. Негайно організованим оглядом на місці повідомлення Зав'ялової підтвердилося.

Перевіряючи надалі скло віконних рам навчальних корпусів виявлено ще декілька антирадянських оунівських надписів в цьому ж корпусі, серед них: "Смерть СТАЛІНУ", "Смерть бандитам МГБ" та інші. Всі надписи були на внутрішніх сторонах першої і другої рами і висічені однією і тією ж особою, але різними почерками.

Проаналізувавши зміст надписів, зокрема той факт, що Сталін на цей час вже був мертвий, дійшли висновку, що надпис міг бути вчинений у 1952 році. До того ж, віконні рами корпусу після обклейки їх на зиму 1952-1953 року відкриті лише в кінці березня 1953 р.

Отже, загадковому підпільному діячу вдалося "привітати" місцевих агентів МГБ з Днем героїв і в наступному, 1953 році.

Керівник управління МГБ доповів до Києва про необхідність активізувати пошуки особи, яка у 1952 році підняла оунівський прапор та автора оунівських написів. Для виявлення можливого існування легальної ОУН серед студентів він сформував спеціальну групу оперативників 4-го відділу УМВД.

Чи це робила одна людина, чт група осіб, а також особу того, хто вивісив синьо-жовтий прапор в університеті на День героїв 1952 року залишилось невідомим.

Однак, з часом ця історія отримала нові нюанси.

Вже в роки незалежності автор зізнався у своєму вчинкові та розповів певні деталі, як йому те вдалося.

Згідно з інформацією та свідченнями, які були зібрані Степаном Далавураком у 1995 році в книзі "З аудиторії - за колючі дроти: Спогади студентів чернівецьких вузів, репресованих тоталітарною системою" (перевидання у 2024 році), цю ініціативу реалізував Володимир Андрушко (на зображенні), народжений у 1929 році. У той час він навчався на філологічному факультеті Чернівецького державного університету, куди вступив у 1951 році. Пізніше, в перші роки незалежності України, він став керівником Чернівецької обласної організації Української Республіканської партії.

Останній пригадує, що не міг спокійно дивитися на все, що відбувається в країні, та не знайшовши серед студентів спільників, вирішив діяти самостійно. Зокрема розповідає:

Належало покладатися лише на власні сили, тому я самостійно розповсюджував листівки та створював антикомуністичні гасла, але прагнув досягти чогось більшого.

До вивішення прапора я готувався довго. Вивісити його було нелегко. В мене не вистачало навіть грошей, щоб купити якусь кращу тканину. Купив тільки дешевого полотна й фарби. Прикинувся хворим, не пішов на лекції, фарбував у студентській кухні в гуртожитку жовто-блакитний прапор. Це було дуже небезпечно, бо за роботою мене міг хтось застати. Прапор зафарбувався, але жовто-блакитними стали і мої руки. Відмити їх теж було важко.

Я вирішив підняти символ боротьби за незалежність України над університетом 23 травня 1952 року, відзначаючи чотирнадцяту річницю загибелі лідера ОУН Євгена Коновальця, якого вбив агент більшовиків на еміграції. Найзручніше це було зробити на території філологічного факультету, обравши високе дерево. Мій план справдився – прапор зняли лише після обіду. Жовто-блакитний стяг, що майорів над поневоленим університетом, можна було порівняти лише з вибухом потужної бомби. Моє щастя не знало меж.

Про цю подію відразу повідомили до Києва та Москви. Дуже активно діяло КДБ. Метушились та нишпорили університетські сексоти, яких тоді було чимало, але розкрити нічого не могли. Я, правда, потрапив у число підозрілих. Викликали на допити, але нічого конкретно довести не могли. Однак на той час досить було й самої підозри, щоб виключити мене з вузу. Залишив я університет без жалю, хоч думав, що на цьому моє навчання закінчилося, та радів з того, що з потерпілих був тільки я.

Коли мене вперше заарештували, то КДБ знову повернулося до чернівецького прапора, але й тоді я нічого не сказав. Так і не змогли вони цього розкрити".

Символічно, що третього листопада 1990 р. йому виявили честь ще раз підняти над університетом національний прапор.

Варто зазначити, що існували й інші спроби підняти національний прапор над університетом. Наприклад, в ніч з 21 на 22 квітня 1970 року, в день народження В. Леніна, Микола Держовський, Федір Лапківняк, Мирослав Куєк та Юрій Козак вивісили символічний синьо-жовтий прапор, який радянські документи охарактеризували як "украинско-националистический плакат", у телефонній будці, розташованій ліворуч від центрального входу до університету.