"Виходьте на зв'язок!": як військові ЗСУ за підтримки дронів врятували подружжя з охопленого вогнем Оріхова

Вихід з фронтового міста під пильним оком дронів та тижневий дозвіл на позиціях серед військових - так сталося, що родина Хвостенків змогла залишити Оріхів у Запорізькій області. 79-річна Елла та її 86-річний чоловік Віктор стали останніми мешканцями одного з районів цього міста. Евакуаційна операція була проведена бійцями 65-ї окремої механізованої бригади "Великий Луг". Вони передали родині записку з деталями евакуації за допомогою дронів і супроводжували пару на виході з міста. Проте ситуація не дозволила військовим відразу ж вивезти Хвостенків із небезпечної зони - подружжя змушене було залишитися на позиціях разом з бійцями на протязі близько тижня.

"Коли вони йшли, це була така маленька безпорадність", - ділиться емоціями оператор дронів 65-ї окремої механізованої бригади "Великий Луг" з позивним "Шкіпер".

Він є одним із солдатів, які брали участь у місії з порятунку Елли та Віктора Хвостенків.

"Єдиний момент, коли ми відчували тривогу, - це той час, коли вони виходили з дому і прямували до нас. Бо коли вже вони опиняються у нас, я відчуваю, що можу їх захистити та надати допомогу," - ділиться військовий.

Наразі обстановка в Оріхові не дозволяє проводити евакуацію з самого населеного пункту. Отож родина оріхівців мала пішки дістатися до точки, звідки б їх могли забрати військові. Поки подружжя йшло, за ними з дрона всю дорогу стежив "Шкіпер". Зв'язатися з родиною в Оріхові, аби організувати їхню евакуацію, також вдалося завдяки дронам.

Життя в Оріхові має свої особливості.

Подружжя з'явилося на світ і провело все своє життя в Оріхові. Елла була працівницею місцевого "Будинку побуту", а згодом перейшла на роботу в районне відділення "Укртелекому". Її чоловік Віктор займав пост директора підприємства "Орсельмаш", яке спеціалізувалося на виробництві сільськогосподарської техніки в Оріхові.

"Я народилася у 1947 році. Виросла на цій вулиці, а мій чоловік з'явився на світ у цьому ж будинку, де й провів своє життя. Його батька забрали на фронт, і він загинув. Мій також брав участь у війні. Чому ж тепер з нами так чинять, я не можу зрозуміти. Наші батьки та діди боролися за Радянський Союз, а тепер у всіх книгах лише чуємо: 'Росія, Росія...' А хто ж насправді стояв на захисті? Мій батько дійшов до Волги, працював водієм. Чоловіковий батько загинув, і ми так і не знайшли його могили. Тепер наші діти та онуки мусять переживати таке горе. Чому ж бомблять наші міста та села?" - розповідає Елла.

Він додає: "Ми залишилися єдиними на нашій вулиці, на території, де колись розташовувався великий заводський район. Усе навколо було зруйноване, а люди покинули свої домівки. Ми безперервно гасили пожежі в будинках, щоб вогонь не дійшов до нас і до сусідів. Хотілося, щоб у наших сусідів хоч щось вціліло. Вони почали обстрілювати не лише снарядами, а й використовували пляшки з горючими сумішами і капронові кульки. Просто знищують людей, їхнє майно, тварин – усіх без розбору".

Завдяки постійній загрозі сім'я уникала відвідування інших районів міста. Вони займалися господарством на своєму подвір'ї, ремонтували дах після артобстрілів, гасили спалахи вогню та готувалися до зими в умовах фронтового життя.

"Все місто в руїнах. Можливо, у деяких людей ще є продукти. Ми з чоловіком змогли виростити п’ять відер картоплі, а також залишилася морква. Працювали під дронами, адже потрібно продовжувати рухатися вперед. У нас також є помідори та кілька рядків огірків, трошки зелені. Посуха неймовірна. Всі дерева чорні, пошкоджені, адже вони не витримують цих вибухів. Як же роблять снаряди, що все навколо темніє, а листя стає чорним," - ділиться Елла.

Вона згадує, що разом із чоловіком розмірковували про можливість евакуації з Оріхова, яке опинилося на фронті, але не могли знайти спосіб це реалізувати, оскільки в місті відсутній зв'язок.

"Хлопці, які управляють великими дронами та літаками-бомбардувальниками, отримали разом із водою записку", - розповідає пілот 65-ї ОМБр "Шкіпер" про те, як вдалося налагодити зв'язок і домовитися про вихід родини з Оріхова.

Елла Хвостенко згадує, як усе це траплялося:

"На вулиці в мене плита, щоб щось їсти приготувати. Треба умудритися, щоб дрони не літали, бо їх дуже багато. Вони літали, скидали. І "Молнії", і що завгодно було. Уламки літали навколо нас. І весь двір, і весь город, якщо згребти, так вам не передати, скільки уламків і ям усіляких. А потім я чую у літній кухні, що мене ніби хтось гукає. А я кричу: "Хвіртка відчинена. Заходьте, хто там є", бо я з паличкою ходжу, не вийду дуже швидко. А мені хтось кричить: "Покажіться, покажіться!". Вийшла - дрон великий. Я глянула, то спочатку остовпіла. Коли воно звідти, з динаміка, мабуть, мені кажуть, що готуйтеся до евакуації, і полетіли".

Та додає: "Я до чоловіка. Він ремонтував один загашник, де були дрова, щоб дощ не протікав. І раптом знову прилітає, і нам кидають ще продукти якісь і листа. І там нам було вказано, що обов'язково евакуюватися. І наступного разу вони прилетіли і сказали, що я маю записку їм написати, о котрій ми вийдемо".

Евакуація

Пара мала пішки дістатися до місця зустрічі з військовим, звідки вже можливо було провести евакуацію з фронтової зони транспортом.

"Це не так вже й просто - покидати рідний дім. Ви ж розумієте? Особливо враховуючи, що у нас три собачки: двоє з них - це бездомні, яких ми прихистили після різних обстрілів, а третій - наш улюблений пес. Тож я все їм підготувала, відкрила всі двері та вікна. Що змогли, взяли з собою, і вирушили з дому з нашими 'кравчучками', - згадує Елла."

Вона зазначила, що з метою забезпечення безпеки вони вирішили триматися з чоловіком на певній відстані один від одного.

"Чоловік попереду, а я ззаду, тому що вирішили бути на відстані, бо дрони - на випадок чогось, щоб хоч один був у порядку. Ми йшли такою дорогою, де і праворуч, і ліворуч усе погоріло. І так ми дійшли до місця, куди нам сказали прийти. Дякувати Богові, дрони не літали".

Проте, ситуація з безпекою перешкодила військовим оперативно евакуювати родину оріхівців з зони бойових дій. Віктор та Елла провели приблизно тиждень у компанії військовослужбовців.

"Ми їх довго чекали, і, звичайно, наше щастя не мало меж, коли нарешті зустрілися. Бабуся з дідусем виглядали дуже занепокоєними і постійно запитували нас про те, чи все буде добре. Ми намагалися їх заспокоїти. Найбільше труднощів викликало їхнє пересування, але коли вони опинилися поруч з нами, ми всіма силами підтримували їх. І я мушу зазначити, що вони виглядали досить спокійно. Більше ми хвилювалися за їхній стан, коли вони були з нами. Люди вже звикли до такої ситуації. Вони очікували евакуації, яку ми зазвичай організовуємо, коли погодні умови це дозволяють - дощ або туман", - розповідає оператор дронів із позивним "Шкіпер".

Військовий пояснює, що наразі виїхати з фронтової зони, де з бійцями перебувало подружжя оріхівців, можливо лише військовим транспортом. Каже: нещодавно волонтери намагалися дістатися до Оріхова, аби здійснити евакуацію місцевих, утім, ця спроба виявилася невдалою.

"Перед цим була спроба евакуювати теж людей, і розбили машину. Це був пікап звичайний. Тому ми переконали, що потрібно не панікувати, а треба зачекати на відповідну погоду. Це дуже важливий фактор. І коли вже настали дощ, сильний вітер, противнику було важко коригувати, дивитися, робити розвідку, і ми дочекалися відповідного дня та евакували їх", - каже "Шкіпер".

Нині Елла та її чоловік перебувають із рідними, які зараз живуть в Івано-Франківській області. Елла Хвостенко згадує рідне місто:

"Я встаю і дивлюсь на горизонт: сонечко сходить, і все горить, горить - і праворуч, і ліворуч. Поруч на будинок 12 КАБів скинули - і все горить, і палає. Та що ж це таке? Моє бідне місто і мої люди, які десь там на околиці. Є вони, я ж знаю, далеко там вони є. І я бажаю, щоб усі люди, які перенесли все це, виїхали і дочекалися перемоги - людям усім виїхати, щоб вони не були в зоні бойових дій, тому що то не життя. А ми жили багато років там - без електрики, без газу, без зв'язку".

24 лютого 2022 року Росія розпочала військову агресію проти України, здійснивши напади як на землі, так і в повітряному просторі вздовж усього спільного кордону. Для вторгнення в Київську область, з метою захоплення столиці, було залучено територію Білорусі. На півдні російські війська окупували частини Запорізької та Херсонської областей, тоді як на півночі були захоплені райони Сумщини та Чернігівщини.

Президент Росії Володимир Путін характеризує повномасштабне вторгнення як "спеціальну операцію". На початку її метою оголошували "демілітаризацію" та "денацифікацію", а згодом акцентували увагу на "захисті Донбасу". У вересні та на початку жовтня Росія зробила спробу анексії частково окупованих регіонів, зокрема Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей. Україна та країни Заходу визнали ці дії незаконними. 12 жовтня Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії Росією українських територій, що перебувають під окупацією.

Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об'єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об'єкти цивільної інфраструктури по всій території України.

Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.

11 листопада українські військові вдалось вигнати російські війська з Херсона.

Після визволення Київської області від російських збройних сил у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та в селах регіону були зафіксовані численні випадки масових убивств, тортур і зґвалтувань серед мирного населення, включаючи дітей.

Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.

Згодом численні свідчення про катування та вбивства українських громадян почали спливати в усіх містах і селах, що були визволені від російської окупації. Це, зокрема, відбулося в Чернігівській, Харківській та Херсонській областях.

З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.

6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.

Впродовж повномасштабного конфлікту, що розпочався 24 лютого 2022 року, за даними ООН, щонайменше 16 874 мирних жителі, серед яких є 820 дітей, загинули. Крім того, щонайменше 51 273 особи, включаючи 3 126 дітей, отримали поранення.

Фахівці зазначають, що фактичні втрати є значно більшими. За даними українських урядовців, лише внаслідок російської блокади та бомбардування Маріуполя могла загинути понад 20 тисяч осіб.