"Розпочати все з основ і зміцнитися": як біженці перетворюють труднощі на нові шанси.

Вони втратили домівки, бізнеси, плани. Але замість зневіри -- почали нове життя на новому місці. Переселенці не лише адаптуються до реальності війни, а й стають рушієм змін у приймаючих громадах. Вони засновують підприємства, виграють гранти, здобувають нову освіту, стають активістами та створюють робочі місця -- для себе й інших. Доводять: навіть у найтемніші часи можна знайти силу й сенс рухатися вперед.

Усі ці відомості представлені в спільному матеріалі медіа "Точка Сходу" та "Репортер".

Два роки на експорт бізнесу.

Олена Хатмулліна — бізнесвумен з Донеччини, яка до початку війни управляла підприємством у Костянтинівці. Її діяльність охоплювала виробництво мийних засобів, вирощування мікрогріну, сублімованих фруктів та їстівних квітів, а також ведення перепелиного господарства.

Після початку повномасштабної агресії Олені довелося залишити рідний дім. Спочатку вона намагалася зберегти свій бізнес, який продовжував функціонувати, навіть коли вона перебралася до Шумська на Тернопільщині. Проте у вересні 2024 року вона остаточно прийняла рішення закрити всі свої підприємства і виїхала разом із мамою, тіткою та двоюрідною сестрою.

Релокація обладнання була тривалим і виснажливим процесом, що розтягнувся майже на два роки -- з 2022 по 2024 рік. Частину вдалося вивезти, частину -- втрачено. Було складно знайти не лише транспорт, а й безпечне місце для зберігання обладнання, яке часто потребує спеціальних умов.

Дехто може подумати, що релокація — це просто зібрати речі і вирушити в дорогу. Але насправді це зовсім не так. Неможливо перевезти все миттєво, адже це займає багато часу. Потрібно визначити, куди саме відправляти, де зберігати речі. Цей процес є досить складним.

Я взяла з дому лише те, що змогла вмістити в автомобіль. Про можливість оренди вантажівки для перевезення речей та меблів навіть не думала, адже ціни в десятки тисяч гривень здавалися занадто великими витратами.

Р relocation, яка зрештою виявилася невдалою.

У 2023 році Олена вирішила взяти участь у державній програмі релокації, перемістивши частину свого обладнання спершу до Дніпра, а згодом — на Тернопільщину.

Я забрала своє обладнання, але воно досі залишається на складі. Верстати вивезла, проте відновити бізнес не вдалося, адже в цьому регіоні це виявилося економічно невигідним.

Тернопільська область є аграрним регіоном, де відкривається безліч можливостей для розвитку сільськогосподарського виробництва, в той час як сфера побутової хімії має значно менше перспектив. Отже, відновлення бізнесу в цій галузі виглядало б економічно невигідним.

Конфлікт став джерелом нових ідей.

Натхнення на новий бізнес прийшло від її брата -- Едуарда Хатмулліна, який служить у ЗСУ. Саме він розповів Олені, наскільки потрібна на фронті здорова, поживна, легка у транспортуванні їжа.

Так народився бренд "Пожива" -- сублімовані страви швидкого приготування. Спершу рецепти тестували побратими брата. Згодом Олена виграла грант на дороге обладнання -- нове виробництво розгорнула у приміщенні колишнього дитсадка, яке передала громада Шумська.

Я регулярно слідкувала за різними програмами підтримки. У мене вже є чимало грантів. Проте для придбання сублімаційного обладнання потрібні значні кошти — одне з таких пристроїв може коштувати більше ніж пів мільйона. Саме на цю мету я й отримала грант.

Олена не зупинилася на досягнутому і вирішила розширити свої горизонти. Вона знову відкрила перепелину ферму, тепер уже для жителів Шумська. Крім того, вона організувала цех для переробки ягід, де виготовляє натуральну пастилу без додавання цукру.

Основне — це присвятити себе своїй діяльності.

Раз на місяць Олена їздила з родиною у Костянтинівку, але тепер ситуація в місті критична. Нині місто перебуває під постійними російськими обстрілами. Частина інфраструктури зруйнована або пошкоджена, у деяких районах немає світла й водопостачання. Через високий рівень небезпеки триває евакуація цивільного населення. Повернутися в таких умовах -- неможливо й смертельно небезпечно.

Отже, Олена повинна відпустити своє минуле і почати нову главу, разом із близькими та власним бізнесом.

Я не в змозі залишатися без роботи, адже не можу уявити себе в ролі найманого працівника – постійно прагну шукати нові підходи та вирішення задач.

Вивести бізнес із Маріуполя було неможливо.

Марія Бубнова виїжджала з Маріуполя, коли програми релокації не існувало -- у березні 2022 року. Тоді місто було вже зруйноване обстрілами та майже окуповане росіянами.

Тоді релокація не існувала в принципі. Тобто ми просто обрали місто, де будемо наново будувати свою діяльність. Це був Славитуч, -- каже Марія.

Її підприємство, що спеціалізується на виготовленні салатів і заморожених супів, успішно функціонувало в Маріуполі з 2011 року. Разом із чоловіком Сергієм вони заснували "Азовську фабрику-кухню", продукцію якої постачали не тільки на ринки, але й у супермаркети по всьому регіону.

У січні 2022 року подружжя виграло грант від USAID, щоб розвивати виробництво. Проте початок повномасштабної війни зруйнував усе: підприємство було розбомблене, вантажівки -- знищені, база з овочами -- згоріла.

Відмінна репутація збільшує шанси на отримання гранту.

У Славутичі активно шукали приміщення, подавали заявки на численні грантові програми та більше ніж півтора року очікували на імпортне обладнання. Лише в лютому 2024 року вдалося приготувати перший суп на новій виробничій базі.

Завдяки грантовій підтримці родина відкрила нове підприємство: готують супи і борщі, які фасуються у реторт-пакети. А минулого року фабрику відвідав сам президент Володимир Зеленський із дружиною.

Однією з ключових причин успішного відновлення бізнесу Бубнова та здобуття нових грантів є прозора діяльність його підприємства.

Я писала публічно про весь бізнес, який вела ще в Маріуполі. Були статті про нас, в інтернеті історія, був сайт. Тобто можна було підтвердити свою діяльність фактами, -- пояснює Марія.

Марія підкреслює: сьогодні є грантові програми і для тих, хто лише починає. Наприклад, програма "Власна справа" дозволяє новоствореним ФОПам отримати фінансування. Її донька нещодавно подалася на такий грант -- і виграла.

Вона активна учасниця молодіжної організації і тільки зареєструвала свій ФОП. В принципі, такі можливості зараз є, -- каже Марія.

Більшість грантів розподіляються за категоріями: для внутрішньо переміщених осіб, жінок, ветеранів, молоді тощо.

Коли стають своїми

У 2015 році Наталя Вишневецька, яка переселилася з Донеччини, разом з іншими переселенцями заснувала в Івано-Франківську громадську організацію під назвою "Д.О.М. 48.24".

Першочергово організацію створювали, аби захищати права переселенців і допомогти їм влитися у місцеву громаду. Тож бралися за проєкти, які, на їхній погляд, були корисними для життя громади.

З часом визначилися ключові напрями їхньої діяльності: надання допомоги жінкам у кризових обставинах, популяризація принципів гендерної рівності та стимулювання розвитку жіночого бізнесу.

Протягом цих років вони втілили в життя безліч проєктів. А сама громадська організація стала відомою та важливою складовою місцевої спільноти.

24 лютого 2022 року стало визначальною датою, що змінила всі наші задуми та поставило перед нами нові виклики.

Зранку в чаті наша керівниця Наталя Вишневецька повідомила, що вирушили евакуаційні поїзди, -- згадує проєктна менеджерка громадської організації Юля Князюк. - Тож ми швидко почали готувати місця для людей у нашому хостелі.

У своїх соціальних мережах опублікували заклик – потрібні пледи, зимовий одяг та предмети для домашнього вжитку.

В мене просто мурашки ідуть по шкірі, як згадую, які ми всі були згуртовані тоді, скільки речей приносили. Підприємці пропонували допомогу, - каже менеджерка.

Юля ділиться, що великим плюсом було те, що керівниця громадської організації, Наталя Вишневецька, сама є внутрішньо переміщеною особою. Вона вже пройшла через цей досвід і знала, які саме потреби можуть виникнути у людей.

Після того, як були задоволені основні потреби — харчування, одяг і сон — почали проводити різноманітні заходи та психологічні тренінги.

Згодом ми усвідомили, що ця особа має намір залишитися, отже, їй необхідна робота, - ділиться Юля Князюк. - Ми почали проводити тренінги з написання резюме та запросили кар'єрного консультанта. Після цього розпочали бізнес-курси та програми перекваліфікації.

Паралельно ГО "Д.О.М. 48.24" відкрила б'юті-коворкінг.

Ось, наприклад, косметолог, яка переїхала і не мала можливості взяти з собою обладнання. Ця жінка володіє необхідними навичками та готова працювати, але їй потрібне приміщення для роботи, – розповідає Юля Князюк. – Тож ми створили такі робочі простори.

Спочатку програми були розроблені для косметологів, потім для стилістів-перукарів. Далі з'явилися навчальні курси для масажистів, майстрів манікюру та фахівців з формування брів.

Сьогодні там працюють і ВПО, і місцеві жінки, -- каже менеджерка. - Умовно -- це безоплатне робоче місце на місяць-два, де жінка може собі напрацювати клієнток.

У цей час в організації активно проводяться різноманітні заходи, спрямовані на підтримку жінок у відкритті та розвитку власного бізнесу. Нещодавно в нашій громадській організації розпочався новий бізнес-курс.

Як розповідає проєктна менеджерка Роксолана Винник, цьогоріч є дуже різні бізнес-проєкти - від повітряних кульок і квітів до закладів харчування. На втілення проєкту-переможця від ГО можна отримати суму до 50 тис грн.

Звичайно, тут також навчають, як складати заявки для різних фондів, що надають гранти.

На даний момент у "Д.О.М. 48.24" трудяться 12 жінок. Серед них є як місцеві жительки, так і ті, хто перемістився з інших регіонів.

Любов Степанова прибула зі Скадовська і тепер є невід'ємною частиною нашої команди. Вона займає посаду асистентки фінансової менеджерки, хоча раніше працювала дизайнером у фотостудії.

Плюс через систему навчань від "Д.О.М.48.24" Люба започаткувала свою невеличку власну справу. Завдяки одному з тренінгів відкрила для себе бісероплетіння. І нині робить силянки на замовлення. Пройшла курси SMM, фотографії, які тут проводили. Вироби викладає на сторінці в Instagram.

Вона зазначає, що це суттєва перевага для її фінансової стабільності. Зараз їй затишно у новому місті, в новому колективі та на новій посаді. Вона змогла адаптуватися і має намір залишитися тут надовго.

Кількість безробітних не є великою.

Якщо звернути увагу на статистику, виявляється, що кількість офіційних шукачів роботи серед внутрішньо переміщених осіб у Франківській області є досить обмеженою.

З початку 2022 року на нашому обліку було 5 476 внутрішньо переміщених осіб, які мали статус безробітних. Наразі їх залишилося лише 420, - ділиться інформацією заступниця директора Івано-Франківського обласного центру зайнятості Ольга Шевчук.

Люди, коли до нас звертаються і стають зареєстрованими безробітними, вони мають право на всі ті ж послуги, що й інші - це і тимчасова зайнятість, і професійне навчання і, звісно, підбір роботи, -- продовжує вона.

Протягом цього періоду вдалося знайти роботу для 2 467 внутрішньо переміщених осіб, з яких 600 пройшли навчальні курси. Крім того, 503 людини отримали освітні ваучери.

У 2023 році в Івано-Франківській області стартував проєкт "Армія відновлення". Ця ініціатива в тилу зосереджена на наданні соціальних послуг для вразливих груп, таких як ветерани, люди з інвалідністю та внутрішньо переміщені особи. Серед інших заходів, учасники займаються виготовленням сіток та пошиттям військового спорядження. За цей період до проєкту залучили 2035 внутрішньо переміщених осіб.

Для ВПО також є можливість скористатися програмою "ЄРобота", - продовжує Ольга Шевчук. - І вже 82 особи з-поміж ВПО отримали такі гранти.

Згідно з даними соціальної політики, станом на лютий 2025 року в регіоні налічується 111 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Однак, за інформацією центру зайнятості, працездатне населення становить значно менше. А кількість тих, хто активно шукає роботу, ще менша.

Нам ще раніше ставили питання, що ми мало працевлаштовуємо людей. -- розповідає Ольга Шевчук. -- І що ми зробили? Ми обдзвонювали людей з бази даних. Виявилося, що частина з них уже давно переїхала. Ще частина вже працює тут або дистанційно на старій роботі. І вийшла незначна кількість людей, з якими ми могли б працювати.

Громади раді бізнесу

Коли мова йде про переїзд бізнесу, місцеві громади завжди мають інтерес у тому, щоб на їхній території з'явився новий підприємницький проект. Проте не всі з них є однаково привабливими для інвесторів.

З 2022 року в Івано-Франківську було перенесено більше 300 підприємств, - зазначає Юрій Стефанчук, експерт у сфері бюджету та виконавчий директор регіонального відділення Асоціації міст України. - Більшість з них обрали для релокації центральні громади, оскільки там розвинена логістика та є достатня кількість населення.

При переміщенні великого бізнесу ключовими факторами стали - географічне розташування, електрична потужність та наявність кваліфікованих кадрів. У цьому контексті особливу увагу приділяли індустріальним паркам.

Індустріальні парки представляють собою підготовлені території для ведення бізнесу. Саме вони стали першими, хто почав приймати нові підприємства, -- зазначає Стефанчук. - Найбільш перспективним з них виявився Калуш, адже місто має виробничі потужності, які дісталися йому у спадок. Як результат, сьогодні в Калуші функціонує три індустріальні парки.

Дані, які є по Франківську - це 79 релокованих підприємств. Обласний центр приваблює людським капіталом, логістикою та інфраструктурою.

Коли ми говоримо про громади, кожна розуміє, наскільки важливо мати в себе підприємства або заводи, або середній чи малий бізнес, оскільки це перш за все робочі місця, - каже Стефанчук.

Чому не розглядати податки? Адже їх сплачують за місцем реєстрації, а у випадку з релокованим бізнесом, його реєстрація може бути не в Івано-Франківській області.

Деякі переміщені підприємства не вносять податкові внески в наші громади, проте це не означає, що громади не проявляють інтересу. Навпаки, як зазначає Стефанчук, - це створює робочі місця, а доходи людей залишаються в межах громади. Наші громади з розумінням ставляться до цієї ситуації і висловлюють солідарність з тими містами, селищами чи селами, де сплата податків відбувається, адже ці кошти також є необхідними для їхнього розвитку.