В пам'ять про військового Тараса Шпука, знаного під позивним "Череп".

Став одним із перших, хто започаткував розвиток адаптивних спортивних дисциплін для ветеранів.

Тарас був тією особистістю, яку в Україні знали багато людей — як особисто, так і заочно. Як розповідають його колеги, він завжди брався за найрізноманітніші завдання, впевнено відповідаючи: "Зараз розберемося", і насправді вирішував всі проблеми.

Тарас з'явився на світ 15 лютого 1991 року в селі Нижнів, що в Тлумацькому районі Івано-Франківської області. Після завершення навчання в школі він продовжив освіту в Міжнародному університеті розвитку людини "Україна", де у 2012 році отримав ступінь магістра за спеціалізацією "Програмна інженерія". Пізніше він також здобув освітньо-кваліфікаційний рівень магістра в галузі "Комп'ютерний еколого-економічний моніторинг та аналітичні комп'ютерні системи".

Він активно долучався до подій Революції Гідності. Коли в 2014 році розпочалися бойові дії на сході України, Тарас вирішив добровільно піти на службу, ставши частиною 131-го окремого розвідувального батальйону. Після повернення до мирного життя, він активно займався спортом, брав участь у півмарафонах і став одним із провідних діячів у сфері адаптивного спорту в Україні. У 2017 році Тарас приєднався до Invictus Games, де виконував роль першого тренера, навчая ветеранів, які отримали поранення під час війни, грати в баскетбол на інвалідних візках.

"Ми охрестили його буркутуном. У Тараса завжди траплялася або зрада, або тріумф. Він був такою особистістю, що ніколи не відмовляв у допомозі. Тарас - це справжня любов усіх команд, які пережили цей шлях разом з нами", - ділиться засновниця Invictus Games в Україні Аліна Фролова.

Тарас розпочав свою діяльність у міжнародному благодійному фонді "Повернись живим" у 2019 році, коли організація вирішила створити відділ, що спеціалізується на ветеранах. Він став одним із перших співробітників цього підрозділу, запропонував ідею розвитку спорту для ветеранів і довів, що це є ефективним засобом для реабілітації військових після отриманих поранень. Також він був одним з тих, хто виступив за заснування Ветеранського форуму в Україні.

Ми шукали людину з бездоганною репутацією, яка була б визнаною у ветеранській спільноті і не зловживала б грошима. Всі в цій спільноті одностайно рекомендували Тараса. Він дійсно мав бездоганну репутацію. Шпук був справжнім ентузіастом своєї справи. Хоча іноді це могло виглядати надмірно, мені особисто це дуже імпонувало: якщо любити, то назавжди, якщо працювати, то з усім серцем, - ділиться спогадами колишня керівниця комунікаційного відділу фонду "Повернись живим" Ольга Омельянчук.

Тарас сильно переймався проблемами учасників російсько-української війни, адже і сам був ветераном.

"Тарас дійсно був не просто директором, а справжнім 'обличчям України'. Він був знайомий з усіма, і всі знали його. Завжди готовий вирішити будь-яку проблему, він став джерелом безлічі ідей. Його діяльність у сфері розвитку спорту для ветеранів в Україні була надзвичайно важливою, і він виступав душею Invictus Games", - зазначає Тарас Чмут, голова фонду "Повернись живим".

Внесок Тараса Шпука у ветеранський спорт був значним. Коли виявилося, що в країні немає сертифікованих тренерів з баскетболу на колісних кріслах, він пройшов навчання в американської тренерки Анни Волкер і почав працювати з ветеранами. Працюючи помічником головного тренера збірної "Незламних", він буквально жив з хлопцями, брав участь у всіх змаганнях, підготовці і тренуваннях. Баскетбол і регбі на колісних кріслах стали його особистим покликанням. За його ініціативи ветерани з обмеженими можливостями не лише грали в командні види спорту, але й здійснювали гірські походи на колісних кріслах в Україні та за кордоном.

У 2022 році, в період повномасштабного вторгнення, Тарас активно працював у міжнародному благодійному фонді "Повернись живим", який став справжнім рятівником для багатьох. У березні того ж року він разом із своєю командою організував вивезення з постраждалого від війни Ірпеня спеціальних крісел колісних для української збірної, щоб ветерани мали можливість взяти участь в "Іграх нескорених".

Тарас Чмут, голова фонду "Повернись живим", пригадує: "Тарас ризикував своїм життям, щоб доставити спортивне обладнання для нашої збірної на Invictus Games. Я запитав його: 'Чому ви вирушили в цю подорож?'. І він відповів: 'Як ми можемо представляти Україну на змаганнях у Гаазі без нашого спорядження?'. Він активно підтримував ветеранський спорт у той час, коли мало хто звертав на це увагу. Якби не його зусилля, принц Гаррі навряд чи відвідав би Україну, і рух, який ми маємо сьогодні, міг би просто не виникнути".

Незважаючи на всі труднощі, він безупинно прагнув потрапити на фронт. У 2023 році, під час контрнаступу, Тарас неодноразово опинявся під вогнем, але незважаючи на небезпеку, продовжував свою місію, ризикуючи власним життям, щоб доставити критично важливі вантажі на передову. У листопаді 2023 року він залишив свій фонд, щоб вдруге приєднатися до Збройних сил України, та розпочав службу у військовій розвідці.

Свій останній бій захисник прийняв 17 вересня 2025 року, виконуючи бойове завдання у складі групи спецпризначення. Йому було 34 роки.

Бойова звитяга воїна була відзначена державою: його нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня, відзнакою Президента України "За оборону України", медаллю "За охорону" та відзнакою "Вогнепальна зброя". Посмертно Тарасу Шпуку присвоєно звання сержанта.

25 вересня в Михайлівському Золотоверхому соборі Києва відбулася прощальна церемонія з героєм, а 26 вересня – в Івано-Франківську. Тараса Шпука поховали в селі Нижнів.

"Тарас Шпук був шаленою людиною, неймовірною. Він був дуже швидким, він постійно десь біг, щось робив... Він був дуже крутим воїном. На нього завжди можна було покластися. Я йому довіряла. Це просто неоціненна втрата для нас всіх", - згадує подруга Ганна Демиденко.

Тарас Шпук залишив по собі пам'ять справжнього героя, адже він загинув на полі бою, як справжній воїн. Він став першим представником організації "Повернись живим", який втратив життя в бою після початку повномасштабної війни.

Він пристрасно вірив у все, що робив. А ми вірили в нього. Боляче й важко усій старій команді фонду, його друзям, тим, хто прожив з ним всі ці роки. Ми дуже чекали, коли ж Шпук виконає все, що планував, і повернеться в команду "Повернись живим"", - поділився Тарас Чмут.