У пам'ять про тренера та командира Анатолія Розвадовського.
Молодий наставник вмів мотивувати своїх учнів, а на полі бою – піднімати моральний дух своїх підлеглих.
Анатолій з'явився на світ у селі Кривопілля, що розташоване в живописному Прикарпатті. Будучи старшим сином у родині, він активно підтримував батьків у вихованні своїх молодших братів і сестер — сестрички Марічки та брата Валентина.
"Наше село розташоване в горах, неподалік Говерли та Піп Івана, де чудова природа і неймовірна краса. Анатолій дуже любив відпочивати на природі, ходити за ягодами та грибами. Навіть мав свої улюблені стежки в Карпатах, про які розповідав лише мені", - пригадує мама Анатолія, пані Ольга.
Він розповідає, що в початковій школі його син отримував лише високі оцінки. Захоплювався малюванням, активно займався спортом і читав безліч книг. Цю пристрасть, стверджує він, син підтримує й досі.
"Він завжди мав пристрасть до історичної літератури і психології. Згодом ці знання стали йому в пригоді в роботі з дітьми," - ділиться жінка.
У Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника Анатолій отримав спеціальність лісівника. Одночасно він проходив навчання на військовій кафедрі, що призвело до його призначення командиром взводу з присвоєнням звання молодшого лейтенанта.
"Завжди охайний та підтягнутий, Анатолій одного разу отримав запрошення взяти участь у конкурсі "Містер Університет". Він усміхнувся і відповів: "Чому б і ні?" Під час конкурсу він здобув перемогу і настійливо просив мене приїхати на фінал. На сцені він висловив подяку за підтримку та виховання своїй мамі. Уся зала встала в аплодисментах, а в мене на очах з'явились сльози радості. Анатолій дійсно зворушив всіх присутніх. Знаєте, він завжди був щиро вдячним за все," - ділиться спогадами пані Ольга.
Після університету Анатолій працював в Івано-Франківському обласному управлінні лісового та мисливського господарства. Водночас був дитячим тренером з джиу-джитсу, яке вважав найбільш інтелектуальним бойовим мистецтвом. Спершу займався з дітьми у трьох спортзалах Франківська, а пізніше відкрив власний спортивний клуб. Був майстром спорту та багаторазовим чемпіоном України та Європи з джиу-джитсу, а також дворазовим золотим призером Міжнародного чемпіонату з бразильського джиу-джитсу в Румунії.
"Перед змаганнями діти завжди відчувають хвилювання і переживання, але Анатолій мав вміння заспокоїти їх, надати впевненості та надихнути на перемогу," - згадує пані Ольга.
Щойно почалось повномасштабне вторгнення РФ, Анатолій пішов до військкомату. У Франківську тоді вишикувалися черги, тому хлопець приїхав на рідну Верховинщину. У березні його призначили командиром взводу в теробороні. У квітні Анатолій з побратимами виїхали на лінію фронту.
"Тоді я зустріла його в останній раз. Я пам'ятаю, як син сидів спереду в автобусі. Коли він вийшов, ми обнялися, і з того часу вже не зустрічалися", - зазначає пані Ольга.
Пізніше їй розкажуть, як командир 3-ї стрілецької роти 201-го батальйону 102-ї бригади Сил територіальної оборони Розвадовський підтримував бойовий дух своїх підлеглих, надихаючи їх на рішучі дії та особисто беручи участь у боротьбі з ворогом. Відомо, що молодий командир забезпечував строгий порядок серед бійців, але водночас був готовий віддати все за кожного з них.
"Він ніколи не ставив свої інтереси на перше місце, завжди дбав про товаришів. У серпні планував повернутися на короткий відпочинок, але ситуація на фронті ускладнилася - обстріли не вщухали, багато хлопців отримали поранення. Анатолій повідомив нам, що багато з них потребують відпочинку, і, можливо, він зможе приїхати додому у вересні. Згодом він переніс свою відпустку на наступний місяць, адже 14 жовтня мав одружитися зі своєю коханою..." - ділиться мама військовослужбовця.
Лейтенант Анатолій Розвадовський загинув 9 вересня 2022 року у селі Комишуваха Волноваського району Донецької області. Побратими розповіли рідним, що вони з командиром потрапили під обстріл ворожих "Градів".
"Війна відбирає найцінніше. Сьогодні стало відомо, що наш сенсей загинув у бою, проявивши героїзм. Він був не лише вчителем Яни, а й надійним другом, що завжди вірив у неї та підтримував. Це була людина з щирим і добрим серцем," - поділилася своїми почуттями Лідія Добрянська у Фейсбуці.
"Коли Дмитрику виповнилося три роки, Анатолій прийняв його до залу. Інші тренери зазвичай не беруть таких малят, адже вважають, що з них немає сенсу, але Анатолій мав велике серце і повірив у потенціал Дмитрика... З того моменту між нами зав'язалася дружба... Анатолій вмів об'єднувати людей, немов магніт, а діти обожнювали його як справжнього друга," - згадує Назар Соколан.
"Наш дорогий та любий сенсею. Ти став Божим даром для цього світу, щоб продемонструвати, якою повинна бути справжня людина та в чому полягає сенс буття. Ти є втіленням величезної любові, світла, доброти, людяності, наполегливості та турботи... Ти навчив своїх учнів цінувати життя та насолоджуватися ним", - писали тоді у соціальних мережах вихованці Анатолія разом з їхніми батьками.
24-річного лейтенанта Анатолія Розвадовського поховали в рідному Кривопіллі. Нещодавно у школі, де він навчався, відкрили спортивну залу його пам'яті. Тренування у клубі "Prior", який Анатолій створив у Франківську, тепер проводить його брат Валентин.
"Ми багато сил вклали в цю справу. Анатолій просив мене не залишати її і, у разі чого, продовжити. Він говорив мені це, ніби передчував щось. Анатолій дуже відповідально ставився до тренерської роботи", - підкреслює Валентин.
Каже, тепер про брата нагадують його нагороди та тренерська робота у клубі, де частина дітей виросли за настановами Анатолія. Він вважав, що спорт - це прагнення бути кращими і досягти більшого.
Анатолій Розвадовський нагороджений відзнаками "За мужність та відвагу", "За заслуги перед Прикарпаттям" та "За бойову звитягу".
Родичі та друзі Анатолія ініціювали петицію до Президента України, в якій просять посмертно надати лейтенанту Розвадовському звання Героя України. В документі зазначено, що Анатолій "з гідністю та до останнього виконував важливе бойове завдання".
Вічна слава Захисникові!
