Вшанування пам'яті старшого стрільця та оператора Миколи Остап'юка (позивний "Остап")

Мріяв здобути перемогу у війні задля своїх доньок

Микола Остап'юк з'явився на світ 27 травня 1993 року в селі Яблуниця, розташованому в Івано-Франківській області. У його родині було багато дітей, тому батьки з раннього віку виховували в них такі цінності, як працьовитість і бажання допомагати іншим.

"З самого дитинства він вирізнявся відвертістю та безмежною енергією, завжди мав навколо себе безліч друзів, адже вмів підбадьорити і підтримати у найскладніші моменти. Його любов до життя була безмежною, він з повагою ставився до старших і з теплом оберігав своїх близьких. Як люблячий батько двох донечок, він був добрим і світлим, завжди готовим прийти на допомогу", - так згадує про нього сестра Ганна.

У 2012 році його викликали на строкову військову службу, а через два роки він був мобілізований до зони проведення антитерористичної операції.

"Перебування в АТО змінило брата. Після демобілізації шукав себе в цивільному житті, проте його тягнуло до армії. Мріяв про перемогу і всяко її наближав, ще мріяв про подорожі з доньками, адже дві донечки були його найбільшою мотивацією", - згадує Ганна.

У 2016 році цей чоловік вирішив підписати контракт на військову службу в Краматорську, де не лише оселився, а й отримав вищу освіту в галузі "Менеджмент".

Ганна поділилася, що її брат був настільки турботливим, що просив не інформувати матір про те, що він перебуває на фронті.

"Я турбувався про її самопочуття і не хотів завдавати шкоди, повідомляючи про невтішні новини. Кожного разу, коли мама запитувала: 'Чому немає зв'язку?', я вигадував різні історії, тож нам доводилося разом знаходити вихід з цієї ситуації," - з ніжністю ділиться жінка.

Микола був ветераном, який багато років пропрацював у військовій службі з відданістю. Коли розпочалася масштабна агресія з боку Росії, він став старшим солдатом та старшим стрільцем, виконуючи функції оператора стрілецької роти в 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. За словами Ганни, його товариші по службі згадують Миколу як людину з сильним духом, яка завжди випромінювала незламний оптимізм. Його улюбленою фразою була: "Ми переможемо загарбників, і все буде добре".

Проте 22 серпня 2024 року родину спіткала жахлива новина - захищаючи Україну від російських агресорів, Микола Остап'юк загинув неподалік від міста Вугледар у Донецькій області.

"Я безмежно ціную, вдячна та пишаюся своїм братом. Він був люблячим батьком, турботливим сином, найкращим братом, відважним воїном і справжнім патріотом, готовим віддати своє життя за захист сім'ї та нашої країни", - з гордістю виголошує Ганна.

У бійця залишилося дві доньки.

Сім'я воїна подала на офіційному сайті Президента петицію, в якій просить надати Миколі Остап'юку статус Героя України.

Безмежна пошана Герою!