Вшанування пам'яті молодшого лейтенанта, пластуна Андрія Марківа, відомого під позивним "Маркіз".
Андрій Марків народився 3 серпня 1994 року в місті Надвірна Івано-Франківській області в родині військовослужбовців. З дитинства виростав у середовищі честі, відповідальності та любові до Батьківщини. Ще навчаючись у Надвірнянському ліцеї №2 проявив себе кмітливим та активним учнем, брав участь у шкільному житті.
Почесне місце в житті Андрія посідав Пласт. З 2008 року він пластував у гуртку "Орли" підготовчого куреня ім. Северина Наливайка у Надвірній. У 2010 році під час відзначення дня Покрови у рідному місті склав пластову присягу, вибравши життєве кредо: "Бути вірним Богові та Україні". Активно допомагав з вихованням молодших товаришів, проводив табори для молоді.
Після випуску зі школи молодий чоловік розпочав навчання в Надвірнянському фаховому коледжі Національного транспортного університету, який успішно закінчив у 2014 році, отримавши спеціальність "механік". Після цього він вирішив продовжити освіту в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу, де здобув ступінь бакалавра у сфері транспортних технологій.
Гори завжди були для Андрія унікальним місцем сили і відновлення. З юнацьких років він із задоволенням вирушав у походи, а зимові Карпати наповнювали його особливою енергією. Його захоплення сноубордингом, риболовлею та мрії про те, як колись зможе ділитися цими захопленнями зі своїм сином, були невід'ємною частиною його життя.
У 2014 році, подібно до багатьох молодих людей, я став учасником Революції Гідності в Києві, борючись за незалежність України.
У 2015 році Андрій Марків отримав призов на строкову службу, приєднавшись до Національної гвардії України. Після цього він свідомо вирішив стати професійним військовим і підписав контракт. Молодий чоловік служив у спеціальному підрозділі НГУ "Омега", який має елітний статус. Він також брав участь в антитерористичній операції (АТО) та операції Об'єднаних сил (ООС) на сході України.
Після звільнення у запас Андрій працював на СТО, будував цивільне життя, одружився. У 2020-му в родині народилася донька.
На початку повномасштабного вторгнення кадровий військовий без вагань повернувся до строю, до знайомої "Омеги". Він служив офіцером зі зв'язку окремого загону спеціального призначення.
Бойовий шлях Андрія пролягав через найгарячіші точки: Київщина, Чернігівщина, Харківщина, Сєвєродонецьк, Серебрянський ліс, Торецьк, Часів Яр та Покровський напрямок. Завдяки його витривалості та рішучості підрозділу вдавалося проходити найскладніші випробування -- зокрема, під час боїв за Часів Яр Андрій із побратимами 40 днів пробув у підвалі й вивів усіх воїнів живими.
У минулому році у Андрія, який одружився вдруге, з'явився син. Він був надзвичайно уважним і люблячим батьком. Рідні згадували, що чоловік мріяв про спокійне життя, коли зможе повертатися додому і спостерігати, як його малюк росте на його очах, а не лише через екран мобільного телефону. Андрій з нетерпінням чекав моменту, коли у його сина виросте перший зубик.
12 січня 2026 року молодший лейтенант Андрій Марків загинув, виконуючи бойове завдання неподалік від міста Родинське в Покровській громаді Донецької області. Під час бою він отримав поранення обох ніг, і його товариш по службі надав йому першу допомогу, протягнувши до бліндажа. Однак через інтенсивний обстріл ворожими дронами евакуація стала неможливою, і, на жаль, воїн помер від втрати крові.
Перед цим бойовим виходом він надіслав дружині своє останнє повідомлення: "Доброго ранку, кохання моє, я вас неймовірно кохаю, будьте чемні і дивіться одне за одним".
Андрій Марків отримав численні нагороди за свою відвагу та героїзм, серед яких орден "За мужність" III ступеня, відзнака Президента України "За оборону України", нагрудний знак Національної гвардії України "За доблесну службу", відзнака Івано-Франківської обласної державної адміністрації "За бойову звитягу", медаль від Івано-Франківської обласної ради "Лицар бойового чину" та спеціальну вогнепальну зброю від Міністерства оборони України.
Указом Президента України №554/2026 від 27 червня 2026 року лейтенанту Андрію Марківу посмертно присвоєно найвище державне звання -- Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка". Про це у Фейсбуці повідомила голова Івано-Франківської ОВА Світлана Онищук.
31-річного захисника поховали на Алеї Слави в рідному місті Надвірна. У нього залишилися батьки, сестра, дружина і двоє дітей.
Нескінченна пошана Герою!
За матеріалами: Історія Пласту, Експрес
Джерела: сторінки у Фейсбуці Світлани Онищук, Анни Мурал, онлайн-меморіалу "Книга Героїв"
Цей матеріал створено Українським національним агентством Укрінформ у співпраці з Українським інститутом національної пам'яті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
