Вшанування пам'яті альпініста і парамедика Володимира Василишина, відомого під позивним "Веселий".
Був лідером, любив гори, планував підкорити восьмитисячник
Володимир з'явився на світ 8 грудня 1992 року в Яремчі, що розташована в Івано-Франківській області. Він серйозно захоплювався альпінізмом і здобув популярність як туристичний гід, рятувальник та скайранер. Його любов до гір була безмежною — він підкорив багато вершин. Володимир також був одним із тимлідерів туристичного клубу "Кулуар", де протягом 11 років очолював і супроводжував 46 туристичних груп у захоплюючі походи.
У своїй першій туристичній подорожі хлопець відправився з батьками, коли йому виповнилося 5 років.
"Перший свідомий похід відбувся, коли мені виповнилося 10 років. Це був похід першої категорії з пішохідного туризму. Саме тоді зародилося моє захоплення, яке переросло в улюблену справу", – ділився своїми спогадами Володимир. Згодом він здобув звання кандидата в майстри спорту в спортивному туризмі та став чемпіоном України в цій дисципліні. Серед його досягнень – підкорення вершин Казбек (5033 м), Монблан (4810 м) та Маттергорн (4478 м).
"Вова відкривав людям красу гір, водночас мріючи про підкорення Манаслу — своєї мети, що складала 8000 метрів. Він вмів насолоджуватися життям у всій його повноті. Навіть у безпосередній близькості до фронту він продовжував бігати та, коли була можливість, вирушати на трейли чи в гори," – зазначається в повідомленні клубу Kuluar.
"Володимир завжди мав добре організовану аптечку та продумане екіпірування. Він глибоко вникав у характер кожного учасника групи, завжди знав, як підійти до кожного з них: з ким варто бути суворішим, а кому потрібно надати підтримку. Він став ідеальним тимлідером, з яким було легко і цікаво працювати, а також можна було здобути багато корисних знань", - розповідають його друзі.
Чоловік вирішив приєднатися до військових сил на початку великої війни, адже інакшого вибору в нього не було. "Можливо, це виглядає безглуздо чи навіть божевільно хотіти йти на війну, але як можна інакше, якщо твоє майбутнє повністю залежить від неї? Жити так, як раніше, вже неможливо, плани на майбутнє не мають сенсу, поки війна триває, і взагалі, ти відчуваєш себе безсилим. ...Війна, яка не зникне і не зникне, якщо нічого не робити", - саме так Володимир обґрунтував своє рішення.
Він був парамедиком у 241-й окремій бригаді Сил територіальної оборони Збройних Сил України, обіймаючи звання сержанта. Його позивний "Веселий" відображав його невтомний оптимізм, життєрадісність та невичерпну енергію. Завдяки високому рівню професіоналізму та злагодженій роботі зі своєю командою, він врятував десятки бійців.
"Він не міг терпіти бездіяльність і прагнув бути максимально ефективним на передовій. Постійно навчався, відвідував курси військової медицини за кордоном, і іноземні колеги були вражені його бойовим досвідом", - розповідають його товариші.
Тарас Поздній характеризує Володимира як людину дії: "Постійно наповнений доброю енергією та посмішкою. Не зважаючи на обставини та як складно йому було самому, - він завжди посміхався та підтримував інших. Мабуть, саме тому і позивний у нього був - Веселий. Коли Вова вів групи - я знав на 100%, що всі учасники будуть задоволені, а організаційні проблеми - вирішені. У нього була ціль - піднятись на 8000, на Манаслу".
Володимир постійно удосконалював свої знання і постійно хотів діяти. Навіть коли його частина була на відведенні, шукав варіанти, як бути корисним ближче до фронту та рятувати побратимів.
"Вова як ніхто вмів жити та любив це життя. Навіть поблизу фронту він продовжував бігати кроси та підтримувати форму. А за можливості - брав участь у трейлових забігах і показував дуже хороші результати", - писав Тарас.
Володимир Василишин загинув 5 січня 2026 року на Запорізькому напрямку.
"5 січня, вранці, він оформив свою участь у Чемпіонаті України зі скі-альпінізму, запланованому на найближчі дні. Це мав бути його дебют у цій дисципліні, і він з нетерпінням чекав на цей момент, хоч і турбувався, що зможе взяти участь лише в одному заїзді через службу. Ввечері того ж дня командир повідомив, що Вова загинув...", - повідомила Федерація альпінізму і скелелазіння України.
У 33-річного солдата є батько та дружина.
Вічна памʼять та слава Герою!
