Ніколаєвський: Витрати на зарплати у Федерації покриваю за рахунок своїх особистих фінансів.

Невдовзі новий склад керівництва Всеукраїнської федерації стрільби з лука (ВФСЛ) на чолі з Олександром Ніколаєвським відзначить перший рік своєї діяльності. Ця команда взяла на себе управління Федерацією в складний період, коли до звичних робочих викликів додалася надзвичайна ситуація, спричинена війною.

Чемпіон зустрівся з президентом ВФСЛ Олександром Ніколаєвським, щоб обговорити завдання та виклики, з якими стикається Федерація, а також відзначити успіхи українських спортсменів і розглянути майбутні можливості розвитку.

Ви вже практично рік займаєте посаду президента Федерації. Яким було становище організації на момент вашого обрання? З якими найважливішими викликами вам довелося зіткнутися після вступу на цю посаду?

Перш за все, варто підкреслити, що Федерація стрільби з лука володіє багатою історією, а Україна колись досягла значних успіхів у цій дисципліні. Важливо згадати, наприклад, олімпійське золото Віктора Рубана, здобуте на Іграх у Пекіні 2008 року, а також срібло, яке отримала наша жіноча команда на Олімпіаді в Сіднеї у 2000 році.

Але наша команда прийшла у складний час. Фактично, близько півтора року до мого обрання Федерація не мала чинного президента (Нестор Шуфрич, який очолював ВФЛУ з 2010 року, з вересня 2023 року знаходиться під вартою через звинувачення у державній зраді - ред.). До цього додалися й об'єктивні труднощі - війна, яка принесла значні руйнування. Росією були знищені або пошкоджені центри підготовки зі стрільби з лука в різних регіонах України - ті, що створювалися роками. Харків, Нова Каховка, інші міста: чимало спортсменів і тренерів були змушені евакуюватися або емігрувати.

Разом із тим, Федерація, як громадська організація, мала значний потенціал для розвитку, який не був повною мірою реалізований. Структура була недостатньо розвинена, бракувало чіткої стратегії розвитку. Тому одним із перших завдань стало саме формування дієвої організаційної структури та залучення керівництва - віцепрезидентів - до активної роботи.

Окрім того, необхідно було подумати над створенням можливостей для розвитку осередків із заняття стрільбою з лука в умовах військової агресії.

- Власне, зазначені проблеми здаються типовими для багатьох спортивних федерацій України сьогодні.

Можна стверджувати, що це дійсно так. Проте існують федерації, які успішно пройшли процес трансформації та адаптації до нових реалій. Ми знаходимося в етапі переходу, коли з одного боку все ще діє стара, по суті радянська структура спорту - з ФСТ, ДЮСШ, ШВСМ; а з іншого - існує бажання перейти до клубної моделі, як це вже зроблено в більшості європейських країн.

Раніше Федерація не приділяла особливої уваги інтеграції клубів у свою структуру, проте виявилося, що в Україні існує безліч ентузіастів, які займаються розвитком власних клубів або просто збираються для стрільби з лука.

На мою думку, Федерація повинна об'єднати всіх, хто цікавиться цим видом спорту, незалежно від їхнього рівня підготовки або напрямку. Особливо важливо це, оскільки, окрім олімпійських дисциплін, існує безліч інших варіантів: блочний лук, який буде представлений на Олімпіаді в Лос-Анджелесі в змішаній командній категорії; стрільба на полі, 3D (по макетах тварин), а також barebow, що означає стрільбу без додаткових пристроїв. Хоча ці дисципліни не є олімпійськими, вони надають великі можливості для залучення нових учасників до спорту та сприяють популяризації стрільби з лука в цілому.

Які результати вдалося отримати за рік роботи та які перспективи на майбутнє?

- Федерація фактично завершує процес перебудови: створюємо нову систему комітетів та комісій, щоб зробити роботу більш структурованою й ефективною. Ми прагнемо зробити Федерацію сучасною структурою, яка працює за чіткими правилами та не залежить від персоналій.

Окремо хочу відзначити важливість сучасного напрямку - діджиталізації. Ми проводимо ребрендинг, запускаємо оновлений офіційний сайт Федерації та працюємо над створенням електронного порталу спільноти, де кожен спортсмен зможе переглядати власну інформацію онлайн. Це має стати зручним і зрозумілим інструментом, який об'єднає все українське лучне ком'юніті в єдиному просторі.

Комітет з медіа також активно взявся за роботу, забезпечивши ефективне управління соціальними мережами та належне висвітлення змагань.

Ви торкнулися теми розвитку регіональних центрів. Які успіхи в цій сфері?

Цього року в Тернополі та Івано-Франківську відкрили нові осередки. Незважаючи на всі труднощі, пов’язані з війною, вдалося організувати всеукраїнські змагання в Чернігові, що є важливим показником того, що навіть у прифронтових регіонах активність у спортивному житті країни залишається високою. Це свідчить про позитивні зміни. Крім того, осередок у Хмельницькому, який працює вже другий рік на базі місцевої ДЮСШ, також успішно функціонує. У Хмельницькому вперше відбулися всеукраїнські змагання.

Ключовим аспектом завжди залишається питання фінансування. Які можливості на сьогоднішній день має Федерація?

Коли я приєднався, фактично бюджет Федерації ще не був сформований. Тому важливо розглянути можливості його наповнення — співпраця зі спонсорами та залучення нових партнерів. Це питання ми маємо намір систематично вирішувати вже наступного року.

На даний момент більша частина бюджету Федерації формується завдяки моїй особистій фінансовій підтримці. Зокрема, ці кошти використовуються для виплат зарплат штатним працівникам, виконавчому директору, фахівцям з SMM, а також для покриття поточних адміністративних витрат.

Разом із тим, я переконаний, що Федерація не має залежати лише від підтримки президента - необхідно вибудовувати кілька стабільних джерел фінансування.

Слід зазначити, що державна підтримка цього виду спорту є досить значною: Міністерство молоді та спорту активно фінансує підготовку та оснащення національної збірної України. Крім того, на регіональному рівні також виділяються кошти від обласних спортивних департаментів.

Зрозуміло. Які останні успіхи наших атлетів на світовій сцені?

Цього року ми провели два важливих змагання: молодіжний чемпіонат світу в Канаді (Вінніпег, серпень) та чемпіонат світу серед дорослих у Південній Кореї (Кванджу, вересень). Українська жіноча команда в Канаді здобула бронзову медаль, а наш кадет Сергій Сенюра зайняв почесне 4-те місце в особистому заліку.

Цей результат заслуговує на визнання як для Федерації, так і для команди тренерів. Проте організаційні аспекти цієї поїздки виявилися досить складними: вона співпала з страйком авіакомпанії Air Canada, що змусило нас швидко знаходити рішення для численних логістичних викликів.

Хочу подякувати Мінмолодьспорту за фінансування участі команди в змаганнях. А також адміністрації Федерації, українській діаспорі в Канаді та особисто пані Джоан Левандовські (голові діаспори українців в Канаді) - саме завдяки їхній допомозі ми змогли провести якісний тренувальний збір безпосередньо в Канаді перед стартом змагань.

Що стосується світового чемпіонату, який проходив у Кореї, нашим атлетам не вдалося завоювати медалі, але їх виступи були на високому рівні. У мікстовій категорії команда зайняла 7-ме місце, а Анастасія Павлова також фінішувала на 7-му рядку в індивідуальному заліку серед жінок. Це, до речі, стало найкращим результатом серед усіх європейських спортсменок на цьому турнірі.

Цьогорічна конкуренція була надзвичайно інтенсивною, адже чемпіонат зібрав рекордну кількість учасників — понад 500. Тому я вважаю, що виступ нашої збірної можна оцінити як успішний. Проте ми не зупиняємось на досягнутому, адже нашими амбіціями залишаються медалі чемпіонатів світу та Олімпійських ігор.

Оскільки ми вже обговорюємо міжнародні змагання, мені цікаво дізнатися вашу думку про так званих "нейтральних атлетів".

Це справді суттєве питання. На сьогоднішній день міжнародна федерація дозволяє участь спортсменів у нейтральному статусі — по суті, це громадяни Росії та Білорусі, які виступають без національного прапора та гімну, за умови підтвердження їхньої невтягнутості у військові формування країн-агресорів.

Ми, з нашого боку, послідовно та чесно відстоюємо думку, що в умовах постійних бомбардувань України наявність таких спортсменів йде врозріз із основними цінностями спорту.

Ми змогли досягти кількох відсторонень "нейтральних" учасників від міжнародних змагань через порушення принципу нейтральності. Висловлюю подяку Мінмолодьспорту та НОКу: разом ми піднімали важливі питання, документуючи численні факти порушень з боку Росії та вимагали їх відсторонення від участі в міжнародних турнірах через офіційні листи.

Водночас, ми спостерігаємо, як деякі члени міжнародної федерації намагаються дозволити нейтральним спортсменам брати участь у командних змаганнях серед молодших вікових груп. Подібна ситуація виникла під час турніру в Словенії, де ми подали офіційний протест проти цього допуску (оскільки не було надано жодного офіційного рішення), і наразі наше звернення перебуває на розгляді етичного комітету міжнародної федерації.

Варто зазначити, що ані на молодіжному, ані на дорослому чемпіонаті світу нейтральних спортсменів у командних дисциплінах не було. Для дорослих спортсменів взагалі таке питання офіційно ніколи навіть не розглядалося.

Цього року в Кореї пройшов конгрес World Archery, де новим президентом обрали Грега Істона. Мені пощастило бути присутнім на заході та поспілкуватися з ним особисто. Сподіваюсь, що під його керівництвом ми зможемо впровадити нові підходи до організації міжнародних змагань, а також продовжимо відстоювати нашу позицію щодо участі "нейтралів".

Хочу висловити щиру подяку українській спільноті лучників. Наші спортсмени, тренери та вболівальники демонструють вражаючу згуртованість. Вони не лише активно підтримують нашу збірну на міжнародних змаганнях, але й чітко заявляють про свою позицію проти участі представників агресивних країн у будь-яких формах.

- Хотів би запитати про дитячий спорт і ситуацію з переїздом юних спортсменів за кордон.

Розпочну з теми дитячого спорту. Зазвичай вважається, що заняття стрільбою з лука починаються у віці 9-10 років. Проте я впевнений, що дітей слід залучати до цього виду спорту раніше, адже в іншому випадку ми не зможемо змагатися з тими дисциплінами, де стартові вікові категорії починаються з 5-7 років. Важливо розробити спеціалізовані програми для наймолодших спортсменів та підготувати тренерів, які зможуть працювати з ними.

Однією з основних проблем, що постають перед нами, є брак молодих та енергійних тренерів. Це виклик, який Федерація повинна взяти на себе. Серед позитивних ініціатив варто згадати серію змагань Top Gun, яка надає можливість учням молодших класів ознайомитися зі стрільбою з лука.

Щодо переїзду дітей - ми розуміємо, що є обставини, через які сім'ї змушені виїжджати. Але головна мета Федерації - зберегти розвиток стрільби з лука в Україні. Для тих, хто перебуває за кордоном, необхідно створити можливості для тренувань разом із міжнародними партнерами, щоб спортсмени могли виступати й надалі, у тому числі - представляючи Україну. Вірю, що з часом ситуація стабілізується, і такі питання перестануть бути актуальними.