Незламний "Кривоніс": три роки без легендарного сотника УПА Мирослава Симчича.

18 січня 2026 року Україна відзначає третю річницю з дня загибелі Мирослава Симчича — символу незламності, сотенного УПА та Героя України. Його життя тривало рівно 100 років, і він став живим зв’язком між повстанцями минулого століття та сучасними захисниками, які продовжують боротьбу проти того ж ворога — російської імперії.

Формування воїна: від "Холодного Яру" до вишколу УПА

Мирослав Симчич народився 1923 року на Івано-Франківщині в родині, де пам'ять про боротьбу за волю була святою.

* Національне виховання: дядько Мирослава, колишній січовий стрілець, передавав племіннику свої розповіді про військові походи на Київ. Книга "Холодний Яр" стала для молодого хлопця настільним чтивом, формуючи його образ ідеального воїна-козака.

* Перші кроки в підпіллі: у 1941 році Симчич приєднався до юнацької організації ОУН. Під час навчання в технікумі він зміг таємно створити відбиток ключа від друкарні, щоб отримати свинцеві літери для нелегальних публікацій.

* Березівська сотня: очоливши сотню у віці 20 років, він здобув авторитет суворого, але справедливого командира. Під час одного з боїв Кривоніс, отримавши тяжке поранення руки, сам перев'язав рану і продовжував керувати підлеглими, щоб не допустити паніки, аж поки не знепритомнів від втрати крові.

32 роки у полоні: боротьба проти системи в російських таборах

Шлях Мирослава Симчича до російських в'язниць почався в 1948 році, коли він боровся дев'ять годин проти оточення НКВС. Протягом тридцяти років радянська репресивна система намагалася зламати дух цього повстанця.

1. Перший термін: 25 років каторги на Магадані та Колимі за "зраду батьківщини" (якою він вважав Україну, а не срср).

2. Мовна стійкість: навіть у найскладніших умовах мордовських таборів Симчич рішуче відмовлявся спілкуватися або складати запити російською мовою. Коли адміністрація вимагала, щоб він писав звіти мовою агресора, він відповідав категоричною відмовою, що викликало й обурення, й водночас мимовільну повагу серед тюремників.

3. Опір у таборах: Він став провідником протестів у системі ГУЛАГ. Його називали: "Ви боретеся за державу". Вийшов на свободу лише в 1985 році, провівши в ув'язненні у сумі 32 роки.

Герой двох часів: визнання та нащадок спадщини.

Незалежна Україна довго йшла до офіційного визнання чину Кривоноса. Лише у 2017 році його було повністю реабілітувано, а у 2022-му, за кілька місяців до 100-річчя, президент Володимир Зеленський нагородив ветерана званням Героя України.

Сьогодні справу свого батька продовжує Ігор Симчич, який служить в Збройних силах України, захищаючи свою країну. Мирослав Симчич залишив нам важливий заповіт: ворог, що прийшов з Росії, не змінився протягом століть, і тому єдиним шляхом до миру залишається перемога та утвердження власної незалежності.