Не знижувати темп. Команда "Франко-ґражди" підготувала звіт про свою річну діяльність з ветеранами, військовослужбовцями та родинами загиблих.

На минулих вихідних інноваційний центр "Промприлад. Реновація" зібрав ветеранів, дружин військових, родичів загиблих, а також численних друзів і однодумців. Всі присутні мали можливість ознайомитися з підсумками року діяльності стаціонарного реабілітаційного центру "Франко-ґражда".

Крім того, вони ділилися своїми враженнями про час, проведений у центрі, зазначає Репортер.

Реабілітаційний центр "Франко-ґражда" розпочав свою діяльність у селі Пороги на Богородчанщині 29 листопада 2024 року. Його створення стало результатом зусиль волонтерів благодійного фонду "Франко-опір", заснованого Володимиром Рожновим. Володимир та його дружина Олена займаються реабілітацією військовослужбовців з 2015 року. За цей час вони організували 29 сесій, в яких взяли участь близько 500 осіб. Раніше для кожного заходу їм доводилося шукати приміщення, а тепер вже протягом року у них є власний простір для роботи.

У центрі є 10 кімнат, кухня, котельня, кабінет психолога і масажу, п'ять інклюзивних санвузлів, просторий хол з каміном, веранда, керамічна майстерня та піч для випалення. Наразі він може вмістити 40 людей.

Протягом року існування "Франко-ґражди" було організовано 33 різноманітні заходи. Серед них - восьмиденні виїзди для ветеранів, вихідні для родин загиблих, а також спеціальні програми для сімей військовослужбовців. Також проводились різні активності для дітей, які постраждали внаслідок війни. Загалом, у цих подіях взяли участь понад 500 осіб.

За словами керівниці громадської організації "Франко-ґражда", психологині Наталії Мельникової, унікальність цього проєкту не в методиках чи в стінах. Їм вдалося зробити місце сили, відновлення та затишного простору, де кожен може бути своїм.

Ми заснували та відкрили простір для соціально-психологічної адаптації, де процес відбувається не через традиційні консультації чи формальні процедури, а завдяки атмосфері затишку та родинного тепла, - зазначає Наталія Мельникова. - Тут щирі обійми і комфорт часто виявляються більш ефективними, ніж слова. Наш підхід є неформальним і ненав'язливим. Ми разом 24 години на добу, 7 днів на тиждень. Спільно переживаємо всі етапи програми через спільне життя, активності, заняття та тренінги. Саме в такій обстановці виникає справжня довіра.

Кожен візит до центру команда присвячує пам'яті загиблого військового, який раніше відвідував їх. Тут зберігають пам'ять. Своє місце сили у "Франко-ґражді" знайшли також родичі загиблих захисників. Для них команда організувала 10 триденних вікендів та чотири п'ятиденні заходи.

На останньому заході ми пережили важкі моменти, але водночас я бажаю кожному відчути ту підтримку та тепло, яке ми тут знайшли, - зазначає Галина Батюк, керівниця громадської організації "Родина загиблих захисників і захисниць міста Івано-Франківська". - Я щиро вдячна всій нашій команді. Ми організували зустрічі на всеукраїнському рівні, куди приїжджали матері та дружини з різних куточків України. Це були незабутні дні.

Пані Галина згадує найбільш пам'ятний та зворушливий момент одного із заїздів, коли на скелю над річкою з допомогою проектора перенесли фото наших героїв. І в такий спосіб усім вдалося побути разом.

Для роботи з ветеранами залучають фахівців з масажу та реабілітації. Учасникам програм пропонують різноманітні активності, такі як бодинаміка, йога, дихальні техніки, кінезіотерапія, масажі та спільні походи в гори.

Ще одним з ключових моментів у "Франко-ґражді" є реабілітація через творчість - музику, кераміку, малювання.

Віталій Владковський почав працювати з керамікою разом із ветеранами ще з 2015 року. Сьогодні він також є ветераном, що дозволяє йому глибше усвідомлювати їхні переживання та потреби.

Якось ми заїхали до родичів і там дівчинка попросила з нею щось помалювати. Я туди їхав і бачив світ таким, як він є. От, небо синє, дерева зелені, а будинки сірі, - розповідає Владковський. - Коли я попрацював з кольором, зрозумів, що бачу по-іншому - на небі є фіолет, а це сіре - не зовсім і сіре. Надіюся, що після наших занять люди трошки по-іншому бачать, що відбувається довкола. Тим більше людина, яка приходить з фронту, в неї вектор зору налаштований трохи по-іншому і тої сіризни у світі бачиться більше.

Ветеран з позивним "Довбуш" розповів про свій шлях реабілітації, спершу з "Франко-опором", а згодом з "Франко-ґраждою". Він є добровольцем, який вирушив на фронт у 2014 році. У 2017 році у нього з’явився третій син, через що він обіцяв дружині залишитися вдома. До цього моменту він постійно був у бойових діях.

"Коли ти не зайнятий активною діяльністю, виникає відчуття, що тебе щось розриває, адже не знаєш, чим себе зайняти," - ділиться своїми думками "Довбуш". "Ти звик до постійного руху, безсонних ночей та динамічних дій. І хоча сім'я - це прекрасно, це чудово, все ж чогось не вистачає. Це почуття починало ставати досить нав'язливим."

Чоловік усвідомив необхідність підтримки, коли опинився серед патрульних із ножем у руках. Він зазначає, що людям із бойовими травмами категорично заборонено вживати алкоголь, і тепер це знання стало для нього важливим. Після цього він почав шукати допомогу у спеціалістів. Якраз тоді один із знайомих порадив йому звернутися до "Франко-опір". Він пригадує свої перші дні та заняття з арттерапії: спочатку був налаштований скептично, але згодом це заняття його захопило, адже виникло відчуття єдності з побратимами.

Те відчуття, що ти можеш просто бути спокійним, довіряти, не напрягатися, не переживати і навіть спати, - говорить ветеран.

"Довбуш" відвідав заїзди двічі до початку повномасштабної війни і один раз після цього. Він зазначає, що його діяльність лише покращилася.

"Як ми, військові, удосконалювали свої знання в знищенні ворога, так вони вдосконалювали свої навички, щоб допомогти нам адаптуватися в цьому суспільстві," - зазначає ветеран. - "Їм велика подяка за це. Багато хлопців, які повернуться, потребуватимуть вашої підтримки. Без таких спеціалістів нам буде дуже важко."

Чотири рази на заїздах у Порогах були учасниці громадської організації "Дружина воїна". За словами її керівниці Ольги Бобрикович, не так багато є центрів, які підтримують тих, хто чекає.

За словами Олександри Кодак, членкині команди "Франко-ґражда", цей центр перетворився на справжнє місце сили для всіх, хто його відвідує, будь то дружини військових або родини загиблих.

Це простір, де ти можеш бути самим собою, - зазначає Олександра Кодак. - Тут ти можеш повернутися до своєї внутрішньої дитини, що любить бешкетувати. Тебе зрозуміють, адже всі навколо такі ж. Ці шалості – твій внутрішній ресурс. Вони допоможуть тобі в складні моменти, нададуть сенс і залишаться у пам’яті, коли настануть важкі часи.

Засновник "Франко-ґражди", Володимир Рожнов, висловив щиру вдячність усім, хто сприяв реалізації цієї мрії. До створення та функціонування центру долучилося безліч різних осіб і організацій — від соціально відповідального бізнесу та представників місцевої влади до грантових програм і звичайних людей, які стали друзями "Франко-ґражди". Вони з відкритими серцями надавали фінансову підтримку, щоб допомогти розвитку центру.

До речі, зараз 100 друзів центру знову відкрили банки, аби зібрати по 30 тисяч гривень. Ці гроші планують спрямувати на будівництво другого корпусу. Землю під нього уже купили. Він буде поруч з діючим центром. Будівництво має стартувати уже навесні.