Виросла в селі та вирішила залишитися в ньому, обравши його замість великих міст Києва та Харкова: бесіда до Дня сільської жінки.

Жовтень у глобальному контексті вважається місяцем жінок. Цей час наповнений міжнародними датами, що акцентують увагу на правах жінок. Серед них є особливе свято, яке в Україні залишалося в тіні до нещодавнього часу. Це — День сільської жінки, що був установлений ООН у 2008 році.

Непомітне, але вкрай необхідне, оскільки жінки в селах стикаються з набагато більшою дискримінацією та пригніченням з боку суспільства в Україні, ніж навіть чоловіки, не кажучи вже про міських жінок. Наш фемінізм, хоча і досяг значних успіхів, все ж залишається переважно частиною міської культури. Найгірше те, що сільські жінки є найменш помітними у всьому цьому контексті. Наприклад, суспільство набагато більше стурбоване проблемами секс-працівників, ніж ситуацією сільських жінок.

Днями в Україні завдяки ООН відбулася тільки перша Конференція, присвячена Дню сільських жінок:

Сільські жінки в Україні виявляють вражаючу стійкість і лідерські якості, долаючи численні виклики. Вони є опорою своїх спільнот, продовжуючи забезпечувати свої родини, підтримувати місцеву економіку та брати участь у процесах відновлення. Підвищення прав і можливостей жінок у сільській місцевості є ключовим фактором для досягнення сталого миру та розвитку як в Україні, так і за її межами.

- підкреслив під час події Координатор системи ООН Матіас Шмале.

Сільські жінки – це ті, хто прокидається о четвертій ранку і лягає спати о одинадцятій вечора. У їхньому повсякденному житті немає місця фестивалям, театральним виставам, кіно, салонам краси чи вечірнім коктейлям з подругами. Їхній список домашніх обов’язків значно довший, ніж у міських жінок, а визнання їхньої праці значно менше. Крім того, на їхніх плечах лежить адміністративно-громадська діяльність у селі. І все це вони виконують без нарікань і без належного визнання.

Сільські жінки настільки звикли до своєї повсякденної рутини, що їм немає часу замислюватися про фемінізм або соціальні зміни. Їхня наполеглива праця вважається звичайною, а натруджені руки, на жаль, рідко привертають увагу оточуючих.

І саме сільські жінки виконують важливу для всього суспільства роботу - забезпечують нашу продовольчу безпеку. Цією статтею хочу відзначити їх надзвичайну вселюдську місію та виразити захоплення надлюдською працею та досягненнями.

Немов героїня ідилічного гоголівського села: історія однієї справжньої сільської жінки України

Людмила Сас мешкає в селі Чернятин, що на Вінниччині, уже 38 років. Народилась вона на Франківщині - у селі Вербівка. Чернятин же вибрала, за власним бажанням, з-поміж пропозицій роботи після закінчення Національного університету харчових технологій у Харкові, Маріуполі та навіть Києві.

В Чернятин ми приїхали в 1977 році вже сім'єю вже з двома дітками на Пивзавод, де працювали весь час з чоловіком до пенсійного віку. Я - завідуючою лабораторії та виробництва, чоловік - директором. І вже тут у нас народилося ще двоє дітей

- Свій оповідь відкриває пані Людмила.

Молоді обдаровані спеціалісти обрали Чернятин, тому що в селі, на їх погляд, жити краще - тут на противагу великим містам свіже повітря та мальовнича природа. До того ж облаштовувати свій присадибний шматок землі для подружжя - задоволення:

Звичайно, ми не лише трудилися на заводі, а й піклувалися про власну землю. У нас є маленький садок, город і теплиця. Загальна площа нашої ділянки становить 30 соток: 7 з них відведено під город, 12 - під сад, а теплиця займає 30 квадратних метрів.

Уявіть собі, Людмила Богданівна жодного разу не шкодувала про свій вибір. Сьогодні вона веде повноцінне та щасливе життя в селі. Завдяки своєму таланту в організації часу та, напевно, незвичайній енергії та завзяттю, вона встигає не лише займатися домашніми справами, але й знаходити час для себе. Щодня Людмила займається гімнастикою для тіла та обличчя, а також читає цікаві книги. Література стала невід'ємною частиною дозвілля для їхньої родини, адже всі члени сім'ї мають природну жагу до знань та естетичного розвитку.

Життя в селі дуже насичене і цікаве, і важкувате. І ми радіємо з того, що в нас прекрасна природа, що в нас мирне небо над головою - тому стараємося компенсувати все це своєю допомогою для фронту й для всіх, хто потребує. Також переселених осіб у нас у селі багато: ми допомагаємо їм одежею, їжею, всім, чим можемо, ділимося. І в основному це жінки організовують збори і одежі, і їжі, і на фронт, і для людей, які потребують

Що складає рутину життя Людмили Богданівни - далі у щирому інтерв'ю.

"Наші канікули тривають лише в зимовий час, коли панують мороз і снігові покриви."

Як сьогодні минає ваш типовий день?

Зимові та осінні робочі дні значно менш напружені і легші в порівнянні з теплими сезонами. Початок трудового дня зміщується з 4 години ранку на 7 годину.

Щоправда чоловік встає на годину раніше - він готує годування для курей і качок. Я ж спочатку готую сніданок і ми разом відправляємо наймолодшого сина в школу.

Продовжуємо з годиною фізичних вправ: я тренуюсь у своїй кімнаті, а чоловік – у своїй. У нас є різні тренажери для цього.

Але ж у вас і без того активна діяльність - чи не бракує вам руху на свіжому повітрі?

Хоча фізична активність на відкритому повітрі має велике значення, спеціальні вправи також грають ключову роль. Вони допомагають підтримувати в тонусі всі м'язи та забезпечують правильний кровообіг в організмі.

Адже рухливість у полі нерівномірна. Наприклад, коли сапаєш - то напружуєш тільки спину. А це не дуже корисно - через нерівномірне напруження якраз спина радше страждає, ніж правильно функціонує

А що буде далі після зарядки?

Наступним етапом нашої діяльності є робота на присадибній ділянці. В даний момент це невелике завдання: необхідно закінчити підготовку, щоб забезпечити готовність дерев та кущів до зими, а також провести осінні роботи в теплиці.

Конкретно зараз готуємо землю до посадки часнику та цибульки. В теплиці в нас росте бакінська капуста, зелень - підживляємо, підливаємо, обробляємо. Тобто продовжуємо життя рослинам в теплиці. На вулиці збираємо яблучки, груші, вносимо добрива у землю під плодові дерева. У нас горіхів на ділянці багато, тому весь урожай стараємося зберегти і поділитися ще

У нас також є кури і качки – всього 25 особин, а ще близько 20 свинок, які потребують уваги та догляду. Ми годуємо їх, напоюємо, готуємо ранкові та вечірні порції їжі. Крім того, займаємося приготуванням м’ясних страв і консервів, які відправляємо на фронт. Ми намагаємося поділитися своїм урожаєм із військовими, які потребують нашої підтримки.

Під час нашої роботи на заводі ми зготували 2,5 тонни борщу для фронту. Всі потрібні інгредієнти були висушені, упаковані в спеціальні пакети і відправлені на передову.

І так близько 20.00 наш робочий осінньо-зимовий день завершується. Після вечері ми маємо час на дозвілля - зазвичай читаємо книги. А коли всі лягають спати я близько 22.00 обов'язково роблю ще гімнастику для обличчя.

Як проходять ваші літні дні?

Влітку наші дні значно довші: вони починаються з перших променів сонця. Адже перед спекою ми прагнемо встигнути виконати чимало роботи в городі, саду та теплиці — поливати, прополювати, пересаджувати, садити та сіяти.

Коли ж починається спека - у нас обід та перерва. 2-3 години відпочиваю, а далі продовжую догляд за рослинками: чи лікую їх профілактично, чи підживляю, сапаю, борюся бур'янами.

З нашого городу зібрали чудову картоплю, буряк, моркву, кореневу петрушку та селеру. Також виростили багато свіжого кропу. На зиму ми заготовили достатньо петрушки.

Кожен літній день приносить нові виклики, які потребують уваги. Тож наш відпочинок може тривати довше лише взимку, коли панують мороз і сніг. У цей час ми зосереджуємося на догляді за тваринами, а всі роботи на городі та в саду відкладаємо до весни.

"Жінки - це рушійна сила в селі"

А як вам вдавалося поєднувати таке неймовірне навантаження з повсякденною роботою, коли ви ще не були на пенсії?

Раніше все було значно важче та напруженіше, особливо з маленькими дітьми. Наш робочий день також розпочинався о четвертій ранку.

Готувала їжу для дітей, відправляла їх до дитячого садка, а згодом - до школи. Після роботи потрібно було багато часу приділяти малюкам: допомагати їм з навчанням у початкових класах, готувати все необхідне для школи, включно з одягом, і контролювати їхній розклад підготовки уроків. Коли настали канікули, діти намагалися допомагати нам у домашніх справах.

Яким чином виглядав ваш щоденний графік, враховуючи роботу?

На 9 - на роботу. До того з 4-ї - діти та домашні справи.

Під час обідньої перерви на роботі швидко поверталися додому: намагалися приготувати їжу для дітей, коли вони прийдуть зі школи, та нагодувати домашніх улюбленців.

Робочий день на заводі закінчувався о 16.00. Як приходили додому - десь до 23.00 займалися і господарством, і дітьми.

Таким чином, день за днем, і ось вже багато років, усе літо в ранні години ночі майже не закінчувалося.

Як, на вашу думку, жінки впливають на життя села та громади?

У селі більшість жінок займається переважно ручною працею.

На відміну від чоловіків, які час від часу використовують техніку, таку як мотоблоки чи трактори для обробки землі, жінки покладаються винятково на власні сили. Вони займаються ручною працею, виконуючи такі роботи, як прополка бур'янів, просапка, проріджування, підживлення та поливання рослин.

Отже, жіноча праця в селі є значно більш складною порівняно з чоловічою. Окрім вирішення багатьох питань, зокрема тих, що стосуються сім'ї та родини, жінки також знаходять час для турботи про своє село.

Жінки у нашій спільноті активно займаються поліпшенням якості води, організовують акції з прибирання територій біля водойм та контролюють чистоту свердловин, які забезпечують село водою. Якість питної води безпосередньо залежить від навколишнього середовища. Вони також слідкують за правильним зберіганням добрив у складських приміщеннях, щоб уникнути витоків у ґрунтові води, адже це може призвести до забруднення колодязів. Крім того, жінки дбають про чистоту села, займаються питаннями вивозу сміття та контролюють сміттєзвалища, які розташовані за межами населеного пункту.

Усе це перебуває під контролем жінок — жіночої спільноти в селі.

Також багато наших жінок займаються підприємницькою діяльністю, де вже у великих масштабах вирощують городину і розводять кіз, поросят - і все це на їхні руки, усе майже вручну. Сьогодні ще наші жінки дуже велику роль виконують в тому, щоб допомагати військовим на фронті - у приготуванні консервації, їжі, заготовок, одежі та всіх необхідних засобів гігієни

Отже, жінки є головною двигуном розвитку в селі.