"Міністр як божество": які спадщини залишає Федоров?

"Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині! Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе!". Книга Екклезіястова

"Робота в міністерстві - це справжнє божественне покликання, адже ти формуєш основи гри. Де ще можливо створювати правила для мільйонів людей? Це справді щось божественне, і, мабуть, більше нікого не знайдеш," - так охарактеризував свою діяльність на посаді колишній віцепрем'єр і міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.

Протягом більше ніж шести років перебування при владі він став частиною уряду, який утримувався на своїй позиції, мабуть, найдовше в новітній історії України. За цей період Федоров дійсно ініціював нові правила та суттєво вплинув на різні ринки, як у цивільному, так і у військовому секторах. Навколо Міністерства цифрової трансформації сформувалася екосистема державних технологічних ініціатив, головним проєктом якої став застосунок "Дія".

В чому секрет, здавалося б, "вічного" очільника Мінцифри? Чи є у Федорова власні скелети в шафі? І чи справді робота його міністерства протягом цих років була бездоганною з репутаційної точки зору?

Європейський парламент вирішив дослідити, яким чином Федоров здобув статус одного з найвпливовіших міністрів в Україні сьогодні, залишаючи при цьому міцні зв’язки з президентом Володимиром Зеленським. Які ж були його основні успіхи та невдачі — як особисті, так і на рівні інституцій? І які перспективи чекають Міністерство цифрової трансформації після його відставки?

До приходу у велику політику, якщо не рахувати балотування під 166 номером у партії Геннадія Балашова "5.10", Михайло Федоров займався бізнесом. У 2013 році у Запоріжжі він заснував власну діджитал-агенцію SMMSTUDIO, яка допомагала компаніям залучати нових клієнтів і збільшувати продажі через рекламу в соціальних мережах.

Федоров познайомився з Зеленським приблизно за шість місяців до виборів президента в 2019 році. На той час його компанія співпрацювала з командою "Кварталу 95" у розробці веб-сайту та онлайн-просуванні. Незабаром після цього Федорова запросили показати результати його роботи Зеленському, який високо їх оцінив. Ця зустріч стала початком їхньої співпраці, яка згодом призвела до участі Федорова у виборчій кампанії та розробці цифрової стратегії.

По суті, екс-глава Міністерства цифрової трансформації був відповідальний за цифрову стратегію під час президентської кампанії Володимира Зеленського, включаючи створення та розвиток платформ на YouTube, Instagram, Facebook і Telegram. Його участь у двох виборчих кампаніях - президентській та парламентській "Слуги народу" - забезпечила йому перше визнання в суспільстві.

У липні 2019 року Федоров пройшов до Верховної Ради 9-го скликання у першій десятці партійного списку "Слуг". Народним депутатом він попрацювати не встиг, адже вже в перший день роботи парламенту його призначили віцепрем'єр-міністром і міністром цифрової трансформації в новому Кабміні. Так, у 28 років Федоров став наймолодшим міністром в історії України, очоливши Мінцифри, яке, по суті, створювалося особисто під нього.

"Я бачу майбутнє, де держава вміщується у смартфон," - зазначив президент Зеленський на початку свого терміну, охарактеризувавши себе як "наївного мрійника". Реалізація цієї концепції була передана у руки Федорова.

Для втілення цієї ідеї, а саме - запуску "Дії", знадобилося всього кілька місяців. У лютому 2020 року Міністерство цифрової трансформації представило мобільний додаток, в якому стали доступними цифрове водійське посвідчення та свідоцтво про реєстрацію автомобіля.

За перші два місяці "Дію" завантажили понад 2 мільйони користувачів, а сьогодні їх кількість перевищує 23 мільйони.

Концепція "Дії" полягала у трансформації державної бюрократії в зручний сервіс, який завжди доступний та непомітний для користувачів. Це створює парадокс у всій історії Міністерства цифрової трансформації та його керівника: з ростом успішності цифровізації та спрощенням державних послуг, команда міністерства, зокрема й сам Федоров, здобували дедалі більшу політичну значущість та помітність.

Однією з ключових причин успіху Міністерства цифрової трансформації стало вміння Федорова пропонувати президенту ідеї, які викликали його зацікавленість, а також швидко втілювати їх у життя. На початкових етапах це виглядало як історія про позитивні перетворення. Зокрема, йдеться про цифровізацію реєстрів, спрощення частини послуг для громадян, а також запуск сервісів, які усували черги та зменшували бюрократичні перепони.

Проте, поряд із практичними підходами, з’являлися й ініціативи, які виглядали щонайменше незвично або явно популістично. Наприклад, пропозиція забезпечити близько 9 мільйонів пенсіонерів смартфонами в обмін на вакцинацію.

Окремий напрямок роботи - спроби "експортувати Дію". Про це говорили роками, але на практиці все впиралося в те, що інші держави або вже мали власні рішення, або не були готові купувати український продукт як готову систему.

Публічно звучали заяви про зацікавлення з боку різних країн, зокрема Естонії, але підтверджених контрактів так і не з'явилося. На цьому тлі виникла нова ідея - перетворити "Дію" на більш комерційну структуру, яка з часом могла б заробляти і частково "самоокуповуватися". Про це міністр почав говорити публічно з травня 2025 року, але відчутного фінансового результату поки не видно.

Ще один ключовий аспект стилю Мінцифри полягає в оперативному реагуванні на кризові ситуації. Команда була здатна швидко зреагувати на актуальні теми, які ставали пріоритетами для держави, і перетворювати це на політичні переваги для себе в Офісі президента.

У період пандемії Міністерство цифрової трансформації впровадило сертифікати вакцинації в додатку "Дія". Одночасно відомство почало активніше інтегрувати електронну систему охорони здоров'я, пов'язуючи її з цим застосунком.

З одного боку, це розв'язало проблему: людям не треба було їхати в лікарню чи шукати документи офлайн. З іншого боку, такий "кризовий режим" мав побічний ефект. Частина проєктів у сфері eHealth, які до того розвивалися своїм темпом, відсувалися на другий план заради задач "тут і зараз".

У 2021 році від джерел у секретаріаті Кабінету Міністрів України агенція "Економічна Правда" неодноразово чула просту формулу, яка окреслювала політичну значущість Федорова. Коли в уряді виникають суперечки, наприклад, між Міністерством охорони здоров'я та Міністерством цифрової трансформації, рішення зазвичай ухвалюється на користь Мінцифри. Це пояснюється тим, що Федоров здобув довіру президента ще під час виборчої кампанії 2019 року, а його прямий зв'язок з главою держави робив його проєкти пріоритетними для всієї влади.

Цей формат мав і свою іншу сторону. Чим більше проєктів спирався на політичний авторитет міністра, тим більше вони були залежними від його особистого залучення.

У 2023 році Федоров відкрито заявив, що бере участь приблизно в 45 проєктах одночасно, що багато в чому пояснює ситуацію. Коли виникають труднощі або його заступникам потрібна допомога, Федоров змушений особисто втручатися. Це призводить до збільшення кількості напрямків, але в той же час система стає залежною від однієї особи, що з часом починає негативно позначатися на її функціонуванні.

Окремою лінією роботи Мінцифри стало посередництво між державою і технологічним сектором. Команда говорила мовою ІТ, користувалася знайомими бізнесу інструментами, будувала міністерство як стартап, із KPI, а згодом і з OKR (методологія постановки цілей). Мінцифри позиціонувало себе як центр, який має допомагати ІТ-екосистемі розвиватися, залучати інвестиції і взаємодіяти з державою.

Найзначнішим досягненням цієї ініціативи стало запровадження правового та податкового середовища "Дія City". Основна мета полягає в створенні чіткіших умов для функціонування ІТ-компаній та легалізації моделі роботи з контрактниками, забезпечуючи при цьому стабільність бізнесу.

На початковому етапі ідея зазнала жорсткої критики, а представники ІТ-сектору охрестили її "цифровим колгоспом", що змусило команду тривалий час працювати над переконанням ринку. "Дія City" було запущено взимку 2022 року, всього за кілька тижнів до початку масштабного конфлікту.

Наразі кількість резидентів правового режиму становить уже понад 3,4 тис., але обережність у частини компаній зберігається. Часто вони заходять через окрему юрособу і поступово "заводять" людей, тестуючи правила на практиці.

При цьому проєкт мав і репутаційні удари. Серед резидентів періодично знаходили компанії, які складно назвати технологічними, а також пов'язані з гральним бізнесом. Це кидало тінь на заявлену прозорість правил.

Несмотря на конфликты и критику, Федоров проявлял необычайную для Украины политическую устойчивость. Он пережил несколько смен правительств и продолжал оставаться ключевой фигурой для Зеленского в вопросах цифровых решений.

Навколо цього виник ще один аспект. Часто Федоров виконував роль не лише міністра цифровізації, а й універсального "посередника" у технологічних справах. Наприклад, у дебатах щодо Telegram його позиція мала значний вплив на те, наскільки серйозно держава готова обговорювати ризики, пов'язані з цим месенджером, та можливі обмеження його функціонування, як неодноразово зазначали співрозмовники ЕП.

Одночасно в технологічному середовищі існує неоднозначне ставлення до Федорова. Частина підприємств висловлює вдячність за те, що міністерство прислухається до ІТ-сектору та здатне реалізовувати проєкти до їхнього успішного завершення. Інша ж частина утримується від тісної співпраці, зберігаючи ввічливість, але не прагнучи до близьких контактів із державними структурами.

Найскладніші відносини Мінцифра мала з кіберспільнотою. Проблеми почалися з необережної фрази колишнього віцепрем'єра про те, що "роль кібербезпеки перебільшена".

Після кібератак на державні сервіси на початку 2022 року, коли в ніч з 13 на 14 січня десятки урядових вебсайтів стали мішенню для хакерів, а на деяких зламаних ресурсах з'явилися погрози на адресу українського народу, ці слова не раз спливали в його пам'яті. Це стосувалося, зокрема, кібератак на реєстраційні системи Міністерства юстиції та функціонал "Укрзалізниці".

У кіберсередовищі звучала проста оцінка: "він у цьому не розбирається". Через це Федоров з часом почав дистанціюватися від цих тем.

У світлі цих подій питання безпеки платформи "Дія" знову стало предметом обговорення в суспільстві. Це особливо загострилося після того, як ФБР оголосило в розшук 22-річного російського хакера Аміна Стігала, який має зв'язки з військовою розвідкою РФ, через його участь у кібератаці на Україну в січні 2022 року. За інформацією американських слідчих, після зламу урядових ресурсів зловмисники виставили на торги дані 13,5 мільйона користувачів порталу "Дія".

Мінцифра стверджує, що "Дія" не має в своїй базі персональної інформації користувачів, а сам додаток не зазнавав злому.

У 2025 році міністр знову звернув увагу на питання кібербезпеки, призначивши Віталія Балашова своїм заступником, відповідальним за кібербезпеку та хмарні технології. Експерти в галузі кібербезпеки, з якими спілкувалася ЕП, відзначали, що Балашов має бездоганну репутацію на ринку. Для багатьох це кадрове призначення виглядало як спроба зміцнити слабкі місця, залучивши людину, якій довіряють у професійному середовищі.

Ще однією важливою перевагою Мінцифри було те, що багато її ініціатив практично не вимагали витрат з державного бюджету. Федоров успішно налагодив співпрацю з міжнародними партнерами та донорами, які були готові фінансувати проекти в сфері цифровізації, антикорупційних заходів і програм підвищення цифрової грамотності. Держава часто надавала політичну та адміністративну підтримку, тоді як основні кошти надходили з грантів. Саме так у свій час реалізувалися основні елементи платформи "Дія".

Проте навіть у цій схемі виникали ризики для репутації. Наприклад, «Економічна правда» повідомляла про ситуацію, пов'язану з цифровими платіжними рішеннями в додатку «Дія». Вона стосувалася ТОВ «Фінансова компанія "Єдиний простір"», яке здійснювало онлайн-платежі через державний портал та додаток «Дія», отримуючи процент з кожної транзакції. Крім того, виконавчим директором цієї фінансової установи був один із керівників онлайн-казино Pin-Up.

В Мінцифри офіційно заперечували наявність будь-якого зв’язку та стверджували, що ці події розвивалися незалежно одна від одної. Проте, після введення санкцій проти Pin-Up, платіжну систему все ж довелося змінити.

Найбільш складною проблемою, з якою Мінцифра змушена була зіткнутися в ролі кризового менеджера, є забезпечення мобільного зв'язку під час перебоїв з електропостачанням. Базові станції (БС) не здатні тривалий час функціонувати без стабільного живлення, а для забезпечення надійного зв'язку необхідні акумулятори, генератори, логістика пального та достатньо часу для масштабування на тисячі об'єктів.

Мінцифра діяла одразу в кількох напрямках. Вона спростила процеси будівництва та модернізації станцій, прагнула вирішити питання підключення важливих вузлів критичної інфраструктури та вимагала від операторів збільшення резервних джерел живлення.

Улітку 2024 року, коли спека та обстріли електростанцій призвели до відновлення відключень, стало зрозуміло, що вжитих заходів виявилося недостатньо. У цей момент Зеленський виставив вимогу, щоб безперебійні системи могли функціонувати протягом 10 годин під час відключень. Ринок усвідомлював, що реалізувати це в задані терміни практично неможливо, але ніхто не наважився висловити цю думку вголос.

У підсумку вимоги переглядалися, а реальність підштовхнула до іншої моделі, зокрема до закупівлі тисяч генераторів і системного накопичення резерву пального.

Важливо додати, що результат усе ж є. У порівнянні з 2022-2023 роками мережі операторів тримаються значно краще, навіть якщо якість зв'язку під час тривалих відключень далека від ідеальної. Це один із випадків, який Мінцифра може записувати собі в плюс, попри конфлікти, жорсткі рішення і нервову комунікацію.

Велика війна стала каталізатором змін для Міністерства цифрової трансформації. Акцент на реформах і цивільних послугах поступився місцем міжнародній цифровій дипломатії та співпраці з провідними технологічними компаніями світу.

Одним з перших і найбільш значущих етапів було встановлення безпосереднього зв'язку Федорова з Ілоном Маском. Це стало вирішальним фактором для України, яка змогла швидко отримати значну кількість терміналів Starlink.

Для цивільного населення на деокупованих і прифронтових територіях це означало відновлення зв'язку під обстрілами, а для військових - можливість у перші місяці війни фактично вибудувати систему управління та комунікацій на супутниковому інтернеті.

У певному розумінні Starlink став технологічною перевагою України порівняно з Росією. Проте з плином часу зміна публічних висловлювань Маска та його політичні заяви перетворили цю перевагу на потенційний ризик. На цьому етапі роль Федорова як посередника фактично вичерпалася.

Паралельно Мінцифри працювало з іншими міжнародними партнерами над розгортанням резервних дата-центрів за кордоном. Частину критичних державних даних і сервісів перенесли за межі України, щоб убезпечити їх від фізичного знищення внаслідок ударів по інфраструктурі.

З часом стало очевидним, що традиційна дипломатія та цифрові інструменти вже не є достатніми. Війна швидко перейшла на нові технологічні рівні, а виклики ставали все більш серйозними. Увага Федорова поступово перемістилася від західних столиць і зустрічей з партнерами до реальних подій на фронті.

У той час почали виникати ініціативи, що об'єднували зусилля Мінцифри, Міністерства оборони та Держспецзв'язку. Одним із таких проєктів стала платформа Brave1, яка за допомогою грантової підтримки сприяла розвитку ринку дронів, радіоелектронної боротьби, сенсорних технологій та військових стартапів. Фактично, держава почала активно фінансувати молоді команди, якщо їхні інновації відповідали потребам на фронті.

У той же час Федоров брав участь у менш відомих проектах, зокрема в закритих підрозділах, що займалися тестуванням нових військових технологій під назвою Next, які могли суттєво змінити перебіг бойових дій. Однією з основних стратегій стало налагодження масового виробництва дронів для компенсації недостатньої кількості артилерії.

Протягом останніх трьох років основна увага міністра була зосереджена на війні. Команди, які могли б реалізувати ці проєкти, вже не так активно формувалися в Мінцифрі, а більше в інших організаціях, зокрема в Держспецзв'язку та оборонному секторі. Під час змін у складі кадрового апарату Федоров часто буквально "переміщав" своїх співробітників, створюючи нові команди, щоб зберегти динаміку роботи.

Натомість цивільні питання, такі як стан ІТ-ринку, падіння експорту його послуг та проблеми компаній під час війни, поступово відходили на другий план. І це було системною особливістю Мінцифри: відомство з самого початку будувалося під одну фігуру й працювало за логікою особистого політичного мандата від президента. Коли увага міністра зміщувалася, інші напрями неминуче сповільнювалися.

З часом Федоров все більше занурювався в оборонний сектор. Деякі його колишні колеги з Міністерства цифрової трансформації зайняли важливі позиції в Міністерстві оборони. Зокрема, Катерина Черногоренко, яка раніше займалася цифровими медичними послугами, а також Станіслав Банік — колишній керівник "Дії", тепер залучений до ініціативи "Армія+".

Вплив Федорова на цифрові продукти в оборонному секторі виявився настільки вагомим, що він фактично брав участь у прийнятті рішень ще до офіційного перерозподілу повноважень у державному апараті. Яскравим прикладом цього є застосунок "Армія+", який формально належить до проєктів Міноборони, проте основні рішення щодо його подальшого розвитку були ухвалені саме за участю Федорова.

Згідно з інформацією, отриманою від джерел ЕП, після відставки Федорова функції міністра цифрової трансформації тимчасово виконуватиме Олександр Борняков. Він є частиною міністерства з моменту його заснування. У своїй діяльності в Мінцифри Борняков займався проектами "Дія.City" та єРезиденство, а наразі його увага зосереджена на питаннях європейської інтеграції у відомстві.