"Гнів зосереджує. Атака знищує": бугуртний спорт як метод психічної реабілітації військовослужбовців.
У вівторок, 1 липня, ініціатива "Ветерани цивільні Петрос" спільно з проектом "Бугурт Січ" організували в Івано-Франківську середньовічні бої. Бугурт – це відтворення лицарських поєдинків, що має історичні корені. Про особливості бугуртного спорту та його позитивний вплив на психологічне відновлення ветеранів розповідає видання "Репортер".
Засновник громадської організації "Асоціація бугуртного спорту України", ветеран і чемпіон світу з бугурту Ігор Парфентьєв, каже, що цей спорт не тільки про лицарів, які бʼються, а цілий культурний пласт.
У цьому спорті задіяні реконструктори, майстри, музиканти, люди, які займаються рольовими іграми, стрільбою з лука, арбалета. Тобто це величезна спільнота, такий собі пасіонарний кістяк, -- говорить Ігор Парфентьєв.
Бої часто проходять на історичних фестивалях. Зазвичай весь інвентар учасники роблять своїми руками. Зараз з бугуртом в Україні непросто - війна внесла свої корективи.
Чимало спортсменів, які практикували цей вид спорту, вирушили на фронт. Це сталося спочатку в 2014 році, а потім знову в 2022-му. На сьогоднішній день в Україні залишилося обмаль активних атлетів, оскільки більшість з них перебуває на війні, -- зазначає Ігор Парфентьєв.
Термін "Бугурт" має свої корені в давньонімецькому слові, що означає "ударити". Цей вид спорту виник у середньовіччі серед воєнної еліти. Сьогодні його застосовують також для психологічної реабілітації військовослужбовців.
Під час своїх відвідувань чемпіонатів я зауважив, що багато команд з різних країн у бугурті складаються з ветеранів, -- ділиться своїми спостереженнями Ігор Парфентьєв. -- Я вирішив глибше вивчити це питання і прийшов до висновку, що цей вид спорту виявляється особливо популярним серед ветеранів. Тоді я запропонував реалізувати відповідний проєкт. Коли він запустився, ми зрозуміли, що це справді приносить користь.
Після повернення в цивільне життя ветерани можуть гостро реагувати на доторки та кроки ззаду. А бугурт дуже контактний, він допомагає пом'якшити реакцію. Зі слів Ігоря, він неодноразово бачив як після лицарських боїв ветерани обіймаються, сидять біля багаття, діляться історіями.
Бугурт слугує способом для вираження емоцій. Після війни у людей часто накопичується агресія, яку необхідно звільнити.
Після війни виникає фізична потреба битися. Тіло переходить в режим захисту, де є потреба в рукопашних боях. Лють фокусує, а агресія, яку тримають в собі, руйнує, -- розповідає Ігор Парфентьєв.
Крім надання психологічної підтримки, бугуртський спорт також відновлює зв'язок з історичними подіями. У процесі історичних реконструкцій учасники мають можливість зануритися в світ давніх ремесел, лицарських поєдинків та традиційних правил.
Москалі намагаються ще й стерти нас історично. А бугурт - це їм такий удар в око, тому що він не просто показує історію, він мотивує людей цікавитися нею, -- каже Ігор Парфентьєв. -- Наприклад, навіть щоб зробити свою броню, треба розуміти, яку саме відтворити, якого періоду, якого регіону. Тобто, бугурт - це така величезна історична спільнота.
Читайте також: Бізнес асоціація Франківська допоможе ініціативі "Петрос" придбати колісні крісла для гри в баскетбол
На фестивалях під час бугуртських боїв збираються люди з різних куточків. Як зазначає Ігор, часом ветерани і цивільні не завжди знаходять спільну мову чи спільні інтереси. Проте бугурт виступає в ролі спільного елемента, що обʼєднує навіть цілі родини.
Бугурт - це не лише можливість розслабитися, а й шанс зміцнити родинні зв'язки. Адже з'являються спільні захоплення. Яка цінність в очах дітей, які спостерігають за своїми батьками, зануреними у цей вид спорту?! Це справжня фантастика! І ми втілюємо ці мрії в реальність, -- з усмішкою говорить Ігор Парфентьєв.
Громадську організацію "Асоціація бугуртного спорту України" створили у 2021 році. Зі слів Ігоря, керівники простору "ветераницивільні Петрос" звернулися до нього за допомогою у відкритті бугуртного філіалу. Проєкт "Бугурт Січ" має намір запустити школу тренерів для ветеранів та членів їх сімей.
Цей навчальний курс триватиме 9 місяців і охоплюватиме різні аспекти, зокрема психологічну підготовку, реабілітацію, бугуртну практику та організаційні навички. Випускники матимуть можливість працювати бугуртними тренерами в реабілітаційних центрах, -- зазначає Ігор Парфентьєв.
Апаратура для бугуртних змагань
За словами Ігоря Парфентьєва, Україні належить виробництво половини всього спорядження для бугурту, але під час війни не вистачає майстрів.
Є проблема: ми прагнемо придбати обладунки, але не можемо знайти майстра. І ось, через місяць, він нарешті виходить на зв'язок, і ми дізнаємося, що його забрали на військові навчання, -- розповідає Ігор Парфентьєв.
Для участі в боях на базовому рівні необхідно мати шолом, меч та щит. Хоча повний комплект обійдеться дорожче, він дає можливість змагатися в повноконтактних поєдинках.
Перед початком роботи в реабілітаційному центрі "Лісова Поляна" я провів презентацію з тренуваннями для лікарів та психологів, -- каже Ігор Парфентьєв. -- Вони сказали, якщо врахувати історію хвороби пацієнта, тобто що болить і де були травми, то можна проводити такі бої. Звісно, під наглядом тренера.
Сам Ігор за всю свою карʼєру отримав дві травми.
Одного разу я змагався з іншим тренером, який також є чемпіоном. Я вийшов на ринг без розминки і підвернув ногу. А наступного разу до нас завітав військовий, який справді захопився цим видом спорту. Він переглянув усі мої відеозаписи. Через два тижні у нас намітився спаринг, але я не одягнув захисну броню, адже вважаю себе чемпіоном. Він так мене штовхнув, що я пошкодив плече. Це було, наче бій зі своїм дзеркальним відображенням, - з усмішкою згадує Ігор Парфентьєв.
Бугуртний спорт є доступним як для військовослужбовців, так і для цивільних осіб. Для тих, хто отримав травми, створено спеціальний модульний адаптивний захист, що покриває ушкоджені ділянки тіла.
Я відвідав Superhumans, де ми організували тренування для хлопців, які змагалися прямо у своїх колісних кріслах. Це їм справді сподобалося. У м'якому спорядженні цей вид спорту доступний для всіх, а от у жорсткому - вже трохи складніше, -- ділиться Ігор Парфентьєв.
В Івано-Франківськ він взяв із собою шість наборів.
Ветеран та директор реабілітаційного центру "Нові Крила" Ігор Дільний вперше познайомився з цим видом спорту в Києві, у реабілітаційному центрі "Лісова поляна". Він зазначає, що хоча фізичні навантаження під час боїв можуть бути важкими, емоційно це приносить значне полегшення.
Ігор Дільний на фронті з 2014 року. У 2022-му воював у 93 окремій механізованій бригаді "Холодний Яр". Зараз комісований за станом здоровʼя.
Взагалі бугурт - це контактний спорт. Тут можна викинути всю свою агресію, яка накопичилася протягом дня, тижня або місяця. Це абсолютне розвантаження, - каже Ігор Дільний.
Ветеран Василь Василик в даний час проходить процес реабілітації. Він вступив на службу у 2023 році і отримав поранення в ногу 25 травня цього року. Василь зазначає, що регулярно бере участь у різноманітних заходах, зокрема організованих "Петросом".
Коли я остаточно відновлюсь, неодмінно планую випробувати цей вид спорту. Це чудова можливість вивільнити енергію та отримати порцію адреналіну, -- ділиться Василь Василик.
