Легендарний "Да Вінчі" міг би відзначати своє тридцятиріччя: 5 ключових фактів про Дмитра Коцюбайла.
Дмитро Коцюбайло, відомий як "Да Вінчі", з Івано-Франківщини цього року міг би святкувати своє 30-річчя. Він розпочав свою військову кар'єру у віці 18 років, пройшовши шлях від добровольця до легендарного командира окремої штурмової роти "Вовки Да Вінчі" у складі Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор". Весною 2022 року рота "Вовки Да Вінчі" була перетворена на 1-й окремий штурмовий батальйон "Вовки Да Вінчі", який став частиною 67-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України. Протягом своєї служби Дмитро брав участь у найгарячіших точках конфлікту на сході України, зазнав серйозного поранення, але щоразу повертався до лав. Він також став першим добровольцем, який отримав звання Героя України за життя.
"Телеграф" підготував для вас найцікавіші відомості про українського героя.
Про те, що війна почалася раніше 24 лютого "Да Вінчі" знає на власному досвіді. Прикарпатець після участі у Революції Гідності пішов захищати Україну на сході, на цей момент йому було лише 18 років. Він приєднався до Правого сектору, із представниками якого познайомився на Майдані.
Разом з іншими добровольцями його відправили до навчального центру "Десна", де почали готувати до війни. Проте навчання виявилося зовсім не тим, що могло б стати у нагоді під час зустрічі з ворогом. Він згадує: "З нас жорстоко ліпили солдатів. На Майдан ми ходили за покликом серця, а тут, навіть з розстебнутим ґудзиком, ти вже віджимаєшся. Іноді ми навіть співали пісні, коли йшли до казарми". Проте його бажання потрапити на війну було настільки сильним, що він вирішив залишитися.
Першою серйозною битвою для "Да Вінчі" стала сутичка за Покровськ. Після цього вони брали участь у боях за Карлівку, Піски та Савур-Могилу. Одне з перших жахливих спогадів залишилось від села Степанівка, де залишилася колона знищеної ворогами української техніки... Лише дивом вдалося уникнути оточення.
Спочатку, після прибуття на фронт, Дмитра призначили старшим відділення, де він керував групою з 10 побратимів, серед яких були й старші за нього. Коли командира роти підвищили до посади начальника штабу 5-го батальйону, обов'язки командування ротою перейшли до Дмитра. Таким чином, у свої 21 рік він став наймолодшим командиром роти 1-ї штурмової роти ДУК "Правий сектор".
У 2014 році в Пісках, що на Донеччині, він зазнав серйозного поранення від танкового снаряда. Один з осколків влучив йому в обличчя, розірвавши губу та вибивши зуби. Інший осколок призвів до перелому ключиці, і лікарям довелося імплантувати стабілізуючу пластину, оскільки також були пошкоджені ребра.
Проте Дмитро не став відпочивати на лікарняному ліжку; як тільки лікарі зменшили кількість процедур для лікування його травм, він залишив медичний заклад. Відвідавши своїх рідних у Закарпатті, він повернувся до служби.
1 грудня 2021 року Володимир Зеленський, президент України, удостоїв Коцюбайла звання Героя України, вручивши йому орден "Золота Зірка". Це визнання було надане за його особисту відвагу, проявлену під час захисту суверенітету та територіальної цілісності країни. Завдяки цьому Коцюбайло став першим добровольцем, який отримав це почесне звання за життя.
Ім'я Дмитра Коцюбайла навіки вписане не тільки в історію України, а й до Національного реєстру рекордів. Бійці його роти власноруч виготовили малий герб України зі 122 гільз. Цей металевий тризуб потрапив до реєстру рекордів як найбільший тризуб, зроблений із гільз протитанкових снарядів. Меморіал присвятили загиблим добровольцям.
Дмитро походить з села Задністрянське Івано-Франківської області, а його прадід воював у складі Української Повстанської Армії. Дмитру про це розповідала бабуся. Тоді це було якоюсь романтикою, пригодами і він навіть рив окопи. Хлопчиськом під враженням теленовин про війну у далекому Іраку (2002 року) рив "криївку" -- у мирній Україні тоді жодної війни не передбачалося. Стали у пригоді дитячі навички набагато пізніше, коли стало потрібно створювати надійні укриття для бійців підрозділу на донецькій землі.
Дмитро Коцюбайло втратив життя 7 березня 2023 року поблизу Бахмута, коли його вбила ворожа артилерія. У листопаді 2024 року в Києві на Аскольдовій могилі було відкрито пам'ятник на його честь.
Раніше "Телеграф" писав про те, як виглядає могила видатного "Да Вінчі". На пам'ятнику Дмитра зображено з автоматом у руках, а поруч знаходяться три вовки – символи побратимів з батальйону "Вовки Да Вінчі". У червні 2024 року на могилах Дмитра Коцюбайла, Павла Петриченка та Андрія Пільщикова стався акт вандалізму: було пошкоджено таблички, лампадки та квіти. Завдяки записам з камер спостереження правоохоронці змогли ідентифікувати порушницю, яку затримали та направили до психіатричної лікарні на 60 днів.
