"Комарики" створюють дрони: як функціонує збірний центр у Франківську.
Хаб "Комарики" в Івано-Франківську починався як невелика ініціатива, що з часом перетворилася на постійний простір із командою волонтерів, 3D-принтерами та майстернею. Зараз тут збирають, ремонтують і тестують дрони для війська.
Проект "Комарики" був започаткований Романом Прокопишиним, колишнім фахівцем у сфері ІТ та інструктором з парашутного спорту. Після початку війни він занурився в інженерію дронів і заснував власний центр, як повідомляє видання "Репортер".
Як зазначив Роман Прокопишин, у 2023 році чимало людей виявили бажання займатися збором або ремонтом дронів, але їм бракувало як приміщення, так і необхідних інструментів.
Якщо ви купите неправильні інструменти, наприклад, паяльник недостатньої потужності, то воно просто не буде працювати. Тому я хотів зробити таку мінімайстерню, куди будь-хто може прийти й позбирати дрони, - каже Роман.
На початку це була просто творча майстерня "для задоволення". Невелика група людей збиралася, щоб створювати дрони. З часом число охочих зростало. Дехто залишався, інші йшли, але врешті-решт виникло стабільне ядро волонтерів, які регулярно відвідують майстерню.
У хабі також займаються 3D-друком. За словами Романа, запитів на надруковані деталі зараз дуже багато, і фактично без обмежень.
У цьому місці виготовляють різноманітні елементи для дронів: кріплення для камер, внутрішні частини, а також корпуси та елементи для мін. Зазвичай військові або волонтери надсилають файл, який потрібно втілити у матеріалі. У хабі його друкують і відправляють далі.
У мене був свій 3D-принтер, я почав друкувати на ньому. Потім ми зробили збір, докупили ще два, а пізніше мій товариш задонатив ще на півтора принтера, я доклав свої кошти - і в нас зараз вже п'ять принтерів. Вони роблять приблизно 100 корпусів для мін на день, - розповідає Роман Прокопишин.
Скласти легше, ніж ремонтувати
Невдовзі до хабу почали надходити несправні дрони. Їх приносили як цивільні особи, так і військові. У цьому місці їх відновлювали, перевіряли та приводили до належного функціонального стану. Як зазначив Роман, процес ремонту дрона є більш складним, ніж збирання нового.
Аби зремонтувати, тобі треба витратити дуже багато часу, щоб знайти причину, чому він не працює. А вже потім щось з ним робити. На початку повномасштабки таких поламаних дронів надсилали дуже багато, зараз вже менше, - каже Прокопишин.
Зазвичай дрони, які збирають або переробляють у хабі "Комарики", перед тим, як потрапити до військових, проходять обліт. Під час обльотів дивляться: як дрон тримається в повітрі, як реагує на керування, чи добре працює камера тощо. Якщо він поводиться нестабільно, його повертають у майстерню і переробляють.
Обльоти також потрібні для того, щоб зрозуміти, як дрон поводиться саме з тим навантаженням, яке на ньому стоїть. Один і той самий корпус може працювати по-різному залежно від ваги, розташування електроніки або типу зв'язку. Тому навіть після дрібних змін у дроні його знову піднімають у повітря, - пояснює Роман Прокопишин.
Це знімає ризик того, що дрон відправлять "сирим" або з помилками, які на фронті можуть коштувати життя.
Свій перший дрон Роман Прокопишин збирав з налобним ліхтариком, бо не було світла. Пробував різні варіанти, дивився, що працює, а що ні. Зараз він згадує ті перші пташки як приклад - "так робити не треба".
Навчитися може кожен
Приходять до хабу "Комарики" і студенти. Частина з них із коледжу, де навчався сам Роман Прокопишин. З часом він почав там і викладати.
Приходять приблизно 12 студентів, і вони проводять півдня за заняттями: одні займаються виготовленням, інші — пайкою. Іноді у них є можливість виїжджати на польоти разом з нами. Це їх дуже цікавить, адже вони вміють управляти своїми FPV-дронами. У нашому коледжі ми започатковуємо нові дисципліни, такі як "Інженерія безпілотних літальних апаратів" та "Інженерія мультироторних систем і програмування дронів", щоб розвивати цю галузь і в освітньому процесі, — зазначає Роман.
Окрім студентів, у хаб приходять і інші люди без технічної освіти. За словами Романа, навчитися може кожен, якщо є бажання.
"Ми вже можемо формувати унікальну колекцію людей з незвичайними професіями, які відвідують нас для навчання управлінню дронами," — зазначає Прокопишин.
Роман запевняє, що навчитися літати на пташках не важко, головне бажання. Якщо відпрацьовувати по декілька разів, далі буде значно легше.
Дехто витрачає на це 40 годин, інші — 20. Але, виходячи з мого досвіду, я впевнений, що будь-яка людина може навчитися літати, якщо в неї є руки, - усміхається Роман Прокопишин.
Роман зазначає, що процес збору дронів є дещо складнішим. Він порівнює цю навичку з водінням автомобіля. На його думку, керувати машиною – це одне, а вміти безпечно пересуватися та вирішувати непередбачувані ситуації – зовсім інше. Ситуація зі збором дронів аналогічна: хоча освоїти базові принципи можливо, для ефективного вирішення проблем, що можуть виникнути під час роботи, необхідні глибші знання.
Отже, ми зосереджуємося на навчанні основ інженерії, тобто формуємо певний технічний фон. Це дозволяє людям усвідомлювати, як правильно встановлювати антени, які фактори впливають на зв'язок, як коректно підключити пульт та налаштувати дрон тощо. Таким чином, коли пілот стикається з якоюсь проблемою, він може швидко і ефективно її розв'язати, - зазначає Роман.
Цей хаб запрошує нових учасників – тут вам нададуть всі необхідні знання та допомогу. З командою "Комариків" можна зв'язатися через їхні профілі у соціальних мережах.
