Історія Революції Гідності через призму судових процесів: трагедія на Інститутській 20 лютого.

Зображення: facebook/Майдан 18-20 лютого. Як все відбувалося. Сучасна ситуація із справами Майдану Справи Майдану – це загальний термін, який охоплює кримінальні справи, пов’язані із злочинами проти учасників Революції Гідності, що розпочалася в листопаді 2013 року. Наразі налічується більше 300 таких справ.

Умовно кажучи, їх можна класифікувати за епізодами — подіями або етапами Революції Гідності, під час яких влада вчиняла правопорушення щодо протестувальників. Це:

Розгін протестувальників на Майдані 30 листопада 2013 року.

події на Банковій 1 грудня 2013 року;

штурм, що відбувся в ніч з 10 на 11 грудня;

анулювання водійських прав за поїздку до Межигір'я 29 грудня.

ухвалення авторитарних законів 16 січня;

майбутні події на вулиці Грушевського, починаючи з 19 січня;

перші злочини в січні;

насильство та арешти демонстрантів поза межами Майдану;

розгортання насильства, фізичні напади та арешти в різних областях;

й найтрагічніші події під час мирної ходи до Верховної Ради 18 лютого, штурм майдану в ніч з 18 на 19 лютого;

розстріл на вулиці Інститутській 20 лютого 2014 року.

вбивство Василя Сергієнка та кілька інших випадків.

У кожній серії представлено кілька справ. Зазвичай, підозрюваними виступають як організатори, так і виконавці різних етапів, чию провину вдалося довести в ході розслідувань.

2024 рік був дуже важким для справ Майдану.

Изображение: EPA/UPG

Незважаючи на виникнення нових підозр, обвинувальні акти регулярно надходять до суду, де щотижня проходять близько 30 засідань у справах Майдану. За останній рік суди закрили найбільшу кількість кримінальних проваджень — кілька десятків. Це сталося через те, що минув 10-річний термін давності для притягнення до відповідальності. Таким чином, держава має обмежений час для проведення розслідування та винесення рішення, яке набере чинності. Це правило стосується справ, пов'язаних із серйозними злочинами, якщо обвинувачений не ухиляється від слідства, що стосується більшості випадків Майдану, зокрема тих, що сталися до 18-20 лютого 2014 року. Справи закриваються не автоматично, а лише за поданням обвинуваченого. Існують також ті, хто вирішив продовжувати судовий процес. Проте навіть у випадку винесення обвинувального вироку, покарання для засуджених не буде виконано.

"Проте це ще не найгірша ситуація," — зауважує Оксана Михалевич, адвокат, що представляє інтереси постраждалих під час подій на Майдані. "Набагато більш тривожною є те, що до закінчення термінів розслідування справ про вбивства протестувальників залишилося всього 4 роки. Звісно, існують особливості щодо заочних судових процесів і злочинів, за які передбачено довічне ув'язнення, але, на мою думку, не варто на це сподіватися, враховуючи реалії сучасного судочинства. Більшість судових рішень не лише не змогли чітко визначити, що правоохоронці звільняються від кримінальної відповідальності за скоєні злочини (використовуючи загальні формулювання, на кшталт "звільнити особу, що обвинувачувалася" або "звільнити на підставі статті 49"), але й часто навіть не надають детального опису обставин злочину: місця, часу, дій правоохоронців та протестувальників, а також обстановки, в якій ці злочини відбувалися."

Наразі представники потерпілих працюють над виправленням ситуації, зокрема, в касаційній інстанції. Вони прагнуть домогтися того, щоб у судових рішеннях про закриття справи судді зафіксували деталі, пов'язані з діями конкретних правоохоронців, а також специфічні обставини, місця та час подій. Це має відбуватися навіть без притягнення цих осіб до відповідальності.

Зображення: facebook/Oksana Mykhalevych Оксана Михалевич, представниця потерпілого, поруч із Печерським судом.

Уявіть собі, що через 10-15 років ваша дитина, або ж через 50-100 років ваші внуки чи правнуки вирішили звернутися до штучного інтелекту, аби дізнатися про події на Майдані (у центрі Києва та інших містах) в період з листопада 2013 по лютий 2014 року. Які обставини передували російському вторгненню в Україну та жахливій війні, що настала потім? Яку інформацію вони знайдуть або почують у відповідь?

У кращому випадку, щось на кшталт: якісь (тобто не встановлені судом) правоохоронці щось там МОЖЛИВО перевищували (владу та службові повноваження). Тобто, керував побиттям чи бив людей, безпідставно затримував та фальсифікував документи, не конкретний командир такої-то роти такого-то полку міліції особливого призначення "Беркут". Ні. Просто певні особи МОЖЛИВО перевищували службові повноваження.

Чому я вже двічі написала капслоком те "можливо"? Бо деякі судді (першої, апеляційної та навіть касаційної інстанцій) вважають, що для закриття справи не потрібно навіть встановлювати сам ФАКТ ЗЛОЧИНУ.

Google, штучний інтелект або інше джерело інформації можуть продемонструвати відеоматеріали або розповісти про те, як особи в чорному або камуфляжному одязі завдавали ударів людям.

Проте чи можна вважати це злочином? Які причини його виникнення? Відповіді на ці запитання бракує. Принаймні, немає жодних офіційно задокументованих юридичних висновків, -- зазначає Оксана Михалевич, представник постраждалих.

На жаль, уявляти собі ситуацію з майбутнім, яке настане за 10 чи 100 років, стає непотрібним — воно вже є реальністю. Події Революції Гідності стали невід'ємною частиною шкільної програми з історії України і, зокрема, включені до Національного мультимедійного тесту (НМТ), який незабаром складатимуть абітурієнти. Лише варто заглянути в деякі шкільні підручники або посібники для підготовки до НМТ, щоб усвідомити, наскільки серйозною є проблема відсутності вироків і встановлення фактів злочинів у рішеннях про закриття кримінальних проваджень. Викривлене сприйняття історії Революції Гідності вже відображається в навчальних матеріалах та у свідомості людей.

Проте, судовий процес у більш ніж ста справах все ще триває. Актуальним залишається питання доведення їх до ухвалення вироків. Це також стосується трагедій, що сталися під час розстрілів на вулиці Інститутській у Києві 20 лютого 2014 року.

Изображение: EPA/UPG Розстріли на Інститутській 20 лютого 2014 року

20 лютого 2014 року на Майдані Незалежності внаслідок вогнепальних поранень загинуло 48 протестувальників, а щонайменше 90 осіб отримали поранення від куль. (Тут ви можете ознайомитися з повним списком загиблих під час подій на Майдані).

За даними слідства, до вбивств причетні працівники севастопольського "Беркуту", "чорна рота" київського "Беркуту" під керівництвом Садовника, заступник командира полку Янішевський та бійці підрозділу "Омега". В організації насильницьких злочинів 18-20 лютого 2014 року звинувачують експрезидента Віктора Януковича та керівників силового блоку часів Майдану.

У справі, що стосується високопосадовців, фігурує десять обвинувачених. Усі вони покинули територію України, тому їх судитимуть за спеціальною процедурою (in absentia), тобто заочно. Серед них є колишні:

— Віктор Янукович, глава держави України.

-- міністр внутрішніх справ України Віталій Захарченко;

Заступник голови Міністерства внутрішніх справ України Віктор Ратушняк.

Голова Служби безпеки України Олександр Якименко.

-- перший заступник голови СБУ - керівник Антитерористичного центру Володимир Тоцький;

-- міністр оборони України Павло Лебедєв;

-- начальник Головного управління - командувач внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України Станіслав Шуляк;

в.о. керівника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в столиці Валерій Мазан

Заступник керівника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Києві, а також начальник підрозділу міліції громадської безпеки - Петро Федчук.

Командир підрозділу міліції спеціального призначення "Беркут", що підпорядковується Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України в столиці, Сергій Кусюк.

За інформацією слідства, у період з 18 по 20 лютого 2014 року вищі посадовці віддавали розпорядження та ухвалювали рішення, які стосувалися незаконного використання працівниками правоохоронних органів спеціальних засобів, військової техніки та вогнепальної зброї для придушення протестних акцій у центрі столиці. Це відбувалося без належних підстав і з порушенням чинних законів. Крім того, ці особи організували штурм Майдану під прикриттям "антитерористичної операції", а також 20 лютого віддали наказ відкривати вогонь по мітингувальниках. Всі ці дії здійснювалися з перевищенням службових повноважень та без жодних законних підстав.

Зображення: facebook/Майдан 18-20 лютого. Як це відбувалося.

ДБР скерувало обвинувальний акт до суду ще у жовтні 2023 року. Приблизно пів року вирішувалося питання підсудності справи. І ось вже майже рік у Броварському суді триває підготовче провадження. Суд вирішує процесуальні питання, щоб визначити, чи можна призначити справу до розгляду по суті. В цьому процесі є онлайн-трансляція засідань. Є сподівання, що у березні 2025 року нарешті розпочнеться розгляд по суті й почнуть оголошувати обвинувальний акт.

Це дуже велика та важлива справа. Мова про найтрагічніші дні Революції Гідності 18-20 лютого 2014 року. Загалом у справі -- понад 950 потерпілих. Рішення у цій справі має не тільки визначити покарання та ступінь вини експрезидента Януковича та керівників силового блоку у вбивствах та пораненнях учасників Майдану.

Цей процес повинен висвітлити та задокументувати події, які суттєво вплинули на хід історії. Він має надати аналіз дій високопосадовців і, зокрема, розкрити вплив Російської Федерації на рішення тодішнього українського керівництва.

Проте залишається невизначеним, чи дізнаємося ми про вирок у цій справі. Чи є ймовірність, що її розгляд завершиться до лютого 2029 року? Адже саме тоді закінчуються строки давності для притягнення до кримінальної відповідальності осіб з вищого керівництва силових структур. За ці чотири роки вони можуть "раптом" виступити з клопотанням про закриття справи. У такій ситуації рішення про закриття чи продовження розгляду прийматиме суд, адже закон передбачає обидва варіанти.

Щодо правоохоронців, які вчинили розстріл людей на Майдані 20 лютого 2014 року, існує щонайменше два кримінальних провадження на стадії розслідування. Одна справа вже має вирок першої інстанції, який наразі переглядається в апеляційному суді. Крім того, чотири справи перебувають на розгляді в судах, а розгляд ще одного провадження призупинено. Більшість з обвинувачених встигли втекти.

Проте, враховуючи існуючий вирок і матеріали слідства, можна з упевненістю стверджувати, що беззбройні учасники протесту в центрі Києва 20 лютого 2014 року стали жертвами вогню з боку українських правоохоронців. Немає жодних доказів наявності "третьої" сили або "снайперів з Балтії та Грузії". Однак це не виключає можливості участі Російської Федерації, яка активно підтримувала агресивні дії тодішніх українських властей, надаючи їм матеріальні ресурси. До таких висновків дійшов, зокрема, суд присяжних, який у 2023 році виніс вирок у справі п'яти беркутівців, причетних до розстрілів на Майдані.

Зображення: Facebook Майдан, події 18-20 лютого. Як це відбувалося. Майдан 20 лютого.

Три перші жертви протестів на Майдані 20 лютого — Георгій Арутюнян, Богдан Вайда та Олександр Балюк — загинули внаслідок вогнепальних поранень від свинцевої картечі, яка використовувалася зі стандартних рушниць "Беркуту". Ці трагічні події відбулися приблизно о 9-й годині ранку поблизу пішохідного мосту на Інститутській. У цьому ж місці постраждали й інші активісти.

На сьогоднішній день перші три вбивства активістів Майдану, що сталися 20 лютого 2014 року, були пов'язані з працівниками севастопольського підрозділу "Беркут". У жовтні 2024 року до суду було передано обвинувальний акт проти командира роти спецпідрозділу "Беркут" у Севастополі Сергія Колбіна, а також його підлеглих Володимира Суходольського та Юрія Усенка, які служили в штурмовому взводі тієї ж роти.

Слідство вважає, що працівники севастопольського "Беркуту", зокрема Суходольський та Усенко, розташувавшись за бетонним бар'єром поблизу входу до готелю "Україна" на Інститутській, здійснили щонайменше шість пострілів у бік великого скупчення протестувальників. Вони використовували рушниці Форт-500, оснащені патронами з свинцевою картеччю. Після цього вони почали підійматися вгору Інститутською, намагаючись дістатися до метро "Хрещатик", і продовжували стрільбу.

За даними слідства, наказ на застосування зброї, Колбіну передав заступник командира київського полку "Беркут" Олег Янішевський, який знаходився в той час на Інститутський.

На вулиці Інститутській з'являється спеціальний підрозділ київського полку спецпризначення "Беркут", відомий також під назвою "чорна рота". Військові в чорній формі з жовтими пов'язками на руках починають активні дії. Близько 9:00, з позицій перед Жовтневим палацом, вони відкривають вогонь по протестувальниках. У складі цього підрозділу налічується 26 спецпризначенців. На чолі з ними перебуває Олег Янішевський, який командує операцією та стріляє, одягнений у сіре камуфляжне обмундирування "Беркуту", що виокремлює його з рядів бійців.

Зображення: facebook/Майдан 18-20 лютого. Як це відбувалося. Екс-заступник командира київського беркуту О. Янішевський стріляє з АК в майданівців біля Жовтневого

Протестувальники, які стали жертвами вбивства в проміжку з 9:07 до 9:15, а саме Максим Шимко, Богдан Сольчаник, Андрій Саєнко, Віталій Коцюба, Олексій Братушка та Богдан Ільків, отримали вогнепальні поранення на території паркінгу готелю "Україна", біля Жовтневого палацу та в зоні між Квітковим годинником і мостом, на схилі. Слідство звинуватило Янішевського та спецпідрозділ київського "Беркута" у цих злочинах, а також у подальшому розстрілі протестувальників, який здійснювався переважно з використанням автоматичної вогнепальної зброї, зокрема АКМС калібру 7.62х39 мм.

О 9:15 бійці спеціального підрозділу починають підніматися по пішохідній алеї, що проходить паралельно вулиці Інститутській, продовжуючи вести прицільний вогонь у бік протестувальників, які йдуть тією ж дорогою. Разом із ними, а також Янішевським, три бійці "Омеги" переміщуються за бетонну барикаду від Жовтневого палацу. У той же час командир спецроти Садовник прибуває до свого підрозділу з будівлі ГУМВС.

У проміжку з 9:17 до 9:30 на Інститутській вулиці загинули щонайменше 17 протестувальників, серед яких були Ігор Пехенько, Василь Мойсей, Василь Аксенин, Іван Тарасюк, Ігор Дмитрів, Андрій Дигдалович, Сергій Байдовський, Іван Бльок, Назар Войтович, Андрій Мовчан, Сергій Кемський, Микола Дзявульський, Валерій Опанасюк, Анатолій Корнєєв, Ігор Костенко, Сергій Бондарчук та Олександр Щербанюк.

О 9:30 правоохоронці займають місця за вантажними автомобілями та бетонними бар'єрами, які заблокували вулицю Інститутську на перехресті з Ольгинською. З цих позицій вони продовжують обстрілювати протестувальників з точністю.

В проміжку між 9:41 та 11:44 загинули 21 учасник Майдану від вогнепальних поранень. Серед загиблих були такі особи: Едуард Гриневич, Олег Ушневич, Анатолій Жаловага, Володимир Жеребний, Роман Варениця, Роман Точин, Юрій Паращук, Ігор Ткачук, Владислав Зубенко, Устим Голоднюк, Іван Пантелєєв, Роман Гурик, Євген Котляр, Микола Паньків, Олександр Царьок, Володимир Чаплінський, Віктор Чміленко, Йосип Шилінг, Леонід Полянський, Олександр Храпаченко та Віталій Смоленський.

Багато з тих, хто був поранений чи вбитий в цей проміжок часу, намагалися відтягнути вниз до Майдану інших поранених. Для захисту використовували дерев'яні або металеві щити, які жодним чином не захищали від куль, як і шоломи.

Изображение: EPA/UPG

Останнім, хто загинув в той день, був Володимир Мельничук. Його життя обірвалося приблизно о 17:00 на площі перед Жовтневим палацом.

Також вогнепальні поранення за цей час отримали щонайменше 90 людей.

Святошинський суд досліджував докази щодо всіх 48 вбивств, у справі Янішевського та 4 беркутівців спецроти, яку більш детально описано нижче. Результати дослідження, включно з аналізом фото, відео, експертиз та показань свідків і потерпілих, по кожному вбитому та пораненому детально описані у вироку. Але не з усіма висновками та оцінками суду погодилися учасники процесу.

Два вбивства та одне поранення, які сталися з боку бетонної барикади або, можливо, з будівлі, розташованої на тому ж рівні, були пов'язані з двома бійцями підрозділу "Омега". Йдеться про вбивства Олега Ушневича та Олександра Храпаченка. Лише одна з цих справ була передана до суду, однак розгляд було зупинено через мобілізацію обвинуваченого.

20 лютого внаслідок трагічних подій загинуло четверо представників силових структур: Сергій Спічак і Володимир Зубок близько 8:30 поблизу Монумента Незалежності; Сергій Михайлович о 9:10 в районі будівлі Укоопспілки; а Микола Симисюк о 9:15 на площі перед Жовтневим палацом.

Щодо заступника командира полку київського беркута Янішевського та беркутівців спецроти київського беркута під керівництвом Садовника, яким інкримінується більшість вбивств та поранень - справи зараз в судах на різних стадіях розгляду.

18 жовтня 2023 року Святошинський суд оголосив вирок у справі Олега Янішевського та 4 беркутівців спецроти - Павла Аброськіна, Сергія Зінченка, Сергія Тамтури та Олександра Маринченка.

Зображення: ritmeurasia.org Сергій Зінченко, Павло Аброськін, Сергій Тамтура, Олександр Маринченко та Олег Янішевський (зліва направо) під час судового засідання.

Довічне позбавлення волі суд присяжних призначив Янішевському, якого, зокрема визнали винуватим у вбивствах протестувальників та перевищенні влади. Також його позбавили звання та права обіймати посади в правоохоронних органах. І хоча прокуратура наполягала, що він діяв на виконання явно злочинного наказу керівництва, у статтях, в яких його визнали винним, такої кваліфікації немає.

Суд виніс вирок у вигляді 15 років позбавлення волі для беркутівців спецроти — Павла Аброськіна та Сергія Зінченка, які були звинувачені в аналогічних злочинах. Суд виявив, що їхні дії були наслідком виконання злочинного наказу.

Олександра Маринченка, з цієї ж роти, визнали винуватим лише у перевищенні влади. Покарання -- 5 років позбавлення волі з позбавленням звання та права обіймати посади в правоохоронних органах на 2 роки. Але оскільки він перебував під вартою з 23.02.15 до 28.12.19 (один день попереднього ув'язнення за два дні відбування покарання) суд вважає Маринченка таким, що відбув основне покарання.

Суд виправдав Сергія Тамтуру за всіма пунктами обвинувачення.

На момент проголошення вироку фізично в суді було лише двоє обвинувачених - Тамтура та Маринченко. Рішення щодо інших трьох обвинувачених ухвалювалось "заочно". Янішевський, Аброськін і Зінченко не повернулись після того, як 29 грудня 2019 року, в рамках обміну полоненими, Україна передала всіх п'ятьох обвинувачених у цій справі до самопроголошених "Л/ДНР".

Документ, що містить повний текст вироку, детально пояснює причини, чому суд ухвалив таке рішення, а також надає опис подій, що відбулися 20 лютого 2014 року, які суд вважає доведеними. Цей матеріал налічує понад 1700 сторінок і став доступним для учасників процесу. Ознайомитися з ним можна в реєстрі судових рішень під номером справи 759/3498/15-к.

Всі учасники процесу висловили незгоду з вироком. Адвокати обвинувачених вимагали їх виправдання. Натомість прокуратура та представники постраждалих не згодні з оцінкою, яку суд дав діям обвинувачених.

В даний момент Київський апеляційний суд займається розглядом апеляцій на рішення Святошинського суду. Суд знову аналізує матеріали справи за запитом учасників процесу.

Sure! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.

Сторона обвинувачення, перш за все, ставить під сумнів те, що суд присяжних не виявив у діях обвинувачених ознак терористичного акту. Вони також стверджують, що дії правоохоронців цілком відповідають характеристикам цього злочину.

По-друге, прокуратура та частина потерпілих і їх адвокатів не згодні з оцінкою суду дій Маринченка і Тамтури. Сторона обвинувачення наполягає на тому, що і Тамтура, і Маринченко діяли спільно в складі групи зі своїм підрозділом, тому має бути належна відповідальність. Тоді як суд вирішив, що вони не мають нести відповідальності за дії свого підрозділу на вул. Інститутській 20 лютого, оскільки немає доказів того, що Тамтура та Маринченко безпосередньо стріляли в протестувальників (крім одного епізоду взаємодії Маринченка з колегами).

Але попри незгоду з рішенням суду, сторона обвинувачення та потерпілих кажуть і про важливість того, що ця, насправді складна, справа дійшла до вироку (на відміну від багатьох інших справ Майдану). І про майже безпрецедентну організацію судового розгляду. І про те, що вирок спростував багато міфів, які були й, на жаль, досі існують навколо подій Революції Гідності.

Формально судовий розгляд тривав майже 8 років. І майже рік з них суд присяжних перебував в нарадчій кімнаті. Обмін обвинувачених, те, що не були ухвалені правки до закону, які б дозволяли "заочний" розгляд справи, повномасштабне вторгнення -- декілька разів ставили розгляд "на паузу". Але в інший час суд призначав засідання двічі на тиждень, а пізніше -- щотижня. Засідання транслювались онлайн. Обсяг доказів -- документи, експертизи, фото, відео, свідчення, які дослідив та яким надав оцінку суд, -- величезний.

"Ми можемо дискутувати щодо справедливості судового рішення, адже вирок — це, безумовно, суб'єктивна оцінка конкретного складу суду, а наше сприйняття подій також є суб'єктивним, оскільки ми — люди. Проте, якщо кожен усвідомлюватиме, що вирок неодмінно буде винесений, а кожна дія чи бездіяльність отримає належну правову оцінку, тоді кожен громадянин знатиме, що держава не лише вимагає виконання обов'язків, а й забезпечує дотримання його прав та свобод," — зазначила після оголошення вироку представниця потерпілих Олена Сторожук.

У своєму рішенні, яке наразі оскаржується, суд присяжних аналізував та оцінював не лише події 20 лютого 204 року, а й всі обставини, що передували цим подіям, починаючи з 21 листопада 2013 року і навіть раніше. Вони розглядали як дії правоохоронних органів, так і поведінку протестувальників, надаючи різні оцінки діям силовиків у різні моменти самого дня 20 лютого.

Зображення: Катерина Серко Олег Янішевський (праворуч)

Суд вважає, що з 09:05 Янішевський та спецрота "Беркута" забезпечували вихід правоохоронців із Жовтневого палацу. І що саме з цією метою, під керівництвом Янішевського, беркутівці застосували вогнепальну зброю проти протестувальників. На думку суду, вони мали право на застосування зброї в цей час (легітимна мета), але зробили це з перевищенням повноважень (те, що вони почали стріляти в скупчення людей, -- перевищувало необхідні межі).

Ось переформульована версія: "У вироку наведено таку цитату: '...застосування вогнепальної зброї з невибірковим прямим вогнем до різних груп активістів (незалежно від того, чи мали вони при собі зброю або подібні предмети) у різних місцях явно не відповідало ситуації (загрозам) евакуації правоохоронців із будівлі Жовтневого палацу, яка тривала без перерви, що в результаті призвело до перевищення повноважень міліції у використанні зброї для захисту прав інших службовців правопорядку'."

Проміжок часу з 09:12 до майже 09:15 суд охарактеризував як момент, коли було зупинено використання вогнепальної зброї, внаслідок чого одна особа загинула, а інша отримала поранення. Ці події відбулися приблизно в один і той же час, а також відзначено прибуття командира спецроти Садовника з приміщення ГУМВС.

Після 09:17 бійці "Беркуту" знову відкрили вогонь по учасниках Майдану. Суд уже визнала це як МАСОВИЙ РОЗСТРІЛ беззахисних громадян.

Зображення: кадр з відео, на якому садівник відкриває вогонь по учасникам Майдану.

Суд охарактеризував ці дії як "масштабний, цілеспрямований, точно вивірений та жорстокий розстріл беззбройних учасників протесту, у той час як не спостерігалося жодних ознак реальної або потенційної загрози для життя чи здоров'я працівників правоохоронних органів. Особливо обурливим є факт вогневого ураження осіб, які надавали допомогу пораненим, що, згідно з проведеним аналізом усіх представлених доказів, стало приголомшливим аспектом цих подій".

Проте, як було зазначено раніше, обвинувачені, а також деякі потерпілі та їхні адвокати висловили незгоду з ухваленим вироком і оцінкою дій правоохоронців. У зв'язку з цим Київський апеляційний суд розглядає справу. Варто зауважити, що вирок стане чинним лише після ухвалення рішення апеляційного суду.

Екскомандир спецроти Дмитро Садовник втік у 2014 році, коли суддя Печерського районного суду Києва вирішила звільнити його з-під варти, встановивши домашній арешт з 23:00 до 7:00. Справа, в якій Садовника звинувачують у розстрілах, була передана до суду лише у 2023 році. Наразі слухання проходять у Подільському суді, де зазвичай призначають одне або два засідання на місяць.

Фото: 24tv.ua Дмитро Садовник в суді

У пошуках ще 20 осіб, що підпорядковуються Садовнику. Справи стосовно них вже передані до суду. Розгляд триває, подібно до справи Садовника, за спеціальною процедурою in absentia.

Всіх їх обвинувачують у вчиненні терористичного акту, спричиненні тяжких тілесних ушкоджень, умисних вбивств та закінчених замахів на умисне вбивство двох і більше учасників акцій протесту, перешкоджанні проведенню мирних акцій протесту, перевищенні службових повноважень, що призвело до настання тяжких наслідків, а також викраденні табельної вогнепальної зброї (ч. 3 ст. 365, ст. 340, ч. 3 ст. 258, низка частин ст. 115, ч. 2 ст. 262 Кримінального кодексу України).

Дніпровський районний суд наразі розглядає матеріали справи, що стосується шести беркутівців. Ця справа перебуває в судовому процесі з 2023 року. Обвинуваченими виступають Дмитро Ісаков, Роман Панченко, Євген Проноза, Євгеній Тарануха, Володимир Трепачов та Олег Шабаш.

Подільський суд з 2023 року розглядає справу п'яти бійців спецпідрозділу "Беркут". Серед обвинувачених: Сергій Девятий, Назар Зарицький, Петро Псарьов, Володимир Тригубець і Богдан Шафаренко.

Справу дев'яти екс-беркутівців спецпідрозділу було передано до Шевченківського суду у 2024 році. У січні 2025 року суд завершив етап підготовки та призначив слухання по суті справи. Серед обвинувачених: Ігор Владика, Юрій Кравець, Віктор Мельник, Олег Кишкань, Іван Макарець, Сергій Шпильовий, Василь Рябошапка, Олексій Цвігун Володимирович та Ігор Чумак.

Процес ліквідації зброї.

Після розстрілу демонстрантів на Інститутській вулиці 20 лютого 2014 року, правоохоронці знищили та замаскували вогнепальну зброю, з якої вели вогонь по учасниках Майдану. Проте деякі з цих предметів були виявлені та ідентифіковані.

Мова йде про 24 автомати АКМС калібром 7.62х39 мм, одну снайперську гвинтівку Драгунова калібру 7.62х54 мм, три рушниці "Форт-500" та одну рушницю "Форт-12". За допомогою болгарки правоохоронці розділили кожну одиницю зброї на декілька фрагментів і прибрали ідентифікаційні знаки — серійні номери автоматів і снайперської гвинтівки. Частину знищеного озброєння було втоплено в притоку Дніпра — річці Віта, а іншу частину закопали на березі неподалік Жукового острова в Києві.

Згідно з висновками розслідування, саме з цієї вогнепальної зброї працівники спецпідрозділу "Беркут" Головного управління МВС України в Києві відкривали вогонь на протестувальників 20 лютого на вулиці Інститутській.

Фото: facebook_Майдан 18-20 лютого. Як усе було

У травні 2023 року колишнього правоохоронця, який сприяв втечі бійців спецроти київського "Беркуту" і знищував їхню службову зброю, засудили на 10 років позбавлення волі. Судовий вирок був винесений заочно, оскільки обвинувачений перебуває в розшуку. Голосіївський суд ухвалив рішення стосовно Сергія Яковенка, колишнього заступника начальника управління оперативних розробок міжрегіонального рівня МВС України. Цей вирок набрав чинності.

Суд погодився зі слідством, що Яковенко виконував наказ керівництва МВС, яке намагалося приховати причетність бійців "Беркуту" до злочинів на Майдані.

Додаткову інформацію про вирок можна знайти тут. Щодо втечі беркутівців і знищення зброї -- дивіться тут.

Також у знищенні зброї обвинувачуються командир полку київського "Беркуту" Сергій Кусюк та керівник спецроти київського полку "Беркут" Дмитро Садовник. Це дві окремих справи, які перебувають у Голосіївському райсуді.

Видача вогнепальної зброї "тітушкам" зі складу МВС

А ще 20 лютого, вже після розстрілів людей на Інститутській, ввечері, зі складів МВС цивільним особам (так званим "тітушкам") роздали вогнепальну зброю з набоями, зокрема, автомати. Хто і з якою метою? Про це ми мали б дізнатись з вироку суду, якого може не бути.

В суді з 2017 року була справа, в якій експрацівники МВС Роман Калетин, Михайло Діхтяр, Віталій Степанчук обвинувачувалися, зокрема, в участі у незаконній видачі зі складів МВС цивільній особі Ростиславу Заворотному для "тітушок" 156 одиниць автоматичної вогнепальної зброї та більш як 40 тис. набоїв до неї.

21 березня Шевченківський райсуд закрив, через закінчення строків давності, кримінальні провадження за обвинуваченням Заворотного та Степанчука. Розгляд справи стосовно двох інших обвинувачених поки триває. Але суддя вже намагався взяти самовідвід від розгляду справи. Обґрунтування -- нібито його рішення про закриття провадження стосовно двох обвинувачених може викликати у сторін переконання щодо формування у судді певної правової позиції у справі саме щодо обвинувачених, відносно яких судовий розгляд продовжується. Самовідвід не задовольнили. Найближче засідання призначене на 29 квітня 2025 року, о 15:40.

Детальніше про те, як міліція видавала тітушкам зброю на Майдані, у відео журналіста Стаса Козлюка

На місці висновків

Події Революції Гідності тепер сприймаються як частина історії, поступово відходячи на другий чи навіть десятий план. Зазвичай про них згадують під час річниць, що цілком зрозуміло й обґрунтовано. Проте те, що відбувається нині у справах Майдану, і те, чи призведе це до вироків, безумовно вплине на наше майбутнє і не лише на наше. Які уроки ми винесемо з подій 2013-2014 років і початку війни? Як це сприйматимуть наші діти та внуки? Чи понесуть покарання ті, хто, представляючи державу, вчиняв злочини проти учасників Майдану? І чи будуть вони визнані злочинцями? Від цих питань, зокрема, залежить результат розгляду справ Майдану.