"Молоді чоловіки прагнуть отримати писанки на пам'ять". Історія майстра писанок на передовій.
Під час відпочинку між бойовими завданнями або вночі, виконуючи свою службу, військовослужбовець 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс" Олег Кіращук, який також є талановитим писанкарем з Коломиї, займається розписом писанок.
Унікальний візерунок, пов'язаний із війною.
"Зараз я просто відчув потребу, що хлопці хочуть писанок моїх на пам'ять додому, на згадку", -- пояснює Олег Кіращук, коли ми зустрічаємось біля його відносно тилового будинку на Донеччині.
Зображення: Інна Варениця
Важко розгледіти сам будинок, адже його з усіх боків обвиває зелень. Усередині скромної оселі панує охайність і світло. Лише один куточок кімнати нагадує про спокійну професійну діяльність Кіращука. Біля вікна, на столі в спеціальному лотку, лежать білі видуті курячі яйця. А ось гусячі — трохи більші за розміром — вже мають чорний шар фарби та воску. Під цим воском прихований візерунок, що його створює писанкар Олег Кіращук, використовуючи давні символи.
"Цієї ночі до третьої, майже до четвертої години, я писав писанку. Оце біля мене рація стоїть. Слухаю доповіді. За той час, допоки доповідей немає, все нормально, то я тоді включаю тут віск собі і тихенько пишу писанки. Бо вдень так не випадає", -- каже Олег. За кілька годин до наступного наряду він показує журналістам свою роботу.
Олег підходить до столу, бере в руки біле яйце і, використовуючи писачок, починає малювати лінії на його гладкій шкарлупі. Це – стріли.
Зображення: Інна Варениця
Серед безлічі орнаментів, з якими я стикався протягом свого життя, цей одинокий візерунок, що має відношення до кровопролиття і теми війни, — це "наконечники стріл", — розповідає писанкар.
"Решта символів символізують прохання до Бога про здоров'я, про щастя, про гарну погоду -- тобто, решта символів мають позитивне значення. Оце єдиний символ, який стосується або теми війни, або вдалого полювання. Тобто, людина, яка писала цю писанку, просила в Бога або вдалого полювання, або перемоги над ворогом", -- розповідає Олег. Проте, магічними він свої писанки не вважає. Але про це буде трохи згодом.
Зображення: Інна Варениця
Зображення: Інна Варениця Натхнення -- річ полохлива
Окрім яєць, на столі стоять кілька банок із розведеною фарбою. У давнину писанкарі самі готували фарби, наприклад, із кори. Такі фарби витримували навіть сонячне проміння. Зараз писанкарі користуються менш стійкими, але більш яскравими хімічними фарбами. Саме тому в музеї писанок вікна зачинені, пояснює Олег. Хімічні фарби також токсичні, тому Олег вдягає рукавички, і занурює писанку в першу банку -- з жовтою фарбою. Наносить ще кілька воскових ліній і занурює яйце в червоний розчин.
Георгій Коваленко, священик Православної церкви України, зазначив: "Освячення пасок після причастя є цілком прийнятним, тоді як відмова від цього не зовсім відповідає християнським традиціям."
Зображення: Інна Варениця
"Безперечно, під час роботи важливо мати позитивний настрій, -- розповідає військовослужбовець, ділячись своїми принципами писанкарства. -- Я також дотримуюсь цього правила: з негативними думками до роботи краще не приступати. Це вважається гріхом."
"У своєму домашньому кабінеті я намагаюся зберігати спокій. Моя дружина усвідомлює, що під час моєї роботи краще не турбувати мене. Лише коли вона приносить мені чашку кави, вона робить це так обережно, що я навіть не помічаю її. Єдине, що видає її присутність — це аромат свіжозвареної кави, який заповнює кімнату," — розповідає майстер писанки.
Зображення: Інна Варениця
Мене цікавить, як він почувається на фронті?
Деякий час я не міг знайти натхнення, навіть коли ми вже оселилися в цих хатинках і зробили ремонти. Було важко писати, адже навколо постійно снують хлопці, і все рухається. Але з часом я звик. Виявляється, це не так вже й складно. Іноді чутно гуркіт артилерії, який відволікає. А натхнення – річ дуже вразлива.
Вперше на війну Олег Кіращук потрапив ще на початку антитерористичної операції. В 2015 році брав участь у боях за Дебальцеве. Того ж року демобілізувався. Коли повернувся додому, то довго не міг малювати. За перший рік зміг намалювати лише три писанки. Одна з них із зображенням янгола, на знак його вдячності за те, що йому вдалося повернутись додому.
"Олеже, берися знову до писанок"
Власне, це вже не перше відновлення Олега Кіращука до мистецтва писанкарства після його служби в армії.
Його власна історія розпису писанок починається в його рідній Коломиї ще, десь, у 1985 році. Тоді ще підлітком він вивчав покутські орнаменти, які малювали його бабуся та мама. Ймовірно, вона була писанкаркою в кількох поколіннях. В 1990-му році Олег пішов на строкову службу і думав, що до сімейної справи ніколи не повернеться.
"Коли я повернувся в 1992 році, пам'ятаю, як важко тоді було: купони, гіперінфляція, безробіття. Моя мама сказала: 'Олеже, чому б тобі знову не зайнятися писанками?' І не лише те, що я почав їх продавати на базарі, але й те, що це стало у мене виходити досить добре," – згадує Кіращук.
Зображення: Інна Варениця
Тоді Кіращуки — мати, син Олег та його сестра вирішили організувати виставки власноруч виготовлених писанок і традиційного народного вбрання.
"Ми змогли організувати виставку не лише у Франківську, але й у Києві, в Українському домі. Звичайно, були й ті, хто підтримував цю ініціативу, надаючи нам допомогу, а деякі навіть фінансували наш проект. Тоді, коли з грошима було складно, люди намагались допомогти навіть продуктами," - згадує майстер писанки.
Після цього розпочалося навчання в університеті, а згодом і одруження. Як викладачі, так і дружина завжди підтримували його у його захопленні писанкарством. Коли наприкінці 90-х років чоловік намагався знайти підробіток охоронцем або в інших сферах, його дружина Ольга категорично заборонила йому це. Варто зазначити, що вона також є талановитою майстринею, адже створює красиві прикраси-гердани.
На початку 2000-х років Кіращук розпочав продаж своїх писанок на eBay. Ціна за одну з них зазвичай коливається в межах 40-50 доларів.
Дружина також почала демонструвати його ескізи писанок.
У 2013 році за дизайном Олега Кіращука було виготовлено велику писанку, яка стала центральним елементом параду до Дня Незалежності в Києві.
Зображення: Інна Варениця "Я не настільки багатий, щоб мати вдома свої писанки"
Після початку повномасштабної війни писанки Олега стали предметом продажу на благодійних аукціонах. У минулому році одна з його робіт у Івано-Франківській області принесла 80 тисяч гривень, а в 2023 році за його писанку заплатили 18 тисяч гривень. Крім того, в українському національному музеї в Чикаго його творіння було продано за 2500 доларів. Усі зібрані кошти спрямовуються на закупівлю дронів для 10-ї бригади, де служить Кіращук. Наразі Олег також освоює навички управління дронами.
Зображення: Інна Варениця
У справжнього майстра своїх творів практично не залишилося.
"Я не можу собі дозволити мати вдома свої власні писанки," -- зазначає він.
Послання на яйці. Чому українці пишуть писанки і не збираються зупинятися?
Хоча насправді у нього зберігається три. Першу він перекупив на аукціоні eBay, бо продавець в описі його роботи написав "російська писанка". Друга -- із зображенням янгола, якого він намалював після поранення в Дебальцевому у 2015 році: "на знак подяки за то, що я вийшов з війни".
Третя тема також стосується особистого життя, проте автор обережно обходить її опис. Він лише зазначає: "Це ті речі, які я ні за які кошти не віддав би".
В цілому, на кожну писанку завжди є свій покупець. Тому зібрати власну колекцію виявляється складним завданням. Проте, після повернення з фронту, Олег все ж має намір створити унікальну колекцію для експозиції в музеї Коломиї. Він отримав запрошення на організацію виставки ще в 2022 році, але повномасштабна війна внесла свої корективи в ці плани.
Зображення: Інна Варениця Культ яйця
Коли яйце набуває червоного кольору, майстер знову наносить крапочки та лінії. Розглянути візерунок на цьому етапі практично неможливо — він стане видимим лише після видалення воску. Тож, поки художник працює, він ділиться розповідями про традиції писанкарства.
Колись Олег Кіращук їздив по селах на велосипеді і записував старих майстринь. Із поваги до його роботи я залишу розповідь без коректур.
"Сама писанка сягає тисячолітньої історії, коли навіть ще й мови про Україну не було в наших землях.
Безсумнівно, яйце стало об'єктом поклоніння. Можливо, це почалося тисячі років тому, в епоху, коли люди ще не знали, як правильно змішувати фарби.
Напевно, людей вражало те, що з яєць птахів із темною шкаралупою з'являлися живі пташенята. Сам факт, що з мертвого яйця виникало життя, здавався їм справжнім дивом. Коли вони розбивали яйце, жовток, що нагадував сонце, викликав у них ще більше захоплення. Це змушувало їх помічати зв'язок між цим жовтком і божественним, адже він мав вигляд сонячного сяйва. Тоді вони почали думати, що якщо створити якийсь символ, то це може бути знаком для Бога, проханням про хорошу погоду або дощ.
Процес написання на яйцях розпочинався з простого шкребіння. Спочатку використовували яйця з темною оболонкою або фарбували їх у первісні, прості кольори. Гострим предметом наносили символи на їх поверхні. З плином часу цей інструмент удосконалювався, адже наші предки навчилися виготовляти металеві знаряддя.
Зображення: Інна Варениця
Шкрябання почало набувати певних художніх відтінків.
Наступним етапом була поява писанок, написаних так, як пишеться лемківська писанка: тобто бралася дерев'яна паличка і на кінці набивалася шпилька, мокалася в гарячий віск і наносилася на біле яйце рисочкою у вигляді крапельки.
Наступним кроком знову занурюємо в віск і наносимо крапельку. На цей раз ми прикрасили його білим кольором і створили орнамент, який нагадує певний символ. Далі наносимо фарбу. Процес повторює етапи, які я вже описував — використовували природний барвник. Віск знову знімався.
Наступним етапом стали писанки, оскільки ми знаємо, що існує спеціальний інструмент – писачок. Це дерев'яна ручка з металевою насадкою, яку занурюємо в розігрітий віск. З його допомогою ми починаємо наносити символи, характерні для нашого регіону, наприклад, для Покуття.
Писанки, найбільш вишукані в світі, писалися все-таки на наших (землях), особливо на Прикарпатті. Там знаємо гуцулів, там -- Буковина. Мабуть, і так прийнято вважати, що саме українські наші землі є прабатьківщиною писанки.
Використовуючи цю нагоду, хочу зазначити, що в минулому році українська писанка була занесена до реєстру нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.
Зображення: Інна Варениця Писанка з магією і без
Правила писання писанок в давнину були жорсткі, пригадує писанкар.
"Колись для писанки перш за все бралися яйця повні, обов'язково має бути білок, жовток. Більше того, в господарстві повинен був бути півень. Тобто, яйця повинні бути обов'язково були заплідненими. То такі писанки вважалися магічними, що мали великі магічні властивості. Далі, писанки писалися зазвичай жінками. Я вже зустрічав в історії, читав, що були все-таки й чоловіки, що писанки писали. Але писали жінки в основному.
Існували певні вимоги: жінка, яка займалася написанням писанки, на момент цього процесу не повинна була мати менструації. Для виготовлення фарб використовувалася вода з природного джерела чи потоку. У такому разі жінка брала з собою відра, йшла до потоку, набирала там воду, а повертаючись додому, не мала права розмовляти з кимось або вітатися по дорозі.
Коли вона поверталася додому, займалася приготуванням природних барвників, використовуючи квіти рослин та кору дерев. Для покращення адгезії барвників до поверхні яєць вона додавала галун. Процес розписування писанок завжди супроводжувався молитвами, які жінка вимовляла в різних варіаціях.
Коли знімався віск із писанок, то чекали, коли спечуться паски в печі, ці, великодні, виймалися паски, піч, відповідно, ще була гаряча. І в цю гарячу піч клали глиняну таріль з писанками, з яких ще був не знятий віск. Виглядали вони отак.
Зображення: Інна Варениця
У тарілці було чимало яєць, які ставили в піч і чекали приблизно 5-10 хвилин. Яйця нагрівалися, віск починав танути, і після цього їх виймали. Для втирання воску використовували спеціальну ганчірку, яку зберігали до наступного року, щоб знову розжарити піч для випікання пасок. Цей обряд, по суті, символізував передачу енергії з покоління в покоління, як би з’єднуючи минуле і майбутнє, -- ділиться своїм досвідом писанкар.
Свою писанку Олег пише на порожньому яйці.
Не можемо стверджувати, що це магічна писанка, адже в процесі її створення не були дотримані певні ритуальні вимоги. Але я хочу повторити, щоб ми зрозуміли, як виглядав цей символ у минулому. Під час створення такої писанки, я усвідомлюю, що не можу просити нічого у Бога через цей символ, оскільки це порожнє яйце, вичищене всередині. Тут відсутні і білок, і жовток.
Не дотримано певних певних нюансів, певних вимог про написання писанки. Але так взагалі, в Бога, звичайно, просимо якнайшвидше закінчити війну і так, щоб це було на нашу користь із мінімальними втратами для нас і максимальними для ворога. Звичайно, просимо Бога, щоб наші діти не бачили війну".
Зображення: Інна Варениця
