Фрідман, "Ростелеком" та державні дані: чому терміново потрібна націоналізація "Київстару"

14 жовтня Литва запровадила національні обмеження на фінансові активи та економічні ресурси Михайла Фрідмана та Алішера Усманова. Після їх виключення з санкційного списку Європейського Союзу Вільнюс скористався власними механізмами регулювання. Україна, яка безпосередньо веде боротьбу з Росією, незважаючи на власні економічні санкції, досі не усунула інтереси Фрідмана та його партнерів у найбільшому мобільному операторі країни. Водночас "Київстар" продовжує активно розширювати свою діяльність у сферах державних комунікацій, хмарних технологій та кібербезпеки.

Цинічність ситуації особливо проявляється на фоні російських зв'язків бізнес-групи "Альфа". Поки українські організації купують послуги у оператора, який має російських бенефіціарів, Альфа-Банк продовжує фінансувати телекомунікаційну інфраструктуру в Росії. При цьому українські спецслужби та європейські санкційні документи вказують на набагато більш масштабні зв’язки цього бізнес-кругу з російською військовою машиною — від виробництв боєприпасів до страхування транспорту Росгвардії та охорони Володимира Путіна. Таким чином, участь росіян у структурі власності національного оператора ставить під загрозу безпеку даних цивільних та військових українців, а також національну безпеку в цілому.

Російський майновий інтерес нікуди не зник

Для того щоб зрозуміти суть проблеми, достатньо простого ланцюга: Путін-Фрідман, Пьотр Авєн і Андрєй Косогов- LetterOne-VEON-Kyivstar Group. Як свідчать розрахунки розслідування "Цензор.НЕТ", ці троє разом контролюють приблизно 43,4% непрямого економічного інтересу в Kyivstar Group. Ця власність має економічну цінність, яка залежить від бізнесу в Україні. Навіть якщо їх права будуть заблоковані санкціями, це не призведе до автоматичного припинення цих інтересів.

Актуальна і значуща структура російських активів викликає чималий інтерес. Згідно з інформацією Financial Times, в 2024 році Фрідман і Авєн успішно завершили продаж своїх часток у російських Альфа-Банку та "АльфаСтрахуванні". Новим власником став Косогов, їхній давній союзник і найбільший акціонер компанії LetterOne. Очевидно, що основною метою цього перерозподілу часток серед старих партнерів є вирішення фінансових питань Фрідмана в Європі. Проте навіть у межах формальної структури, зв'язок між російськими активами "Альфи" та інтересами в "Київстарі" є досить відчутним: Косогов залишається активним учасником з обох сторін.

Фінансування інфраструктури Росії

Саме цей зв'язок знову опинився у фокусі 14 жовтня. Журналіст та екс-нардеп Олександр Черненко звернув увагу на залучення Альфа-Банком коштів інвесторів для "Ростелекому" через цифрові фінансові активи.

Ще в лютому 2024 року "Ростелеком" повідомляв про третій спільний випуск цифрових фінансових активів на платформі Альфа-Банку "А-Токен" та намір використовувати цей інструмент для регулярного фінансування. А 4 червня 2026 року компанії уклали угоди про факторинг на 20 млрд рублів і банківські гарантії на 11,5 млрд. Сам "Ростелеком" називає банк стратегічним партнером.

Є один нещодавній факт. 6 жовтня "Ростелеком" офіційно анонсував відкриття магістралі TEA NEXT і назвав акціонерів оператора - компанії "Атлас": "Ростелеком" та Альфа-Банк. Таким чином, банк також є частковим власником важливої російської телекомунікаційної інфраструктури. Для реалізації цього проекту Альфа-Банк і ВЕБ у грудні 2025 року надали перший транш спільного кредиту, що перевищує 5 мільярдів рублів.

Сукупність цих фактів показує стійке партнерство. Російський банк забезпечує державного телекомунікаційного гіганта фінансуванням і разом із ним володіє важливою мережею. Один із ключових власників цього банківського бізнесу водночас зберігає економічний інтерес у групі українського оператора. Для держави, яка воює, цього достатньо, щоб вимагати усунення такої залежності.

Група Альфа в умовах війни: від виробництва патронів до забезпечення безпеки Путіна.

Проблема з "Ростелекомом" не обмежується лише цією компанією. У вересні 2023 року Служба безпеки України повідомила Фрідману про підозру у фінансуванні дій, спрямованих на насильницьку зміну кордонів України. За інформацією служби, після початку повномасштабного вторгнення він інвестував близько 2 мільярдів рублів у російські військові підприємства, використовуючи ресурси "Альфи". Серед згаданих компаній - Тульський патронний завод та Уральський оптико-механічний завод імені Яламова. Це є офіційною позицією української спецслужби, а не припущеннями щодо походження прізвища акціонера.

Портал ГУР "Війна і санкції" розкриває деталі кредитних відносин Альфа-Банку з російським оборонним сектором. У списку фігурують такі компанії, як виробник боєприпасів "Прибор", компанія "Іскра", що спеціалізується на виробництві твердопаливних ракетних двигунів, а також "Уралтрансмаш", яка займається модернізацією самохідних гаубиць. Крім того, Уральський оптико-механічний завод, якому також надавали фінансування, виробляє системи для винищувачів Су-27, Су-35 та МіГ-29, а також навігаційні системи для вертольотів Мі-8, Мі-17 і Мі-24. Таким чином, можна побачити, як банківське фінансування пов'язане з конкретними зразками бойової техніки.

Особливо ГУР акцентує увагу на фінансовому обслуговуванні Альфа-Банком самарського заводу "Комунар", що спеціалізується на виробництві порохів, вибухових речовин та боєприпасів. Також зазначаються постачальники комплектуючих для безпілотників, які працюють з компаніями "Ростех". У цьому контексті мова йде виключно про банківське обслуговування, яке забезпечує фінансові операції підприємств, продукція яких необхідна для потреб російської армії.

Страховий сектор доповнює цю картину. У санкційному обґрунтуванні Європейського Союзу щодо Фрідмана зазначалося, що компанія "АльфаСтрахування" забезпечувала страхування транспорту Росгвардії та автомобілів охорони Путіна, а також підприємств "Калашников" і ЦНДІточмаш, які виробляють зброю, що використовується російською армією в Україні. Це свідчить про підтримку репресивного апарату, збройних виробництв і безпеки самого російського диктатора.

Залученість структур Фрідмана у виробництво зброї, військової техніки, обслуговування російської армії пишуть навіть російські журналісти-розслідувачі.

Після наведення такого списку українському уряду необхідно роз'яснити, чому російські фінансові інтереси в стратегічному операторі все ще залишаються активними. Це особливо актуально в умовах, коли цей оператор розширює свою діяльність у сфері державного сектору.

Державні органи збільшують свою залежність від компанії Київстар.

На веб-сторінці з послугами "Київстар" представлені інноваційні рішення для державних структур, правоохоронних органів, державних компаній, медичних установ, транспортного сектору та енергетики. У цей спектр входять послуги зв'язку, передачі даних, хмарні технології, аналітичні інструменти та кіберзахист. Це можливість стати постачальником комплексної системи цифрових рішень, які можуть суттєво вплинути на щоденну діяльність державних установ.

Ідеться про вже значний масштаб роботи. У листопадовому інтерв'ю 2025 року керівник напряму роботи з державним сектором Павло Прохоренко розповідав про сотні проєктів для державних органів, енергетики, транспорту й медицини. Серед напрямів - зв'язок для критичної інфраструктури, захищені канали передачі даних, хмарні рішення та кібербезпека.

Побічною, але показовою деталлю є те, що, за словами економіста Юрія Гайдая, Павло Прохоренко під час свого виступу на Західноукраїнському бізнес-форумі 2026, який відбувся 9 жовтня в Івано-Франківську, звертався до аудиторії з використанням російської мови.

У грудні того ж року компанія повідомила, що її B2B команда щорічно укладає понад 2000 угод на платформі Zakupivli PRO, з яких 99% складають контракти з державними замовниками. Цей показник відображає конкретний сегмент закупівель на даному майданчику. Однак навіть ці цифри яскраво ілюструють, наскільки значними стали зв'язки оператора з державними структурами.

Ці контракти включають в себе службові зв'язки, обмін робочими документами, передачу інформації та доступ до інформаційних систем. В залежності від обраного сервісу, вони можуть охоплювати зберігання даних, адміністрування середовищ та заходи з кіберзахисту. Для чиновника це може бути ще один тендер, а для держави - важлива складова інфраструктури, яка забезпечує її функціонування в умовах війни.

Особливу увагу слід приділити послугам конфіденційного зв'язку. Законодавство, що регулює Національну систему конфіденційного зв'язку, охоплює обмін інформацією, яка має обмежений доступ, за винятком державної таємниці. Навіть на цьому рівні вже містяться чутливі службові дані. Для ворога можуть бути важливими не лише документи, але й структура контактів, а також інформація про діяльність установ - навіть без отримання доступу до державної таємниці.

Резервний канал зв'язку також вимагає самостійного моніторингу.

Ще одна важлива ініціатива стосується резервного зв'язку. Міністерство цифрової трансформації оголосило про можливість офіційної закупівлі систем Starlink громадами та державними організаціями через платформу Prozorro. Компанія "Київстар" бере на себе реалізацію, активацію та супровід цих послуг. Це стане важливим інструментом для установ, які прагнуть підтримувати зв'язок під час перебоїв з електропостачанням.

Держава повинна здійснити аналіз залежностей у процесах закупівлі, активації та обслуговування супутникового зв'язку. Резервні системи мають функціонувати навіть у ситуаціях, коли основний постачальник недоступний. У випадку, якщо одна компанія займається обома напрямками, необхідно провести окрему оцінку незалежності резерву та визначити, хто здатний відновити його роботу без залучення цієї компанії.

Особливу небезпеку становить сам набір цифрових активів групи: "Київстар" - відомості про телефонні з'єднання та місцеперебування абонентів, Helsi - медичні записи, Uklon - адреси й маршрути поїздок, Tabletki.ua - бронювання ліків. Це масиви чутливої інформації про мільйони українців, зокрема тих, хто перебуває за кордоном і продовжує користуватися цими сервісами. Потенційне поєднання таких даних дозволяє скласти детальний профіль людини: з ким вона спілкується, де буває, на що хворіє та як лікується. І саме в цій екосистемі приватного життя українців досі зберігається російський майновий інтерес.

Військова інформація як об'єкт для противника.

Ризик для військових ще пряміший. Телефон залишає технічні сліди: з'єднання, час активності, прив'язку до мережі, геолокації тощо. У разі компрометації такі відомості можуть допомагати встановлювати коло контактів, зіставляти пересування людей, визначати потенційно важливі місця. У поєднанні з іншими розвідувальними даними це може стати основою для удару. Тому захист даних військового безпосередньо пов'язаний із захистом його життя.

Військовослужбовець-блогер Кирило Данильченко, який використовує позивний Ронін, особливо підкреслює цю загрозу. Він акцентує увагу на тому, як у бізнесах даної групи зосереджені телекомунікаційні, маршрутні та медичні дані. За його словами, інформація про переміщення, травми, реабілітацію і медикаменти може становити великий інтерес для російських спецслужб. Данильченко зазначає, що для них це "ідеальна матриця" для виявлення військових, їх сімей та створення профілів для шпигунської діяльності.

Це попередження про конкретні наслідки можливої компрометації даних: встановлення особи військового, відтворення його пересувань, визначення кола близьких і підготовку персонального тиску. Особливо небезпечним було б поєднання відомостей із різних сервісів. Маршрут поїздки, телефонний контакт і медична інформація окремо дають фрагменти картини. Разом вони можуть допомогти противнику встановити значно більше. Держава має перевірити, як розмежовані ці масиви, хто має права доступу та які механізми виключають їхнє неправомірне поєднання.

Звичайно, частка у капіталі не є гарантією безпеки абонентської бази. Наявність власності сама по собі не свідчить про можливість передачі інформації до Росії. Проте загроза непрямого або гібридного впливу залишається актуальною. Держава повинна визначити, хто приймає рішення щодо кадрів і технологій, хто має адміністративні повноваження, які підрядники обслуговують системи, як захищені державні дані та хто контролює віддалений доступ. Простих фраз на кшталт "заморожені права", "американська біржа", "український менеджмент" недостатньо для того, щоб дати відповіді на ці питання.

Тим більше що корпоративні зв'язки нікуди не зникли. Сам VEON зазначає у складі своєї ради старшого юридичного радника LetterOne Дункана Перрі; старшого партнера LetterOne Technology Андрія Гусєва - колишнього керуючого директора "Альфа-Груп" та її телекомунікаційного холдингу Altimo. Кадрова спадкоємність простежується й у керівництві LetterOne. Її гендиректор Джонатан М'юїр - колишній фінансовий директор ТНК-ВР, а керуючий партнер L1 Energy Тім Саммерс - колишній операційний директор і виконувач обов'язків гендиректора тієї самої компанії. ТНК-ВР була спільним нафтовим бізнесом BP та консорціуму AAR, до якого входила "Альфа-Груп" Фрідмана і партнерів.

Рада директорів компанії VEON формує стратегічний напрямок, затверджує бюджет, аналізує великі угоди та ухвалює ключові організаційні зміни. Льюїс є головою комітету з винагород, до якого входить також Гусєв, у той час як Перрі активно працює в комітетах з номінацій, а також з аудиту та управління ризиками.

У звіті Kyivstar Group для американської SEC вказується на блокування голосування та передачі акцій українського ПрАТ "Київстар". Проте компанія зазначає, що ці обмеження не мають значного впливу на повсякденну діяльність. У документі також повідомляється про продовження угоди щодо корпоративних послуг VEON до кінця 2028 року. Варто зазначити, що між обмеженням певних корпоративних прав і повним припиненням залежності існує велика дистанція.

Ар'єв продемонстрував границі державного регулювання.

Народний депутат Володимир Ар'єв поділився інформацією про відповіді на свої запити до Антимонопольного комітету України, Міністерства юстиції та Державної служби спеціального зв'язку. АМКУ, посилаючись на дані учасників концентрації, зазначає, що Фрідман є непрямим міноритарним акціонером без суттєвого впливу. Ар'єв піднімає питання про оцінку впливу, пов’язану з представниками LetterOne і корпоративними механізмами. Міністерство юстиції підкреслює важливість наявності документальних підтверджень для конфіскації активів. Проте, як зауважує депутат, у відповіді бракує конкретного переліку недостатніх документів стосовно "Київстару", а також інформації про строки та підготовку позову. Це залишає відкритим ключове питання: хто і в які терміни має забезпечити усунення російських майнових інтересів зі стратегічного оператора.

Особливо показова відповідь Держспецзв'язку: "Київстар" не провів ідентифікацію своїх об'єктів критичної інформаційної інфраструктури, дані про них не внесені до відповідного реєстру. Тому служба не бачить підстав для проведення державного нагляду у сфері кіберзахисту. "Зв'язок для військових, чиновників, мільйонів громадян - є, а об'єктів у реєстрі немає", - обурюється Ар'єв. На тлі державних контрактів оператора влада має пояснити, хто відповідає за незавершену ідентифікацію та яким чином держава перевіряє захист своїх комунікацій.

Україна вже усвідомлює вартість втрати зв'язку.

Ціна концентрації вже відома. Кібератака 12 грудня 2023 року спричинила масштабне порушення роботи мобільного й фіксованого зв'язку, інтернету та інших послуг "Київстару". У звітності компанія оцінює вплив атаки та компенсаційної програми на дохід приблизно у $23 млн за 2023 рік і $46 млн за 2024-й. Це фінансовий ефект для оператора; збитки користувачів і державних установ цими цифрами не вимірюються.

Атака показала, що зупинка великої мережі здатна одночасно позбавити зв'язку величезну кількість людей і організацій. Коли до телекомунікацій додаються хмари, захищені канали та інші державні сервіси, наслідки нового інциденту можуть призвести до більш масштабного колапсу. І збережений російський інтерес додає до технологічних ризиків проблему довіри та корпоративної залежності.

Кожен новий контракт ускладнює процес зміни постачальника. Установа змушена переносити дані, налаштовувати системи, навчати співробітників і інтегрувати нові сервіси. Це призводить до виникнення залежності, від якої потім важко і витратно відмовитися. Якщо питання щодо російських бенефіціарів відкладати, посилаючись на складнощі роботи оператора сьогодні, завтра ситуація стане ще більш заплутаною. Затримки лише підсилюють причини для подальшого тягнення часу.

Націоналізацію потрібно переводити у конкретну правову роботу

Аби наочно зрозуміти рівень загрози для держави, використаймо простий риторичний прийом: у рекламних слоганах Київстару та повідомленнях держорганів замінимо слово "Київстар" на "компанія російського олігарха Фрідмана":

"Фірма російського бізнесмена Фрідмана виступає у ролі співпартнера держави в процесі цифрової трансформації."

* "Держспецзв'язку та компанія російського олігарха Фрідмана співпрацюватимуть у сфері кіберзахисту";

Компанія, що належить російському олігарху Фрідману, отримала ліцензію на офіційну реалізацію послуг інтернету Starlink для державного сектору України та комерційних підприємств.

Тому питання усунення російського майнового інтересу, потрібно переводити з політичних заяв у правову роботу. Влада має визначити належний механізм, активи, яких стосуватиметься рішення, відповідальні органи та строки. Підготовка доказів і судових процедур повинна мати конкретний результат, який можна перевірити.

Одночасно необхідно здійснити незалежний аудит адміністративних доступів та державних послуг, провести перевірку підрядників, ізолювати чутливі системи, а також забезпечити резервування та тестування планів переходу на альтернативні сервіси. Процес зміни власності має відбуватися без перерв у функціонуванні мережі. Націоналізація повинна позбавити російських інтересів, а заходи безпеки - забезпечити захист громадян і держави вже сьогодні.

Литва показала готовність діяти, коли загальний європейський механізм дав збій. Українська влада має відповісти за свій сектор відповідальності. Російські бенефіціари досі зберігають економічний інтерес в операторі, який обслуговує дедалі більше державних потреб. Подальше відкладання рішення означатиме свідоме збереження цієї залежності.