День народження Степана Бандери: чому його українські противники сприймають з острахом
15 жовтня 1959 року загинув Степан Бандера. Але навіть сьогодні від однієї згадки його імені росіяни починають божеволіти від ненависті. Воно й не дивно: пропагандисти використовують слово "бандерівці" для залякування, називають посібником гітлерівців і кривавим злочинцем. Як же говорити з дітьми про видатного борця за незалежність України? "Освіторія" зібрала маловідомі факти про Степана Бандеру і розвінчує міфи про нього.
Фото: колаж порталу "Коментарі"
Хоумскулер та член "Пласту", який жодного разу не відвідував школу.
Степан Бандера народився в сім'ї греко-католицького священика 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів, що на Галичині. Зараз це Івано-Франківська область. Прізвище "Бандера" - іспанського походження й означає "прапор", "стяг".
Коли Степан досяг п’ятирічного віку, розпочалася Перша світова війна. Школи в селах закрилися, і до того ж, майбутній лідер ОУН страждав від ревматизму суглобів. Маленького Степана навчали вдома, залучаючи приватних вчителів. Ось як він сам згадував про це: "Освіту в межах народної школи я отримав у родинному колі, разом із сестрами та братами, користуючись нерегулярною підтримкою домашніх педагогів".
Студент Політехнічного університету без диплома, таємний учасник ОУН, активіст у сфері освіти та просвітницької діяльності.
У 1928 році Степан приїздить до Львова на навчання в Політехніці в агрономічному відділенні. Паралельно вступає в підпілля ОУН. Навчання скоро перестає бути пріоритетом для Бандери, - він навіть диплом не отримав. Натомість його повністю поглинає національно-патріотична робота.
У той же період молодий Бандера виконував завдання для Української військової організації, займаючись розповсюдженням підпільних видань та виступаючи в ролі зв'язкового. Коли на початку 1929 року була заснована ОУН, він одразу ж вирішив вступити до її лав. Для цього довелося "дописати" собі в паспорті рік народження, адже до організації приймали лише з 21 року. Незважаючи на свій молодий вік, Бандера швидко здобув вплив і повагу серед членів ОУН. Він активно протистояв польському режиму, організовуючи нальоти на державні установи. Однією з основних цілей ОУН у той час було переконати українців у можливості опору та вселити в них революційний дух. У цьому їм активно допомагала нелегальна література, яку таємно друкували члени організації. Бандера ж став видатним агітатором, здатним надихати людей на боротьбу.
Протистояв радянському терору та мстив за Голодомор.
У 1932 - 1933 роках радянська Україна потерпала від штучно організованого більшовиками голодомору, від якого загинули понад 3 мільйони наших громадян. У відповідь крайові кадри ОУН, очолювані Бандерою, спрямували всі свої сили проти московсько-більшовицької агентури. У Львові 3 червня 1933 року прийняли рішення про замах на радянського консула. Операцією керував особисто Степан Бандера. Завдання доручили 18-річному учню Миколі Лемику. Він вистрілив не в консула, а в спеціального представника Москви. Над Лемиком був суд, на якому хлопець відкрито сказав про злочини радянської влади, а журналісти рознесли його слова про голод в Україні по всьому світу. Лемика засудили на довічне, але він вийшов на волю в 1939 році, коли Польща зазнала поразки у війні з гітлерівською Німеччиною. Проте в 1941 році відважного Миколу розстріляли німці в Миргороді.
"Слава Україні!": стратна відповідальність, ув'язнення, відмова від їжі.
Після здійсненого теракту зі вбивством міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького Бандері виголосили смертний вирок. Це сталось у суді в Польщі в 1936 році під час знаменитого Варшавського процесу, - так звана "справа Бандери й товаришів". Почувши свій вирок, він вигукнув: "Хай живе Україна!" Цікаву річ з цього приводу напише історик П.Балей: "...Щоб увійти в історію національним героєм, реалізатором "величної ідеї" - батьком української державності, Бандера був готовий прийняти тричі смерть на ешафоті. Ту саму готовність він хотів бачити в кожній українській людині".
Ось як описує себе Степан Андрійович у своїй автобіографії:
Цікаво, що Бандера отримував новини та важливі відомості під час сповідей від священника Йосифа Кладочного. Отець також передавав йому секретні записки, які були заховані в маленьких олівцях, де замість графіту ховали папірці. Ці записки отримали назву "грипси".
Чи можна вважати Бандеру "співучасником нацистів"?
30 червня 1941 року Організація українських націоналістів на чолі зі Степаном Бандерою проголосила Акт відновлення Української Держави. Історична подія сталась у Львові, на балконі палацу Любомирських на площі Ринок, 10 (цей балкончик вам покаже кожен корінний львів'янин). Нацисти обурились. Степана Андрійовича арештували і вимагали відкликати Акт - із незалежністю України Гітлер аж ніяк не погоджувався!
Бандеру було інтерновано до німецького концентраційного табору "Заксенгавзен", в той час як в Україні продовжувалися арешти націоналістів. У липні 1941 року окупаційна німецька влада оголосила про остаточну заборону всіх українських організацій. Бандера залишався у в'язниці майже до закінчення Другої світової війни.
Чому все ще існує поширена ілюзія про те, що члени ОУН були "агентами Гестапо" або СС?
Багато міфів, створених російською пропагандою, зосереджуються на твердженні, що Степан Бандера, Роман Шухевич та інші члени ОУН і УПА були "слугами Третього Рейху, які воювали на боці Гітлера". Проте насправді послідовники Бандери під час війни боролися як проти нацистів, так і проти радянських військ, розглядаючи обидві сторони як окупантів. Націоналісти йшли на тимчасову співпрацю з Абвером (військовою розвідкою Німеччини) у відповідь на ситуаційні виклики, оскільки їхня основна мета полягала у створенні незалежної української держави. Німеччина в цей час була головним ворогом Польщі, яка жорстоко придушувала Західну Україну. Найактивніша співпраця відбувалася в період з 1939 по 1941 рік, коли Сталін уклав пакт з Гітлером. Однак, після проголошення Акту відновлення Української Держави у Львові 30 червня 1941 року, стосунки між німецькою та українською сторонами різко погіршилися, і націоналісти зазнали арештів та ув'язнення.
Сім'ю Бандери вбили нацисти, а сестер катували в радянських таборах
Батько Степана Бандери став жертвою більшовицького насильства: отця Андрія розстріляли в липні 1941 року. Степан намагався врятувати батька та сестер від радянської влади, але батько надіслав йому повідомлення: "Відмовляюся покинути рідну землю, не можу залишити народ". Сестер відправили до радянських таборів.
Брати Степана - Василь та Олекса, полягли в коцентраційному таборі Аушвіц у липні 1942 року. Свідки розповіли: "Василя обсипали вапном, били до непритомности і кидали в бочку з водою, щоб він відійшов, а потім знову це кількакратно повторяли". Згодом нацисти ввели Василеві смертельну ін'єкцію. Брата Олексу також піддали смертельним тортурам.
Про вбивство знав заздалегідь, але від охорони відмовився
У 1950-х роках Степан Бандера знову став лідером ОУН. Він відреагував на це у своїй притаманній манері: "Дякую! Смертний вирок приймаю". Радянські спецслужби неодноразово намагалися його усунути, але всі спроби виявилися невдалими.
Бандера вирішив відмовитися від особистої охорони. А на наступний день агент Богдан Сташинський вистрілив у борця за українську незалежність, використавши пістолет, заряджений отруйним газом.
