"Відбулася кривава битва. Не всі змогли покинути поле бою": журналісти з Полтави продовжують шукати свого зниклого безвісти колегу Володимира Паршевлюка.

Медіа-спільнота Полтави виступила з ініціативою встановлення на журналістському столі в сесійній залі міськвиконкому іменного знаку для головного редактора сайту 0532.ua Володимира Паршевлюка, який з кінця 2023 року вважається безвісти зниклим. Цей військовослужбовець ЗСУ, відомий під позивним "Журналіст", не повернувся з бойового завдання в районі Синьківки Харківської області.

"Я пропоную встановити металеву табличку з написом "Місце чекає. Ми всі -- теж". І щоб стілець завжди залишався вільним, -- говорить ініціаторка ідеї Анастасія Мацько з "Полтавської хвилі". - Володя був частиною медійної спільноти, тому я хотіла б, щоб було постійне нагадування, аж до його повернення. Раніше кожна сесія проходила з ним, а зараз таке відчуття, що будь-який офлайн там неповний без нього".

Фінансування для створення таблички забезпечила також медійна спільнота. І 10 червня ця задумка була втілена в життя.

Деякі люди вважають, що коли Володимир повернеться, табличку знімуть і подарують йому на пам'ять. А поки вона слугуватиме малим виявом пошани до колеги.

Свій творчий шлях випускник Кременчуцького національного університету ім. Остроградського Володимир Паршевлюк, який отримав спеціальність "Видавнича справа та редагування", розпочав у 2006 році з роботи в районній газеті "Злагода" в Нових Санжарах. Протягом 2008-2014 років працював кореспондентом тижневика "Ехо" у Кобеляках.

Він виявив значну активність під час подій Революції гідності в Києві та Нових Санжарах. Завдяки своєму внеску у протистояння з урядом того часу отримав призначення на посаду голови Новосанжарської районної державної адміністрації.

Після деякого часу чоловік усвідомив, що його справжнє покликання полягає не в політиці, а в журналістиці. Тому незабаром він знову вирішив повернутися до цієї професії. На початку 2018 року він приєднався до команди 0532.ua і до моменту мобілізації обіймав посаду головного редактора.

Володимир дотримувався принципів здорового способу життя і активно займався спортом. Його захоплення включало дайвінг, біг та футбол.

Брав активну участь у марафонських забігах, що відбувалися в місті, а також занурювався на глибину 27 метрів у каньйоні на Дніпропетровщині. Крім того, я був ключовим гравцем футбольної команди "Полтавські спортивні журналісти" ("ПСЖ"), з якою представляв нашу команду на благодійних матчах по всій області.

"Коли працював і жив у Нових Санжарах, то очолював районну федерацію футболу й був дотичний до організації багатьох заходів, турнірів", -- пригадує виконавчий директор спортивного клубу "Полтава" і гравець "ПСЖ" Станіслав Майзус.

А ще Володимир був донором Полтавської обласної станції переливання крові й радів, що іноді може бути корисним у такий спосіб.

Обожнював музику, особливо коли йшлося про своїх дітей, вулична фотографія була для нього справжнім захопленням. А ще, він просто насолоджувався кожним моментом життя.

Журналіст почав активно підтримувати Збройні Сили України ще з 2014 року. Під час повномасштабної агресії він проводив інтерв'ю з військовими та відвідував гарячі точки, доставляючи допомогу нашим захисникам, -- зазначає редактор тижневика "Ехо" Ігор Філоненко. -- Знаючи його як непохитного ідеаліста та романтика, я переконаний, що він щиро прагнув стати частиною ЗСУ. Але через проблеми зі здоров'ям його не приймали. Зрештою, він отримав можливість служити".

Присягу на вірність Україні Володимир Паршевлюк прийняв у символічний для українців день -- 14 жовтня 2023 року. "Все буде Україна, але тільки за нашої безпосередньої участі. Я задоволений, тому що нас годують дуже добре. І форму красиву видали. І час для корисних фізичних навантажень теж знаходиться. Буду вчитися, щоб бути максимально корисним", -- писав він у соцмережах.

4 грудня Володимир завершив свою військову підготовку, і всього через дві з половиною тижні новоспечений солдат, разом з великою групою побратимів, боровся за повернення втрачених позицій у критично важливій зоні фронту. "Бої були надзвичайно запеклими, втрати є, а кілька хлопців так і не повернулися з цього району", — повідомили надійні джерела Розі Тумановій, колишній дружині зниклого безвісти журналіста.

"Це означає, що жоден із Володимирів не зміг покинути територію ворога. Я щиро сподіваюся, що він, незважаючи на всі обставини, залишився живим. Люди, яким він важливий, також вірять у це. Мене тішить, що таких людей чимало," – поділилася жінка, яка наразі знаходиться в Німеччині разом із двома малолітніми синами.

Зазвичай, статус зниклого безвісти надається військовим, чиї тіла не можуть бути забрані з зони бойових дій або ж не підлягають ідентифікації. Ще один варіант – це полон. На жаль, ймовірність того, що солдат буде знайдений живим і здоровим, вкрай мала. Проте, давайте сподіватися на навіть найменші шанси. Зважаючи на характер Володі, я впевнений, що він без вагань готовий був би взятися за найскладніше завдання і вирушити в саме "пекло", – зазначає редактор "Еха" Ігор Філоненко.

Читайте також: "Було б прикро, якщо ми всі тут просто загинемо", – зазначив журналіст Євген Спірін, який виконує обов'язки санітара в стабілізаційному пункті.

Прізвище Паршевлюка офіційно внесено до бази даних зниклих громадян Міністерства внутрішніх справ України.

На повернення сина з нетерпінням чекають його мати та батько, які мешкають у Великих Сорочинцях, що на Миргородщині.

Раніше "ФАКТИ" розмістили інтерв'ю з Станіславом Асєєвим, який є письменником, журналістом, блогером, членом українського ПЕН-клубу та лауреатом національної премії імені Шевченка 2021 року. У вересні 2023 року він вирішив добровільно піти на фронт.