5 січня я офіційно зареєструвався для участі в чемпіонаті України, але того ж вечора трагічно загинув.

Черговою втратою для українського спорту став альпініст Володимир Василишин

5 січня 2026 року на Запорізькому фронті загинув Володимир Василишин, 33-річний альпініст, ентузіаст екстремального бігу та рятувальник, який служив бойовим медиком у Збройних силах України, захищаючи свою країну.

Володимир Василишин народився 8 грудня 1992 року в Яремчі на Івано-Франківщині. Він був альпіністом, рятувальником, гідом і скайранером, кандидатом у майстри спорту зі спортивного туризму, чемпіоном України в цій дисципліні. У його альпіністському доробку - успішні сходження на Казбек (5033 м), Монблан (4810 м) та Маттерхорн (4478 м).

"5 січня зранку Володимир зареєструвався для участі в чемпіонаті України зі скі-альпінізму, який має відбутися через кілька днів. Це мав бути його перший старт у цій дисципліні. Він дуже цього чекав і хвилювався, що зможе вийти лише на один забіг через службу. 5 січня ввечері його командир повідомив що Вова загинув", - йдеться у повідомленні Федерації альпінізму і скелелазіння України.

Василишин виконував обов'язки парамедика в 241-й окремій бригаді Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Мав звання сержанта. Він став на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення Росії.

"Володимир - це людина дії, - зазначає його товариш, альпініст Тарас Поздній. - Він завжди випромінює позитивну енергію та усмішку. Незважаючи на труднощі та особисті випробування, Володимир завжди залишався усміхненим і підтримував інших. Мабуть, саме тому його позивний був Веселий. Коли Вова організовував групи, я був впевнений на всі 100%, що учасники залишаться задоволеними, а всі організаційні питання будуть вирішені. Його метою було підкорення вершини Манаслу, на висоті 8000 метрів. Вова служив у Збройних силах України як бойовий медик. Він постійно прагнув вдосконалювати свої навички і шукати можливості для дій. Навіть коли його підрозділ знаходився на відведенні, він знаходив способи бути корисним ближче до фронту, рятуючи своїх товаришів. Разом з командою він евакуював і врятував десятки бійців. Володимир умів насолоджуватись життям, і це йому дуже вдавалось. Навіть під час військових дій він підтримував фізичну форму, регулярно бігаючи, а коли була можливість, брав участь у трейлових забігах, демонструючи відмінні результати."

У Володимира вдома залишилися його батько та дружина.