Два десятиліття потому: дочка Політковської зазначає, що в Росії практично нічого не змінилося після вбивства її матері.

Два десятиліття після трагічної загибелі Анни Політковської — журналістки, яка сміливо викривала жорстокість російської війни в Чечні та документувала, як Володимир Путін обмежував демократичні процеси в країні — її дочка Віра підкреслює, що політична ситуація в Росії залишилася практично незмінною.

Люди казали їй: "Ти перебільшуєш. Ти дивишся на все крізь темні окуляри", - розповіла вона в інтерв'ю Російській службі Радіо Свобода напередодні 20-х роковин вбивства Політковської 7 жовтня 2006 року. "А зараз ситуація така сама, хіба що прірва стала значно глибшою. Усе стало настільки жорстким - навіть порівняно з тим, що вона прогнозувала понад 20 років тому".

Анну Політковську, яка працювала в незалежному виданні "Новая газета", застрелили в ліфті її будинку в Москві. Вбивство сталося в день народження президента Росії Володимира Путіна, що дало привід для припущень,

Екс-поліцейський з Росії Сергій Хаджикурбанов, який відкидав всі висунуті проти нього обвинувачення, отримав 20 років ув'язнення за свою роль у злочинній організації, що займалася вбивствами, в контексті повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Двоє чоловіків, які родом з Чечні - північнокавказького регіону Російської Федерації - Рустам Махмудов і Лом-Алі Гайтукаєв, були засуджені після того, як присяжні визнали Махмудова винним у вбивстві журналістки Анни Політковської, а Гайтукаєва - в організації цього злочину. Пізніше Гайтукаєв помер у місці позбавлення волі.

Ще одного підсудного у цій справі - колишнього московського поліцейського Дениса Павлюченкова - після того, як він зізнався в організації стеження за Політковською перед її вбивством.

Шість журналістів та авторів "Нової газети" - Ігор Домніков (2000), Юрій Щекочихін (2003), Анна Політковська (2006), Анастасія Бабурова (2009), Станіслав Маркелов (2009) та Наталія Естемірова (2009) - загинули в результаті нападів, які, на думку редакції газети та правозахисників, були помстою за їхню діяльність.

Ознайомтеся також з: Під прицілом журналістів. Фотогалерея "Нової газети" та її працівників.

З моменту смерті Політковської російська влада поступово розширювала законодавчі важелі, які використовуються для придушення інакодумства, цензурування незалежних ЗМІ, закриття громадських організацій та придушення голосів опозиційних депутатів.

До цих заходів належать такі, що передбачають покарання для індивідів і груп, які отримують фінансування з-за кордону, забороняють діяльність іноземних організацій, які вважаються загрозою для національної безпеки, а також кваліфікують як злочин дії осіб, які співпрацюють з такими організаціями, підтримують з ними зв'язки або надають їм фінансову підтримку.

"Саме ці вчинки стали темою розслідувань у матеріалах її матері," - підкреслила Віра Політковська, яка нині мешкає за межами країни та не розкриває своє місцезнаходження через міркування безпеки.

"Власне, центральною ідеєю творчості моєї матері, - зазначила вона. - І про те, як політична та військова система гнобила простих людей… Це те, що моя мама спостерігала на власні очі і про що ділилася своїми думками. Вона, так би мовити, мала більш глибоке бачення, ніж багато хто з інших. І, на жаль, люди не довіряли їй."

В кінцевому підсумку, Віра Політковська підкреслює, що незалежна журналістика на сьогоднішній день функціонує поза межами Росії, і якщо росіяни мають бажання, вони здатні знайти достовірну інформацію. Проте, залишається питання: "Чи справді вони цього хочуть?". За словами Віри, зараз більшість громадян Росії не зацікавлені в отриманні незалежних новин.

В розмові з Радіо Свобода Віра Політковська висловила впевненість, що якби її матір була серед живих, вона б відвідала Україну та займалася б збором інформації про те, як люди переживають війну.

, вона почала б збирати інформацію про те, що відбувається і як це позначається на житті звичайних людей", - заявила донька. - Адже є селища, села, де живуть люди, про яких ніхто нічого не знає, як вони переживають те, що там зараз відбувається".

Вона зазначила, що в умовах чинного законодавства Росії така діяльність перетворилася б на

Анна Політковська з'явилася на світ у 1958 році в Нью-Йорку в сім'ї радянського дипломата, який походив з України. Протягом своєї кар'єри вона була удостоєна багатьох нагород, як на російському, так і на міжнародному рівні. Серед них — Глобальна премія Amnesty International за її внесок у правозахисну журналістику (2001), премія PEN за "Свободу слова" (2002) та премія імені Улофа Пальме (2004). У 2007 році вона стала першою особою, якій посмертно було вручено Всесвітню премію ЮНЕСКО/Гільєрмо Кано за захист свободи преси.