131 день у пеклі без змін: 93 бригада тримає оборону, вживаючи неймовірні зусилля.
Оборонці Костянтинівки неймовірними зусиллями стримують навалу росіян. Ворожі штурми одразу з трьох напрямків не припиняються ні на день. Нашим військовим доводиться воювати в умовах вкрай ускладненої логістики та під постійними атаками дронів.
Одну з ділянок під охопленою вогнем Костянтинівкою тримає легендарна 93 бригада "Холодний Яр". Матеріал нашого воєнкора Станіслава Кухарчука розповідає про непросту роботу "холодноярців". Але не тільки про неї: це унікальна історія двох бійців, які утримували позицію понад 130 днів, вціліли та ще й взяли в полон окупанта.
Ознайомтеся з інформацією та, будь ласка, долучайтеся до збору коштів на автомобільний РЕБ для підрозділу.
Ось як повертаються до свого підрозділу сміливі воїни - бійці 93-ї бригади Денис та Дмитро. Хоча вони брудні, виснажені та голодні, на їхніх обличчях все ще світять усмішки, адже їм вдалося вийти з пекельних умов живими та неушкодженими. Ці хлопці тримали оборону більше чотирьох місяців!
Денис і Дмитро, військові з 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр":
- Як довго ви були на своїх позиціях? - 130 днів. Сьогодні 131-й, ми вже повернулися, зробили багато важливого, пишаємось своїм внеском і плануємо продовжувати працювати, аби зупинити ворога. - То ви той голос, який нам допомагав? - Так, один з них. Санич, чи переживали за хлопців? - Ну, запитуєте. - Радію, що вдалося вийти, хотілося б, щоб усі так повернулися.
Денис і Дмитро чекали дуже довго, адже не було нікого, хто міг би їх замінити. Коли ж нарешті з'явилися кандидати, погода не давала можливості виїхати. У ситуації, коли небо заполонили ворожі дрони, іноді безпечніше залишатися на місці, ніж ризикувати дорогою. Про свій успішний вихід хлопці негайно повідомили батьків.
- Привіт, мам! Це я. - О, привіт, моя дорога! Тебе вже випустили? - Я в порядку, все добре.
Хлопцям вдалося не лише безпечно покинути свої позиції, але й вивести з собою полоненого росіянина. 23-річний контрактник з Волгограда, Даніїл Сичов, потрапив у полон ще наприкінці жовтня. Протягом більш ніж двох місяців він залишався на українських позиціях, навіть допомагаючи нашим захисникам відбивати атаки своїх співвітчизників. Він зазначає, що таким чином просто намагався врятувати своє життя.
Даніїл Сичов, росіянин, який опинився в полоні.
Я поддерживал ребят, передавал им автомат и гранату, а также занимался обустройством позиции и копкой. - Почему вы это делали? - Хотел выжить, просто хотел жить... - То есть, вы считали, что россияне могут вас застрелить? - Да, именно так. Они бы не стали разбираться, кто свой, а кто враг. В плен в основном не берут. Я провел два месяца с парнями на позиции, ко мне относились хорошо, и я чувствовал себя нормально.
Вихід з позицій за умов складної логістики можна порівняти з ювелірною спецоперацією. Цього разу нашим військовим допомогли туман і ненадовго випавший сніг — в таких погодних умовах дрони практично не здатні виявити цілі. Хоча під контролем російських сил небо іноді залишається відкритим на відстані півтора-два десятки кілометрів від лінії фронту.
Станіслав Кухарчук, журналіст:
Містечко Дружківка, яке ще зовсім недавно було надійним тилом, сьогодні зазнає руйнувань від російських атак. Лише рік тому його спокій порушували лише чутки про війну, а тепер, як ви можете бачити, місто піддається жорстоким обстрілам, зокрема з використанням авіабомб та ракет. Проте найбільша загроза на його вулицях – це дрони, які створюють додаткові труднощі для місцевих жителів.
Так детектор дронів виявляє російський ФПВ, що прямує на Дружківку. Після його прольоту ми відправляємося на бойові позиції тих, хто стереже небо у прифронтовій смузі й не дає ворогу перетворити місцеві дороги на суцільну бійню.
- Знищена техніка, здається, тільки-но прибула, її тут раніше не було. - Чи не чатують дрони на подібних поворотах? - Так, це ідеальне місце для них. Щось фіксує, але зображення не транслює.
Погода сприяє відносній безпеці заїзду нашого автомобіля. Проте навіть у тумані та снігові ворогові дрони залишаються в повітрі. Таким чином, перехоплювачі 93-ї бригади мають чим зайнятися.
Екіпаж зенітного безпілотника вирушає на пошуки ворожого розвідника, що з'явився в їхній зоні контролю. Проте погодні умови залишають бажати кращого, і це ускладнює завдання для пілотів. В результаті, доводиться приймати рішення про повернення перехоплювача.
Віталій, солдат 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр":
Буває по-різному, ви знаєте, то густо, то пусто. Буває хороший, рибний день, буває і по п'ять цілей збиваємо. Зараз, останнім часом, багато "Молній" літає на таку погоду, на низьких висотах. А так в основному "Зала", "Орлан", "Суперками".
Аналогічно, на наднизьких висотах активно здійснюють польоти російські безпілотники. У районах поблизу фронту їхній гул не припиняється.
Олексій, військовослужбовець 93 ОМБр "Холодний Яр":
Вони мандрують без певної мети, вирушивши на звичайне полювання за новими враженнями. У них більше можливостей, тому це їм під силу. Зазвичай ми діємо відповідно до визначених цілей, якщо вдається їх розпізнати. Проте вони мають змогу дозволити собі інший підхід.
Це призводить до серйозних проблем у логістиці наших військових. Проте, якщо вдасться зупинити навіть один ворожий дрон на шляху до мети, це може врятувати життя товариша. Саме тому перехоплювачі Ірини завжди на чеку.
Ірина, представниця військової служби 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр":
Ця робота приносить мені задоволення. Я вже давно мріяла про можливість літати та надавати допомогу, і це відчувається як справжня мета. Зараз ми в повітрі, і час перевірити все, так!
І така робота в усіх стражів неба триває і вдень, і вночі. Адже зараз саме від них залежить безпека логістики наших військ.
